30 грудня 2020 року ЛуцькСправа № 140/14762/20
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Смокович В.І., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Волинь-Агро» до Головного управління ДПС у Волинській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Волинь-Агро» (далі - ТОВ «Волинь-Агро», позивач, товариство) звернулося із позовом до Головного управління ДПС у Волинській області (далі - відповідач 1, ГУ ДПС у Волинській області), Державної податкової служби України (далі - відповідач 2, ДПС України) про визнання протиправним та скасування рішення комісії ГУ ДПС у Волинській області від 11 серпня 2020 року №1821040/37691361 про відмову в реєстрації податкової накладної від 31 травня 2020 року №1 та зобов'язання ДПС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) вказану податкову накладну.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до статті 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України) позивачем було складено та відправлено на реєстрацію в ЄРПН податкову накладну від 31 травня 2020 року №1, однак згідно квитанції її реєстрації була зупинена у зв'язку із тим, що коди УКТЗЕД/ДКПП товару/послуг 77.31. відсутні в таблиці даних платника податку на додану вартість, як товари/послуги, що на постійній основі постачаються (виготовляються), та їх обсяг постачання дорівнює або перевищує величину залишку обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, що відповідає пункту 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій.
ТОВ «Волинь-Агро» надало контролюючому органу вичерпні пояснення та перелік документів щодо господарської операції на підставі якої було виписано спірну податкову накладну, однак рішенням комісії ГУ ДПС у Волинській області від 11 серпня 2020 року №1821040/37691361 було відмовлено у реєстрації податкової накладної 31 травня 2020 року №1 у зв'язку із ненаданням платником податку розрахункових документів та/або банківські виписки з особових рахунків.
Позивачем оскаржено рішення від 11 серпня 2020 року №1821040/37691361 в адміністративному порядку, проте рішенням ДПС України від 28 серпня 2020 року №46475/37691361/2 скаргу товариства залишено без задоволення, а вказане рішення комісії регіонального рівня про відмову у реєстрації податкової накладної в ЄРПН - без змін. Рішення мотивоване ненадання платником податку копій первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних, що, на думку позивача, свідчить про непослідовність позиції контролюючих органів регіонального та центрального рівнів та надуманість позицій відмови в реєстрації податкової накладної.
Представник позивача повідомляє, що контролюючому органу надало вичерпні пояснення та документи щодо господарської операції на підставі якої було складено податкову накладну від 31 травня 2020 року №1, які були достатніми для прийняття рішення про реєстрацію даної податкової накладної, натомість ні в рішенні комісії регіонального рівня і комісією центрального рівня при перегляді оскаржуваного рішення не вказано, які документи складені із порушенням законодавства або ненадані платником та якими мотивами керувалася комісія, вважаючи, що надані документи не є достатніми для прийняття рішення про реєстрацію спірної податкової накладної.
Зазначає, що надіслана позивачу квитанція містить вимогу щодо надання пояснень та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в податковій накладній, без зазначення конкретної пропозиції щодо переліку документів, необхідних та достатніх для прийняття рішення про реєстрацію такої податкової накладної в ЄРПН.
З огляду на вказане просить адміністративний задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідачів у відзиві на позовну заяву від 02 листопада 2020 року №5542/03-20-05-01-07 позовних вимог не визнав мотивуючи це тим, що для підтвердження реєстрації податкової накладної від 31 травня 2020 року №1 ТОВ «Волинь-Агро» було надіслано контролюючому орган пояснення та ряд документів, однак не надано розрахункових документів та/або банківські виписки з особових рахунків.
Вказує, що відповідно до пункту 5 договору від 02 квітня 2020 року №02/04/2020 оренди сільськогосподарської техніки з екіпажем - орендна плата вноситься на поточний рахунок орендодавця за весь період оренди протягом 5 днів з моменту підписання акту виконаних робіт, який підписано 31 травня 2020 року, однак в матеріалах справи відсутні документи, які б підтверджували б оплату за оренду сільськогосподарської техніки.
Звертає увагу суду, що повноваження ДПС України щодо реєстрації податкових накладних в ЄРПН є дискреційними повноваженнями та виключною компетенцією уповноваженого органу.
