Україна
Донецький окружний адміністративний суд
про закриття провадження у справі
23 грудня 2020 р. Справа №200/10635/20-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лазарєва В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Костянтинівсько-Дружківське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
16 листопада 2020 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - УПФ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Костянтинівсько-Дружківське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області, а якій позивач просить: 1) визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо відмови у виплаті недоотриманої пенсії ОСОБА_2 ; 2) зобов'язати УПФ виплатити недоотриману суму пенсії ОСОБА_2 його спадкоємцю ОСОБА_1 в розмірі 67288,80 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що після смерті її чоловіка залишалась невиплаченою пенсія, яка увійшла до складу спадщини. 15.09.2020 року вона звернулася до відповідача із заявою про виплату зазначеної суми. Однак, у виплаті недоотриманої пенсії було відмовлено у зв'язку з пропуском шестимісячного терміну для звернення.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 23 листопада 2020 року відкрито спрощене позовне провадження у даній справі без проведення судового засідання та повідомлення сторін.
10 грудня 2020 року представник відповідача надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що Закон № 2262 є спеціальним законом, який регулює та визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом. На думку представника позивача, суми недоодержаної пенсії виплачуються членам сім'ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника, або члена сім'ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, якщо відповідне звернення надійшло не пізніше 6 місяців після смерті. Як зазначає представник відповідача, суми недоодержаної пенсії виплачуються членам сім'ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника, або члена сім'ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, якщо відповідне звернення надійшло не пізніше 6 місяців після смерті.
З урахуванням наведеного, представник відповідача вважає позовні вимоги ОСОБА_1 необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.
Дослідивши докази наявні в матеріалах справи, суд зазначає наступне.
ОСОБА_2 перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області, та отримував пенсію за вислугою років у відповідності до Закону №2262.
Згідно свідоцтва про смерть, ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що 30.11.2019 року зроблено відповідний актовий запис № 1082 (а.с. 13).
10 березня 2020 року приватним нотаріусом Степаніщенко Е.А. у Спадковому реєстрі було зареєстровано спадкову справу (номер у спадковому реєстрі 65648440, номер у нотаріуса 47/2020).
15 вересня 2020 року позивач, звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області із заявою про виплату недоотриманої пенсії її чоловіка ОСОБА_2 (а.с. 36).
Листом від 30.04.2020 року УПФ повідомило позивача, що на момент смерті у ОСОБА_2 залишилась недоотриманою пенсія за період з 01.11.2017 року по 30.06.2019 року у розмірі 67288,80 грн., проте зазначені суми не включаються до складу спадщини згідно ст. 61 Закону України №2262 (а.с. 21).
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі встановленого законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.
Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За визначенням пункту 1 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір. Публічно-правовий спір - це спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку з наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку з порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи (пункт 2 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України).
На підставі пункту 7 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Пунктом 1 частини 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності.
З аналізу наведених норм, суд приходить до висновку, що визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є наявність публічно-правового спору, тобто спору, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції і який виник у зв'язку з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
До компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Відповідно до вимог статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Закон № 2262-ХІІ є спеціальним законом, який регулює та визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.
Виплата недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера здійснюється в порядку, встановленому статтею 61 Закону № 2262-ХІІ.
Статтею 61 Закону № 2262-ХІІ визначено, що суми пенсії, які підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім'ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Проте батьки і дружина (чоловік), а також члени сім'ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника.
За приписами частини 3 цієї статті, зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті.
Отже, за приписами статті 61 Закону № 2262-ХІІ чітко визначено, що суми пенсії, які підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім'ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника, лише якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті.
Разом з цим, норми Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» не виключають застосування ЦК України про включення до складу спадщини нарахованої, але неодержаної спадкодавцем за життя пенсії з огляду на наступне.
Згідно з частиною другою статті 4 ЦК України основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу.
Відповідно до преамбули Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» цей Закон визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом. Закон має на меті реалізацію особами, які мають право на пенсію за цим Законом, свого конституційного права на державне пенсійне забезпечення у випадках, передбачених Конституцією України та цим Законом, і спрямований на встановлення єдності умов та норм пенсійного забезпечення зазначеної категорії громадян України.
