м. Вінниця
17 грудня 2020 р. Справа № 120/3424/20-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Дмитришеної Р.М.,
за участю:
секретаря судового засідання: Воронюк В.В.
представника позивача: Герасимчука О.
представника відповідача: Васильченко О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу в порядку загального позовного провадження справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІКІТАН"
до: Головного управління ДПС у Миколаївській області
про: визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІКІТАН" (далі - позивач) до Головного управління ДПС у Миколаївській області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на те, що 06.04.2020 Головним управлінням ДПС у Миколаївській області прийнято податкове повідомлення - рішення за №00004263201 на суму податкового зобов'язання 250 000,00 грн.
Позивач вважає податкове повідомлення - рішення від 06.04.2020 №00004263201 протиправним та таким що підлягає скасуванню, з огляду на те, що з 18.12.2019 внесено зміни до абз. 1 ч. 2 ст. 2 Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності", яким визначено, що дія цього Закону не поширюється на ліцензування таких видів господарської діяльності, як торгівля пальним.
Оскільки держава, на думку позивача, не дотрималась позитивного обов'язку, встановленого законом, щодо строку для запровадження змін до ліцензування діяльності не надавши час на приведення діяльності у відповідність до вимог закону, при прийнятті оскаржуваного рішення відповідачем не застосована імперативна норма щодо звільнення від відповідальності за відсутності ліцензійних умов (які були необхідні у період до 18.12.2019), отже відповідачем допущене незаконне та непропорційне втручання у право на мирне володіння майном згідно статті 1 Протоколу Першого до Конвенції, що є підставою для задоволення позову із покладенням на відповідача понесених позивачем витрат на сплату судового збору. Тому з метою захисту своїх прав та законних інтересів, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Ухвалою суду від 22.07.2020 відкрито провадження у даній справі та вирішено розгляд здійснювати в порядку загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 25.08.2020 о 13:00 год. Також встановлено відповідачу 15-ти денний строк з дня отримання копії ухвали для подання відзиву на позовну заяву.
13.08.2020 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Мотивуючи відзив відповідач зазначив, що основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального на території України регулюються Законом України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" від 19.12.1995 № 481/95-ВР (далі - Закон № 481/95-ВР).
Законом України від 23.11.2018 № 2628-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів", які набули чинності з 01.07.2019 внесено зміни до Закону № 481/95-ВР, зокрема статті 15.
Відповідно до ст. 15 Закону № 481/95-ВР встановлено, що роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами або пальним може здійснюватися суб'єктами господарювання (у тому числі іноземними суб'єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій на роздрібну торгівлю.
Ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем торгівлі суб'єкта господарювання (у тому числі іноземного суб'єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) терміном на п'ять років.
Згідно зі ст. 17 Закону № 481/95-ВР до суб'єктів господарювання (у тому числі іноземних суб'єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі роздрібної торгівлі пальним без наявності ліцензії - 250000 гривень.
З огляду на викладене відповідач вказав, що суб'єкт господарювання, який має намір здійснювати роздрібну торгівлю пальним з 01.07.2019, повинен мати відповідну ліцензію на кожне місце роздрібної торгівлі пальним. У разі здійснення роздрібної торгівлі пальним за відсутності ліцензії, суб'єкт господарювання несе відповідальність, передбачену приписами ст. 17 Закону № 481/95-ВР, а саме у виді штрафу на суму 250000 гривень.
Відповідач зазначив, що при проведенні перевірки TOB "ВІКІТАН" встановлено, що 01.07.2019 та 02.09.2019 позивачем здійснено роздрібну торгівлю газу скрапленого на АГЗП за адресою: Миколаївська область, м. Первомайськ, вул. Богопільська, 51, без наявності ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним, чим порушено вимоги ст.15 Закону № 481/95-ВР. Перелік реалізованого підакцизного товару з зазначенням номеру та дати фіскального чеку, кількості реалізованого товару та його вартість наведено в додатку №1 до першого примірника акта перевірки.
З огляду на викладене, відповідач просить відмовити у задоволенні позову повністю, оскільки спірне податкове повідомлення-рішення відповідає обставинам справи, прийняте у відповідності до норм чинного законодавства і у межах наданих йому повноважень.
