Справа № 909/1127/20
31.12.2020 м. Івано-Франківськ
Господарський суд Івано-Франківської області у складі:
судді Рочняк О. В.
розглянувши матеріали позовної заяви Тисменицької місцевої прокуратури
№ 01-5136 вих-20 від 23.12.2020 (вх.№20089/20 від 23.12.2020)
(вул. Василіянок, 48, м. Івано-Франківськ,76019)
в інтересах держави
в особі Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру
вул. Народного Ополчення, 3, м. Київ, 03151
до відповідача: ТОВ "Агрокомпанія Прикарпаття"
вул. Галицька,93, м. Тисмениця, Івано-Франківська область,77400
про звільнення земельної ділянки
без повідомлення (виклику) сторін
ВСТАНОВИВ: Тисменицька місцева прокуратура в інтересах держави в особі Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру звернулася до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до ТОВ "Агрокомпанія Прикарпаття" про звільнення земельної ділянки площею 19,3009 га (кадастровий номер 2621680800:10:001:0117), яка знаходиться за межами населеного пункту с. Репужинці, Делешівської сільської ради Городенківського району.
За приписами ч.1 ст.4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим кодексом порядку гарантується. Отже, процесуальний закон гарантує кожному право на звернення до суду, проте таке право може бути реалізовано лише в порядку, визначеному цим кодексом.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тобто імператив зазначеного конституційного положення встановлює обов'язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу. Як підкреслив Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 01.04.2008 № 4-рп/2008, неухильне додержання органами законодавчої, виконавчої та судової влади Конституції та законів України забезпечує реалізацію принципу поділу влади і є запорукою їх єдності, важливою передумовою стабільності, підтримання громадського миру і злагоди в державі.
Законом України від 02.06.2016 № 1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», який набрав чинності 30.09.2016, до Конституції України внесені зміни, а саме Конституцію доповнено статтею 131-1, пункт 3 частини першої якої передбачає, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України від 14.10.2014 № 1697-VII «Про прокуратуру», який набрав чинності 15.07.2015. Ця стаття визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина 1 статті 23). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (частина 3). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень (абзаци 1 - 3 частини 4 статті 23). У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов'язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження (частина 7 статті 23).
Отже, прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.
Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим (такий правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 - постанова оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень 20.07.2020).
Водночас, стаття 53 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Відповідно до частини 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
У разі пред'явлення позову особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, в заяві повинні бути зазначені підстави такого звернення (частина 5 статті 162 Господарського процесуального кодексу України).
У позовній заяві прокурор зазначає, що про необхідність подання позову в інтересах держави повідомлено Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, як правонаступника прав і обов"язків Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області, на доказ чого надає копію листа №03-5053 вих-20 від 16.12.2020, однак докази направлення Державній службі України з питань геодезії, картографії та кадастру вказаного листа до матеріалів справи не надає.
Відповідно до п.2 ч. 1 ст. 164 ГПК України, позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Згідно з частинами 2, 4, 5 ст. 91 ГПК України, письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
Разом з тим, приєднані до матеріалів справи копії рішення Далешівської сільської ради від 18.12.2019, договору оренди землі від 01.01.2020 та акту прийому-передачі земельної ділянки від 01.01.2020, 29.05.2020 виготовлені не з оригіналів вище вказаних документів а з їх копій, що не відповідає вимогам закону.
У відповідності до п.2 ч.1 ст.164 ГПК України, до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
На підтвердження сплати судового збору прокуратурою надано суду копію платіжного доручення №2090 від 16.12.2020 про сплату судового збору у розмірі 2102 грн.
Разом з тим, відповідно до службової записки начальника відділу документального забезпечення, канцелярії суду, в автоматизованій системі документообігу суду “Діловодство спеціалізованого суду” вже зареєстрована сплата судового збору по платіжному дорученню №2090 від 16.12.2020 на суму 2 102 грн по справі №909/1114/20.
Таким чином, доказів, які підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі до матеріалів справи №909/1127/20 прокурор не надав.
Частинами 1-4 статті 174 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку залишити позовну заяву Тисменицької місцевої прокуратури без руху та встановити прокурору строк для усунення недоліків, встановлених судом.
Згідно ч.3 та ч.4 ст.174 Господарського процесуального кодексу України якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до господарського суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 176 цього Кодексу. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.
Керуючись ст.ст. 162, 164, 172, 174, 232-234 Господарського процесуального кодексу України, суд
позовну заяву Тисменицької місцевої прокуратури №01-5136 вих-20 від 23.12.2020 (вх.№20089/20 від 23.12.2020 ) залишити без руху.
Тисменицькій місцевій прокуратурі у строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху усунути недоліки, а саме, надати Господарському суду Івано-Франківської області:
- належні докази направлення листа № 03-5053 вих -20 від 16.12.2020 Державній службі України з питань геодезії, картографії та кадастру (з описом вкладення), копію яких направити відповідачу, докази чого надати суду;
- докази оплати судового збору у встановленому законом порядку та розмірі - 2102 грн 00 коп.;
- належним чином засвідчені копії (виготовлені з оригіналів) рішення Далешівської сільської ради від 18.12.2019, договору оренди землі від 01.01.2020 та акту прийому-передачі земельної ділянки від 01.01.2020, 29.05.2020.
У разі невиконання вимог цієї ухвали у встановлений судом строк, позовна заява вважається неподаною і підлягає поверненню зі всіма доданими до неї документами.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання - 31.12.2020 та не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.
Суддя О.В. Рочняк