79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
02.12.2020 справа № 914/2248/19
м. Львів
Господарський суд Львівської області у складі судді Матвіїва Р.І. за участю секретаря судового засідання Демчук А.П., розглянувши матеріали
за позовом: Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “Українська страхова група”, м. Київ,
до відповідача: Малого приватного підприємства “Романтик”, с. Воля-Добростанська, Яворівський район, Львівська область,
предмет позову: стягнення 14 830,01 грн.,
підстава позову: виплата страхового відшкодування за договором майнового страхування,
за участю представників:
позивача: Бабак Анатолій Васильович - довіреність 0119-182 від 02.12.2019 року (в режимі відеоконференції)
відповідача: не з'явився.
04.11.2019 року до Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» до Малого приватного підприємства «Романтик» про стягнення 14 830,01 грн.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 07.11.2019 року позовну заяву залишено без руху. Ухвалою суду від 02.12.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження. Ухвала про відкриття провадження у справі отримана сторонами 06.12.2019 року, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.
Відводів складу суду сторонами не заявлено.
Відзиву на позовну заяву відповідачем не подано.
22.01.2020 року судом постановлено здійснювати подальший розгляд справи № 914/2248/19 за правилами загального позовного провадження. У судовому засіданні 18.03.2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті. Хід судових засідань відображено в ухвалах суду та протоколах судових зсідань. Зокрема, суд зазначає, що судові засідання неодноразово відкладались у зв'язку з впровадженням карантину на території України та за клопотаннями позивача. Водночас наведене забезпечувало сторонам можливість для реалізації своїх процесуальних прав та обов'язків.
Разом з тим, суд зауважує, що подальшу кореспонденцію суду відповідач не отримував, конверти, адресовані на юридичну та встановлену з матеріалів справи іншу адреси: вул. Шевченка, 19, с. Воля-Добростанська, Яворівський район, Львівська область, 82102 та вул. Наукова, 57, кв. 62, м. Львів, 79071, повертаються до суду з різних підстав «за закінченням терміну зберігання», «адресат відсутній». Процесуальними правами щодо ознайомлення з матеріалами справи чи надання відзиву на позовну заяву відповідач не скористався.
Щодо реалізації позивачем своїх процесуальних прав та обов'язків, суд зауважує таке. До стадії переходу до розгляду справи в порядку загального позовного провадження позивач заявляв клопотання про розгляд справи без участі його представника. Однак, судом було з'ясовано наявність обставин, які підлягають дослідженню та доказуванню, зокрема, обставини здійснення виплати страхового відшкодування позивачем, винних у пожежі осіб, речових прав відповідача стосовно об'єкта, в якому виникла пожежа, про що суд вказував в ухвалі від 22.01.2020 року. Крім цього, про відсутність платіжного доручення про сплату страхового відшкодування в сумі 14 830 грн. 00 грн. суд зазначив ще в ухвалі про залишення позову без руху. На час закриття підготовчого провадження доказів на підтвердження відповідної обставини позивач не подав. У судовому засіданні 12.08.2020 року на стадії дослідження доказів представник позивача зазначив про наявність у позивача первинних документів щодо сплати страхового відшкодування і просив відкласти судове засідання для забезпечення можливості подати такий доказ.
30.10.2020 року на електронну адресу суду від позивача надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів, а саме виписки по рахунку про сплату страхового відшкодування.
У судовому засіданні 02.12.2020 року представник позивача підтримав клопотання про долучення банківської виписки до матеріалів справи, а також заявлено усне клопотання про поновлення пропущеного строку для подання відповідного доказу. Суд, поновлюючи без виходу до нарадчої кімнати пропущений процесуальний строк, враховує не лише вимогу про те, що відповідний документ мав бути поданий позивачем одночасно із позовною заявою чи на стадії підготовчого провадження і що позивач неналежним чином виконав свій процесуальний обов'язок. Суд не може не врахувати того, що даним доказом підтверджується одна із основних обставин справи - факт виплати позивачем страхового відшкодування страхувальнику. Суд вважає, що подання у матеріалах справи відповідної банківської виписки підтверджує обізнаність суду про те, що факт сплати мав місце, що у свою чергу може суттєво вплинути на суть вирішення спору та на здійснення оцінки судом всіх обставин справи для правильного вирішення спору по суті. За наведених умов і непоновлення пропущеного строку на прийняття відповідного доказу суд буде вимушений встановлювати обставини та оцінювати докази не в сукупності, не повно та не точно, що при постановленні рішення є не припустимим. Наявність такого доказу у матеріалах справи з одночасним неврахуванням такого доказу при вирішенні справи по суті та встановленням судом обставини відсутності такого факту сплати, не відповідатиме обставинам справи та завданню господарського судочинства в цілому.
