28 грудня 2020 року
м. Київ
Справа № 910/660/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Пєскова В.Г. - головуючого, Васьковського О.В., Погребняка В.Я.,
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕН ЕР СІ",
відповідач - Державне підприємство "Український науково-дослідний і проектний інститут цивільного будівництва "Укрндпіцивільбуд",
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Білогородська сільська рада Києво-Святошинського району Київської області,
розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕН ЕР СІ" за вх. № 9100/2020
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.10.2020
у складі колегії суддів: Зубець Л.П. (головуючий), Алданової С.О., Мартюк А.І.
та на рішення Господарського суду міста Києва від 01.07.2020
у складі судді Данилової М.В.
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕН ЕР СІ"
до Державного підприємства "Український науково-дослідний і проектний інститут цивільного будівництва "Укрндпіцивільбуд",
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Білогородської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області,
про стягнення 376 317, 61 грн,
Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕН ЕР СІ" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Український науково-дослідний і проектний інститут цивільного будівництва "Укрндпіцивільбуд" про стягнення грошових коштів, у загальному розмірі 376 317,61 грн.
28.02.2019 рішенням Господарського суду міста Києва, залишеним без змін постановою Північного апеляційного суду від 16.10.2019 у справі № 910/660/19, позов задоволено повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача 376 317, 61 грн боргу, 5 644, 76 грн судового збору.
29.01.2019 постановою Верховного Суду касаційну скаргу відповідача задоволено частково, постанову Північного апеляційного суду від 16.10.2019 та рішення Господарського суду міста Києва від 28.02.2019 у справі № 910/660/19 скасовано, передано дану справу на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
01.07.2020 рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 910/660/19 у задоволенні позову відмовлено повністю.
27.10.2020 постановою Північного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕН ЕР СІ" на рішення Господарського суду міста Києва від 01.07.2020 у справі № 910/660/19 залишено без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 01.07.2020 у справі № 910/660/19 залишено без змін. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишено за Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕН ЕР СІ". Матеріали справи № 910/660/19 повернуто до Господарського суду міста Києва.
26.11.2020 (згідно з поштовою відміткою на конверті) Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕН ЕР СІ" подано до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.10.2020 та рішення Господарського суду міста Києва від 01.07.2020 у справі № 910/660/19, ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
07.12.2020 зазначену касаційну скаргу передано колегії суддів у складі: головуючого - Пєскова В.Г., суддів: Васьковського О.В., Погребняка В.Я.
Дослідивши матеріали касаційної скарги, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з таких підстав.
Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Законом України "Про внесення змін до ГПК України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15.01.2020 № 460-IX, який набрав чинності з 08.02.2020, внесено зміни до законодавчих актів України, у тому числі, у ГПК України, зокрема у частину п'яту статті 12 ГПК України.
Так, частиною п'ятою статті 12 ГПК України визначено, що для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
За змістом частини сьомої статті 12 ГПК України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
У пункті 1 частини першої статті 163 ГПК України зазначено, що у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2019 установлено у розмірі 1 921 грн.
Предметом позову у даній справі є стягнення 376 317,61 грн, а, отже, ціна позову у справі № 910/660/19 загалом менше ніж п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на час подання позову у 2019 році (1 921 грн х 500 = 960 500 грн).
Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями у справах з ціною позову, що не перевищує п?ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
Вказана касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕН ЕР СІ" не містить належних обґрунтувань, які могли б підпадати під дію підпунктів "а"-"г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, а суд з власної ініціативи таких умов також не вбачає. До того ж зазначені у касаційній скарзі доводи зводяться до заперечення встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи з одночасним тлумаченням стороною власного їх викладення, зводиться до спроби переконати суд у необхідності втрутитися у зміст рішень, ухвалених судами попередніх інстанцій, й в цілому до заперечення результату розгляду справи судом, однак Верховний Суд не може ставити під сумнів законність рішення суду апеляційної інстанції тільки через те, що таке рішення оскаржено і скаржник вважає його незаконним, а тому підстав для відкриття касаційного провадження у даній справі за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕН ЕР СІ" немає.
Отже, колегія суддів зазначає, що касаційна скарга не містить обґрунтувань, які могли б бути визнані такими, що підпадають під дію підпунктів "а", "б", "в", "г" пункту 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
Колегія суддів звертає увагу, що посилання скаржника на неврахування Північним апеляційним господарським судом висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах викладених у постановах Верховного Суду від 04.09.2019 у справі № 750/5220/17 та від 30.08.2018 у справі № 334/2517/16-ц (п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України) не є обґрунтуванням, яке могло б бути визнано таким, що підпадає під дію підпунктів "а", "б", "в", "г" пункту 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вказані підставі відповідно до Господарського процесуального кодексу України не застосовуються до судових рішень у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
З урахуванням наведеного Касаційний господарський суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕН ЕР СІ" за вх. № 9100/2020 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.10.2020 та на рішення Господарського суду міста Києва від 01.07.2020 у справі № 910/660/19, оскільки вона подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.
Керуючись статтями 12, 163, 234, 235, пунктом 2 частини 3 статті 287, пунктом 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду, -
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 910/660/19 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕН ЕР СІ" за вх. № 9100/2020 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.10.2020 та на рішення Господарського суду міста Києва від 01.07.2020.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. Пєсков
Судді О. Васьковський
В. Погребняк