номер провадження справи 17/120/20
10.12.2020 Справа № 908/1974/20
м.Запоріжжя Запорізької області
Суддя господарського суду Запорізької області Корсун В.Л.,при секретарі судового засіданні Шульгіній А.А., розглянувши матеріали справи
за позовною заявою: комунального підприємства “ВОДОКАНАЛ”, 69002, Запорізька обл., м. Запоріжжя, вул. Святого Миколая, буд. 61
до відповідача: комунального підприємства “ОБЛВОДОКАНАЛ” Запорізької обласної ради, 69005, Запорізька обл., м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 129-А
про стягнення коштів
У судове засідання учасники справи не з'явились
03.08.20 до господарського суду Запорізької області звернулось комунальне підприємство “ВОДОКАНАЛ” (далі КП “Водоканал”) з позовною заявою про стягнення з комунального підприємства “ОБЛВОДОКАНАЛ” Запорізької обласної ради (надалі КП “Облводоканал” ЗОР) 10 026 264,36 грн. заборгованості за договором про надання послуг від 01.05.19 № 3633/4.
Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором про надання послуг від 01.05.19 № 3633/4 в частині повної та своєчасної оплати наданих позивачем у період з 01.02.20 по 30.06.20 послуг. У зв'язку з простроченням виконання відповідачем грошового зобов'язання у сумі 9 822 349,84 грн. по оплаті наданих позивачем у період з 01.02.20 по 30.06.20 послуг, позивачем окрім суми основного боргу заявлено до стягнення з відповідача 72 860,62 грн. пені, 59 721,82 грн., 3 % річних та 71 332,08 грн. інфляційних втрат.
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи № 908/1974/20 між суддями, 03.08.20 вказану позовну заяву передано для розгляду судді Корсуну В.Л.
Ухвалою від 10.08.20 судом прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1974/20 за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 08.09.20.
27.08.20 до суду надійшов відзив за вих. від 26.08.20 № 12/1425 на позовну заяву, в якому представник відповідача просить суд задовольнити позов частково, а саме стягнути з відповідача на користь позивача 9 350 163,96 грн. основного боргу, 59 721,82 грн. 3 % річних та 5 044,30 грн. інфляційних втрат, в іншій частині позовних вимог відмовити та розстрочити суму основного боргу та штрафних санкцій на 36 місяців, шляхом сплати щомісячними рівними платежами.
07.09.20 до суду надійшли додаткові пояснення за вих. від 07.09.20 № 12/1482.
09.09.20 до суду надійшла відповідь за вих. від 07.09.20 № 5399/20/9.1 на відзив, в якій представник позивача просить суд: у зв'язку зі зменшенням позовних вимог в частині стягнення основної заборгованості стягнути з КП “Облводоканал” ЗОР на користь КП “Водоканал” заборгованість у сумі 8 230 016, 51 грн. за надання послуг з водопостачання; у зв'язку зі збільшенням позовних вимог в частині стягнення пені стягнути з КП “Облводоканал” ЗОР на користь КП “Водоканал” пеню в сумі 123 808, 05 грн.; у зв'язку зі збільшенням позовних вимог в частині стягнення 3 % річних стягнути з КП “Облводоканал” ЗОР на користь КП “Водоканал” 3% річних в сумі 149 958, 58 грн.; у зв'язку зі зменшенням позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат стягнути з КП “Облводоканал” ЗОР на користь КП “Водоканал” інфляційні втрати в сумі 3 551, 83 грн.; судовий збір пропорційно сумі задоволених позовних вимог покласти на відповідача; відмовити КП “Облводоканал” ЗОР у задоволенні клопотання про розстрочення суми стягнення.
14.09.20 до суду надійшли заперечення за вих. від 14.09.20 № 12/1566 на відповідь на відзив на позовну заяву, в яких представник відповідача просить суд: задовольнити позов частково, а саме стягнути з відповідача на користь позивача 8 230 016,51 грн. основного боргу та 85 549,62 грн. 3 % річних, в іншій частині позовних вимог відмовити; розстрочити суму основного боргу та штрафних санкцій в загальній сумі 8 315 566,13 грн. на 36 місяців, шляхом щомісячної сплати суми в розмірі 230 987,95 грн.; стягнути з відповідача судовий збір пропорційно задоволеним вимогам.
