31 грудня 2020 року Справа № 160/13866/20
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Серьогіної О.В. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) в м. Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду у Дніпропетровській області про зобов'язання вчинити певні дії, -
28.10.2020 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просить:
- зобов'язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію на пільгових умовах, зарахувавши до стажу період його роботи по Списку №2 з 02.01.2008 р. по 30.10.2009 р. у ТОВ “Унипромзнергосервис” та період його роботи по Списку № 2 з 23.11.1983 р. по 19.07.1993 р. в Дніпродзержинському спеціалізованому управління тресту “Укренергочермет”.
Позивачем в обґрунтування позовних вимог зазначено, що він досяг пенсійного віку та звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою про призначення пенсії по Списку №2. На вказану заяву йому надійшла відповідь Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 03.09.2020 року, якою відмовлено у призначенні пенсії позивачу. Підставою для відмови стало незарахування до стажу по Списку №2 періоду роботи в ООО «Унипромэнергосервис» (в редакції вказаній у відповіді) з 02.01.2008 року по 30.10.2009 року, так як у трудовій книжці вказано, що ОСОБА_1 прийнятий в участок № 2 «електросварщиком ручной дуговой электросварки 6 розряда» та згідно наданої ним довідки переведений «електрогазосварщиком 6 розряда участка № 2», окрім того в трудовій книжці відсутній запис про переведення. Також Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області звернуло увагу на те, що згідно атестації робочих місць № 8 від 12.12.2006 року атестована професія «єлектрогазосварщик», але дільниця №2 не вказана, вказані лише цеха. Також у відповіді було повідомлено про неможливість зарахування до страхового стажу позивача періоду роботи з 23.11.1983 року по 19.07.1993 року, так як на печатці про звільнення неможливо прочитати назву підприємства. Позивач зазначив, що працював в Дніпродзержинському спеціалізованому управління тресту «Укренергочермет». Враховуючи викладене, просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.11.2020 року відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін з 02.12.2020 року.
Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи.
24.11.2020 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надійшов відзив на адміністративний позов, в обґрунтування якого зазначено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 28.08.2020 року звернувся до Головного
управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про
призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2. За матеріалами відмовної пенсійної справи загальний страховий стаж ОСОБА_1 складає: 27 років 3 місяці 21 днів, в тому числі робота на пільгових умовах за Списком № 2 - 4 роки 2 місяці 28 днів. До страхового стажу немає підстав зарахувати період роботи з 23.11.1983 року по 19.07.1993 року, так як на печатці про звільнення неможливо прочитати назву підприємства. Також періоди роботи з 02.01.2008 року по 30.10.2009 року на ООО «Унипромєнергосервис» зарахувати немає підстав зважаючи на наступне. Згідно трудової книжки ОСОБА_1 прийнятий в участок № 2 “електросварщиком ручной дуговой электросварки 6 разряда» (так в документі) з 05.04.2004 року (нак № 8/к від 05.04.2004 року), згідно довідки (наказом № 132-к від 12.12.2007 року) переведений з 02.01.2008 року «електрогазосварщиком 6 разряда участка № 2», та звільненій 30.10.2009 року згідно наказу № 79-к від 30.10.2009 року (в трудовій книжці запис про переведення відсутній). Відповідно до наказу ТОВ “Уніпроменергосервіс” про атестацію робочих місць № 8 від 12.12.2006 року атестована професія “электрогазосварщик», але дільниця № 2 не вказана (вказані цеха). Крім того в наданій позивачем довідці про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 02.04.2019 року № 37 містяться розбіжності про роботу ОСОБА_1 . Так у довідці надану позивачем від 02.04.2019 року № 379 значиться, що ОСОБА_1 дійсно працював в ООО “Унипромєнергосервис” з 02.02.2008 року по 30.10.2009 року, проте відомості у зазначеній довідці, що підтверджують особливі умови праці за Списком № 2 починаються з 01.02.2008 року. Таким чином, Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області не має підстав зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи по Списку № 2 період роботи з 02.01.2008 року по 30.10.2009 року та до страхового стажу роботи період роботи з 23.11.1983 року по 19.07.1993 року. З огляду на вищевикладене, просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог позивача.
