09 грудня 2020 року
м. Київ
Справа № 924/232/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Ткаченко Н.Г. - головуючого, Жукова С.В., Огородніка К.М.,
за участю секретаря судового засідання Громак В.О.
за участю представників: ДП "Старокостянтинівський молочний завод" - Карасьова О.С., адвоката Зінкевича Д.В.; ТОВ "Органік Сідс" - адвоката Оніщука Є.О.
розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду касаційну скаргу Дочірнього підприємства "Старокостянтинівський молочний завод"
на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.07.2020
та рішення Господарського суду Хмельницької області від 02.03.2020
у справі № 924/232/18
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Органік Сідс"
до Дочірнього підприємства "Старокостянтинівський молочний завод"
про стягнення 8 849 836, 00 грн. основного боргу, пені, інфляційних втрат та трьох відсотків річних, -
У березні 2018 року Сільськогосподарський виробничий кооператив "Перший національний виробничий кооператив" звернувся до Господарського суду Хмельницької області із позовом про стягнення з ДП "Старокостянтинівський молочний завод" заборгованості за договором поставки молока від 31.01.2017 №3 у сумі 8 849 836 грн, з яких: 5 171 102 грн - основного боргу, 2 218 835 грн - пені, 1 112 807 грн - інфляційних втрат та 347 092 грн - 3% річних.
Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 09.01.2020 у справі №924/232/18 здійснено заміну сторони її правонаступником. Замінено Сільськогосподарський виробничий кооператив "Перший національний виробничий кооператив" на ТОВ "Органік Сідс".
Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 02.03.2020 у справі №924/232/18 (головуючий - суддя Вибодовський О.Д., судді: Грамчук І.В., Танасюк О.Є.) позов задоволено частково; стягнуто з ДП "Старокостянтинівський молочний завод" на користь ТОВ "Органік Сідс" 5 019 410,12 грн заборгованості за договором поставки молока від 31.01.2017 №3 та 75 291,15 грн - витрат зі сплати судового збору; у решті позову відмовлено.
Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.07.2020 у справі № 924/232/18 (головуючий - суддя Грязнов В.В., судді: Мельник О.В., Розізнана І.В.) рішення Господарського суду Хмельницької області від 02.03.2020 скасовано у частині відмови у стягненні 151 691,88 грн основного боргу, 1 999 116,86 грн пені, 236 601,13 грн інфляційних втрат, 347 092 грн 3% річних. Ухвалено у цій частині нове рішення про задоволення позову. Стягнуто з ДП "Старокостянтинівський молочний завод" на користь ТОВ "Органік Сідс" 151 691,88 грн основного боргу, 1 999 116,86 грн пені, 236 601,13 грн інфляційних втрат, 347 092 грн 3% річних та 41 017,53 грн витрат зі сплати судового збору. У решті рішення господарського суду Хмельницької області від 02.03.2020 у справі № 924/232/18 залишено без змін.
ДП "Старокостянтинівський молочний завод" звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій (з урахуванням заяв про долучення доказів та доповнень до касаційної скарги) просить скасувати постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.07.2020 та рішення Господарського суду Хмельницької області від 02.03.2020 у справі № 924/232/18; прийняти нове рішення, яким у позовних вимогах ТОВ "Органік Сідс" відмовити в повному обсязі.
Так, ДП "Старокостянтинівський молочний завод" у поданій касаційній скарзі із посиланням на п. 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України вказує, що оскаржувані судові рішення ухвалені з порушенням норм процесуального права (ст. ст. 2, 7, 11, 13, 42, 69, 77, 78, 182, 236 ГПК України), що призвело до ухвалення незаконних та таких, що не ґрунтуються на обставинах справах, судових рішень.
При цьому, на думку заявника касаційної скарги, суд першої інстанції неправомірно здійснив заміну сторони позивача його правонаступником у цій справі, що є порушенням норм процесуального права та не узгоджується з аналогічними правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 20.02.2019 у справі №910/16109/14, від 17.01.2020 у справі №916/2286/16.
