29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98
"31" грудня 2020 р. Справа № 924/1419/20
м. Хмельницький
Господарський суд Хмельницької області у складі судді Заверухи С.В., розглянувши матеріали
за заявою ОСОБА_1 , м. Хмельницький
про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи
Фізична особа, ОСОБА_1 , звернувся до суду із заявою про відкриття провадження у справі про свою неплатоспроможність в порядку Книги четвертої Кодексу України з процедур банкрутства.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.12.2020р. вказану заяву передано на розгляд судді Заверусі С.В.
Дослідивши матеріали заяви, суд вважає за необхідне залишити її без руху, зважаючи на те, що подана заява про відкриття провадження у справі про банкрутство не відповідає вимогам, встановленим Кодексом України з процедур банкрутства (далі за текстом - Кодекс або КУПБ).
Частиною 1 ст. 2 Кодексу (який набрав чинності 21.10.2019р.) передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
Кодекс України з процедур банкрутства встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.
Статтею 1 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що неплатоспроможність - це неспроможність боржника виконати після настання встановленого строку грошові зобов'язання перед кредиторами не інакше, як через застосування процедур, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 113 КУПБ у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи-підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.
Статтею 115 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що провадження у справі про неплатоспроможність боржника - фізичної особи може бути відкрито лише за заявою боржника.
Боржник має право звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність у разі, якщо: 1) розмір прострочених зобов'язань боржника перед кредитором (кредиторами) становить не менше 30 розмірів мінімальної заробітної плати; 2) боржник припинив погашення кредитів чи здійснення інших планових платежів у розмірі більше 50 відсотків місячних платежів за кожним з кредитних та інших зобов'язань упродовж двох місяців; 3) ухвалено постанову у виконавчому провадженні про відсутність у фізичної особи майна, на яке може бути звернено стягнення; 4) існують інші обставини, які підтверджують, що найближчим часом боржник не зможе виконати грошові зобов'язання чи здійснювати звичайні поточні платежі (загроза неплатоспроможності). До складу грошових вимог, у тому числі щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції. Зміст та форма заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство повинні відповідати приписам Кодексу України з процедур банкрутства.
Відповідно до ст. 116 Кодексу України з процедур банкрутства заява про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність подається боржником за наявності підстав, передбачених цим Кодексом.
У заяві про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність зазначаються: 1) найменування господарського суду, до якого подається заява; 2) ім'я боржника, його місце проживання, реєстраційний номер облікової картки платника податків та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті), номер засобу зв'язку боржника, його адреса електронної пошти (за наявності); 3) виклад обставин, що стали підставою для звернення до суду; 4) перелік документів, що додаються до заяви.
До заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність додаються:
1) довіреність чи інший документ, що засвідчує повноваження представника, якщо заяву підписано представником;
2) документи, що підтверджують наявність (відсутність) у боржника статусу фізичної особи - підприємця;
3) конкретизований список кредиторів і боржників із зазначенням загальної суми грошових вимог кредиторів (боржників), а також щодо кожного кредитора (боржника) - його імені або найменування, його місцезнаходження або місця проживання, ідентифікаційного коду юридичної особи або реєстраційного номера облікової картки платника податків та номера паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті), суми грошових вимог (загальної суми заборгованості, заборгованості за основним зобов'язанням та суми неустойки (штрафу, пені) окремо), підстав виникнення зобов'язань, а також строку їх виконання згідно із законом або договором;
4) опис майна боржника, що належить йому на праві власності, із зазначенням місцезнаходження або місця зберігання майна;
5) копії документів, що підтверджують право власності боржника на майно;
6) перелік майна, що перебуває у заставі (іпотеці) або є обтяженим в інший спосіб, його місцезнаходження, вартість, а також інформація про кожного кредитора, на користь якого вчинено обтяження майна боржника, - ім'я або найменування, місцезнаходження або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи або реєстраційний номер облікової картки платника податків та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті), сума грошових вимог, підстава виникнення зобов'язань, а також строк їх виконання згідно із законом або договором;
7) копії документів про вчинені боржником (протягом року до дня подання заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність) правочини щодо належного йому нерухомого майна, цінних паперів, часток у статутному капіталі, транспортних засобів та угоди на суму не менше 30 розмірів мінімальної заробітної плати;
8) відомості про всі наявні рахунки боржника (у тому числі депозитні рахунки), відкриті в банках та інших фінансово-кредитних установах в Україні та за кордоном, їх реквізити, із зазначенням сум грошових коштів на таких рахунках;
9) копія трудової книжки (за наявності);
10) відомості про роботодавця (роботодавців) боржника;
11) декларація про майновий стан боржника за формою, затвердженою державним органом з питань банкрутства;
12) докази авансування боржником на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією за три місяці виконання повноважень;
13) інформація про наявність (відсутність) непогашеної судимості за економічні злочини;
14) інші документи, що підтверджують наявність підстав, визначених статтею 115 цього Кодексу.