Щодо неявки представника відповідача у судове засідання 02.12.2020 року, суд вважає, що оскільки така є систематичною упродовж тривалого часу розгляду справи, то повторна неявка без повідомлення причин неявки не перешкоджає розгляду справи в даному судовому засіданні.
02.12.2020 року судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Позивач стверджує, що між ним як страховиком та ФОП Пироговим Олегом Валерійовичем як страхувальником було укладено договір добровільного страхування майна. 29 червня 2016 р. страхувальник, звернувся заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування, внаслідок чого 28 жовтня 2016 року ПАТ "Страхова компанія" Українська страхова група" здійснило виплату страхового відшкодування в розмірі 14 830 грн. Враховуючи приписи статей ст. 27 ЗУ «Про страхування» та ч. 1 ст. 993 ЦК України, позивач зазначає, що з моменту виплати страхового відшкодування, позивач отримав право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки, - МПП «Романтик», який є власником будівлі торгового центру "Місто", в якому мав місце страховий випадок.
Відповідач кореспонденцію суду не отримує, відзиву на позовну заяву чи інших заяв за час розгляду справи не подав.
ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
Згідно з договором оренди № 20/13 від 24.12.2013 року МПП «Романтик» як орендодавець передав ФОП Пирогову Олегу Валерійовичу приміщення другого поверху будівлі за адресою вул. Маковея, 64 у м. Яворів. 01.02.2014 року сторони договору підписали акт приймання-передачі нерухомого майна, загальною площею 90 м2.
Згідно з даними Інформаційної довідки з державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 18.05.2017 року відповідач є власником будівлі торгового центру «Місто», площею 2381,9 кв.м., за адресою вул. Маковея О., буд. 64.
28.12.2015 року Приватне акціонерне товариство “Страхова компанія “Українська страхова група” (надалі по тексту рішення - позивач, згідно з договором - страховик) та Фізична особа-підприємець Пирогов Олег Валерійович (згідно з договором - страхувальник) уклали договір № 10-1301-15-00106 страхування щодо рухомого майна - касовий апарат, загальною вартістю 1 000,00 грн., товарів в обороті - комп'ютерна та офісна техніка, телефони, комплектуючі до неї, балансова вартість яких складає більше 200,00 грн. за одиницю, на загальну суму 260 000,00 грн., та скло вікон і рекламні вивіски, у кількості: рекламна вивіска вартістю 10 000,00 грн. Загальна страхова сума по договору - 271 000,00 грн. (п. 2.1 договору).
Строк дії договору - 01.02.2016 - 31.01.2017 року (п. 2.11 договору).
29.06.2016 року Фізична особа-підприємець Пирогов Олег Валерійович звернувся до позивача із заявою про настання страхового відшкодування та виплату страхового відшкодування (за договором страхування № 10-1301-15-00106 від 28.12.2015 року), що сталося 27.06.2016 року у м. Яворів, на вул. Маковея, 64 (ТЦ «Місто», 2-ий поверх), за наступних обставин: вночі 26.06.2016 року близько 01:00 год. ночі у продуктовому супермаркеті «Вопак», що знаходиться на 1 поверсі, загорівся холодильник, спрацювала пожежна сигналізація, за викликом приїхали пожежники. Вогню сильного не було, тому що не було підходу повітря, було багато сажі, так як горіли продукти харчування, касетони, пластик, які були біля холодильника. Сталося пошкодження застрахованого майна - сматрфонів, ноутбуків, аксесуарів, принтерів, на попередню суму 50 000,00 грн.
Так, згідно з актом про пожежу від 26.06.2016 року у м. Яворів по вул. Маковея, 64 у Торговому центрі «Місто», а саме у приміщенні магазину «Вопак», сталася пожежа, про що о 00:04 год. повідомлено підрозділ ДСНС України, пожежу ліквідовано об 00:42 год. 26.06.2016 року, пожежею знищено холодильну вітрину, пожежею пошкоджено «…… стін та товарів магазину «Вопак» та всіх приміщення другого поверху торгового центру», ймовірна причина пожежі - коротке замикання в холодильній вітрині.
05.07.2016 року аварійним комісаром складено акт огляду пошкодження майна № 1 на другому поверсі магазину «Комп'ютерний всесвіт», відповідно до якого результатами огляду встановлено, що в результаті пожежі, що трапилася поверхом нижче, пошкоджено зовнішній вигляд товару, упаковок, пошкоджена реклама, вивіска на вході, які були пошкоджені під час гасіння. При цьому, комісар вказав, що на його глибоке переконання, реклама була пошкоджена в процесі експлуатації, а в планшеті, за словами представника страхувальника, від високої температури здулась батарея, на момент огляду планшета не було, його віддали в сервісний центр.
12.07.2016 року ТОВ «Техніка для бізнесу» складено акти технічного огляду обладнання про необхідність проведення складної зовнішньої і внутрішньої чистки і профілактики обладнання, а також про вартість ремонту.