Ухвалою від 25.08.2020 закрито підготовче провадження та призначено судовий розгляд справи по суті на 30.09.2020 о 13:00.
Ухвалою від 05.10.2020 відкладено судове засідання на 27.10.2020 о 15:00 год. Допущено участь представника відповідача у судове засідання в режимі відеоконференції.
23.10.2020 на адресу суду від представника позивача надійшли письмові пояснення щодо предмета спору до яких долучено постанови Верховного Суду від 02.09.2020 по справі № 821/1828/16 та від 08.09.2020 по справі № 640/21536/19.
02.11.2020 на адресу суду надійшла відповідь на відзив, у якому представник позивача вважає твердження відповідача викладені у відзиві необґрунтованими.
Мотивуючи відповідь на відзив представник позивача зазначає, що наказ відповідача від 10.03.2020 №671 про проведення фактичної перевірки TOB "ВІКІТАН", виданий на підставі п.п. 80.2.5. пункту 80.2. статті 80 ПК України, не містить жодної інформації щодо того, в рамках яких заходів ГУ ДПС у Миколаївській області встановлено невідповідність діяльності TOB "ВІКІТАН" вимогам чинного законодавства; на підставі яких відомостей або документів (дата, номер, підпис уповноваженої особи) встановлені факти сумнівності; сумнівність яких саме операцій (дата операції, характер та наслідки такої операції та інші докази вчинення таких операцій, показання свідків, працівників) встановлена податковим органом.
Крім того представник позивача з посиланням на постанову Верховного Суду по справі №821/1828/16 від 02.09.2020 вказав, що вирішуючи спірні правовідносини, суди попередніх інстанцій висновуючись на аналізі підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75, пункту 80.1, підпунктів 80.2.2, 80.2.3, 80.2.5 пункту 80.2 статті 80, пункту 81.1 статті 82 Податкового кодексу України, встановили порушення відповідачем порядку призначення та проведення перевірки, зокрема суди зазначили про відсутність правових підстав для прийняття наказу на проведення перевірки та її проведення, оскільки у наказі не міститься жодної конкретної інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, що свідчить про можливі порушення платником податків вимог законодавства, доказів отримання податковим органом письмового звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону, про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій, касових операцій, патентування або ліцензування (підпункт 80.2.3) контролюючим органом також не надано, відтак наведені у наказі підстави проведення перевірки не доведені відповідачем під час розгляду справи.
Також представник позивача вказав, що з 18.12.2019, після виникнення спірних правовідносин, внесенням змін до абз. 1 ч. 2 ст. 2 Закону № 222-VIII, визначено що дія № 222-VIII не поширюється на ліцензування таких видів господарської діяльності, як, зокрема, торгівля пальним, що здійснюється відповідно до Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального".
11.11.2020 на адресу суду надійшло клопотання представника позивача про приєднання до матеріалів справи рішення Вінницького окружного адміністративного суду.
Ухвалою від 11.11.2020 задоволено клопотання позивача про приєднання до матеріалів справи рішення ВОАС від 18.05.2020 по справі №120/1117/20-а, наказ ГУ ДПС у Миколаївській області від 25.02.2020 №547, рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків №18 від 02.03.2020.
Також ухвалою від 11.11.2020 поновлено строк для подання відповіді на відзив, долучено відповідь на відзив до матеріалів справи. Судовий розгляд відкладено 17.12.2020 о 15:00 год. Установлено відповідачу строк для подачі заперечень.
16.11.2020 на адресу суду надійшло заперечення, у яких представник відповідача вважає доводи викладені позивачем у відповіді на відзив необґрунтованими та просить відмовити у задоволенні позову повністю.
14.12.2020 на адресу суду надійшло клопотання представника позивача про застосування до спірних правовідносин постанов Верховного Суду від 01.12.2020 по справі № 580/1550/20, від 08.09.2020 по справі № 640/21536/19.
17.12.2020 на адресу суду надійшла заява представника позивача про відшкодування витрат на правову допомогу адвоката.
