м. Вінниця
29 грудня 2020 р. Справа № 120/5322/20-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дмитришеної Р.М., розглянувши письмово в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (код ЄДРПОУ - 13322403, місцезнаходження: вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21100) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі - відповідач) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, у зв'язку з чим звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком, як учаснику ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи зі зниженням пенсійного віку за роботу у зоні відчуження.
Рішенням відповідача за №023830009580 від 27.07.2020 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком із зниженням пенсійного віку, як учаснику ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи.
Вважаючи протиправними дії відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою суду від 05.10.2020 відкрито провадження у справі та вирішено розгляд здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Витребувано з Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області та зобов'язано його у 15-денний термін з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі надати суду належним чином засвідчені копії матеріалів пенсійної справи (відмовного матеріалу) ОСОБА_1 . Цією ж ухвалою надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.
На виконання вимог ухвали суду від 05.10.2020 та відповідно до положень ст. 162 КАС України, стороною відповідача подано до суду відзив щодо заявлених позовних вимог, з якого слідує, що відповідач заперечує щодо задоволення адміністративного позову з огляду на наступне.
Рішенням Головного управління від 05.09.2019 позивачу вже було відмовлено в призначенні пенсії із зменшенням пенсійного віку, у зв'язку з відсутністю документального підтвердження днів виїзду в зону відчуження під час ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. При цьому, позивачем, було надано архівну довідку №835 від 03.07.2019, в якій відсутні відомості про дні виїзду в зону відчуження та не зазначено місця дислокації військових частин, в яких проходив військову службу заявник.
До заяви від 20.07.2020 позивачем надано архівну довідку №456, яку відповідачем не взято до уваги при визначенні права позивача на зниження пенсійного віку, з огляду на неможливість однозначного визначення приналежності даної довідки останньому, у зв'язку відсутністю імені та по батькові особи. Окрім того, в даній довідці відсутнє підтвердження про місце розташування військової частини НОМЕР_2 в зоні відчуження.
При цьому, до загального трудового стажу не зараховано період роботи заявника з 13.03.1990 по 19.10.1990, згідно записів у трудовій книжці №7-8, з огляду на наявне виправлення в наказі про звільнення з роботи, не зафіксоване згідно встановлених вимог діловодства, що свідчить про порушення Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту України №58 від 29.07.1993.
З огляду на відсутність документального підтвердження про дні виїзду в зону відчуження та дислокації військової частини НОМЕР_2 , в якій позивач проходив військову службу в зоні відчуження, Головним управлінням в рамках чинного законодавства, рішенням №023830009580 від 27.07.2020, було відмовлено ОСОБА_1 , в призначенні пенсії за віком із зниженням пенсійного віку, як учаснику ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи.
23.10.2020 представником відповідача надано копії матеріалів пенсійної справи позивача.
В період з 23.11.2020 по 11.12.2020 суддя Дмитришена Р.М. перебувала у відпустці, у зв'язку з цим дане рішення ухвалене судом після виходу її з відпустки.
Ухвалою суду від 14.12.2020 витребувано у ОСОБА_1 та ГУ ПФУ у Вінницькій області рішення від 27.07.2020, яким позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку, як учаснику ліквідації наслідків Чорнобильської АЕС. Зобов'язано ГУ ПФУ у Вінницькій області надати до суду письмові пояснення щодо наявності двох рішень за однією датою, тотожним змістом та різними номерами, а саме за №023830009580, копія якого позивачем долучена до матеріалів позову; за №024950001818, копія якого долучена відповідачем з матеріалами пенсійної справи. Строк виконання даної ухвали установлено до 24.12.2020.
24.12.2020 на адресу суду надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи рішення за №023830009580 від 27.07.2020 про відмову у призначенні пенсії за віком із зниженням пенсійного віку, як учаснику ліквідації наслідків ЧАЕС.
Окремо зазначено, що рішення №02495001818, яке додано відповідачем до матеріалів відзиву винесене 05.09.2019 та стосується попереднього звернення позивача.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, оцінивши надані сторонами докази, суд встановив наступне.
Позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році 2 категорії, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_3 від 28.04.2015 (дублікат №328924) (а.с. 10).
20.07.2020 позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком, як учаснику ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи зі зниженням пенсійного віку на 10 років за роботу у зоні відчуження.
Рішенням відповідача від 27.07.2020 №023830009580 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку, як учаснику ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи.