Судом встановлено, що у своїй заяві ОСОБА_1 просить суд звільнити його від сплати винагороди керуючому реструктуризацією за три місяці виконання повноважень шляхом включення цієї суми до заборгованості боржника і стягнення її з кредиторів.
Дослідивши заяву ОСОБА_1 в частині звільнення його від авансування винагороди керуючому реструктуризацією, суд зазначає наступне.
Частиною першою статті 12 Кодексу про банкрутство передбачено, що арбітражний керуючий користується усіма правами розпорядника майна, керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією, керуючого санацією, ліквідатора відповідно до законодавства, у тому числі має право отримувати винагороду в розмірі та порядку, передбачених цим Кодексом.
Вищезазначена норма кореспондується зі статтею 30 Кодексу про банкрутство, яка імперативно встановлює, що арбітражний керуючий виконує повноваження за грошову винагороду, а також регулює порядок такої сплати.
Отже, надання послуг арбітражного керуючого, як суб'єкта незалежної професійної діяльності, відбувається на платній основі.
Звільнення заявника від авансування такої винагороди на етапі подання заяви вплине на баланс інтересів боржника та арбітражного керуючого, позбавивши останнього права на своєчасне отримання винагороди в останній день кожного календарного місяця виконання ним повноважень (абзац 5 частина 2 статті 3 Кодексу про банкрутство).
Будь-яких положень, умов та підстав, за яких суд може відстрочити, розстрочити або звільнити заявника від здійснення авансування винагороди арбітражному керуючому чинним законодавством України не передбачено.
Згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Пункт 1 ст. 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Суд зазначає, що "право на суд" не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, включно з фінансовими. Так, інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовуватися накладенням фінансових обмежень на доступ особи до суду. Вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права на доступ до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі "Креуз проти Польщі").
В рішеннях Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України" зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг (заяв); оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.
У даному випадку, необхідність сплати авансового внеску на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією є певним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб'єктів, яке визначено Кодексом України з процедур банкрутства та не може бути визнане обмеженням права доступу до суду у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Суд звертає увагу на те, що із заявою про відкриття провадження у справі звернувся сам боржник, тому посилання заявника про стягнення суми винагороди керуючому реструктуризацією з кредиторів є необґрунтованими та безпідставними, оскільки не кредитори, а боржник звернувся до суду з такою заявою.
Крім того, слід зазначити про те, що позиція щодо питань авансування винагороди керуючому реструктуризацією та додержання прав боржників (фізичних осіб) викладена у постановах Верховного Суду від 24.09.2020р. у справі № 910/2629/20 та від 23.11.2020р. у справі № 922/1734/20.
Суд зауважує на тому, що позиція заявника про звільнення його від сплати винагороди керуючому реструктуризацією і покладання на кредиторів тягаря сплати винагороди арбітражному керуючому за виконання обов'язків по проведенню процедури банкрутства не тільки не ґрунтується на нормах права, а, крім того, суперечить засадам розумності і справедливості та порушує баланс інтересів сторін. Так, Законодавцем закріплено в положеннях Кодексу України з процедур банкрутства не тільки можливість захисту інтересів боржника, а й захист прав та інтересів кредиторів. Такий баланс інтересів має бути дотриманий. Суд, при цьому, є безстороннім та не може схилятися в бік однієї із сторін.
Також, суд вважає за потрібне зазначити, що відмова від авансування або ж відсутність інших джерел для покриття витрат на виплату винагороди арбітражному керуючому судом може розцінюватись як примушування до безоплатної праці, що забороняється та прирівнюється до рабства у контексті статті 4 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та інших міжнародних актів (зокрема, Конвенції 1926 року про заборону рабства, Конвенції Міжнародної організації праці про примусову чи обов'язкову працю 1930 року ратифіковану Україною 10.08.56 року, Конвенції Міжнародної організації праці N 105 про скасування примусової праці 1957 року ратифіковану Україною 05.10.2000 року), резолюції Економічної і Соціальної Ради ООН (ЕКОСОС) 1996 року тощо) та суперечить статті 43 Конституції України.
Отже, чинним законодавством не передбачено можливості звільнення чи відстрочення від сплати авансування винагороди арбітражного керуючого, а передбачено прямий обов'язок по наданню доказів його сплати, тому боржник має подати до суду докази авансування на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією за три місяці виконання повноважень.
Відповідно до п. 12 ч. 3 ст. 116 Кодексу України з процедур банкрутства до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність додаються, зокрема, докази авансування боржником на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією за три місяці виконання повноважень.