Ухвалою суду від 17.12.2020, проголошеною без виходу до нарадчої кімнати, долучено клопотання представника позивача від 14.12.2020 до матеріалів справи.
У судовому засіданні 17.12.2020 представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав повністю та просив їх задовольнити, посилаючись на обставини які викладені в позовній заяві та додаткових поясненнях.
Представник відповідача позов не визнав та просив відмовити в його задоволенні з підстав, що викладені у відзиві на позовну заяву та додаткових поясненнях.
Дослідивши подані сторонами докази, заслухавши пояснення учасників справи, оцінивши всі фактичні обставини (факти), що обґрунтовують вимоги і заперечення та інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, суд встановив наступне.
ТОВ "ВІКІТАН" зареєстрований юридичною особою, що підтверджується інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців 05.11.1999. Основний вид економічної діяльності КВЕД 47.30 "Роздрібна торгівля пальним".
Право позивача на роздрібну торгівлю пальним з 03.09.2019 по 03.09.2024 підтверджується ліцензією Головного управління ДПС у Миколаївській області № 14080314201900269 та додатком до ліцензії (а.с. 10-11).
Наказом Головного управління ДПС у Миколаївській області від 10.03.2020 № 671, на підставі п.п. 80.2.5. п. 80.2 ст. 80 ПК України, призначено проведення фактичної перевірки ТОВ "ВІКІТАН" за адресою: вул. Богопільська, 51, м. Первомайськ, Миколаївська область з 11.03.2020, терміном 10 діб, за період з 01.01.2019 (а.с. 13, 38).
На підставі наказу Головного управління ДПС у Миколаївській області від 10.03.2020 № 671, відповідачем оформлено направлення на перевірку від 10.03.2020 № 597/14-29-01 та № 596/14-29-01 на ім'я заступника начальника відділу ГУ ДПС у Миколаївській області ОСОБА_1 та начальника відділу ГУ ДПС у Миколаївській області Рябчиць М.В. (а.с. 18-19, 39-40).
У межах строків встановлених наказом від 10.03.2020 № 671, та зазначених у направленнях на перевірку, у період із 11.03.2020 по 11.03.2020 посадовими особами ГУ ДПС у Миколаївській області проведено фактичну перевірку.
За результатами перевірки відповідачем складено Акт (довідка) про результати фактичної перевірки від 11.03.2020 № 45/14-29-32-01/30641728, яким задокументовано порушення ст. 15 Закону № 481/95-ВР (а.с. 14-15, 41-44).
На підставі Акта (довідка) про результати фактичної перевірки від 11.03.2020 № 45/14-29-32-01/30641728 відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення №00004263201 від 06.04.2020 про застосування штрафних санкцій за платежем адміністративні штрафи та штрафні санкції за порушення законодавства у сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв та тютюнових виробів на суму 250000,00 грн (а.с. 12, 47).
Вважаючи податкове повідомлення - рішення №00004263201 від 06.04.2020 протиправним, позивач звернувся до суду із цим позовом.
При наданні оцінки спірних правовідносин та встановлених обставин справи, суд керується такими мотивами.
Закон України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" (далі Закон №481) визначає основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального на території України.
Статтею 1 Закону №481 серед іншого надано визначення наступним поняттям:
ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ державного зразка, який засвідчує право суб'єкта господарювання (у тому числі іноземного суб'єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку;
роздрібна торгівля пальним - діяльність із придбання або отримання та подальшого продажу або відпуску пального із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик з автозаправної станції/автогазозаправної станції/газонаповнювальної станції/газонаповнювального пункту та інших місць роздрібної торгівлі через паливороздавальні колонки та/або оливороздавальні колонки та/або реалізація скрапленого вуглеводневого газу в балонах для побутових потреб населення та інших споживачів;
Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів" від 23 листопада 2018 року 2628-VІІІ внесені зміни до Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", а саме: частини першу і четверту статті 15 викладено у такій редакції: "Імпорт, експорт алкогольних напоїв та тютюнових виробів здійснюються суб'єктами господарювання всіх форм власності без ліцензії. Оптова торгівля на території України алкогольними напоями та тютюновими виробами здійснюється за наявності у суб'єктів господарювання всіх форм власності ліцензії на оптову торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами. Роздрібна торгівля пальним та зберігання пального здійснюються суб'єктами господарювання всіх форм власності за наявності ліцензії".