Таким чином, позовні вимоги щодо зобов'язання ДПС України зареєструвати в ЄРПН податкову накладну, слід розцінювати саме як вимога про втручання в дискреційні повноваження відповідача та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.
З урахуванням зазначеного просить в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю (арк. спр. 119-121).
На адресу суду 12 листопада 2020 року надійшла відповідь на відзив, в якій представник ТОВ «Волинь-Агро» додатково зазначає, що згідно умов договору оренди сільськогосподарської техніки з екіпаем від 02 квітня 2020 року №02/04/2020 орендна плата була сплачена 29 липня 2020 року, а акт здачі - прийняття робіт (надання послуг) №26 датований 31 травня 2020 року, а тому датою виникнення податкових зобов'язань була дата підписання вказаного акту здачі-приймання робіт (надання послуг). Більше того, до скарги на рішення регіонального рівня було додано копію платіжного доручення, що підтверджує оплату послуг оренди (арк. спр. 127-129).
Представник відповідачів у поданому 16 листопада 2020 року запереченні на відповідь просить в задоволенні адміністративного позову відмовити з підстав, які є аналогічними доводам викладеним у відзиві на позовну заву (арк. спр. 130-131).
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2020 року відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд якої постановлено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (арк. спр. 111).
Стосовно клопотання представника податкового органу, викладеного у відзиві на позовну заяву та запереченні на відповідь про розгляд справи за участі сторін суд зазначає наступне.
Частиною шостою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін: 1) у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу; 2) якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.
Таким чином, законодавець передав вирішення питання щодо виклику учасників справи для надання пояснень у справі на розсуд суду, а останній, відповідно, задовольняє таке клопотання за умови, якщо є необхідність заслухати такі пояснення.
Враховуючи, що справа є справою незначної складності, суд уважає, що бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які висловлені нею у відзиві, не зумовлюють необхідність призначення розгляду справи в судовому засіданні
Окрім того, зазначаючи про необхідність розгляду справи в судовому засіданні з повідомлення (викликом) сторін, представник відповідачів не зазначає, встановлення яких саме обставин у справі є неможливим шляхом аналізу письмових доказів і пояснень у заявах по суті та вимагає проведення судового засідання з огляду на що суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вказаного клопотання про розгляд даної справи у судовому засіданні із повідомленням сторін.
Суд, перевіривши доводи сторін у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази на предмет належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємозв'язку доказів у їхній сукупності, встановив такі обставини.
Між ТОВ «Волинь-Агро» (орендодавець) та ТОВ «Житниця України» (орендар) було уклало договір оренди сільськогосподарської техніки з екіпажем від 02 квітня 2020 року №02/04/20, відповідно до умов якого орендодавець зобов'язується передати орендарю в тимчасове платне володіння та користування сільськогосподарську техніку з екіпажем, визначену у цьому договорі (арк. спр. 25-26).
Відповідно до акту приймання-передачі майна від 02 квітня 2020 року позивач передав у власність (користування) ТОВ «Житниця України» наступне майно: трактор John Deere 6175М, АІ 14774 з сівалкою Vaderstad Tempo F8 (арк. спр. 27).
Згідно специфікації від 01 травня 2020 року №2 загальна вартість орендної плати складає 177125,00 грн (арк. спр. 28).
Відповідно до акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31 травня 2020 року №26 виконавцем були надані послуги оренди трактора John Deere 6175М, АІ 14774 з сівалкою Vaderstad Tempo F8 (арк. спр. 29).
На підставі платіжного дорученням від 29 липня 2020 року №5297 ТОВ «Житниця України» здійснило оплату за оренду сільськогосподарської техніки згідно договору від 02 квітня 2020 року №02/04/20 на суму 1234016,00 грн (арк. спр. 97).
За наслідками вказаної господарської операції, ТОВ «Волинь-Агро» складено та направлено на реєстрацію в ЄРПН податкову накладну від 31 травня 2020 року №1 (арк. спр. 18-19).
Відповідно до квитанцій від 02 червня 2020 року реєстрація вказаної податкової накладної була зупинена на підставі пункту 201.16 статті 201 ПК України, у зв'язку із тим, що коди УКТЗЕД/ДКПП товару/послуг 77.31. відсутні в таблиці даних платника податку на додану вартість, як товари/послуги, що на постійній основі постачаються (виготовляються), та їх обсяг постачання дорівнює або перевищує величину залишку обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, що відповідає пункту 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій.