05.10.20 до суду надійшло клопотання за вих. від 02.10.20 № 5953/20/9, в якому представник позивача просить суд: у зв'язку зі зменшенням позовних вимог в частині стягнення пені, стягнути з КП “Облводоканал” ЗОР на користь КП “Водоканал” пеню в сумі 58 547, 41 грн.; у зв'язку зі зменшенням позовних вимог в частині стягнення 3 % річних стягнути з КП “Облводоканал” ЗОР на користь КП “Водоканал” 3% річних в сумі 85 549, 64 грн.; покласти судовий збір пропорційно сумі задоволених позовних вимог на відповідача; відмовити КП “Облводоканал” ЗОР у задоволенні клопотання про розстрочення суми стягнення.
Також, 05.10.20 до суду надійшли додаткові пояснення за вих. від 05.10.20 № 12/1678.
В засіданні 07.10.20 суд з'ясувавши думку присутніх у засіданні учасників справи прийняв до розгляду: відзив за вих. від 26.08.20 № 12/1425; відповідь позивача за вих. від 07.09.20 № 5399/20/9.1 на відзив на позовну заяву; заперечення за вих. від 14.09.20 № 12/1566 на відповідь на відзив позивача.
У підготовчому засіданні 09.11.20 представником позивача надано суду клопотання б/н та б/д в порядку ст.ст. 42, 46 ГПК України, яке за своїм змістом відображає прохальну частину відповіді за вих. від 07.09.20 № 5399/20/9.1 на відзив.
Заслухавши думку учасників справи, судом у засіданні 09.11.20 на підставі ст.ст. 42, 46 ГПК України прийнято до розгляду клопотання позивача від 02.10.20 № 5953/20/9, б/н та б/д та від 04.11.20 № 6632/20/9.
З огляду на прийняття судом клопотань позивача від 02.10.20 № 5953/20/9, б/н та б/д та від 04.11.20 № 6632/20/9 (які за своїм змістом є заявами про зменшення позовних вимог в частині та збільшення періоду стягнення відповідних нарахувань), судом розглядаються позовні вимоги КП “Облводоканал” ЗОР до КП “Водоканал” про стягнення 5 264 102,26 грн. боргу за надання послуг з водопостачання за період з квітня-червень 2020 року, 58547,41 грн. пені, 85549,64 грн. 3 % річних, 3551,83 грн. інфляційних втрат.
У засіданні 09.11.20 представники сторін надали суду спільну заяву про перехід до розгляду справи по суті в судовому засіданні 09.11.20.
На підставі ч. 6 ст. 183 ГПК України та з урахуванням поданої сторонами спільної заяви судом закінчено підготовче засідання 09.11.20 та розпочато розгляд справи № 908/1974/20 по суті у судовому засіданні 09.11.20 та у подальшому оголошено перерву у судовому засіданні на 30.11.20 о 11 год. 00 хв. Про вказане судом винесено відповідну ухвалу.
У судове засідання 10.12.20 учасники по справі не з'явились.
Про дату, час та місце судового засідання призначеного на 10.12.20 учасники справи повідомлені належним чином, що підтверджується наявною у матеріалах справи розпискою.
З огляду на викладене, приймаючи до уваги, що учасники належним чином повідомлені про розгляд цієї справи, суд дійшов висновку, що їх неявка відповідно до припису ч. 1 ст. 202 ГПК України не перешкоджає розгляду справи по суті у судовому засіданні 10.12.20.
У судовому засіданні 10.12.20 суд завершив розгляд справи по суті прийняттям рішення.
Всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
01.05.19 між комунальним підприємством “Водоканал” (Водоканал) та комунальним підприємством “Облводоканал” Запорізької обласної ради (Споживач) укладено договір про надання послуг з водопостачання № 3633/4 (далі договір), за умовами якого (п.1.1.), Водоканал через мережі централізованого водопостачання по магістральному водогону Запоріжжя-Вільнянськ-Новомиколаївка забезпечує Споживача водопостачанням на господарсько-питні, побутові і технічні потреби для потреб Споживача та споживачів (населення, бюджетні установи, інші споживачі) Вільнянського, Запорізького та Новомилаївського районів Запорізької області.
Відповідно до п.п. 3.1.1 п. 3.1 договору, Водоканал зобов'язаний, зокрема, забезпечити Споживачу подачу питної води в точці підключення вводу Споживача до мереж Водоканал згідно схеми мереж водопостачання.
Споживач зобов'язаний, зокрема, своєчасно оплачувати надані йому послуги з водопостачання; своєчасно надавити Водоканалу покази засобу обліку питної води для проведення розрахунків за водопостачання у терміни, зазначені у п.п. 5.1, 5.1.1 (п.п. 3.2.1, 3.2.2 п. 3.2).
Порядок розрахунків між сторонами визначено розділом 5 договору.
Так, згідно з п. 5.1 договору, основним документом на оплату є Акт-рахунок. Споживач в останній день кожного місяця надає “Водоканалу” Звіт про показники приладу обліку питної води та об'єми водопостачання за визначеною формою. На підставі даних Звіту або акту, зазначеному у п. 3.1.2 даного договору, “Водоканал” визначає обсяги наданих Споживачу послуг і розмір оплати та протягом 2-ох робочих днів виписує Акт-рахунок у 2-х примірниках, підписаних представником “Водоканалу”. Споживач зобов'язаний протягом 5-ти банківських днів, з дня надання звіту, самостійно отримати у “Водоканалі” та підписати всі примірники Акту-рахунку. Оплата Споживачем на розрахунковий рахунок “Водоканалу” суми, вказаної в Акті-рахунку здійснюється до 12-го числа місяця, наступного за розрахунковим. Якщо споживач відмовляється підписати Акти-рахунки, представником “Водоканалу” в Акті-рахунку робиться відповідний запис про таку відмову. Документи пересилаються Споживачу поштою. Оформлений таким чином Акт-рахунок є обов'язковим для сплати у вказані в ньому терміни, а також підставою для розрахунків за водопостачання. Відсутність заперечень до актів-рахунків у термін трьох банківських днів з моменту отримання, підтверджує визнання “Споживачем обсягу, якості наданих послуг, розміру плати за них та прийняття їх в повному обсязі. “Водоканал” розглядає зауваження/заперечення Споживача у термін не більше ніж 2 (два) дня з дня отримання письмового зауваження/заперечення Споживача. У разі визнання “Водоканалом” зауважень/заперечень споживача обґрунтованими, “Водоканал” вживає заходів щодо усунення таких недоліків, при цьому Акт-рахунок є обов'язковим для прийняття виконання у вказані строки в частині наданих послуг, які визнаються сторонами без заперечень. У разі, якщо заперечення Споживача визнані “Водоканалом” необґрунтованими, акт-рахунок є обов'язковим для прийняття та виконання у встановлені строки, а також є підставою для розрахунків за водопостачання, при цьому споживач має право в порядку, передбаченому чинним законодавством, в процесі судового розгляду обґрунтовувати і доводити свої зауваження/заперечення, вказані в акті-рахунку.
Положеннями розділу 2 договору визначено, що договір діє з 01 травня 2019 по 31 грудня 2019. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення його терміну, про його припинення не було письмово заявлено однією із сторін. Відносини сторін до укладення нового договору регулюються даним договором.
Додатковими угодами до договору від 24.06.19 № 1/24/06/2019 та від 09.10.19 № 1/12/10/2019 сторонами внесено зміни до розділу 10 договору “Юридичні адреси та реквізити сторін”.