ДП "Старокостянтинівський молочний завод" вказує, що суди попередніх інстанцій порушили принципи господарського судочинства - змагальності та рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом. При цьому скаржник послався на рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.2010 №4241/03, від 03.07.2014 №4436/07, від 27.10.1993 (п.33), від 23.10.1996 (п.38), від 12.06.2008 №32092/02.
Також ДП "Старокостянтинівський молочний завод" у касаційній скарзі зазначає, що суди попередніх інстанцій, задовольняючи позов, безпідставно послались на висновок комісійної економічної експертизи, оскільки останній виготовлений на підставі неналежних та недопустимих доказів - актів звірки розрахунків, про неналежність і недопустимість яких говориться і у постанові Верховного Суду від 05.03.2019 у справі №910/1389/18. Разом з цим скаржник вказує, що суди попередніх інстанцій при оцінці інших висновків експертів застосували новий стандарт «вірогідність доказів», але використали стару редакцію ст. 79 ГПК України, що є грубим порушенням процесуальних норм. При цьому заявник касаційної скарги послався на постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17, від 25.06.2020 у справі № 924/233/18.
Водночас, у касаційній скарзі відповідач вказує на те, що не можуть вважатись належними та допустимими доказами і видаткові накладні позивача, оскільки вони не відповідають вимогам ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" та висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 15.10.2019 у справі №914/1563/18, від 15.03.2019 у справі №911/3753/17.
Серед іншого, на думку скаржника, суди попередніх інстанцій вийшли за межі позовних вимог та безпідставно здійснили нарахування пені, інфляційних втрат та 3% річних.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 924/232/18 визначено колегію суддів у складі: Малашенкова Т.М. - головуючий (доповідач), Бенедисюк І.М., Колос І.Б., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 06.08.2020.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.08.2020 відкрито касаційне провадження у справі № 924/232/18 за касаційною скаргою ДП "Старокостянтинівський молочний завод" на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.07.2020 та рішення Господарського суду Хмельницької області від 02.03.2020 у справі № 924/232/18 та призначено до розгляду на 17.09.2020.
У судовому засіданні 17.09.2020 оголошено перерву до 01.10.2020.
До Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від ТОВ "Органік Сідс" надійшли відзив на касаційну скаргу та пояснення до відзиву на касаційну скаргу, у яких просить залишити касаційну скаргу ДП "Старокостянтинівський молочний завод" без задоволення, а постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.07.2020 і рішення Господарського суду Хмельницької області від 02.03.2020 у справі № 924/232/18 - без змін, посилаючись на те, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.10.2020 у справі № 924/232/18 задоволено заяву суддів Малашенкової Т.М. (головуючого), Бенедисюка І.М., Колос І.Б. про самовідвід у справі №924/232/18 задоволено, справу № 924/232/18 передано для автоматизованого розподілу.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 924/232/18 визначено колегію суддів у складі: Ткаченко Н.Г. - головуючий (доповідач), Жуков С.В., Огороднік К.М., що підтверджується витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 06.10.2020.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.10.2020 у справі № 924/232/18 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ДП "Старокостянтинівський молочний завод" постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.07.2020 та рішення Господарського суду Хмельницької області від 02.03.2020 у справі 924/232/18; призначено розгляд справи за касаційною скаргою ДП "Старокостянтинівський молочний завод" у відкритому судовому засіданні на 09.12.2020 о 10:45.
Заслухавши доповідь судді Ткаченко Н.Г., пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги та доводи відзиву на касаційну скаргу, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що між СВК "Перший національний виробничий кооператив" (постачальник) та ДП "Старокостянтинівський молочний завод" (покупець) укладено договір поставки молока від 31.01.2017 № 3 (далі - Договір №3), відповідно до п. 1.1 якого, постачальник зобов'язується систематично поставляти і передавати у власність покупця натуральне коров'яче молоко незбиране на умовах визначених договором, а покупець зобов'язується приймати і своєчасно оплачувати вартість продукції.