Таким чином, відсутність у Законі України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», прийнятому до ЦК України, норми, аналогічної тій, що передбачена у статті 1227 ЦК України щодо включення нарахованої, але неодержаної пенсії, до складу спадщини, не скасовує приписів статті 1227 ЦК України.
Аналогічний правовий висновок висловлено Верховним Судом в постанові від 23 вересня 2020 року в справі № 428/6685/19.
Отже, після спливу шестимісячного терміну, зазначені суми повинні включатись до складу спадщини.
Оскільки звернення позивача до Управління надійшло пізніше 6 місяців після смерті її чоловіка, до спірних правовідносин не слід застосовувати Закон України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Аналогічний правовий висновок висловлено Верховним Судом в постанові від 09 вересня 2020 року в справі № 243/2069/19.
Та обставина, що УПФ не розрахувало розмір заборгованості, не впливає на сутність спору, - зазначена дія може бути виконана пенсійним органом в рамках розгляду цивільної справи, в тому числі, на виконання відповідного процесуального рішення суду.
Згідно частини 2 статті 1220 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).
У відповідності до п. 2.26 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (далі порядок №22-1), для виплати недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера до органу, що призначає пенсію, в якому перебував на обліку померлий пенсіонер, надається свідоцтво про смерть, документи, які підтверджують родинні стосунки, документ, що посвідчує особу заявника.
Непрацездатними членами сім'ї, зазначеними у частині другій статті 36 Закону, подаються документи, які засвідчують, що вони перебували на утриманні померлого пенсіонера.
Члени сім'ї надають паспорт або інші документи, які підтверджують проживання з пенсіонером на день його смерті.
Для виплати недоотриманої пенсії, яка ввійшла до складу спадщини, у зв'язку з відсутністю членів сім'ї або в разі незвернення ними за виплатою вказаної суми протягом шести місяців з дня відкриття спадщини до органу, що призначає пенсію, в якому перебував на обліку померлий пенсіонер, надається документ, що посвідчує особу заявника, свідоцтво про смерть, свідоцтво про право на спадщину.
Отже, якщо члени сім'ї звернулися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера після спливу шести місяців з дня відкриття спадщини, недоотримана пенсія входить до її складу.
Згідно з матеріалів справи, позивач 15 вересня 2020 року звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області із заявою щодо виплатити на суми пенсії, яка належала та підлягала виплаті ОСОБА_2 , але залишилася недоотриманою останнім у зв'язку з його смертю.
10.03.2020 року приватним нотаріусом Степаніщенко Е.А. у Спадковому реєстрі було зареєстровано спадкову справу (номер у спадковому реєстрі 65648440, номер у нотаріуса 47/2020).
Відповідно до п. 1.7 Порядку №22-1, днем звернення за перерахунком пенсії, переведенням з одного виду пенсії на інший, поновленням виплати пенсії, виплатою недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, заяви з усіма необхідними документами.
Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Приймаючи до уваги, що позивач звернувся до УПФ після спливу 6 місяців з дня відкриття спадщини, недоотримана сума пенсії померлого пенсіонера увійшла до її складу.
Статтею 1218 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до статті 1227 ЦК України суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліменти, допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Отже у цій справі предметом позову є майнова вимога в порядку спадкування права власності на майно - грошові кошти про стягнення на користь позивача суми недотриманої пенсії. Спір має приватноправовий характер і підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.
При вирішенні даної справи суд врахував висновки щодо застосування норм матеріального права у подібних відносинах, викладені в постановах Верховного Суду від 23 вересня 2020 року в справі № 428/6685/19, від 09 вересня 2020 року в справі № 243/2069/19, Першого апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2020 року №200/6068/20-а.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Приймаючи до уваги наведене та враховуючи, що позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Костянтинівсько-Дружківське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, суд закриває провадження у справі.
За приписами частини 1 статті 239 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.
Суд роз'яснює позивачу, що дана справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 189, 205, 238 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Провадження у справі № 200/10635/20-а за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Костянтинівсько-Дружківське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - закрити.
Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається до Першого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Текст ухвали розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя В.В. Лазарєв