Як свідчать наявні у матеріалах цієї справи докази, позивачем на підставі Актів № 3633/4 про покази засобів обліку по об'єкту споживача за період з лютого по червень 2020 року (підписані представниками Водоканалу та Споживача без зауважень) та відповідно до умов п.5.1. договору визначено обсяги наданих відповідачу послуг і розмір їх оплати та виставлено відповідачу до сплати наступні Акти-рахунки:
- Акт-рахунок № 3633/4 за час з 01.02.20 по 29.02.20 - на суму 1 685 451,58 грн.;
- Акт-рахунок № 3633/4 за час з 01.03.20 по 31.03.20 - на суму 1 879 843,67 грн.;
- Акт-рахунок № 3633/4 за час з 01.04.20 по 30.04.20 - на суму 1 991 181,32 грн.;
- Акт-рахунок № 3633/4 за час з 01.05.20 по 31.05.20 - на суму 2 198 952,36 грн.;
- Акт-рахунок № 3633/4 за час з 01.06.20 по 30.06.20 - на суму 2 202 834,35 грн.
Вказані Акти-рахунки підписані контролером позивача та одержані відповідальною особою Споживача, що підтверджується підписом представника Федько Л.В. та печаткою КП “Облводоканал” ЗОР на актах-рахунках.
Всього загальна сума вартості наданих позивачем відповідачу послуг згідно з Актами-рахунками № 3633/4 за період з лютого по червень 2020 року склала 9958263,28 грн.
Відповідно до наданого позивачем до позовної заяви Акту розрахунку заборгованості за період з 01.02.20 по 30.06.20 за договором № 3633/4, з урахуванням здійсненої споживачем 27.07.20 оплати у сумі 135913,44 грн., борг відповідача станом на 29.07.20 склав 9 822 349,84 грн.
З підстав неналежного виконання КП “Облводоканал” ЗОР своїх зобов'язань за договором № 3633/4 щодо оплати наданих позивачем у період з лютого по червень 2020 р. послуг позивач звернувся до суду із позовною заявою про стягнення з відповідача 9 822 349,84 грн. основного боргу, 72 860,62 грн. пені, 59 721,82 грн., 3 % річних та 71 332,08 грн. інфляційних втрат.
В ході проведення судом підготовчого провадження у цій справі КП “Облводоканал” ЗОР повністю розрахувалось з позивачем за послуги надані у лютому та березні 2020 року (у т.ч. шляхом взаємозаліку) та частково сплатило заборгованість за послуги надані за квітень 2020 року у сумі 1 128 865,77 грн.
До закінчення підготовчого засідання у справі № 908/1974/20 позивач скористався своїм правом та відповідними заявами (клопотаннями) від 02.10.20 № 5953/20/9, б/н та б/д та від 04.11.20 № 6632/20/9:
- зменшив позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу до суми 5 264 102,26 грн. (за період з квітня-червень 2020 року);
- зменшив позовні вимоги в частині стягнення пені до суми 58547,41 грн.;
- зменшив позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат до суми 3551,83 грн.;
- збільшив позовні вимоги в частині стягнення 3 % річних до суми 85549,64 грн.
Таким чином, предметом спору у справі є вимоги КП “Водоканал” до КП “Облводоканал” ЗОР про стягнення 5 411 751,14 грн. заборгованості за договором про надання послуг від 01.05.19 № 3633/4, а саме: 5 264 102,26 грн. основного боргу за період квітня-червень 2020 року, 58547,41 грн. пені, 3551,83 грн. інфляційних втрат та 85549,64 грн. 3 % річних.
Вирішуючи спір у цій справі по суті спору суд виходив з наступного.
Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (ГК України), майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Поняття зобов'язання та підстави його виникнення унормовано ст. 509 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), за приписами якої зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу; зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
За змістом статей 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Ця норма кореспондується з положеннями ч. 1 ст. 193 ГК України.
Статтею 901 ЦК України унормовано, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Частиною 1 ст. 903 ЦК України визначено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Статтею 629 ЦК України закріплено, що договір є обов'язком для виконання сторонами.