Згідно з п.п.3.1, 3.2, 3.3 Договору №3 асортимент, кількість та ціна конкретної партії продукції, що постачається за даним договором, визначається постачальником та покупцем у додатках (Протокол погодження ціни), що є невід'ємною частиною цього договору. Ціна партії Продукції є фіксованою на весь період дії Протоколу погодження ціни і у будь-якому випадку не підлягає зміні без письмового погодження Сторін. Протокол погодження ціни підписується Сторонами при кожній зміні ціни на Продукцію.
Відповідно до п.2.1 Договору № 3, загальна вартість цього договору не обмежується сторонами та складається з суми вартості окремих партій Продукції, що постачаються постачальником покупцю відповідно до умов даного договору, що визначається відповідно до даних, які містяться у спеціалізованій товарній накладній складеній за формою 1 -ТН (МС).
Розділом 4 Договору № 3 передбачено, що загальна кількість продукції, що поставляється за цим договором становить суму усіх поставок (які носять ритмічний характер), здійснених за цим договором. Умови поставки визначаються сторонами у Протоколі погодження договірної ціни (Додаток 1), що є невід'ємною частиною цього договору. Поставка продукції вважається виконаною постачальником з моменту передачі її покупцю (перевізнику покупця), про що буде свідчити відмітка на товарно-транспортній накладній, або на товарній накладній за формою 1-ТН (МС).
Предметом даного судового розгляду є вимоги СВК "Перший національний виробничий кооператив" про стягнення з ДП "Старокостянтинівський молочний завод" заборгованості за договором поставки молока №3 від 31.01.2017 у сумі 8 849 836 грн, з яких: 5 171 102 грн - основного боргу, 2 218 835 грн - пені, 1 112 807 грн - інфляційних втрат та 347 092 грн -3% річних.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням ДП "Старокостянтинівський молочний завод" умов Договору № 3 щодо оплати поставленого товару за період лютий - листопад 2017 року.
Так, позивач зазначив, що відповідно до договору поставки молока №3 від 31.01.2017 року, протягом лютого-листопада 2017 року СВК "Перший національний виробничий кооператив" поставив ДП "Старокостянтинівський молочний завод" молоко загальною вартістю 109 503 438,56 грн. Відповідач не виконав свої зобов'язання перед позивачем щодо оплати вартості поставленого товару, частково сплативши 104 332 336,98 грн., а відтак, у ДП "Старокостянтинівський молочний завод" виникла заборгованість перед СВК "Перший національний виробничий кооператив" в розмірі 5 171 101,58 грн.
При цьому, на підтвердження обставин щодо кількості та вартості поставленого товару по Договору №3, позивачем подано видаткові накладні, податкові накладні, приймальні квитанції, товарно-транспортні накладні та акти звірки розрахунків.
Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 09.01.2020 у справі №924/232/18 здійснено заміну сторони її правонаступником. Замінено Сільськогосподарський виробничий кооператив "Перший національний виробничий кооператив" на ТОВ "Органік Сідс".
Ухвалюючи рішення про стягнення з ДП "Старокостянтинівський молочний завод" на користь ТОВ "Органік Сідс" 5 019 410,12 грн. основного боргу та відмовляючи у стягненні 151 691,88 грн. основного боргу, 2 218 835 грн. пені, 1 112 807 грн. інфляційних втрат та 347 092 грн. - 3% річних, суд першої інстанції виходив з того, що заявлений у позовних вимогах розмір основної заборгованості в сумі 5 171 102,00 грн за поставлене ДП "Старокостянтинівський молочний завод" молоко за Договором № 3 за період лютий - листопад 2017 року документально підтверджується частково, в сумі 5 019 410,12 грн., а підтвердити заявлену у позовних вимогах суму пені, 3% річних та інфляційних втрат у вказаних розмірах не видається за можливе через неможливість підтвердити суму боргу, зазначену у розрахунках заборгованості позивача та відповідача за кожен день поставки.