Згідно з частинами 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що 28.08.2020 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою №3963 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2.
Листом від 03.09.2020 року №0400-0305-8/75943 Головного управління ПФУ у Дніпропетровській області позивачу було відмовлено у призначенні пенсії за віком за Списком №2 згідно п. 2 ч.2 ст. 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 № 1058-ІV (зі змінами та доповненнями) з наступних підстав. Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону право на призначення пенсії на пільгових умовах мають працівники, зайняті повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах. За відсутності страхового стажу, встановленого абзацом першим цього пункту, у період з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку страхового стажу: не менше 28 років у чоловіків. Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи. Згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи,-на підставі яких видана зазначена довідка. Стаж роботи по Списку № 2 в ООО “Унипромэнергосервис» з 02.01.2008 року по 30.10.2009 року зарахувати неможливо, так як згідно трудової книжки позивач прийнятий в участок №2 “електросварщиком ручной дуговой электросварки 6 разряда» (так в документі) з 05.04.2004 року (нак №8/к від 05.04.2004 року), та згідно довідки (наказом № 132-к від 12.12.2007 року) переведений з 02.01.2008 року “електрогазосварщиком 6 разряда участка № 2» (так в документі), та звільнений 30.10.2009 року згідно наказу № 79-к від 30.10.2009 року (в трудовій книжці запис про переведення відсутній). Також повідомлено, що згідно атестації робочих місць №8 від 12.12.2006 року атестована професія “электрогазосварщик”, але дільниця № 2 не указана (указані цеха). Згідно наданих позивачем пільгових довідок стаж роботи по Списку № 2 складає 4 роки 2 місяці 28 днів, що недостатньо для призначення пільгової пенсії. Також повідомляємо, що до страхового стажу неможливо зарахувати період роботи з 23.11.1983 по 19.07.1993, так як на печатці про звільнення неможливо прочитати назву підприємства. Для зарахування до загального страхового стажу цього періоду позивачу необхідно надати підтверджуючу довідку. Таким чином загальний страховий стаж позивача складає 27 років 3 місяці 28 днів, в тому числі пільговий стаж по Списку № 2 - 4 роки 2 місяці 28 днів, тому позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком згідно пункту 2 частини 2 статті 114 Закону у зв'язку з відсутністю необхідного загального та пільгового стажу.
Вважаючи, що має право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян на соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв'язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки, визначені у Законі України "Про пенсійне забезпечення".
Закон України "Про пенсійне забезпечення" №1788 від 05.11.1991 року (далі Закон України №1788), відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.
Частиною 1 статті 114 Закону України №1058-IV від 09.07.2003 року «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон України №1058-IV) визначено право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Законом України №1058-IV визначаються періоди, з яких складається страховий стаж. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше (ч. 4 ст. 24 Закону України №1058-IV).
Згідно п.2 Розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону України №1058-IV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовам праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення".
Згідно п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України №1058-IV працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи.
За відсутності страхового стажу, встановленого абзацом першим цього пункту, у період з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку страхового стажу: - не менше 28 років у чоловіків.
Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи.
Відповідно до пункту 3 Порядку застосування списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України №383 від 08.11.2005 року та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України №1451/11731 від 01.12.2005 (далі - Порядок 383), при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці на час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.
Відповідно до п.10 Порядку 383 для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою КМУ від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок 637). Згідно до статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Згідно з пунктом 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугою років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Міністерством праці та соціальної політики України та Міністерством фінансів України.
Тобто, за приписами наведеної норми уточнюючі довідки для підтвердження спеціального трудового стажу необхідно надавати лише в разі коли відсутні відповідні відомості в трудовій книжці.
Аналіз наведених положень дає підстави вважати, що право особи на призначення пільгової пенсії згідно зі статтею 14 Закону України "Про пенсійне забезпечення" має бути підтверджене як пенсіонером (особистими документами), так і підприємством, на якому особа працювала на роботах, віднесених до Списків № 1 або № 2, і необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт за Списком № 1 або № 2.