28.10.2016 року позивачем складено страховий акт № ДКЦВ - 12001 про настання страхового випадку - пошкодження сажею застрахованого майна на підставі документів: рахунку № 0609004 від 06.06.2016 року, договору страхування № 10-1301-15-00106 від 28.12.2015 року, правоустановчих документів на нерухоме майно, заяви страхувальника про настання страхового випадку; особа, винна в настанні страхового випадку, - власник магазину «Вопак»; розмір остаточного страхового відшкодування - 14 830,01 грн.
Також позивачем видано розпорядження про виплату страхового відшкодування від 28.10.2016 року в розмірі 14 830,01 грн., довідку від 19.11.2019 року про здійснення виплати страхового відшкодування та виписку по рахунку позивача за 28.10.2016 року, з якої вбачається сплата ФОП Пирогову Олегу Валерійовичу 14 830,01 грн. з призначенням платежу «страх. відшк. 10-1301-15-00106 від 28.12.15 стр. акт ДКЦВ-12001 в 28.10.16 ФОП Пирогов О.В. ІПН НОМЕР_1 ».
Як вбачається з листа Яворівського районного відділу ГУ ДСНС України у Львівській області від 09.02.2017 року, відомостей про власника магазину «Вопак» в м. Яворів по вул. Маковея,64 немає, тому що приміщення орендовані у МПП «Романтик» ТЦ «Місто», керівником якого була Швед М.Г.
Із відповіді ГУ ДФС у Львівській області від 18.05.2017 року вбачається надання позивачу відповіді про те, що власником будівлі Торгового Центру «Місто» є МПП «Романтик».
Дані факти матеріалами справи підтверджуються, документально не спростовувались.
Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд вважає позовні вимоги, заявлені до відповідача, безпідставними, не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з огляду на таке.
Стаття 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори.
Як встановлено судом вище, підставою виникнення спору між сторонами є настання страхового випадку по договору страхування щодо рухомого майна, укладеного між позивачем та страхувальником - Фізичною особою - підприємцем Пироговим Олегом Валерійовичем 28.12.2015 року. Як зі змісту заяви страхувальника, так і зі змісту акта про пожежу від 26.06.2016 року встановлено, що пожежа виникла у приміщенні магазину «Вопак», що також не заперечується позивачем.
Страховим випадком згідно зі статтею 8 Закону України "Про страхування" є подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 988 ЦК України страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.
Згідно з частиною 1 статті 25 Закону України "Про страхування" здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.
Відповідно до статті 990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката). Страховий акт (аварійний сертифікат) складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що встановлюється страховиком.
Договором сторони погодили, що страхове відшкодування виплачується страховиком відповідно до цього договору, Правил страхування і законодавства України, на підставі заяви страхувальника або вигодонабувача про виплату страхового відшкодування та страхового акту (п. 7.1 договору).
Суд звертає увагу, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 1, ч. 3 ст. 74 ГПК України).
відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування, а відповідно до ч. 1 ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Як встановлено вище, позивачем видано розпорядження про виплату страхового відшкодування від 28.10.2016 року в розмірі 14 830,01 грн. та виписку по рахунку позивача за 28.10.2016 року, з якої вбачається сплата ФОП Пирогову Олегу Валерійовичу 14 830,01 грн. з призначенням платежу «страх. відшк. 10-1301-15-00106 від 28.12.15 стр. акт ДКЦВ-12001 в 28.10.16 ФОП Пирогов О.В. ІПН НОМЕР_1 ».
Відтак, суд доходить висновку, що позивачем виконано належним чином свій обов'язок по виплаті страхувальнику страхового відшкодування. Суд повторно звертає увагу, що у випадку непоновлення позивачу пропущеного строку стосовно подання відповідної виписки, висновок суду в цій частині був би протилежним (при тому що суд обізнаний про фактичну обставину сплати), адже односторонньо складені позивачем документи - розпорядження та довідка не є первинними документами, які підтверджують саме факт здійснення відповідного грошового переказу, та не об'єктивним і не повним.
Так, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток (ст. 27 Закону України «Про страхування»). Аналогічне положення передбачене ст. 993 ЦК України.
Аналізуючи визначеного позивачем відповідача як особи, винної в заподіянні шкоди, суд звертає увагу на таке.
Положення статті 22 Цивільного кодексу України передбачає, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Згідно зі статтями 993 Цивільного кодексу України та 27 Закону України "Про страхування" до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов'язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов'язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов'язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №755/18006/15-ц та від 29.05.2019 року у справі № 904/3920/18.