Згідно з Прикінцевими та перехідними положеннями Закону №2628-VІІІ останній набирає чинності з 1 січня 2019 року, крім, зокрема, підпункту 6 (щодо змін до Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів"), підпункту 17 (щодо змін до Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності") пункту 2 розділу II цього Закону, що набирають чинності з 1 липня 2019 року.
Одночасно Законом №2628-VІІІ доповнено частину другу статті 17 Закону №481, за якою до суб'єктів господарювання (у тому числі іноземних суб'єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі роздрібної торгівлі пальним без наявності ліцензії - 250000 гривень.
За змістом статті 15 Закону №481, в редакції чинній з 01.07.2019 згідно Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів" роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами або пальним може здійснюватися суб'єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій на роздрібну торгівлю. Річна плата за ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним становить 2000 гривень на кожне місце роздрібної торгівлі пальним.
Ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями і тютюновими виробами видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади в містах, районах, районах у містах Києві та Севастополі за місцем торгівлі суб'єкта господарювання терміном на один рік і підлягають обов'язковій реєстрації в органі доходів і зборів, а у сільській місцевості - і в органах місцевого самоврядування за місцем торгівлі суб'єкта господарювання.
Ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем торгівлі суб'єкта господарювання терміном на п'ять років.
Ліцензія видається за заявою суб'єкта господарської діяльності, до якої додається документ, що підтверджує внесення річної плати за ліцензію. У заяві зазначається вид господарської діяльності, на провадження якого суб'єкт господарювання має намір одержати ліцензію (оптова, роздрібна торгівля алкогольними напоями, тютюновими виробами, оптова, роздрібна торгівля пальним або зберігання пального).
Ліцензія або рішення про відмову в її видачі видається заявнику не пізніше 10 календарних днів (щодо пального - не пізніше 20 календарних днів) з дня одержання зазначених у цьому Законі документів.
Суспільні відносини у сфері ліцензування видів господарської діяльності, виключний перелік видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, уніфікований порядок їх ліцензування, нагляд і контроль у сфері ліцензування, відповідальність за порушення законодавства у сфері ліцензування видів господарської діяльності регулює (встановлює, визначає) Закон України "Про ліцензування видів господарської діяльності" від 2 березня 2015 року № 222-VIII.
Відповідно до пункту 7 частини першої статті 7 Закону №222-VIII (в редакції з 01 липня 2019 року), ліцензуванню підлягають такі види господарської діяльності, як, зокрема, виробництво і торгівля пальним, яка ліцензується відповідно до Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального".
Частиною першою статті 8 Закону №222-VIII (в редакції на 1 липня 2019 року) у разі запровадження ліцензування нового виду господарської діяльності або нової частини виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, ліцензійні умови провадження нового виду господарської діяльності або нової частини виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, набирають чинності у строк, необхідний для приведення суб'єктом господарювання своєї діяльності у відповідність із вимогами ліцензійних умов, але не менш як через два місяці з дня їх прийняття.
Згідно з абзацом четвертим пункту 4 частини першої статті 3 Закону №222-VIII у разі внесення змін до нормативно-правових актів у сфері ліцензування, передбачається достатній для реалізації цих змін строк, але не менш як два місяці.
Частиною другою статті 20 Закону №222-VIII встановлено, що у разі відсутності ліцензійних умов провадження відповідного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, відповідальність за провадження такої господарської діяльності без ліцензії не застосовується.
Згідно з підпунктом 27 пункту 4 Положення про Державну податкову службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06 березня 2019 року № 227 Державна податкова служба України відповідно до покладених на неї завдань здійснює ліцензування діяльності суб'єктів господарювання з виробництва пального, з оптової, роздрібної торгівлі та зберігання пального і контроль за таким виробництвом. ДПС здійснює повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку її територіальні органи.