Як вбачається з трудової книжки позивача НОМЕР_1 від 16.11.1982 року в спірний період, а саме: з 23.11.1983 року по 19.07.1993 року та з 02.01.2008 року по 30.10.2009 року ОСОБА_1 працював:
- з 23.11.1983 року по 19.07.1993 року - в участку №9 на посаді електросварщика 3 розряду ручної електродугової сварки в Дніпродзержинському спеціалізованому управлінні тресту «Укренергочермет»;
- з 05.04.2004 року по 30.10.2009 року - в участку №2 на посаді електросварщика ручної дугової електросварки 6 розряда в ООО «Унипромэнергосервис» (мовою оригіналу».
Виходячи із аналізу вищевказаних правових норм, суд дійшов висновку, що необхідними умовами для призначення позивачу пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 необхідна наявність таких складових: досягнення необхідного віку (55 років); наявність не менше ніж 30 років загального стажу, наявність 12 років 6 місяців стажу на роботах, що дають право на пільгову пенсію та наявність результатів проведеної атестації таких робочих місць.
Позивач з заявою про призначення пенсії за віком по Списку №2 звернувся до відповідача 28.08.2020 року. На цей момент він досяг 57 років ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ).
Згідно з п. 2 ч.2 ст. 114 Закону України №1058-IV, йому необхідно мати 7 років 8 місяців стажу роботи по Списку №2, щоб мати право на вихід на пільгову пенсію зі зниженням пенсійного віку.
Відповідачем не зараховано до страхового стажу позивача період роботи з 23.11.1983 року по 19.07.1993 року у зв'язку з тим, що на печатці про звільнення неможливо прочитати назву підприємства.
Проте, суд критично ставиться до такого висновку відповідача виходячи з наступного.
Частиною 3 статті 44 Закону №1058 передбачено, що органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
Відповідні положення кореспондуються і в Законі України «Про пенсійне забезпечення».
Так, згідно з ч. 1 ст. 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення» органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Питання щодо подання та оформлення документів для призначення пенсій урегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року № 22-1 (далі - Порядок №22-1).
На підставі пункту 4.2 Порядку № 22-1 при прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).
Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Отже, чинним законодавством України передбачено право органів Пенсійного фонду при призначенні/перерахунку пенсії перевіряти обґрунтованість видачі документів та достовірність поданих відомостей.
Проте, в даному випадку відповідач не скористався своїм правом перевірки достовірності записів у трудовій книжці, натомість не зарахував період роботи позивача з 23.11.1983 року по 19.07.1993 року без обґрунтованих підстав, пославшись лише на формальні неточності у записах трудової книжки, а саме неможливість прочитати назву підприємства на печатці.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року №301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для працівника, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Також суд зауважує, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 21.02.2018 року у справі №687/975/17.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що існуючі неточності в записах про роботу позивача за період з 23.11.1983 року по 19.07.1993 року в частині назви підприємства на печатці є формальними.
Суд вважає, що формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
Аналогічна позиція була висловлена Верховним Судом у постановах від 25.04.2019 року у справі №593/283/17 та від 30.09.2019 року у справі № 638/18467/15-а.
З огляду на викладене та з урахуванням встановлених в даній адміністративній справі обставин суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в цій частині та вбачає підстави для зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в дніпропетровській області зарахувати до стажу роботи по Списку №2 період роботи ОСОБА_1 з 23.11.1983 року по 19.07.1993 року.
Щодо зарахування до стажу період роботи позивача по Списку №2 з 02.01.2008 року по 30.10.2009 року у ТОВ “Унипромзнергосервис” суд зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не зараховано вказаний період роботи позивача у зв'язку з тим, що згідно трудової книжки позивач прийнятий в участок №2 “електросварщиком ручной дуговой электросварки 6 разряда» (так в документі) з 05.04.2004 року (наказ №8/к від 05.04.2004 року), та згідно довідки (наказом № 132-к від 12.12.2007 року) переведений з 02.01.2008 року “електрогазосварщиком 6 разряда участка № 2» (так в документі), та звільнений 30.10.2009 року згідно наказу № 79-к від 30.10.2009 року (в трудовій книжці запис про переведення відсутній). Також відповідач повідомив, що згідно атестації робочих місць №8 від 12.12.2006 року атестована професія “электрогазосварщик”, але дільниця № 2 не указана (указані цеха).