При цьому, місцевим господарським судом взято до уваги висновок експертів від 26.07.2019 № 1204/1205/19-71/20807-20810/19-71 за результатами проведення комісійної економічної експертизи у господарській справі №924/232/18, згідно з ухвалою суду від 12.11.2018 і, водночас, відхилено, зокрема, результати вибіркового аналізу товарно-транспортних накладних по Договору №3 за період жовтень - листопад 2017 року, здійснені ТОВ "Юринком" від 08.01.2020, та висновок експерта №SE/02/1912-22 за результатами проведення судової економічної експертизи у господарській справі №924/232/18 від 30.01.2019, здійснений Київським бюро судових експертиз та досліджень "Константа" на замовлення ДП "Старокостянтинівський молочний завод".
Апеляційний господарський суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції у частині відмови у стягненні 151 691,88 грн основного боргу, 1 999 116, 86 грн пені, 236 601,13 грн інфляційних втрат і 347 092 грн 3% річних виходив з того, що наявні у матеріалах справи докази в їх сукупності підтверджують отримання товару ДП "Старокостянтинівський молочний завод" за весь спірний період, в тому числі за вересень-листопад 2017 року на загальну суму 109 503 438,56 грн, водночас, встановив, що відповідач прийняв товар на загальну суму 102 955 795,94 грн. на підставі Договору №3 та Протоколів погодження ціни №1-12 (за період лютий-вересень 2017 року), що стверджується первинними бухгалтерськими документами, оформленими належним чином, а поставка товару протягом жовтня-листопада 2017 року відбувалась поза межами Договору №3, який припинив свою дію на підставі пункту 3.5, а саме: за видатковими накладними і за цінами, зазначеними у накладних від 31.10.2017 № 714 на 195 653 кг на суму 1 697 984,88 грн та від 30.11.2017 № 798 на 9 647 кг на суму 82 192,44 грн.
При цьому, суд апеляційної інстанції керувався стандартом доказування "вірогідності доказів", взяв до уваги висновок судової експертизи від 26.07.2019 №1204/1205/19-71/20807-20810/19-71 щодо кількості поставленого товару та відхилив висновки експерта №SE/02/1912-22 від 30.01.2020 та №SE/02/1912-23 від 10.02.2020, результати вибіркового аналізу товарно-транспортних накладних за Договором поставки молока №3 від 31.01.2017 за період жовтень-листопад 2017 року, виконані 08.01.2020 ТОВ "Юринком", а також посилання відповідача на поданий ним висновок №SE/02/2007-09 від 21.07.2020.
Однак, колегія суддів Касаційного господарського суду не погоджується із вказаними висновками судів попередніх інстанцій, оскільки вони є передчасними, зробленими без належної оцінки всіх обставин справи та з порушенням вимог чинного законодавства.
Згідно зі ст. ст. 7, 13, 15 ГПК України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх фізичних та юридичних осіб перед законом і судом, змагальності сторін та відповідно до принципу пропорційності.
У пунктах 1-3 ч. 1 ст. 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.
Звертаючись до усталеної практики Європейського суду з прав людини, слід зазначити, що принцип рівності сторін у процесі є лише одним з елементів більш широкого поняття справедливого судового розгляду, яке також включає фундаментальний принцип змагальності процесу (Ruiz-Mateos v. Spain, рішення від 23 червня 1993 р., серія A, N 262, с. 25, § 63).
Більш того, принцип рівності сторін у процесі - у розумінні "справедливого балансу" між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (Dombo Beheer B. V. v. the Netherlands, рішення від 27 жовтня 1993 р., серія A, N 274, с. 19, § 33 та Ankerl v. Switzerland, рішення від 23 жовтня 1996 р., Reports 1996-V, стор. 1567-68, § 38).
Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (рішення у справі Ruiz-Mateos, наведене вище, с. 25, § 63).
Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Господарський суд, відповідно до ст. 86 ГПК України, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Наведена норма зобов'язує суд у кожному конкретному випадку оцінювати наявні докази в їх сукупності, з урахуванням повноти встановлення всіх обставин справи, які необхідні для правильного вирішення спору.
Водночас, як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення, висновок суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з відповідача 5 019 410,12 грн. та відмову у решті позовних вимог, фактично ґрунтується на висновку експертів від 26.07.2019 № 1204/1205/19-71/20807-20810/19-71 за результатами проведення комісійної економічної експертизи згідно з ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 12.11.2018 у даній справі, відповідно до якого заявлений у позовних вимогах розмір основної заборгованості в сумі 5 171 102,00 грн за поставлені ДП "Старокостянтинівський молочний завод" матеріальні цінності - молоко за договором поставки молока № 3 від 31.01.2017 за період лютий - листопад 2017 року документально підтверджується частково, в сумі 5 019 410,12 грн., а підтвердити заявлену у позовних вимогах суму пені, 3% річних та інфляційних втрат у вказаних розмірах не видається за можливе через неможливість підтвердити суму боргу, зазначену у розрахунках заборгованості позивача та відповідача за кожен день поставки.
Разом з тим, місцевий господарський суд не прийняв до уваги результати вибіркового аналізу товарно-транспортних накладних по Договору №3 за період жовтень - листопад 2017 року, здійснені ТОВ "Юринком" від 08.01.2020, та висновок експерта №SE/02/1912-22 за результатами проведення судової економічної експертизи у господарській справі №924/232/18 від 30.01.2019, здійснений Київським бюро судових експертиз та досліджень "Константа" на замовлення ДП "Старокостянтинівський молочний завод" з посиланням лише на те, що згідно зі ст. 104 ГПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу.
При цьому, в порушення вимог ст. 86 ГПК України суд першої інстанції взагалі не надав оцінки названим вище доказам, наданим відповідачем, не дослідив обставини, які вони підтверджують або спростовують, не врахував, що відповідно до ст. 104 ГПК України відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване у судовому рішенні.
Матеріли справи свідчать про те, що суд першої інстанції, хоча і послався на ст. 13 ГПК України щодо здійснення судочинства на засадах змагальності сторін, фактично не забезпечив учасників справи рівними правами щодо можливості довести обставини, які мають значення для справи і на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.
При цьому, вказавши на те, що відповідач у своєму відзиві від 19.04.2018 підтвердив наявність заборгованості за поставлений товар станом на 30 вересня 2017 року, а відтак, як зазначив суд, ці обставини відповідно до ст. 75 ГПК України не потребують доказування, суд першої інстанції дійшов висновку, що фактично, між сторонами існує спір щодо ціни і відповідно загальної вартості поставленого товару протягом жовтня-листопада 2017 року.
Однак, дійшовши вказаного висновку, суд першої інстанції не звернув уваги, що відповідач заперечував, зокрема, доведеність заборгованості за період вересень-листопад 2017 року, та наголошував на наявність недоліків у первинних документах.
Зокрема, ДП "Старокостянтинівський молочний завод" зазначало, що Протоколи погодження договірної ціни №13 від 24.09.2017 та №14 від 24.10.2017 не підписані зі сторони покупця, що суперечить пунктам 3.3, 3.4 Договору №3, а також те, що матеріали справи не містять доказів направлення на адресу відповідача проектів Протоколів погодження ціни, що свідчить про порушення позивачем пункту 3.4. Договору поставки, що є одностороння зміна вартості продукції (у бік збільшення).
Крім того відповідач вказував, що видаткові накладні за вересень-листопад 2017 року не підписані та не скріплені печатками сторін.
