вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
"22" грудня 2020 р. Cправа № 902/1009/20
Господарський суд Вінницької області у складі головуючого судді Тварковського А.А.,
за участю секретаря судового засідання Німенко О.І.,
представників:
позивача - Гладишевої С.Ф..
відповідача - Томашука М.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали господарської справи
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Дейвест" (вул. Жилянська, буд. 106-Б, м. Київ, 01032)
до: Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Поділля" (вул. Миру, 105В, с. Голодьки, Хмільницький район, Вінницька область, 22064)
про стягнення 1621287,67 грн,
Товариством з обмеженою відповідальністю "Дейвест" подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Поділля" про стягнення 1621287,67 грн.
Ухвалою суду від 19.10.2020 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №902/1009/20 в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 05.11.2020. При цьому у судовому засіданні 05.11.2020 судом оголошено перерву до 01.12.2020 та встановлено учасникам справи строки для вчинення процесуальних дій, про що постановлено відповідні ухвали у протокольній формі.
В межах підготовчого провадження у даній справі учасники процесу скористалися правом на подання заяв по суті справи. Зокрема, відповідачем подано відзив на позовну заяву (а.с.53-64, т.1) та позивачем - відповідь на відзив (а.с.69-78, т.1).
Окрім того, судом відхилено як необґрунтовані клопотання відповідача про залишення позовної заяви без руху, про призначення у справі судової почеркознавчої експертизи та про виклик свідка, про що постановлено відповідні ухвали у протокольній формі від 05.11.2020 та від 01.12.2020. При цьому судом враховано, що зазначені відповідачем підстави для залишення позовної заяви без руху носять цілком формальний характер, а необхідність у призначенні судової експертизи відсутня, з огляду на сукупність решти наявних у матеріалах справи доказів для встановлення фактичних обставин справи.
Щодо клопотання про виклик свідка, за приписами ч.1 ст.89 ГПК України свідок викликається судом для допиту за ініціативою суду або за клопотанням учасника справи у разі, якщо обставини, викладені свідком у заяві, суперечать іншим доказам або викликають у суду сумнів щодо їх змісту, достовірності чи повноти. Разом з тим матеріали справи заяви свідка не містять, що має наслідком відмову у задоволенні такого клопотання.
Що стосується клопотання відповідача про зупинення провадження у справі, у задоволенні якого було відмовлено протокольною ухвалою від 22.12.2020, то п.5 ч.1 ст.227 ГПК України встановлено обов'язок суду зупинити провадження у справі у випадку об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Однак доказів наявності відкритого провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Поділля" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дейвест" про визнання недійсним Договору поставки нафтопродуктів №080520/04 від 08.05.2020 відповідачем не надано. При цьому суд не позбавлений права та можливості надати оцінку відповідним доказам в межах даної справи.
Виконавши завдання підготовчого провадження, судом закрито дану стадію господарського процесу та призначено справу до розгляду по суті на 22.12.2020.
На визначену дату та час з'явилися усі учасники справи.
Представник позивача заявлений позов підтримав у повному обсязі з підстав та обставин, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив.
Відповідач, у свою чергу, щодо позову заперечив, посилаючись на викладене у відзиві на позовну заяву.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач вказує на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором поставки нафтопродуктів №080520/04 від 08.05.2020 в частині оплати за поставлений товар, внаслідок чого позивачем заявлено до стягнення з відповідача 1621287,67 грн заборгованості, з яких: 1498765,68 грн - основного боргу; 63554,19 грн - пені; 58967,8 грн - 12% річних.
Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечує укладення з позивачем Договору поставки нафтопродуктів №080520/04 від 08.05.2020 та підписання документів на підтвердження отримання ТОВ Фірма "Поділля" дизельного палива в кількості 93000 л на загальну суму 1315764 грн. Відповідач вказує, що таку операцію не відображено у бухгалтерському та податковому обліку ТОВ Фірма "Поділля", а матеріали справи не містять доказів того, що ТОВ Фірма "Поділля" своїми діями схвалено або підтверджено укладення Договору поставки нафтопродуктів №080520/04 від 08.05.2020 та отримання товару. На підтвердження неможливості підписання директором відповідача Залуцьким Л.В. документів, вказаних підставою заявленої заборгованості, надано копію дублікату листка непрацездатності останнього (перебування у стаціонарі медзакладу з 13.05.2020 до 22.05.2020).
У відповіді на відзив на позовну заяву позивач вказує, що Договір поставки нафтопродуктів №080520/04 від 08.05.2020 є дійсним в силу презумпції правомірності правочину та укладеним, оскільки в ньому наявні всі необхідні істотні умови та реквізити договору поставки, також його вчинено у відповідній формі.