Рішення мотивовано тим, що до заяви від 20.07.2020 позивачем надано архівну довідку №456 від 12.04.2019, згідно якої в журналі доз військової частини НОМЕР_2 за 1986 р. значиться АТР-Мельничук (без ініціалів): 09.05, 10.05, 11.05.; згідно наказу №141 від 27.05.1987 - вважати прибувшим в зону ЧАЕС для виконання службових задач з 25.05.1987; згідно наказу №177 від 04.07.1987 - вважати прибувшим із зони ЧАЕС з 02.07.1987; згідно наказу №261 від 09.10.1987 - вважати вибувшим в службове відрядження в зону ЧАЕС з 08.10.1987; згідно наказу №286 від 10.11.1987 - вважати прибувшим із службового відрядження із 30-ти км зони ЧАЕС з 06.11.1987; особовий склад в/ч НОМЕР_2 брав участь в охороні 10- ти та 30-ти км зони наслідків аварії на ЧАЕС. Проте, відповідачем не взято до уваги дану довідку при визначенні права позивача на зниження пенсійного віку, з огляду на неможливість однозначного визначення приналежності даної довідки останньому, у зв'язку відсутністю імені та по батькові особи. Окрім того, в даній довідці відсутнє підтвердження про місце розташування військової частини НОМЕР_2 в зоні відчуження.
При цьому, до загального трудового стажу не зараховано період роботи заявника з 13.03.1990 по 19.10.1990, згідно записів у трудовій книжці №7-8, з огляду на наявне виправлення в наказі про звільнення з роботи, не зафіксоване згідно встановлених вимог діловодства, що свідчить про порушення Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту України №58 від 29.07.1993.
З огляду на відсутність документального підтвердження про дні виїзду в зону відчуження та дислокації військової частини НОМЕР_2 , в якій позивач проходив військову службу в зоні відчуження, Головним управлінням було відмовлено ОСОБА_1 , в призначенні пенсії за віком із зниженням пенсійного віку, як учаснику ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи.
Не погоджуючись із діями відповідача щодо відмови у призначенні пенсії за віком із зменшення пенсійного віку, як учаснику ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд керується такими мотивами.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.91 № 796-XII (далі - Закон від 28.02.91 № 796-XII).
Згідно із ст. 9 Закону від 28.02.91 № 796-XII особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи є: 1) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків; 2) потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи; 3) громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації інших ядерних аварій та їх наслідків, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт; 4) громадяни, які постраждали від радіоактивного опромінення внаслідок будь-якої аварії, порушення правил експлуатації обладнання з радіоактивною речовиною, порушення правил зберігання і захоронення радіоактивних речовин, що сталося не з вини потерпілих.
Відповідно до ст. 10 Закону від 28.02.91 № 796-XII, учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві.
Статтею 14 Закону від 28.02.91 № 796-XII, визначено категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, для встановлення пільг і компенсацій. Пунктом 2 ч. 1 ст. 14 Закону від 28.02.91 № 796-XII передбачено, що до другої категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи належать учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження, з моменту аварії до 1 липня 1986 року - незалежно від кількості робочих днів;
Судом досліджено копію наданого позивачем посвідчення серії НОМЕР_3 від 28.04.2015 (дублікат №328924 (перереєстровано)), та встановлено, що він є "Учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" у 1986 р., категорія 2.
Згідно із військовим квитком НОМЕР_4 від 23.11.1985 позивач з 09.05.1986 по 21.05.1986 виконував службові обов'язки з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС в 30-ти кілометровій зоні.
Відповідно до ст. 65 Закону від 28.02.91 № 796-XII, статус "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" та "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи" є відмінними. Згідно ч. 3 ст. 65 Закону від 28.02.91 № 796-XII, саме у посвідченні зазначається про належність особі статусу "Учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" чи "Потерпілого від Чорнобильської катастрофи".
Тому, враховуючи вказівку у посвідченні про статус позивача як учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році (категорії 2), видача такого посвідчення була можливою лише у разі роботи ОСОБА_1 у зоні відчуження з моменту аварії до 1 липня 1986 року - незалежно від кількості робочих днів, адже інші підстави для надання статусу учасника ліквідації 2 категорії пов'язані із подіями та діями, що мали місце у 1986 році.
Згідно із ч. 1 ст. 15 Закону від 28.02.91 № 796-XII підставами для визначення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС є період роботи (служби) у зоні відчуження, що підтверджено відповідними документами.
Відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - які працювали у зоні відчуження з моменту аварії до 1 липня 1986 року незалежно від кількості робочих днів, а з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року - не менше 5 календарних днів - 10 років.
Як зазначалося вище та безспірно встановлено судом, статус позивача, як учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році, підтверджується посвідченням серії НОМЕР_3 від 28.04.2015 категорія 2. Крім цього, у поданому відзиві на позовну заяву відповідачем вказаний статус позивача не заперечується.
Згідно ч. 1 ст. 78 КАС України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Відтак не підлягають доказуванню у справі, як підстави видачі позивачу посвідчення серії НОМЕР_3 від 28.04.2015 так і підстави набуття ним статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році 2 категорії.
Отже, позивач як особа яка працювала у зоні відчуження з моменту аварії до 1 липня 1986 року незалежно від кількості робочих днів та у зв'язку із цим набув статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році 2 категорії, відноситься до числа осіб які мають право користуватися пільгами, встановленими Законом від 28.02.91 № 796-XII у тому числі і правом на призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку на 10 років.