Проте, суд критично ставиться до вказаних доводів відповідача виходячи з наступного.
Судом встановлено, що в трудовій книжці позивача НОМЕР_2 дійсно відсутній запис про переведення позивача з 02.01.2008 року “електрогазосварщиком 6 разряда участка № 2».
Проте, як вже зазначалось судом вище працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист
Застосування Списку №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію на пільгових умовах відповідно до п. «б» ст.13 та ст.100 Закону України «Про пенсійне забезпечення», регулюється Порядком, затвердженим наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 року №383.
Згідно з цим Порядком під час визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що були чинними на період роботи особи. При цьому до пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992 року (п.3 Порядку).
У спірний період роботи, а саме з 02.01.2008 року по 30.10.2009 року були чинні Списки виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими та тяжкими умовами праці, зайнятість на яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 року №36.
Дослідивши Список №2, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 року №36, судом встановлено, що посада «електрогазозварники, зайняті різанням та ручним зварюванням, на напівавтоматичних машинах, а також автоматичних машинах із застосуванням флюсів, що містять шкідливі речовини не нижче 3 класу небезпеки (самосфалов) (мова оригіналу)», значиться в Списку №2 у розділі ХХХІІІ, код 33.
Також, згідно з довідкою ТОВ «Уніпроменергосервіс» №379 від 02.04.2019 року ОСОБА_1 з 02.02.2008 року по 30.10.2009 року працював в ТОВ «Уніпроменергосервіс» електрогазозварником, зайнятим різанням та ручним зварюванням, на напівавтоматичних машинах, а також автоматичних машинах із застосуванням флюсів, що містять шкідливі речовини не нижче 3 класу небезпеки повний робочий день.
Також, слід зазначити, що у трудовій книжці позивача НОМЕР_1 міститься відмітка про проведення атестації робочого місця за вказаний період роботи позивача.
Слід зазначити, що атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком №442 та розробленими на виконання постанови №442 Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України від 01.09.1992р. №41.
Згідно із зазначеними нормативними актами основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.
Наказом Міністерства праці і соціальної політики України "Про затвердження роз'яснення про проведення атестації робочих місць за умовами праці в окремих випадках" від 21.08.2000 року № 205, зазначено, що в окремих випадках через складний фінансово-економічний стан, що склався по незалежним від підприємства причинам, для проведення атестації робочих місць, де не відбулися корінні зміни умов і характеру праці, можливе використання результатів попередньої атестації.
Згідно п.1 Порядку та Положення про Державну експертизу умов праці, затвердженим постановою Ради Міністрів УРСР від 1 грудня 1990 року № 357 державний контроль за якістю проведення атестації робочих місць за умовами праці та віднесення їх до категорії з шкідливим і важкими умовами праці, правильністю застосування списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах покладався на органи Державної експертизи умов праці.
Пунктом 4 Порядку проведення атестації та підпунктом 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій встановлено, що періодичність проведення атестації робочих місць визначається безпосередньо колективним договором підприємства і проводиться не рідше одного разу на 5 років.
Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства чи організації.
Результати атестації використовуються при встановленні пенсій за віком на пільгових умовах, пільг і компенсацій за рахунок підприємств та організацій, обґрунтуванні пропозицій про внесення змін і доповнень до списків № 1 і 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення, а також для розробки заходів щодо поліпшення умов праці та оздоровлення працюючих.
Відповідно до пункту 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.
У пункті 4.2 зазначеного Порядку застосування списків йдеться про те, що результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умов і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.
Атестація має проводитися у передбачені пунктом 4 Порядку проведення атестації строки, а відповідальність за своєчасність та якість її проведення покладається на керівника підприємства, організації.