Частиною 1 ст. 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Пунктом 5.1 договору визначено, що на підставі даних Звіту або акту, зазначеному у п. 3.1.2 договору, “Водоканал” визначає обсяги наданих Споживачу послуг і розмір оплати та протягом 2-ох робочих днів виписує Акт-рахунок, який є основним документом на оплату. Оплата Споживачем на розрахунковий рахунок “Водоканалу” суми, вказаної в Акті-рахунку здійснюється до 12-го числа місяця, наступного за розрахунковим.
Як свідчать наявні у матеріалах цієї справи докази (Акти про показники приладу обліку по договору № 3633/4 та акти-рахунки за період з лютого по червень 2020 року оформлені належним чином та їх зміст не заперечувався відповідачем) позивач належним чином виконав умови договору № 3633/4 щодо надання відповідачу послуг у період з лютого по червень 2020 року на загальну суму 9958263,28 грн.
У свою чергу, відповідач отримавши від позивача послуги за договором № 3633/4 за період з лютого по червень 2020 р. не здійснив з позивачем своєчасного та повного розрахунку за них.
З розрахунку заборгованості КП “Водоканал” по договору № 3633/4 за період з 01.02.20 по 30.06.20, який складено станом на 01.11.20 та є додатком до прийнятого судом до розгляду клопотання від 04.11.20 № 6632/20/9 (про зменшення позовних вимог в частині основного боргу) вбачається, що з урахуванням здійснених відповідачем оплат у період з 27.07.20 по 30.10.20, борг КП “Облводоканал” ЗОР за надані позивачем у період з лютого по червень 2020 р. послуги зменшився та на 01.11.20 складає 5 264 102,26 грн., з якої: 862 315,55 грн. - за квітень 2020 р., 2 198 952,36 грн. - за травень 2020 р., 2 202 834,35 грн. - за червень 2020 р.
Вбачається, що на стадії розгляду цієї справи по суті, а саме 23.11.20 уповноваженими особами позивача та відповідача підписано за засвідчено печатками сторін Узгодження №12 про проведення зарахувань взаємних вимог на загальну суму 297 371,15 грн., згідно з яким сторонами проведено між собою зарахування взаємних боргів, а саме борг КП “Облводоканал” перед КП “Водоканал” за послуги водопостачання по договору № 3633/4 за 04.20 на суму 297 371,15 грн., зараховано в рахунок боргу КП «Водоканал» перед КП «Облводоканал» за договором №1604/19 перекачування води (акти від 31.07.20, від 31.08.20, від 30.09.20) та за договором № 104В/8 послуг водопостачання (акти від 31.07.20, від 31.08.20, від 30.09.20, від 31.10.20) на загальну суму 297 371,15 грн.
Зміст наданих до матеріалів цієї справи суду сторонами заяв (клопотання позивача від 30.11.20 №б/н, додаткові пояснення відповідача від 26.11.20 № 12/2058) свідчить, що між позивачем та відповідачем на підставі Узгодження №12 про проведення зарахувань взаємних вимог та відповідно до ч. 1 ст. 601, 627, 629 ЦК України, 23.11.20 відбулось припинення зобов'язання зарахуванням, зокрема, відповідача перед позивачем за договором про надання послуг з водопостачання 01.05.19№ 3633/4 за квітень 2020 р. на суму 297 371,15 грн.
Також, надана відповідачем до додаткового пояснення від 01.12.20 № 12/2098, копія платіжного доручення від 30.11.20 № 7897 на суму 600 000,00 грн. свідчить, що КП “Облводоканал” ЗОР сплачено на розрахунковий рахунок позивача за квітень, травень 2020 р., зг. рах. № 3633/4 від 30.04.20 за водопостачання 600 000,00 грн.
Отже, зобов'язання відповідача щодо сплати позивачу 600 000,00 грн. за договором від 01.05.19 № 3633/4 за послуги водопостачання за квітень та травень 2020 р., слід вважати припиненим на підставі ст. 599 ЦК України, внаслідок його виконання.