Всупереч зазначеним вимогам норми Кодексу про банкрутство, заявником не додано до заяви доказів авансування заявником на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією за три місяці виконання повноважень у встановленому розмірі.
Частиною 2 статті 30 Кодексу про банкрутство передбачено, що сплата основної винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень розпорядника майна, ліквідатора, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією здійснюється за рахунок коштів, авансованих заявником (кредитором або боржником) на депозитний рахунок господарського суду, який розглядає справу, до моменту подання заяви про відновлення відкриття провадження у справі. Розмір основної грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень керуючого реструктуризацією становить п'ять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб за кожен місяць виконання арбітражним керуючим повноважень.
Отже, заявник повинен надати суду докази авансування винагороди арбітражному керуючому у розмірі, розрахованому наступним чином: (розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб * 5) * 3 (місяці виконання повноважень керуючим реструктуризацією).
Крім того, суд звертає увагу ОСОБА_1 , що розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановлений Законом України "Про державний бюджет" та має бути розрахований заявником станом на момент авансування винагороди.
Кошти для авансування винагороди керуючому реструктуризацією необхідно сплатити на депозитний рахунок Господарського суду Хмельницької області.
Відповідно до п. 11 ч. 3 та ч. 5 ст. 116 Кодексу України з процедур банкрутства, до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність додаються декларації про майновий стан боржника за формою, затвердженою державним органом з питань банкрутства, за три роки (за кожен рік окремо), що передували поданню до суду заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
Згідно із п. 5 Приміток до затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 21.08.2019р. № 2627/5 форми Декларації про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність, декларація заповнюється і підписується особисто боржником із зазначенням дати її складання та подається до господарського суду у паперовому вигляді або засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням вимог законів щодо електронного документообігу із застосуванням власного кваліфікованого електронного підпису.
Однак, як убачається з доданих до заяви матеріалів, заявником надано лише податкову декларацію про майновий стан і доходи ОСОБА_2 . Декларацій про майновий стан самого боржника за три роки (2017 - 2019), що передували поданню до суду заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, ОСОБА_1 до заяви про відкриття справи щодо неплатоспроможності фізичної особи не надано.
Згідно із п. 9 Приміток до затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 21.08.2019 № 2627/5 форми Декларації про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність, боржник за розділами декларації зазначає всю інформацію про членів сім'ї, яка йому відома та яку він може отримати з офіційних джерел (правовстановлювальні документи, відповідні державні реєстри). Якщо член сім'ї не надав боржнику інформацію і така інформація не може бути отримана ним з офіційних джерел, у відповідному рядку декларації зазначається "Член сім'ї не надав інформацію".
Отже, заявником не додержано вимог п. 11 ч. 3 та 5 ст. 116 Кодексу України з процедур банкрутства.
Суд інформує заявника, що у відповідності до пункту 1 частини 7 ст. 123 Кодексу України з процедур банкрутства, зазначення у декларації про майновий стан неповної та/або недостовірної інформації може мати наслідком прийняття судом рішення про закриття провадження у справі.
Згідно з частиною 3 статті 37 Кодексу про банкрутство, господарський суд залишає без руху заяву про відкриття провадження у справі з підстав, передбачених статтею 174 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням вимог цього Кодексу.
Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського процесуального кодексу України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху (частина 2 статті 174 Господарського процесуального кодексу України).
Враховуючи викладене, господарський суд Хмельницької області дійшов висновку залишити заяву ОСОБА_1 від 29.12.2020р. про неплатоспроможність боржника без руху.
Одночасно, суд інформує заявника, що в разі не усунення всіх недоліків у встановлений судом строк, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із відповідною заявою на підставі ч. 4 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 2, 115, 116 Кодексу України з процедур банкрутства, статтями 174, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
заяву ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи залишити без руху, надавши строк у десять днів з дня вручення цієї ухвали для усунення недоліків, а саме: докази авансування на депозитний рахунок господарського суду Хмельницької області винагороди керуючому реструктуризацією майна за три місяці виконання повноважень; декларації про майновий стан боржника за формою, затвердженою державним органом з питань банкрутства, за три роки (за кожен рік окремо), що передували поданню до суду заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
Ухвала набирає законної сили 31.12.2020р., оскарженню не підлягає.
Суддя С.В. Заверуха
Віддрук 4 прим.:
1 - до справи;
2 - кредитору - АТ "Укрсиббанк" (61050, м. Харків, пр. Моковський, 602);
3 - боржнику (29000, м. Хмельницький, вул. Львівське шосе, 47, кв. 121).
Всім рек. з пов. про вруч.