У квитанціях також було запропоновано позивачу надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в податкових накладних для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної в ЄРПН (арк. спр. 20-21).
Для підтвердження реєстрації спірної податкової накладної позивач подав до контролюючого органу повідомлення про подання пояснень та копій документів щодо податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрацію яких зупинено від 07 серпня 2020 року №1 та копії документів на підтвердження реальності здійснення господарських операцій в кількості 12 додатків (арк. спр. 22).
За результатами розгляду вказаних документів комісією Головного управління ДПС у Волинській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН прийнято оскаржуване рішення від 11 серпня 2020 року №1821040/37691361 про відмову в реєстрації податкової накладної від 31 травня 2020 року №1 в ЄРПН у зв'язку із ненаданням платником податку розрахункових документів та/або банківські виписки з особових рахунків (арк. спр. 16-17).
Не погоджуючись із вказаними рішеннями позивач оскаржив його в адміністративному порядку шляхом подання до ДПС України скарги від 21 серпня 2020 року (арк. спр. 94).
Рішенням ДПС України від 28 серпня 2020 року №46475/37691361/2 скаргу товариства залишено без задоволення, а рішення комісії регіонального рівня про відмову у реєстрації податкової накладної від 31 травня 2020 року №1 в ЄРПН - без змін з підстав ненадання платником податку копій первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних (арк. спр. 98).
ТОВ «Волинь-Агро», не погоджуючись із рішення комісії ГУ ДПС у Волинській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН від 11 серпня 2020 року №1821040/37691361 про відмову в реєстрації податкової накладної від 31 травня 2020 року №1 звернулось із даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає ПК України.
Відповідно до вимог пункту 201.10 статті 201 ПК України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в ЄРПН та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 01 липня 2017 року в ЄРПН податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.
Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до ЄРПН є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.
Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.
Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.
Відповідно до вимог пункту 201.16 статті 201 ПК України реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.
На виконання цієї норми Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 11 грудня 2019 року №1165, якою затверджено Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН та Порядок розгляду скарги щодо рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН.
Відповідно до пункту 2 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в ЄРПН, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 №1165 (далі - Порядок №1165), автоматизований моніторинг відповідності податкової накладної/розрахунку коригування критеріям оцінки ступеня ризиків - сукупність заходів та методів, що застосовуються контролюючим органом для виявлення ознак наявності ризиків порушення норм податкового законодавства за результатами проведення автоматизованого аналізу наявної в інформаційних системах контролюючих органів податкової інформації.
Нормами пункту 7 Порядку №1165, визначено, у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу податкової накладної / розрахунку коригування встановлено, що відображена в них операція відповідає хоча б одному критерію ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної / розрахунку коригування, складених платником податку, який відповідає хоча б одному показнику, за яким визначається позитивна податкова історія, реєстрація таких податкової накладної / розрахунку коригування зупиняється.
Пунктом 8 Порядку №1165, передбачено, що платник податку отримує інформацію щодо податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена, через електронний кабінет.
Згідно пункту 10 Порядку №1165, у разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування, яка є підтвердженням зупинення такої реєстрації.
Відповідно до пункту 11 Порядку №1165, у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування зазначаються:
1) номер та дата складення податкової накладної / розрахунку коригування;
2) критерій (критерії) ризиковості платника податку та/або ризиковості здійснення операцій, на підставі якого (яких) зупинено реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, з розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку;
3) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для розгляду питання прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації.
Критерії ризиковості здійснення операцій визначені додатком №3 до Порядку №1165.