Відповідно до постанови Кабінету міністрів України від 19 червня 2019 року №545 "Про затвердження Порядку ведення Єдиного державного реєстру суб'єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним і внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України" територіальні органи ДФС визначено органом ліцензування господарської діяльності з роздрібної торгівлі пальним, зберігання пального. Вказана постанова набрала чинності 01 липня 2019 року.
Листом Державної фіскальної служби від 30 травня 2019 року за №17014/7/99-99-12-01-01-17 на виконання Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів" доведено територіальним органам - головним управлінням ДФС в областях та м. Києві, що суб'єкти господарювання можуть подати документи на розгляд до органу ліцензування для отримання відповідних ліцензії на адресу Головних управлінь ДФС в областях та м. Києві за місцем роздрібної торгівлі пальним, починаючи з 12 червня 2019 року. При цьому Головні управління ДФС у областях та м. Києві мають видавати зазначені ліцензії суб'єктам господарювання, починаючи з 01 липня 2019 року.
Так, з 1 липня 2019 року набрали чинності норми Закону №481 щодо ліцензування оптової торгівлі пальним. З цієї дати оптова та роздрібна торгівля пальним та зберігання пального здійснюються суб'єктами господарювання всіх форм власності за наявності ліцензії.
У разі роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального без наявності ліцензії до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів 250 000 гривень.
Верховний Суд в постанові від 04.12.2020 у справі №160/10203/19 та у постанові від 01.12.2020 у справі № 580/1550/20 у подібних правовідносинах вказав на таке.
Зважаючи на положення абзацу четвертого пункту 4 частини першої статті 3, частини першої статті 8 Закону №222-VIII при запровадженні ліцензування роздрібної торгівлі паливом, ліцензійні умови провадження нового виду господарської діяльності набирають чинності у строк, необхідний для приведення суб'єктом господарювання своєї діяльності у відповідність із вимогами ліцензійних умов, але не менш як через два місяці з дня їх прийняття.
Закон №2628-VІІІ, яким внесені зміни в тому числі до Законів № 481, №222-VIII, прийнятий Верховною Радою України 23 листопада 2018 року, опублікований 12 грудня 2018 року, набрав чинності з 1 січня 2019 року, крім зокрема норм підпункту 6 (щодо змін до Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів"), підпункту 17 (щодо змін до Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності") пункту 2 розділу II цього Закону, що набирали чинності з 1 липня 2019 року.
Отже законодавець при запровадженні ліцензування роздрібної торгівлі пальним дотримався принципів, встановлених Законом №222-VIII, щодо надання достатнього строку для реалізації прийнятих змін, який склав вісім місяців з дня прийняття Закону №2628-VІІІ.
Відтак, нечіткість врегульованих відносин, обґрунтовується це тим, що початок видачі ліцензії органом ліцензування та відповідальність за провадження оптової торгівлі пальним без ліцензії припадають на один день, що за позицією Судів є штучно створеною перешкодою в господарюванні для добросовісних платників.
При цьому, вищий орган виконавчої влади України з метою реалізації положень Закону № 481 в частині внесених змін Законом №2628-VІІІ, лише 19 червня 2019 року постановою №545 (набрала чинності 1 липня 2019 року) пункт 6 переліку органів ліцензування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 5 серпня 2015 року № 609 виклав в новій редакції, доповнивши його новим видом ліцензійної діяльності (зокрема роздрібна та оптова торгівля пальним, зберігання пального), визначивши орган ліцензування - ДФС, територіальні органи ДФС.
Про можливість подати документи для отримання ліцензії з 12 червня 2019 року суб'єкт господарювання дізнався з листа ДФС від 30 травня 2019 року за №17014/7/99-99-12-01-01-17, при цьому фактично отримати ліцензію для здійснення роздрібної торгівлі пальним можливо було не раніше 1 липня 2019 року, що є днем набранням чинності норм Закону №2628-VІІІ щодо ліцензування, в тому числі й щодо відповідальності за торгівлю пальним без ліцензії.