Разом з тим, місцевим господарським судом у даному випадку, хоча і встановлено, проте не надано оцінки і не було враховано, що відповідачем подано заяву про відкликання відзиву від 19.04.2018, та подано новий відзив, в якому ДП "Старокостянтинівський молочний завод" просить відмовити у задоволенні позову СВК "Перший національний виробничий кооператив" повністю, посилаючись на те, що у відповідача відсутня заборгованість за Договором №3, оскільки поставлений в межах Договору №3 товар оплачено, а подані позивачем документи містять суттєві недоліки, що не дають змоги визначити зміст та обсяг господарської операції.
Водночас, встановивши, що надані позивачем видаткові накладні підписані представниками та звірені печатками обох сторін лише на суму 102 955 795,94 грн., а видаткові накладні на суму 6 547 642,62 грн. (№425 від 30.09.2017, №714 від 31.10.2017, №798 від 30.11.2017) не підписані представником відповідача та не звірені його печаткою, суд першої інстанції дійшов висновку, що крім видаткових накладних на підтвердження поставки товару за вересень-листопад 2017 року в матеріалах наявні підписані відповідачем товарно-транспортні накладні, приймальні квитанції, акти звірки станом 30.04.2017р., 31.05.2017, 30.06.2017, 31.07.2017, 31.08.2017 та 30.09.2017, оборотно-сальдові відомості відповідача, зареєстровані податкові накладні.
У зв'язку з викладеним, зміст рішення суду першої інстанції свідчить про те, що розглядаючи спір у даній справі та мотивуючи ухвалене рішення, суд фактично виклав позицію позивача, прийнявши як належні надані ним докази, та відхилив без належного обґрунтування заперечення відповідача, в тому числі і щодо висновку експертів від 26.07.2019 № 1204/1205/19-71/20807-20810/19-71, не надав належної правової оцінки всім обставинам справи в їх сукупності, чим порушив приписи наведених вище норм та, зокрема, ст. 86 ГПК України щодо всебічного, повного, об'єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів.
На вказані недоліки постанови суду першої інстанції апеляційний суд уваги не звернув та їх не усунув.
Так, погодившись з висновком судової експертизи від 26.07.2019 №1204/1205/19-71/20807-20810/19-71 щодо кількості поставленого товару з урахуванням розбіжностей в ціні, яка обліковувалася у Позивача та Відповідача щодо поставленого у жовтні та листопаді 2017 року товару, апеляційний суд на підставі доданих позивачем до матеріалів справи доказів (приймальні квитанції на закупівлю молочної сировини за період з лютого по листопад 2017 року; товарно-транспортні накладні; а також зі зворотної сторони ТТН - спеціалізовані товарні накладні на перевезення молочної сировини (Форма №1-ТН (МС)), акти звірки, податкові накладні, зареєстровані у Єдиному реєстрі податкових накладних, а також видаткові накладні ) встановив, що за період лютого-листопада 2017 року СВК "Перший національний виробничий кооператив" передав, а ДП "Старокостянтинівський молочний завод" прийняло товар на загальну суму 109 503 438 грн. 56 коп. та з урахуванням оплати останнім лише частини суми - 104 332 336 грн. 98 коп., суд визнав обґрунтованим позов щодо стягнення з Відповідача на користь Позивача основного боргу в сумі 5 171 101 грн. 58 коп.
Згідно з ч. 1 ст. 282 ГПК України у постанові апеляційної інстанції мають бути зазначені, зокрема, мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу.
Таким чином, відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, суд апеляційної інстанції повинен у мотивувальній частині постанови навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом.