Зокрема, згідно пункту 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій, одним із таких критеріїв є відсутність товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податковій накладній, поданій для реєстрації в ЄРПН, у таблиці даних платника податку на додану вартість (далі - платник податку) як товару/послуги, що на постійній основі постачається, та обсяг постачання товару/послуги, зазначений у податковій накладній / розрахунку коригування до податкової накладної на збільшення суми податкових зобов'язань, яку/який подано для реєстрації в Реєстрі, дорівнює або перевищує величину залишку, що визначається як різниця між обсягом придбання на митній території України такого/такої товару/послуги (крім обсягу придбання товарів/послуг за операціями, які звільнені від оподаткування та підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою) та/або ввезення на митну територію України такого товару, зазначеного з 1 січня 2017 року в отриманих податкових накладних / розрахунках коригування, зареєстрованих у Реєстрі, і митних деклараціях, збільшеного у 1,5 раза, та обсягом постачання відповідного товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податкових накладних / розрахунках коригування, зареєстрованих з 1 січня 2017 року у Реєстрі, і переважання в такому залишку (більше 50 відсотків) груп товарів (продукції), визначених ДПС та затверджених відповідним наказом, оприлюдненим на офіційному веб-сайті ДПС.
Як установлено судом реєстрація податкової накладної від 31 травня 2020 року №1 була зупинена на підставі пункту 201.16 статті 201 ПК України, у зв'язку із тим, що коди УКТЗЕД/ДКПП товару/послуг 77.31. відсутні в таблиці даних платника податку на додану вартість, як товари/послуги, що на постійній основі постачаються (виготовляються), та їх обсяг постачання дорівнює або перевищує величину залишку обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, що відповідає п. 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій.
Поряд з цим, у квитанції про зупинення реєстрації спірної податкової накладної не було вказано конкретного переліку документів, яких було б достатньо для прийняття рішення про реєстрацію вказаної податкової накладної, що свідчить про невідповідність сформованої квитанції вимогам до таких, що визначені пунктом 11 Порядку №1165.
Суд зауважує, що У випадку не конкретизації переліку документів у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної платник податків перебуває у стані правової невизначеності, що позбавляє його можливості надати контролюючому органу необхідний в розумінні суб'єкта владних повноважень пакет документів, а для контролюючого органу, відповідно, створюються передумови для можливого прояву негативної дискреції - прийняття рішення про відмову у реєстрації податкової накладної.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 22 липня 2019 року по справі №815/2985/18.
Відповідно до пункту 4 Порядку прийняття рішень про реєстрацію / відмову у реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування в ЄРПН, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 12 грудня 2019 року №520 (далі - Порядок №520), у разі зупинення реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі платник податку має право подати копії документів та письмові пояснення стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі.
Згідно пункту 5 Порядку №520, перелік документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі, може включати: договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм і галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством.
Слід заначити, що хоча перелік документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН визначено пунктом 5 Порядку №1165, конкретний перелік таких документів може залежати, зокрема від змісту операції з постачання, суб'єктного складу її учасників, їх податкової поведінки.
В той же час, недотримання принципу правової визначеності під час зупинення реєстрації податкової накладної призвело до необізнаності платника податків щодо вичерпного переліку необхідних документів, які він повинен був надати контролюючому органу, внаслідок чого позивач не зміг належним чином виконати свої обов'язки щодо реєстрації податкової накладної та належно скористатись правом на захист.
Суд звертає увагу, що здійснення моніторингу відповідності податкових накладних/розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків є превентивним заходом, спрямованим на убезпечення від безпідставного формування податкового кредиту за операціями, що не підтверджені первинними документами або підтверджені платником податку копіями документів, які складені з порушенням законодавства. Здійснення моніторингу не повинне підміняти за своїм змістом проведення податкових перевірок як способу реалізації владних управлінських функцій податкового органу.
Така правова позиція вже неодноразово викладалась Верховним Судом, зокрема у постановах від 28 листопада 2019 року по справі № 1640/2650/18 від 23 жовтня 2018 року по справі №822/1817/18, від 21 травня 2019 року по справі №0940/1240/18.
Пунктом 9 Порядку №520, письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до пункту 4 цього Порядку, розглядає комісія регіонального рівня.
Згідно пункту 3 Порядку №520, комісія регіонального рівня протягом п'яти робочих днів, що настають за днем отримання пояснень та копій документів, поданих відповідно до пункту 4 цього Порядку, приймає рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі та надсилає його платнику податку в порядку, встановленому статтею 42 Кодексу.
Відповідно до пункту 11 Порядку №520, комісія регіонального рівня приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі в разі: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі; та/або ненадання платником податку копій документів відповідно до пункту 5 цього Порядку; та/або надання платником податку копій документів, складених/ оформлених із порушенням законодавства.