Якщо чергова атестація була проведена з порушенням передбачених пунктом 4 Порядку проведення атестації строків, а працівник до її проведення виконував роботу, яка дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, цей період його роботи має бути зарахований до пільгового стажу за результатами попередньої атестації.
З огляду на викладене, суд вважає за можливе зарахувати період роботи позивача з 02.01.2008 року по 30.10.2009 року електрозварником у ТОВ “Унипромзнергосервис” до пільгового стажу.
Отже, загальний стаж позивача, що дає право на пенсію на пільгових умовах становить 41 рік 7 місяць 18 днів, а пільговий стаж роботи позивача за Списком №2 склав 15 років 7 місяців.
При цьому, відповідно до пункту 2 частини 1 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» для виникнення права у позивача на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 в 57 років (зі зменшенням пенсійного віку на 3 роки), йому необхідно мати не менше 7 років 6 місяців пільгового стажу за Списком №2.
Тобто, при наявності загального стажу 41 рік 7 місяців 18 днів та стажу, що дає право на пенсію на пільгових умовах 15 років 7 місяців , у позивача у 57 років виникає права на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2.
З урахуванням зазначених обставин суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача в частині зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області зарахувати до пільгового стажу за Списком №2 період роботи позивача з 02.01.2008 року по 30.10.2009 року електрозварником у ТОВ “Унипромзнергосервис”.
Щодо позовних вимог в частині зобов'язання відповідача призначити та виплачувати позивачу пенсію за віком по Списку №2 суд зазначає наступне.
Частиною 2 статті 245 КАС України визначено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про:
- визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень (пункт 2);
- визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій (пункт 3);
- визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії (пункт 4);
- інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (пункт 10).
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
З практики Європейського суду витікає наступне: в національному праві має бути передбачено засіб правового захисту від довільних втручань органів державної влади в права, гарантовані Конвенцією. Будь-яка законна підстава для здійснення дискреційних повноважень може створити юридичну невизначеність, що є несумісною з принципом верховенства права без чіткого визначення обставин, за яких компетентні органи здійснюють такі повноваження, або, навіть, спотворити саму суть права. Отже, законом повинно з достатньою чіткістю бути визначено межі дискреції та порядок її здійснення, з урахуванням легітимної мети певного заходу, аби убезпечити особі адекватний захист від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Конкретна норма закону повинна містити досить чіткі положення про рамки і характер здійснення відповідних дискреційних повноважень, наданих органам державної влади. У разі, якщо ж закон не має достатньої чіткості, повинен спрацьовувати принцип верховенства права.
Відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення”, призначення, розрахунок, нарахування та виплата пенсії здійснюється органами Пенсійного фонду України, тобто, в даному випадку відповідач має виключну компетенцію щодо призначення позивачу пенсії.
Суд зазначає, що зобов'язавши відповідача врахувати періоди роботи позивача до пільгового стажу, суд не може зобов'язати призначити пенсію, оскільки саме на пенсійний орган покладено обов'язок обрахування стажу роботи особи та встановлення всіх необхідних умов для призначення пенсії.
На підставі викладеного суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні цієї частини позовних вимог.
Частиною 2 ст. 9 КАС України врегульовано, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Пунктом 10 частини другої статті 245 КАС України передбачено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Враховуючи викладене, метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів позивача, суд вважає за необхідне вийти за межі заявлених позовних вимог та визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 03.09.2020 року №0400-0305-8/75943 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 , а також зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 28.08.2020 року за №3963 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах з урахуванням висновків викладених у цьому судовому рішенні.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 840,80 грн., що підтверджується відповідною квитанцією.
Отже, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду підлягає стягненню з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань в сумі 630,60 грн.
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст.ст. 2, 9, 72-90, 139, 242-246, 250, 255, 257-262, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 03.09.2020 року №0400-0305-8/75943 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКП НОМЕР_3 ) від 28.08.2020 року за №3963 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах з урахуванням висновків викладених у цьому судовому рішенні.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКП НОМЕР_3 ) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 630,60 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.В. Серьогіна