У порушення наведених норм процесуального законодавства, суд апеляційної інстанції, керуючись при дослідженні доказів таким стандартом як "вірогідність доказів" не надав належної оцінки викладеним в апеляційній скарзі аргументам відповідача, зокрема, про те що надані позивачем на підтвердження кількості та вартості поставленої продукції, зокрема у вересні-листопаді 2017 року, докази не можна вважати достатніми для встановлення відповідної суми заборгованості, пред'явленої та зазначеної у позові; з наданих позивачем на підтвердження поставки товару товарно-транспортних накладних, спеціалізованих товарних накладних на перевезення молочної сировини за формою №1-ТН (МС) та з приймальних квитанцій на закупівлю молочної сировини, враховуючи наявність між сторонами правовідносин також за іншими договорами, не є можливим встановити достовірні, правильні, та точні кількість і вартість поставленого відповідачу товару в 2017 році саме по договору №3 від 31.01.2017, оскільки вони містять неконкретизовані (зведені) відомості про загальну кількість та вартість молока, поставленого відповідачу у 2017 році.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Водночас, долучивши до матеріалів справи за клопотаннями відповідача висновок експерта від 10.03.2020 №SE/02/1912-23 та висновок експерта від 21.07.2020 №SE/02/2007-09, виготовлених на замовлення ДП "Старокостянтинівський молочний завод", суд апеляційної інстанції, в порушення вимог наведеної норми не мотивував підстави їх прийняття та взагалі не звернув уваги, що зазначені докази не існували на момент розгляду спору по суті судом першої інстанції.
Така обставина, як відсутність існування доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції, взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку ст. 269 ГПК України незалежно від причин неподання позивачем таких доказів. Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення вищенаведених норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів (аналогічна правова позиція з цього питання викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №911/3250/16, від 06.02.2019 у справі №916/3130/17, від 26.02.2019 у справі №913/632/17, від 06.03.2019 у справі №916/4692/15, від 11.09.2019 по справі № 922/393/18).
Водночас, долучивши до матеріалів справи висновок експерта від 21.07.2020 № SE/02/2007-09, згідно з яким податкові накладні не можуть розглядатись як документи, що підтверджують факт поставки продукції, апеляційний суд, дослідивши податкові накладні, відхилив посилання відповідача на вказаний висновок, мотивуючи це тим, що суд надає правову оцінку всім доказам в сукупності, а не лише окремій групі доказів. Разом з тим, жодного мотивування стосовно прийняття як доказу чи відхилення висновку експерта від 10.03.2020 №SE/02/1912-23, виготовленого на замовлення ДП "Старокостянтинівський молочний завод", суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові не навів.
Отже, апеляційний господарський суд, які і суд першої інстанції не надав належної правової оцінки всім наявним у справі доказам та доводам сторін.
Водночас, на думку касаційного суду, дослідження та надання оцінки всім наявним у справі доказам, доводам і запереченням усіх учасників справи в їх сукупності є обов'язковим при розгляді спору у даній справі.
Окрім наведеного, колегія суддів звертає увагу на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 22.10.2018 від позивача - Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Перший національний виробничий кооператив" надійшла заява про здійснення процесуального правонаступництва.
Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 09.01.2020 у справі №924/232/18 здійснено заміну сторони (позивача) у даній справі її правонаступником. Замінено Сільськогосподарський виробничий кооператив "Перший національний виробничий кооператив" на ТОВ "Органік Сідс".
Зазначена ухвала мотивована тим, що 26.09.2018 між СВК "Перший національний виробничий кооператив" (первісний кредитор) та ТОВ "Органік Сідс" (новий кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги (цесії) №26/09/2018-2, відповідно до якого первісний кредитор оплатно передає (відступає) належне йому право вимоги за Договором поставки молока №3 від 31.01.2017 на суму 8 849 836,00 грн, укладеним між ДП "Старокостянтинівський молочний завод" і первісним кредитором (Основний договір), а новий кредитор на умовах цього Договору приймає право вимоги, що належить первісному кредитору за Основним договором.
Однак, при розгляді спору у даній справі та ухвалення судового рішення про стягнення з відповідача на користь ТОВ "Органік Сідс" всієї заявленої первісним кредитором (СВК "Перший національний виробничий кооператив") суми основного боргу у розмірі 5 171 102 грн за поставлений товар в період лютий-листопад 2017 року, встановивши, що поставка товару протягом жовтня-листопада 2017 року відбувалась поза межами Договору поставки молока №3, який припинив свою дію, суд апеляційної інстанції не надав оцінки тій обставині, що ТОВ "Органік Сідс" є правонаступником СВК "Перший національний виробничий кооператив" лише за Договором поставки молока №3 від 31.01.2017, що свідчить про суперечливість, а відтак, і передчасність здійснених судом висновків про наявність підстав для стягнення з ДП "Старокостянтинівський молочний завод" на користь ТОВ "Органік Сідс" суми боргу за поставку молока поза межами дії Договору поставки молока №3 від 31.01.2017.
