31 грудня 2020 року
м. Київ
Справа № 904/3454/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Малашенкової Т.М. (головуючий), Бенедисюка І.М., Сухового В.Г.,
розглянувши клопотання Комунального підприємства «ДНІПРОВОДОКАНАЛ» Дніпровської міської ради (далі - КП «ДНІПРОВОДОКАНАЛ», заявник)
про повернення судового збору
у справі № 904/3454/18
за позовом КП «ДНІПРОВОДОКАНАЛ»
до Товариство з обмеженою відповідальністю «МАЙСТЕР»
про стягнення 65 270,11 грн.,
Ухвалою Верховного Суду від 09.11.2020 відмовлено у відкритті касаційного провадження у справі №904/3454/18 за касаційною скаргою КП «ДНІПРОВОДОКАНАЛ» на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 07.09.2020 на підставі частини другої статті 293 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
29.12.2020 Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду зареєстрував подане на електронну адресу суду клопотання КП «ДНІПРОВОДОКАНАЛ» про повернення судового збору в сумі 2 102,00 грн., яке підписане ЕЦП.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 29.12.2020 для розгляду клопотання про повернення судового збору у справі №904/3454/18 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Малашенкова Т.М., судді: Бенедисюк І.М., Суховий В.Г.
Касаційний господарський суд дійшов висновку про необхідність повернення клопотання без розгляду з огляду на таке.
Відповідно до частини другої статті 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно із пунктом 3 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі.
Водночас згідно з частиною третьою статті 56 ГПК України юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.
Особи, які можуть бути представниками у суді, визначені частиною першою статті 58 ГПК України, а саме - представником у суді може бути адвокат або законний представник.
Відповідно до частини дев'ятої статті 60 ГПК України у разі подання представником до суду заяви, скарги, клопотання він додає довіреність або інший документ, що посвідчує його повноваження, якщо в справі немає підтвердження такого повноваження на момент подання відповідної заяви, скарги, клопотання.
Частиною четвертою статті 60 ГПК України, яка є спеціальною статтею процесуального закону щодо належного підтвердження повноважень представника в суді, передбачено, що повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
За правовою природою представництво в суді є правовідносинами, в яких одна особа (представник) на підставі певних повноважень виступає від імені іншої особи (довірителя) і виконує процесуальні дії в суді в її інтересах, набуваючи (змінюючи, припиняючи) для неї прав та обов'язків.
Будь-яка процесуальна дія в суді однієї особи в інтересах іншої особи, внаслідок якої вона набуває певних прав та обов'язків (у тому числі підписання та/або подання певного процесуального документа до суду) є представництвом ,а отже, на такі правовідносини поширюється дія положень статті Конституції України щодо виключного представництва адвокатом інтересів іншої особи.
Процесуальне представництво юридичної особи у суді може здійснюватися як в порядку самопредставництва, так і іншими особами - представниками юридичної особи за довіреністю. У порядку самопредставництва юридичну особу може представляти за посадою її керівник або інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами. (Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27.07.2018 у справі №910/9224/17).
Відповідно, особа, яка представляє юридичну особу у суді за довіреністю і виконує процесуальні дії на підставі повноважень, наданих їй довіреністю, виступає від імені цієї особи - довірителя, а не в порядку самопредставництва. З огляду на викладене представник, звертаючись до суду від імені директора на підставі виданої ним довіреності, не діє у такому разі як законний представник в порядку самопредставництва. (Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.03.2018 у справі №910/23346/16).
За загальним правилом у теорії права, самопредставництво юридичної особи - це право одноосібного виконавчого органу (керівника) чи голови (уповноваженого члена) колегіального виконавчого органу безпосередньо діяти від імені такої особи без довіреності, представляючи її інтереси в силу закону, статуту, положення. Для визнання особи такою, що діє в порядку самопредставництва, необхідно, щоб у відповідному законі, статуті, положенні чи трудовому договорі (контракті) було чітко визначене її право діяти від імені такої юридичної особи (суб'єкта владних повноважень без права юридичної особи) без додаткового уповноваження (довіреності). (Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду від 13.03.2020 у справі №922/2844/19).