Як установлено судом, рішенням комісії ГУ ДПС у Волинській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН від 11 серпня 2020 року №1821040/37691361 відмовлено у реєстрації податкової накладної від 31 травня 2020 року №1 в ЄРПН у зв'язку із ненаданням платником податку копій документів, а саме: розрахункових документів, банківських виписок з особових рахунків.
Разом з тим, факт оплати послуг, у зв'язку із наданням яких позивачем виписано спірну податкову накладну підтверджується наданим суду платіжним дорученням від 29 липня 2020 року №5297.
Як убачається із матеріалів прави вказане платіжне доручення було надане відповідачу 2 разом із скаргою на рішення від 11 серпня 2020 року №1821040/37691361, а відтак твердження представників відповідачів про те, що в матеріалах справи відсутні документи, які б підтверджували б оплату за оренду сільськогосподарської техніки не відповідає дійсним обставинам справи та спростовується наявними у матеріалах справи письмовими доказами.
Окрім того, відповідно до пункту 187.1 статті 187 ПК датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Пунктом 198.2. статті 198 ПК України, передбачено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:
дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
дата отримання платником податку товарів/послуг.
Суд зауважує, що оскільки для виникнення податкового зобов'язання з ПДВ достатньо настання однієї з подій, то обов'язок продавця виписати і зареєструвати в ЄРПН податкову накладну на відповідну суму ПДВ, кореспондує з правом контролюючого органу вимагати у платника ПДВ ту документацію, яка підтверджує настання саме такої події, а не обох подій одночасно.
Якщо мова йде про отримання платником податку товарів/послуг, то документами, достатніми для підтвердження такої операції будуть документи на підтвердження факт надання таких послуг. Відповідно, саме такі документи можуть вважатися необхідною передумовою для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної в ЄРПН.
Відповідно до пункту 5.3 договору оренди сільськогосподарської техніки з екіпажем від 02 квітня 2020 року №02/04/20, укладеного між ТОВ «Волинь-Агро» та ТОВ «Житниця України» орендна плата вноситься на поточний рахунок орендодавця за весь період оренди протягом 5 днів з моменту підписання акту виконаних робіт (наданих послуг).
Таким чином, мотивування оспорюваного рішення фактом ненадання платником податку копій розрахункових документів, банківських виписок з особових рахунків прямо суперечить правилу першої події, що закріплене у пункту 187.1 статті 187 ПК України, позаяк податкова накладна від 31 травня 2020 року №1 виписана по факту надання ТОВ «Житниця України» послуг згідно акту здачі - прийняття робіт (надання послуг) від 31 травня 2020 року №26.
Враховуючи вищезазначене, подані позивачем документи для реєстрації податкової накладної від 31 травня 2020 року №1 підтверджують факт здійснення господарських операцій та є достатніми для прийняття комісією ГУ ДПС у Волинській області рішення про реєстрацію вказаної податкової накладної в ЄРПН.
Відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В даному випадку, під час розгляду справи відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б твердження позивача, та не навів обґрунтованих мотивів законності прийняття оскаржуваного рішення, яким відмовлено в реєстрації податкової накладної від 31 травня 2020 року №1 в ЄРПН.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість та необхідність задоволення позовної вимоги позивача про визнання протиправним та скасування рішення комісії ГУ ДПС у Волинській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН від 11 серпня 2020 року №1821040/37691361 про відмову в реєстрації податкової накладної від 31 травня 2020 року №1.
Щодо позовної вимоги в частині зобов'язання ДПС України зареєструвати вказану податкову накладну в ЄРПН, суд зазначає наступне.
Відповідно до вимог пунктів 201.1, 201.10 статті 201 ПК України реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних віднесено до обов'язків платника податків.
У той же час, наведені норми розраховані на відсутність спірних правовідносин, позаяк у випадку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування механізм її подальшої реєстрації в ЄРПН є іншим.
Так, згідно із нормами пунктів 19, 20 Порядку ведення ЄРПН, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року №1246, податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день настання однієї з таких подій: прийняття в установленому порядку та набрання чинності рішенням про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування; набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДФС відповідного рішення); неприйняття та/або відсутність реєстрації в установленому порядку рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування.
У разі надходження до ДФС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду.