З підстав викладених вище, суд дійшов висновку, що спір про стягнення з відповідача 897 371,15 грн. основного боргу за договором від 01.05.19 № 3633/4 (з якого: 862 315,55 грн. - за квітень 2020 р. та 35 055,60 грн. - за травень 2020 р.) припинив існування в процесі розгляду судом справи № 908/1974/20 на стадії по суті.
Пунктом 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України закріплено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність підставі визначених п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України для закриття провадження у справі за позовною заявою КП “Водоканал” до КП “Облводоканал” ЗОР про стягнення 897 371,15 грн. основного боргу за договором від 01.05.19 № 3633/4 (з якого: 862 315,55 грн. - за квітень 2020 р. та 35 055,60 грн. - за травень 2020 р.).
Доказів сплати (повної чи часткової) решти заявленої позивачем з відповідача суми основного боргу за договором від 01.05.19 № 3633/4 у загальному розмірі 4 366 731,11 грн. (за період травень-червень 2020) учасниками справи до суду станом на 10.12.20 не подано та про такі обставини не повідомлено.
Як свідчить додаткове пояснення відповідача від 01.12.20 № 12/2098, останнім визнано наявність суми основного боргу перед позивачем за договором від 01.05.19 № 3633/4 у розмірі 4 366 731,11 грн. за період травень-червень 2020 року.
З огляду на викладене, враховуючи, що матеріалами цієї справи підтверджується порушення відповідачем грошового зобов'язання за договором від 01.05.19 № 3633/4, зокрема, щодо сплати 4 366 731,11 грн. основного боргу за період з травня-червень 2020 року, що в силу ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з КП “Облводоканал” ЗОР 4 366 731,11 грн. є законною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню судом.
Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача на підставі ст. 625 ЦК України 85 549,64 грн. 3 % річних та 3551,83 грн. інфляційних втрат (відповідні розрахунки містяться у матеріалах справи).
Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також 3 % річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлено інший розмір відсотків.
Здійснивши перевірку заявленої позивачем до стягнення з відповідача суми 3 % річних (за загальний період з 13.03.20 по 31.08.20; детальний розрахунок наданий до клопотання позивача від 02.10.20 № 5953/20/9) за порушення грошових зобов'язань по договору № 3633/4 щодо оплати послуг наданих за період з лютого 2020 р. - червень 2020 р., приймаючи до уваги положення п. 5.1. договору, припис ч. 5 ст. 254 та ч.1 ст. 531 ЦК України, день фактичної сплати суми заборгованості, суд дійшов висновку, що є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення відповідача 85 214,99 грн. 3 % річних.
В іншій частині вимоги позивача про стягнення 3 % річних судом залишено без задоволення, а саме в частині нарахування 3 % річних за березень 2020 р. за 13.04.20 та за червень 2020 р. за 13.07.20 (оскільки строк здійснення платежу за березень 2020 р. та червень 2020 р. припав на вихідний день, то виходячи з положень ч. 5 ст. 254 ЦК України, останнім днем виконання зобов'язання з оплати є перший за ним робочий день - 13.04.20 та 13.07.20 відповідно; та відповідно початком періоду прострочення оплати послуг наданих у березні 2020 р. є 14.04.20, у червні 2020 р. - 14.07.20.
Щодо заявленої суми інфляційних втрат, то суд зазначає, що розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Оскільки з розрахунку позивача (наданий до відповіді від 07.09.20 № 5399/20/9.1 на відзив) вбачається, безпідставне здійснення останнім нарахування інфляційних втрат по акту-рахунку від 31.03.20 за місяць березень 2020 р., по акту-рахунку від 30.04.20 за місяць квітень 2020 р., по акту-рахунку від 31.05.20 за місяць травень 2020 р., по акту-рахунку від 30.06.20 за місяць червень 2020 р. та інфляційних втрат за липень 2020 р. на борг 8230016,51 грн. у сумі -49380,01 грн., суд дійшов висновку, про відсутність підстав для задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача 3 551,83 грн. інфляційних втрат.