Статтею 236 ГПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Враховуючи викладене, ухвалені у справі рішення судів першої та апеляційної інстанцій вказаним вимогам не відповідають.
Крім того, колегія суддів зазначає, що право на справедливий суд, передбачене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає право особи на обґрунтоване рішення. У справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" від 27.09.2001 ЄСПЛ зазначив, що лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватися публічний контроль здійснення правосуддя.
У Рішенні ЄСПЛ "Мала проти України" від 17.11.2014 суд погодився з доводами заявниці про наявність порушення статті 6 Конвенції у випадку ненадання судом оцінок аргументові заявниці, що мав ключове значення для результатів провадження.
У зазначеному аспекті доцільно також зазначити висновок Європейського суду з прав людини у застосуванні статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Рішення від 21.01.1999 у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії, від 22.02.2007 у справі "Красуля проти Росії", від 28.10.2010 у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994 у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003 у справі "Суомінен проти Фінляндії" та "Месроп Мовсесян проти Вірменії"), згідно з яким право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною права на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.
Вимога статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітися як обов'язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь вмотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності у ньому достатніх аргументів щодо прийняття чи відмови у прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.
Аналогічно, у даній справі, допущені місцевим та апеляційним судами процесуальні порушення на предмет повноти дослідження всіх обставин справи, колегія суддів вважає такою процесуальною помилкою, яка порушила принцип пропорційності господарського судочинства та баланс інтересів сторін у справі, та, як наслідок, не забезпечила справедливого розгляду справи.
У зв'язку з зазначеним, Касаційний господарський суд дійшов висновку, що недоліки у вирішенні спору, яких припустилися суди попередніх інстанцій, свідчать про передчасність здійснених висновків у даній справі.
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція не вправі встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, а лише на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (ст. 300 ГПК України).
Підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (ч.3 ст.310 ГПК України).
Встановивши зазначені вище порушення, з огляду на межі розгляду справи судом касаційної інстанції, не вдаючись до вирішення питання про достовірність наявних у матеріалах справи доказів, про перевагу одних доказів над іншими, а також їх додаткової перевірки, колегія суддів дійшла висновку про те, що постанова Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.07.2020 та рішення Господарського суду Хмельницької області від 02.03.2020 у справі № 924/232/18 підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий судовий розгляд до Господарського суду Хмельницької області.
При новому розгляді справи суду першої інстанції слід врахувати вище викладене, повно та всебічно перевірити фактичні обставини справи, дати належну оцінку наявним у справі доказам, доводам та запереченням сторін, за необхідності вирішити питання про призначення у справі експертизи ( додаткової, повторної, комісійної чи комплексної) і в залежності від встановленого та вимог закону прийняти законне та обґрунтоване рішення.
Згідно ч. 1 ст. 316 ГПК України, вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.
Оскільки Касаційний господарський суд дійшов висновку, що оскаржувані судові рішення у справі № 924/232/18 підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції, то розподіл судових витрат, відповідно до ст.129 ГПК України судом не здійснюється.
Керуючись ст. ст. 300, 301, 314, 315, 317 ГПК України, суд -
Касаційну скаргу Дочірнього підприємства "Старокостянтинівський молочний завод" задовольнити частково.
Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.07.2020 та рішення Господарського суду Хмельницької області від 02.03.2020 у справі № 924/232/18- скасувати.
Справу № 924/232/18 направити на новий розгляд до Господарського суду Хмельницької області.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий, суддя Ткаченко Н.Г.
Судді Жуков С.В.
Огороднік К.М.