Отже, реєстрація в ЄРПН податкової накладної/розрахунку коригування, реєстрацію якої попередньо було зупинено, є повноваженням ДПС України. У випадку зупинення реєстрації ПН та прийняття відповідною комісією рішення про відмову в реєстрації ПН така податкова накладна реєструється у день набрання чинності судовим рішення про реєстрацію податкової накладної.
Відповідно до частини третьої статті 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Таким чином, з метою відновлення прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, та з метою дотримання судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений, суд дійшов висновку про необхідність зобов'язання ДПС України зареєструвати в ЄРПН податкову накладну від 31 травня 2020 року №1.
Зазначений висновок відповідає позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 28 листопада 2019 року по справі №1640/2650/18, від 22 липня 2019 року по справі №815/2985/18.
За наведених вище обставин справи та положення чинного законодавства, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправним та скасування рішення комісії ГУ ДПС у Волинській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН від 11 серпня 2020 року №1821040/37691361 про відмову в реєстрації податкової накладної від 31 травня 2020 року №1 та зобов'язання ДПС України зареєструвати в ЄРПН вказану податкову накладну.
Відповідно до вимог статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
За змістом частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно платіжних доручень від 01 вересня 2020 року №7122 та від 12 жовтня 2020 року №7476 ТОВ «Волинь-Агро» за подання адміністративного позову у даній справі було сплачено судовий збір в загальному розмірі 4204,00 грн (арк. спр. 15, 110).
Оскільки суд задовольняє позов повністю, то на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Волинській області та за рахунок бюджетних асигнувань ДПС України судовий збір по 2102,00 грн (дві тисячі сто дві гривні 00 копійок) з кожного.
Щодо відшкодування за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн (п'ять тисяч гривень 00 копійок) суд зазначає наступне.
Частинами першою, другою статті 134 КАС України обумовлено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Згідно із частинами третьою - п'ятою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Як передбачено частинами шостою, сьомою статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частин сьомої, дев'ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Виходячи з аналізу вищевказаних правових норм, слід дійти висновку про те, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором.
На підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу суду надано такі документи: договір про надання правової допомоги від 10 вересня 2020 року (арк. спр. 99-101), попередній (орієнтовний) розрахунок суми витрат на професійну правничу допомогу від 01 жовтня 2020 року № 3/20 (арк. спр. 104), акт здачі-приймання робіт (наданих послуг) від 21 вересня 2020 року №3-000000100 (арк. спр. 103), рахунок-фактуру від 21 вересня 2020 року №3-000000100 (арк. спр. 102), платіжне доручення від 01 жовтня 2020 року (арк. спр. 105)
Зокрема, як убачається із акту здачі-приймання робіт (наданих послуг) від 21 вересня 2020 року №3-000000100 позивачу були надані наступні послуги: вивчення документів у справі про визнання протиправними та скасування рішення від 11 серпня 2020 року №1821040/37691361 про відмову в реєстрації податкової накладної від 31 травня 2020 року №1 та зобов'язання зареєструвати в ЄРПН вказану податкову накладну - 6 годин, вивчення судової практики з відповідних правовідносин - 5 годин, підготовка позовної заяви про визнання протиправними та скасування рішення від 11 серпня 2020 року №1821040/37691361 про відмову в реєстрації податкової накладної від 31 травня 2020 року №1 та зобов'язання зареєструвати в ЄРПН вказану податкову накладну - 8 годин.
Загальна вартість робіт (наданих послуг) становить 5000,00 грн, яка сплачена позивачем адвокату згідно з платіжним дорученням від 01 жовтня 2020 року.
Представник відповідачів у відзиві на позовну заяву та запереченні на відповідь заперечує проти стягнення на користь позивача витрат на правову допомогу в розмірі 5000,00 грн та вказує, що вказані витрати не є співрозмірними із даною справою, а їх сума необґрунтовано завищена, оскільки послуги не потребують такої кількості годин та дублюють одна одну (арк. спр. 119-121, 130-131).
Суд зауважує, що при визначенні суми відшкодування витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, суд має виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру залежно від конкретних обставин справи. Надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто повинно бути доведено доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справ.