Відповідно до розділу II Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок № 22-1), до заяви про призначення пенсії за віком подаються посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09 березня 1988 року № 122, або довідка військової частини, у складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, або довідка архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об'єкт, де особою виконувались роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи (за наявності)) та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями) (при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи").
Зміст наведених норм дає підстави для висновку, що право на зменшення пенсійного віку мають особи, які в установленому законом порядку набули статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та працювали визначену кількість днів у зоні відчуження.
Водночас, законодавець встановив перелік документів, що підтверджують участь особи у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, який не обмежується лише довідкою форми № 122, а навпаки такий факт може бути підтверджений будь-якими первинними документами.
Такі документи, як довідки про період роботи (служби) у зоні відчуження, відповідно до статті 15 Закону від 28.02.91 № 796-XII є лише підставою для визначення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
З наведеного випливає, що єдиним документом, що підтверджує статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи, учасника ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС та надає право користування пільгами, встановленими Законом від 28.02.91 № 796-XII, а у спірній ситуації й правом призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС".
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 11.09.2019 по справі № 205/8713/16-а, від 25.11.2019 по справі № 464/4150/17, від 09.01.2020 по справі № 363/3976/16-а, від 26.03.2020 по справі № 652/610/16-а, від 18.06.2020 по справі № 751/2738/17.
Посилання відповідача на відсутність та дефекти первинних документів, які підтверджують період перебування позивача у зоні відчуження, є безпідставними, оскільки досліджені судом обставини та їх оцінка свідчать про наявність у позивача права на призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку, відповідно до статті 55 Закону від 28.02.91 № 796-XII, з огляду на достатність наданого позивачем посвідчення "Учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 р" 2 категорії, як доказу його роботи у зоні відчуження з моменту аварії до 1 липня 1986 року незалежно від кількості робочих днів.
Визначаючись щодо позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача щодо відмови у призначенні пенсії за віком із зниженням пенсійного віку, як учаснику ліквідації наслідків ЧАЕС, суд зазначає наступне.
З огляду на встановлені обставини, активна дія відповідача щодо відмови у призначенні пенсії із зменшенням пенсійного віку виразилась у прийнятті рішення №023830009580 від 27.07.2020, а тому з метою захисту прав та інтересів позивача, суд вважає за необхідне про визнання протиправним та скасування такого рішення.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача призначити пенсію за віком зі зменшенням пенсійного віку на десять років відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" підлягає задоволенню, як похідна від першої.
Водночас, визначаючись щодо дати, з якої необхідно призначити пенсію, суд керується таким.
06.12.2017 позивач звернувся до Вінницького приміського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області (правонаступник Головне управління Пенсійного фону України у Вінницькій області) із заявою про призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку, як учаснику ліквідації аварії на ЧАЕС, відповідно до абзацу 1 ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Протоколом №2022 від 06.12.2017 рішення комісії Вінницького відділу з питань призначення, перерахунку та виплати пенсій Вінницького приміського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області позивачу відмовлено у призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 ЗУ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Не погоджуючись із вказаною відмовою позивач звернувся до суду.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 28.08.2018 по справі №0240/2596/18-а, яке набрало законної сили 27.09.2018, відмовлено у задоволенні позовних вимог.
Разом з тим, 25.07.2019 позивач повторно звернувся до Управління Пенсійного фонду України у м. Вінниці (правонаступник Головне управління Пенсійного фону України у Вінницькій області) із заявою про призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку, згідно Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Однак рішенням відповідача від 05.09.2019 за №024950001818 позивачу відмовлено у призначенні пенсії зі зменшенням пенсійного віку.
Вказане рішення від 05.09.2019 позивачем не оскаржено, а відтак є чинним.
20.07.2020 позивач втретє звернувся до Головного управління ПФУ у Вінницькій області із заявою про призначення пенсії за віком із зниженням пенсійного віку, як учаснику ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №023830009580 від 27.07.2020 відмовлено у призначенні пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку, як учаснику ліквідації наслідків Чорнобильської АЕС ОСОБА_1 . Вказане рішення є предметом оскарження у даній справі, та за висновками суду є протиправним.
З огляду на вказані обставини, днем звернення за пенсією вважається день приймання органом, що призначає пенсію, заяви про призначення пенсії, що у даному випадку є 20.07.2020, а тому призначити пенсію необхідно саме із цієї дати.
Перевіривши обґрунтованість доводів сторін та оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову частково.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, а витрат, пов'язаних з розглядом справи не встановлено, питання про розподіл судових витрат не вирішується.
Керуючись ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області № 023830009580 від 27.07.2020 про відмову у призначенні пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку, як учаснику ліквідації наслідків Чорнобильської АЕС ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком зі зменшенням пенсійного віку на десять років відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.91 № 796-XII з 20.07.2020р.
В іншій частині вимог - відмовити.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Реквізити: ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ); Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (код ЄДРПОУ - 13322403, місцезнаходження: вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21100)
Повний текст рішення складено: 29.12.2020
Суддя Дмитришена Руслана Миколаївна