З огляду на викладене, судом залишено без задоволення вимогу позивача про стягнення з відповідача 3 551,83 грн. інфляційних втрат.
Також позивачем заявлено до стягнення з відповідача 58 547,41 грн. пені за порушення грошового зобов'язання за договором № 3633/4 за послуги надані у період лютий-червень 2020 року (розрахунок пені здійснено за загальний період з 13.03.20 по 31.08.20 та наданий до клопотання від 02.10.20 № 5953/20/9).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Відповідно до положень ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).
Як встановлено судом, відповідач обов'язку по сплаті послуг у період з лютого по червень 2020 року у строк визначений п. 5.1. договору не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань, і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 ЦК України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом або договором відповідальності.
Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до приписів ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно зі ст. ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
У п. 6.2 договору передбачено, що у разі несвоєчасного здійснення оплати за надані Водоканалом послуги Споживач зобов'язаний сплатити Водоканалу пеню в розмірі 0,01 % від суми боргу за кожен день прострочення оплати, але загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100% загальної суми боргу згідно Закону України “Про житлово-комунальні послуги”.
Відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг врегульовано Законом “Про житлово-комунальні послуги”.
Статтею 26 Закону України “Про житлово-комунальні послуги” (у редакції чинній у період з 09.06.18 по 17.03.20) визначено, що у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги споживач зобов'язаний сплатити пеню в розмірі, встановленому в договорі, але не вище 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу.
17.03.20 Верховною Радою України був прийнято Закон «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» № 533-ІХ, який набрав чинності з 18.03.20, відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних положень якого до 1 липня 2020 року зупинено дію п. 10 ч.2 та п. 2 ч. 4 ст. 7 та ч. 1 ст. 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».
Враховуючи, що нарахування пені позивачем здійснено з урахуванням наведених вище положень законодавства (пеня не нараховувалась у період з 18.03.20 по 30.06.20), а також те, що початком періоду прострочення оплати послуг наданих у березні 2020 р. є 14.04.20, а у червні 2020 р. - 14.07.20, суд враховуючи здійсненні відповідачем оплати заборгованості дійшов висновку про часткове задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача пені, а саме 58 327,13 грн.
В іншій частині судом вимоги позивача про стягнення з відповідача пені залишено без задоволення.
Щодо заперечень відповідача проти задоволення позовних вимог позивача в частині стягнення пені на підставі прийнятого Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 17.03.20 №530-ІХ суд зазначає наступне.
Згідно з підпунктом 4 п. 3 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону України №530-IX від 17.03.20, на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов'язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги.
Також, згідно з частиною 2 Розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 17.03.20 №533-ІХ, до 1 липня 2020 року зупинено дію пункту 10 частини другої та пункту 2 частини четвертої ст. 7 та частини першої ст. 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», якою передбачено, що у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги споживач зобов'язаний сплатити пеню в розмірі, встановленому в договорі, але не вище 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу.
Враховуючи, що спеціальним законодавчим актом, який регулює правовідносини, які виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг, є Закон “Про житлово-комунальні послуги”, і що згідно з ч. 2 Розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 17.03.20 №533-ІХ, дію ч. 1 ст. 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», зупинено до 1 липня 2020 року, суд дійшов висновку, про правомірність нарахування позивачем відповідачу пені за період з 01.07.20 по 31.08.20.
Предметом спору у справі (з урахуванням прийнятих судом до розгляду заяв про збільшення/зменшення позовних вимог) є вимоги позивача про стягнення з відповідача 5 411 751,14 грн.
Таким чином, з урахуванням положень ч.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», сума судового збору яка підлягає сплаті за розгляд позовної вимоги майнового характеру у сумі 5 411 751,14 грн. складає 81 176,27 грн. (5 411 751,14 грн. х 1,5% =81 176,27 грн.).
При цьому, суд звертає увагу позивача, що питання щодо повернення суми судового збору (з підстав зменшення позовних вимог, закриття провадження у справі) вирішується відповідно до статті 7 Закону України «Про судовий збір».