Отже зволікання з боку держави в особі її органів виконавчої влади (КМУ, ДФС) щодо визначення органу ліцензування та відповідно зменшивши суб'єкту господарювання строк для реалізації права на отримання ліцензії до набрання чинності норм Закону №2628 щодо ліцензування, призвело б до необхідності зупинення діяльності суб'єкта господарювання. Зокрема, Підприємство мало 18 днів для подання відповідної заяви, в той час як органу ліцензування Законом надано 20 днів на розгляд заяви про отримання ліцензії.
Зазначені дії органів виконавчої влади є прикладом порушення ними принципу "належного урядування", які призвели до перешкод в господарюванні для добросовісних платників.
Суд визнає, що затримка в отриманні ліцензій на право торгівлі пальним була зумовлена виключно відсутністю законодавчо визначеного порядку отримання таких ліценцій станом на день набрання чинності Законом №2628-VIII.
Верховний Суд у постанові від 01.12.2020 у справі № 580/1550/20 у своїй позиції зробив висновок, що держава не створила правового регулювання і фактичних умов, за яких господарська діяльність позивача у спірний період могла б бути законною. Необхідний перехідний період був уведений в дію, проте ретроспективної дії таким положенням законодавець не надав. Отже, притягнення до відповідальності за таких умов не може бути визнане таким, що переслідує законну мету і є пропорційним.
Суд відхиляє як безпідставні доводи представника відповідача про те, що не можуть мати вирішального значення у даному спорі мотиви щодо призначення податкової перевірки за умови допуску господарюючим суб'єктом посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки та встановлення в результаті такої перевірки порушень законодавства таким суб'єктом - оскільки видання наказу про проведення податкової перевірки є способом реалізації владних управлінських функцій, недотримання якого спростовує доводи податкового органу щодо правомірності проведеної перевірки.
Крім того, 21 лютого 2020 року Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду по справі №826/17123/18 у своєму рішенні відступила від висновків про застосування норми права у подібних правовідносинах у частині того, що саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного здійснення податкового контролю щодо себе; а також що допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні та проведенні відповідної документальної виїзної або фактичної перевірки, які викладено в постановах Верховного Суду від 13 березня 2018 року (справа № 804/1113/16), від 24 травня 2019 року (справа №826/16221/15), від 3 жовтня 2019 року (справа № 820/850/16), від 16 жовтня 2019 року (справа № 820/11291/15), від 22 листопада 2019 року (справа № 815/4392/15) тощо.
Водночас, судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду формулює правовий висновок, відповідно до якого незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.
Така правова позиція відповідає завданням та основним засадам адміністративного судочинства, закріпленим у статті 2 КАС України.
Відповідно до матеріалів справи, прийняттю оскаржуваного податкового повідомлення-рішення №00004263201 від 06.04.2020 передував наказ "Про проведення фактичної перевірки" за №671 від 10.03.2020.
Позивач не оскаржує вказаний наказ, проте відповідно до заяв по суті позову зазначає на протиправність її проведення.
У постанові від 11 червня 2019 року у справі №1440/2045/18 (адміністративне провадження №К/9901/10812/19) Верховний Суд дійшов висновку, що для зазначення підстави для проведення перевірки не достатньо вказати номер підпункту статті Податкового кодексу України, особливо, якщо вказаний підпункт містить декілька обґрунтувань для проведення перевірки.
Відповідно до наказу про проведення фактичної перевірки вказано, що з метою здійснення контролю за дотриманням платниками податків законодавства в частині виробництва, обігу, обліку, зберігання та транспортування підакцизних товарів, керуючись пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України, наказано провести фактичну перевірку ТОВ "ВІКІТАН" (код ЄДРПОУ - 30641728) за місцем здійснення діяльності: вул. Богопільська, буд. 51, м. Первомайськ, Миколаївська область, тривалістю 10 діб.
На думку суду, підстави проведення перевірки, зазначені в документах на перевірку, повинні бути очевидними і зрозумілими не лише для контролюючого органу, але й для платника податків, що безпосередньо пов'язано з реалізацією останнім права на захист своїх інтересів. Натомість, у даному випадку, податковий орган зіслався на загальні формулювання, без конкретної підстави для проведення перевірки.