Вирішуючи питання обґрунтованості розміру заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу та пропорційності їх складності правовому супроводу даної справи, суд зауважує, що вивчення документів у справі та вивчення судової практики з відповідних правовідносин є єдиним комплексом дій, що охоплюються загальною діяльністю адвоката та мають на меті складання позовної заяви і подання її до суду, а визначення суми гонорару за кожну з зазначених дій не є виправданим, а тому підлягає зменшенню.
Окрім того, як убачається із попереднього (орієнтовного) розрахунку суми витрат на професійну правничу допомогу від 01 жовтня 2020 року № 3/20, а також обґрунтувань витрат на професійну правничу допомоги, наведених представником позивача у позовній заяві, вартість послуг адвоката в розмірі 5000,00 грн, у тому числі включала надання такої послуги як представництво інтересів клієнта в суді.
Натомість оскільки розгляд даної справи здійснено судом у порядку письмового провадження без проведення судового засідання, вказана послуга позивачу не надавалася, що також є підставою для зменшення заявлених до відшкодуванням витрат на правову допомогу.
Окрім того, суд враховує, що справа про визнання протиправним та скасування рішення про відмову у реєстрації податкової накладної в ЄРПН є спором немайнового характеру незначної складності, а предметом судового розгляду у даній справі були господарські операції лише за однією податковою накладної, у реєстрації якої було відмовлено контролюючим органом.
Спірні правовідносини регулюється нормами ПК України та великої кількості підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають дослідженню адвокатом і застосуванню, не передбачають.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини щодо присудження судових витрат на підставі статті 41 Конвенції, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року, заява №19336/04, пункт 268). У рішенні Європейського суду з прав людини від 28 листопада 2002 року у справі "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia,заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумний розмір.
Верховний Суд в постановах від 22 грудня 2020 року по справі №520/8489/19, від 07 травня 2020 року по справі №320/3271/19, від 10 березня 2020 року по справі №520/8489/19 зазначив, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Також, при визначенні суми відшкодування суд має враховувати критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Об'єднаної палати Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19.
Таким чином, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо - є неспівмірним.
На думку суду, виходячи із критеріїв, визначених частинами третьою, п'ятою статті 134, частиною дев'ятою статті 139 КАС України, з урахуванням заперечень відповідачів щодо обґрунтованості та співмірності розміру витрат на правничу допомогу, враховуючи незначну складність справи заявлена сума до відшкодування витрат на правничу професійну допомогу є неспівмірною із заявленими вимогами немайнового характеру, а тому справедливим розміром відшкодування позивачу фактично понесених витрат на професійну правничу допомогу у цій справі за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів є сума 2500,00 грн (дві тисячі п'ятсот гривень копійок) по 1250,00 грн (одна тисяча двісті п'ятдесят гривень 00 копійок) з кожного відповідача. Решту витрат на професійну правничу допомогу повинен понести позивач.
Керуючись статями 139, 243-246, 255, 257, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Волинь-Агро» (44812, Волинська область, Турійський район, село Перевали, вулиця Центральна, будинок, 36, ідентифікаційний код юридичної особи 37691361) до Головного управління ДПС у Волинській області (43010, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, 4, ідентифікаційний код юридичної особи 43143484), Державної податкової служби України (04053, місто Київ, площа Львівська, 8, ідентифікаційний код юридичної особи 43005393) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення комісії Головного управління ДПС у Волинській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 11 серпня 2020 року №1821040/37691361 про відмову в реєстрації податкової накладної від 31 травня 2020 року №1.
Зобов'язати Державну податкову службу України зареєструвати подану Товариством з обмеженою відповідальністю «Волинь-Агро» податкову накладну накладної від 31 травня 2020 року №1 в Єдиному державному реєстрі податкових накладних.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Волинській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Волинь-Агро» судовий збір в розмірі 2102,00 грн (дві тисячі сто дві гривні 00 копійок) та витрати на правничу допомогу в розмірі 1250,00 грн (одна тисяча двісті п'ятдесят гривень 00 копійок).
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Волинь-Агро» судовий збір в розмірі 2102,00 грн (дві тисячі сто дві гривні 00 копійок) та витрати на правничу допомогу в розмірі 1250,00 грн (одна тисяча двісті п'ятдесят гривень 00 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд.
Суддя В.І. Смокович
Повний текст судового рішення складено 30 грудня 2020 року.