На підставі п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судові витрати по сплаті судового збору у сумі 67 654,09 грн. покладаються на відповідача.
Щодо клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення суду на 36 місяців (викладене у відзиві на позовну заяву та додаткових поясненнях) суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 239 ГПК України, суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.
Частинами 1, 4 ст. 331 ГПК України передбачено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Розглядаючи клопотання відповідача (про розстрочення виконання судового рішення щодо сплати суми боргу строком на 36 календарних місяців) судом прийнято до уваги, що відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно якої “кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру”, а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути оправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.
Окрім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв'язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого виконання.
Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом'якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання відстрочки та розстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер.
Із підстав, умов та меж надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання відстрочки та розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника, порушує (може порушити) основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.
З'ясувавши правову позицію позивача щодо клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення (заперечив повністю), проаналізувавши доводи відповідача, викладені у його клопотанні про розстрочення виконання судового рішення та надані в обґрунтування вказаного клопотання докази (довідки складені відповідачем в односторонньому порядку щодо боргів підприємства та дебіторської заборгованості споживачів перед відповідачем; довідки про залишки коштів на рахунках), суд дійшов висновку, що відповідач не довів належними та допустимими доказами наявності підстав для розстрочення рішення та факту скрутного фінансового становища.
Так, у розумінні суду належними доказами які можуть підтвердити скрутний стан відповідача, зокрема, можуть бути відповідні баланс (звіт) про фінансові результати діяльності підприємства з відміткою про прийняття їх уповноваженим державним органом та ін.
А надані відповідачем довідки (щодо податкового боргу, заробітної плати, дебіторської/кредиторської заборгованості, про залишки коштів на рахунках тощо) то останні, самі по собі не підтверджують актуальний фінансовий стан відповідач на час звернення до суду із заявою про розстрочення виконання судового рішення.
Судом прийнято до уваги, що приписами ч. 5 ст. 331 ГПК України закріплено, що розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення.
Також судом враховано, що позивач і відповідач є суб'єктами господарювання, які несуть однакову економічну (матеріальну) відповідальність за свої дії та однакові ризики. А тому, довготривале невиконання відповідачем зобов'язань за договором може мати негативний вплив на діяльність підприємства позивача.
Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги те, що надання розстрочення виконання рішення є правом господарського суду, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що відповідач поданими доказами не довів наявності виключних обставин, як підстави для надання розстрочення судового рішення, суд не вбачає правових підстав для задоволення клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення суду на 1 рік.
Керуючись ст.ст. 13-15, 21, 42, 46, 73-80, 129, п.2 ч. 1 ст. 231, ст. ст. 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з комунального підприємства “Облводоканал” Запорізької обласної ради, (69057, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 129-а, код ЄДРПОУ 03327115) на користь комунального підприємства “Водоканал” (69002, м.Запоріжжя, вул.Святого Миколая, 61, код ЄДРПОУ 03327121) - 4 366 731 (чотири мільйони триста шістдесят шість тисяч сімсот тридцять одну) грн. 11 коп. основного боргу, 58 327 (п'ятдесят вісім тисяч триста двадцять сім) грн. 13 коп. пені, 85 214 (вісімдесят п'ять тисяч двісті чотирнадцять) грн. 09 коп. 3 % річних та 67 654 (шістдесят сім тисяч шістсот п'ятдесят чотири) грн. 09 грн. судового збору.
Закрити на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України провадження у справі за позовною заявою КП “ВОДОКАНАЛ” до КП “ОБЛВОДОКАНАЛ” ЗОР про стягнення 897 371,15 грн. основного боргу за договором від 01.05.19 № 3633/4.
В іншій частині позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено у апеляційному порядку відповідно до вимог ст.ст. 253-285 ГПК України та пп. 17.5. п. 1 Розділу XI “ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ” ГПК України.
На підставі ч. 4 ст. 240 ГПК України, судом підписано рішення без його проголошення
Повне рішення складено 30.12.20.
Суддя В.Л. Корсун