За наведених обставин та установлених фактів, суд вважає що відповідач не дотримався принципу "належного урядування", оскільки чіткої підстави у наказах на проведення фактичних перевірках не було вказано, чим порушено право позивача на належний захист своїх інтересів.
Відповідно до п. 80.2.5 ст. 80 ПК, фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи), у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.
У постанові від 18.12.2018 у справі № 820/4895/18 Верховний Суд в аналогічних правовідносинах вказав, що у наказі про призначення фактичної перевірки, має бути крім посилання на норми, що їх регулюють, посилання на конкретні (фактичні) підстави призначення перевірки, інформація, яка слугувала підставою.
Відповідач вказує, що підставою для призначення фактичної перевірки стала податкова інформація із баз даних ІС "Податковий блок", яка була здійснена доперевірочним аналізом, шляхом складення додатку №1 до акта фактичної перевірки (а.с. 45).
Суд, дослідивши матеріали акта фактичної перевірки встановив, що такий складено посадовими особами Головного управління ДПС у Миколаївській області 11.03.2020 за №45/14-29-32-01/30641728. За результатами перевірки встановлено порушення, а саме що ТОВ "Вікітан" 01.07.2020 та 02.07.2020 здійснювало роздрібну торгівлю газу скрапленого за адресою: за адресою: вул. Богопільська, 51, м. Первомайськ, Миколаївська область, без наявності ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним, чим порушено вимоги ст. 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального".
Разом з тим, у розділі Акту перевіркою встановлено, зазначено: "Перелік реалізованого підакцизного товару з зазначенням номеру та дати фіскального чеку, кількості реалізованого товару та його вартість наведено в додатку №1 до першого примірника акта перевірки."
До вказаного акта, що заповнений кульковою ручкою власноручно посадовими особами податкового органу, що відповідає меті фактичної перевірки, яка здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника, додано сформований за допомогою комп'ютерної програми додаток №1 до такого акта - Перелік пального реалізованого ТОВ "ВІКІТАН" за період з 01.07.2019 по 02.09.2019 та відображеного в системі збору та збереження даних РРО АІС "Податковий блок".
Так, у вказаному додатку, ще до перевірки позивача було встановлено порушення - продаж газу скрапленого в період з 01.07.2019 по 02.07.2019. Тобто, йдучи на перевірку із сформованим висновком про виявлені правопорушення податковий орган був націлений на складення акта, виключного з передчасних мотивів, а не задля фактичної перевірки та встановлення порушень.
Використання інформації з АІС "Податковий блок" в ході даної фактичної перевірки, за відсутністю інших доказів, розцінюється судом як формальний підхід до встановлення фактичних порушень стосовно діяльності позивача. При цьому, суд зазначає, що витяги з ІС "Податковий блок" взагалі не були предметом перевірки, оскільки на місці фактичного контролю, вони не створювались та не формувались.
Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відтак, суд відхиляє доводи відповідача, та вважає, що останнім не доведено правомірності вчинених дій, за результатами яких винесено податкове повідомлення-рішення.
У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Підсумовуючи вищенаведені обставини та факти, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов є обґрунтованим, а відтак підлягає задоволенню в повному обсязі.
Щодо судових витрат, то відповідно до вимог ст. 94 КАС України, слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Миколаївській області на користь позивача сплачений при зверненні до суду судовий збір у розмірі 3750,00 грн.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
Позов товариства з обмеженою відповідальністю "ВІКІТАН" - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Миколаївській області від 06.04.2020 за №00004263201.
Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ВІКІТАН" за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Миколаївській області сплачений при зверненні до суду судовий збір у розмірі 3750грн. (три тисячі сімсот п'ятдесят гривень).
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Реквізити: Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІКІТАН" (код ЄДРПОУ 30641728, вул. Гайсинське шосе, буд. 2, м. Немирів, Вінницька область, 22800); Головне управління ДПС у Миколаївській області (код ЄДРПОУ: 4314447229, вул. Лягіна, 7, м. Миколаїв, 54001)
Повний текст рішення складено: 29.12.2020
Суддя Дмитришена Руслана Миколаївна