При цьому страховик, який виплатив страхове відшкодування потерпілому, має право самостійно обирати спосіб захисту свого порушеного права, зокрема право вимоги до винної особи про стягнення коштів у розмірі виплаченого відшкодування. Такий правовий висновок викладено в постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 21 грудня 2016 року у справі № 6-2267цс16. Аналіз судової практики передбачає дві можливості відшкодування шкоди: за рахунок безпосереднього заподіювача шкоди; за рахунок страховика шляхом отримання страхового відшкодування. У даній справі страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, реалізує право вимоги, передбачене ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування", у спосіб звернення із позовними вимогами до безпосереднього, на переконання позивача, заподіювача шкоди.
Однак, як вбачається з матеріалів справи, позивач у своєму страховому акті від 28.10.2016 року, на підставі якого здійснював страхову виплату страхувальнику, вказав, що особа, винна в настанні страхового випадку, - власник магазину «Вопак». Із акта про пожежу від 26.06.2016 року та із заяви страхувальника також вбачається, що місцем виникнення пожежі є приміщення магазину «Вопак», а причиною пожежі (ймовірною) визначено коротке замикання в холодильній вітрині. Тобто, заподіювачем шкоди внаслідок пожежі, що сталася у магазині «Вопак», є власник такого магазину.
У матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що таким власником є Мале приватне підприємство “Романтик”. Більше того, інформаційна довідка, долучена до позовної заяви, підтверджує право власності відповідача на будівлю торгового центру «Місто», площею 2381,9 кв.м. за адресою вул. Маковея О., буд. 64., а не на магазин «Вопак», який згідно з відповіддю Яворівського районного відділу ГУ ДСНС України у Львівській області від 09.02.2017 року орендує приміщення у МПП «Романтик» ТЦ «Місто». Інших доказів, у тому числі, договору оренди між відповідачем і орендарем - власником магазину «Вопак», з якого можна було б дослідити правовідносини між орендодавцем і орендарем, суду не надано, клопотань про їх витребування не заявлено.
Представник позивача у судових засіданнях, обґрунтовуючи заявлення позовних вимог до МПП «Романтик», стверджував про наявність у власника торгового центру обов'язків по забезпеченню приміщень засобами протипожежної безпеки, виходячи із договору оренди, укладеного з іншим орендарем - ФОП Пироговим О.В., враховуючи, що умови договорів оренди приміщень в одному торговому центрі мали б бути аналогічними.
Так, розділом 13 договору оренди від 24.12.2013 року передбачено, що орендодавець забезпечує установку і функціонування в будівлі комплексу та в приміщенні централізованих систем пожежної сигналізації та пожежного водопроводу, а також, на власний розсуд, систем автоматичного пожежогасіння (п. 13.2). Проте, з наведеного не вбачається покладення відповідальності та вини орендодавця за виникнення пожежі в будь-якому із орендованих приміщень, у тому числі з причин короткого замикання. Більше того, вказаним розділом договору передбачено, що обов'язок дотримання всіх інших вимог відносно забезпечення пожежної безпеки приміщення, що встановлюються Правилами пожежної безпеки в Україні, іншими нормами законодавства або підзаконними актами, покладається на орендаря, орендар зобов'язаний проводити службові розслідування випадків пожеж та нещасних випадків, документи розслідування подавати орендодавцеві в день їх складення (п. 13.3), орендар з числа своїх працівників повинен призначити особу, відповідальну за стан пожежної безпеки в приміщенні, та повідомити про це орендодавця (п. 13.5). Доказів того, що відповідач не виконав своїх обов'язків по забезпеченню установки і функціонування систем пожежної сигналізації та пожежного водопроводу, і що вчинення чи невчинення ним певних дій стали причиною виникнення пожежі, позивачем не надано. Суд повторно доходить висновку, що жодних доказів, що пожежа в орендованому приміщенні виникла з вини відповідача, в матеріалах справи немає. Відповідно, суд вважає, що позивачем і матеріалами справи не підтверджено обґрунтованості заявлення позовних вимог до МПП «Романтик».
Так, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ч. 1, ч. 2 ст. 4 ГПК України).
Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Відповідачами є особи, яким пред'явлено позовну вимогу.
Суд зазначає, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження (17 квітня 2018 року Велика Палата Верховного Суду у справі № 523/9076/16-ц, провадження № 14-61цс18).
Враховуючи встановлені вище обставини справи, зокрема, відсутність доказів, що саме відповідач є особою, винною у виникненні пожежі в супермарекеті «Вопак», чи що саме відповідач є власником магазину «Вопак», суд зазначає про безпідставність позовних вимог і відсутність доказів порушення відповідачем прав та інтересів позивача. Відтак, відсутні підстави для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача 14 830,01 грн. як відшкодування виплати страхового відшкодування за договором майнового страхування.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Відповідно ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір залишається за позивачем.
Керуючись ст. ст. 74, 76-80, 129, 237, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив:
у задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене 31.12.2020 року.
Суддя Р.І. Матвіїв