Працівник органу державної влади, органу місцевого самоврядування підтверджує право на звернення від імені такого органу в порядку самопредставництва, для чого надає суду:
- витяг з контракту, в якому визначено, що особа має повноваження представляти орган державної влади, орган місцевого самоврядування в суді в конкретній судовій справі без окремого доручення; або
- оригінал або копія трудового договору (акту про призначення), посвідчення та витяг з посадової інструкції, в якій визначено, що особа має повноваження представляти орган державної влади, орган місцевого самоврядування в суді без окремого доручення керівника; та
- окреме доручення (резолюція) керівника, в якому визначено повноваження особи представляти інтереси державного органу, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування в суді в конкретній судовій справі, якщо посадовою інструкцією або контрактом не передбачено право такої особи представляти інтереси юридичної особи без такого доручення.
Довіреність, за відсутності доказів, передбачених частиною четвертою статті 56 ГПК України (статуту, положення, трудового договору, контракту тощо), не є доказом того, що відповідна особа уповноважена діяти від імені відповідного органу місцевого самоврядування та державної влади в порядку самопредставництва. (Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду від 21.01.2020 у справі №924/440/19).
Також за відсутності в матеріалах справи документів, які б підтверджували повноваження особи представляти юридичну особу в якості представника (адвоката) в суді або діяти від імені юридичної особи в порядку самопредставництва та відсутності в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомостей, що така особа уповноважена діяти від імені юридичної особи в суді без довіреності в порядку самопредставництва, касаційна скарга у справі не може бути прийнята до розгляду та підлягає поверненню скаржнику. (Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду від 21.01.2020 у справі №924/440/19).
Так, клопотання КП «ДНІПРОВОДОКАНАЛ» про повернення судового збору підписано представником Богаєвським О.Г. До клопотання про повернення судового збору, як доказ наявності повноважень представника, долучена копія довіреності від 26.06.2020 №99/11-14, видана директором Комунального підприємства «ДНІПРОВОДОКАНАЛ» Дніпровської міської ради Довгань Андрієм Вікторовичем на ім'я провідного юрисконсульта претензійно-позовного відділу Богаєвсього Олександра Геннадійовича. Строк дії довіреності до 31.12.2020.
Проте до клопотання про повернення судового збору не додано документи, що свідчили би про наявність у поіменованої особи повноважень щодо представництва/самопредставництва скаржника у суді касаційної інстанції у розумінні частини першої статті 58 ГПК України та Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
Суд також позбавлений можливості перевірити наявність повноважень у Богаєвського О.Г. на подання клопотання про повернення судового збору в інтересах скаржника матеріалами справи № 904/3454/18, оскільки останнє надійшло безпосередньо до Верховного Суду без наявності останніх.
Також за наявною інформацією в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відсутні відомості, що Богаєвський О.Г. уповноважений представляти інтереси КП «ДНІПРОВОДОКАНАЛ» у справі. Крім того, у Єдиному реєстрі адвокатів України також відсутні відомості про те, що Богаєвський О.Г. має статус адвоката.
Додана заявником до клопотання копія довіреності не є документом, що посвідчує повноваження Багаєвського О.Г. на представництво та/або самопредставництво КП «ДНІПРОВОДОКАНАЛ» у суді касаційної інстанції .
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про те, що клопотання КП «ДНІПРОВОДОКАНАЛ» підписане представником позивача за відсутності підтвердження повноважень такої особи на здійснення представництва та/або самопредставництва юридичної особи у суді касаційної інстанції.
За приписами частини третьої статі 169 ГПК України заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом.
Пунктами 6 та 7 частини першої статті 170 ГПК України серед загальних вимог до форми та змісту письмової заяви встановлено, що така заява повинна містити перелік документів та інших доказів (за наявності), що до неї додаються, а також інші відомості, які вимагаються цим Кодексом.
Відповідно до частини четвертої статті 170 ГПК України Суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду.
З огляду на викладене, суд касаційної інстанції дійшов висновку про необхідність повернути клопотання КП «ДНІПРОВОДОКАНАЛ» про повернення судового збору заявнику без розгляду.
Верховний Суд вважає за необхідне звернути увагу КП «ДНІПРОВОДОКАНАЛ», що в разі повернення заяви/клопотання, скаржник не позбавлений права повторно звернутися до суду у відповідності до вимог статей 169, 170 ГПК України.
Керуючись 169, 170, 234, 235, 292 Господарського процесуального кодексу України, Касаційний господарський суд, -
Заяву Комунального підприємства «ДНІПРОВОДОКАНАЛ» Дніпровської міської ради про повернення судового збору у справі №904/3454/18 - повернути заявнику без розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Т. Малашенкова
Суддя І. Бенедисюк
Суддя В. Суховий