Щодо невідображення відповідачем господарської операції поставки товару у податковому обліку позивач зазначає, що вказана операція відображена у реєстрі податкових накладних позивача та реєстрі отриманих податкових накладних відповідача. При цьому така реєстрація автоматично відображається в електронному кабінеті ТОВ Фірма "Поділля" та відповідачем не подано до суду доказів притягнення до відповідальності ТОВ "Дейвест" за неправомірні дії щодо відображення в податковому та бухгалтерському обліку спірної поставки товару.
Окрім того, позивач зауважує, що вказана операція за договором поставки могла бути відображена в подальшому відповідачем у податковій звітності за інший звітний період шляхом подання уточнюючої декларації. При цьому відтиск печатки підприємства, наявний, зокрема, на первинних документах, є свідченням участі такого підприємства у здійсненні господарської операції.
Розглянувши подані документи і матеріали даної справи, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
08.05.2020 між ТОВ "Дейвест" (Постачальник, позивач) та ТОВ Фірма "Поділля" (Покупець, відповідач) укладено Договір поставки нафтопродуктів №080520/04 (Договір), відповідно до п.1.1. якого Постачальник зобов'язується передавати, а Покупець приймати і оплачувати на умовах, викладених в Договорі, нафтопродукти (Товар), найменування, кількість, ціна та строки поставки яких вказується у додатках, які є невід'ємною частиною цього договору.
Поставка Товару здійснюється у строки і на умовах, що визначені підписаними Сторонами Специфікаціями (п. 2.1. Договору).
За умовами п.3.1. Договору загальна вартість Товару за цим Договором визначається кількістю отриманого та оплаченого Товару Покупцем протягом всього строку дії Договору. Ціна та загальна вартість кожної окремої партії Товару визначається Сторонами у додатках до Договору.
Згідно з п. 3.5. Договору якщо інші умови не будуть визначені Додатками (Специфікаціями) до Договору, оплата вартості Товару здійснюється в гривнях шляхом перерахуванням грошових коштів на поточний банківський рахунок Постачальника протягом 1 дня з моменту підписання Сторонами видаткової накладної та/або акту приймання - передачі Товару, а у випадку їх не підписання (несвоєчасного підписання) Покупцем - з моменту їх надіслання та/або передачі Постачальником.
Пунктом 4.3. Договору сторони погодили, що у випадку порушення строку оплати Покупець сплачує Постачальникові пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у відповідний період, від суми боргу за кожний день порушення строку оплати.
У випадку прострочення оплати Товару Покупець сплачує Постачальнику відсотки за користування чужими грошима у розмірі 12 % річних від суми боргу, за кожний день прострочення оплати протягом всього терміну прострочення (п. 4.4. Договору).
Згідно з п. 6.1. цей Договір набирає чинності з дати його укладення та діє до "31" грудня 2021 року, а в частині розрахунків - до їх повного проведення. Якщо жодна зі сторін до закінчення терміну дії Договору не заявить про його припинення, він вважається пролонгованим на рік на тих самих умовах.
Відповідно до Специфікації №1 від 13.05.2020 до договору поставки нафтопродуктів №080520/04 від 08.05.2020 позивач та відповідач домовилися про поставку партії товару, а саме дизельного палива в кількості 93000 л на загальну суму 1315764 грн з ПДВ.
Пунктом 4. Специфікації №1 обумовлено, що оплата здійснюється наступного банківського дня після поставки Товару.
Відповідно до ч. 2 ст. 632 ЦК України Сторони домовилися, що ціна Товару, передбачена п. 1 цієї Специфікації, є орієнтовною та підлягає збільшенню та остаточному визначенню якщо на день виконання Покупцем відповідного платежу та/або пред'явлення вимоги Постачальником про оплату Товару, та/або звернення Постачальника із позовом до суду, та/або збільшення Постачальником розміру позовних вимог ("Операції") у еквіваленті до курсу продажу Євро, курс продажу Євро збільшиться відносно курсу продажу Євро на дату, що передує даті укладення даної Специфікації ) (п.4.1. Специфікації №1 від 13.05.2020).
Сторони погодили еквівалент ціни Товару в розмірі 0,486 (у т.ч. ПДВ) за 1 л. Еквівалент загальної вартості Товару становить 45 198,00 Євро з ПДВ. Курс продажу Євро на дату, що передує даті підписання даної Специфікації складає 29,1068 грн (п. 4.2. Специфікації №1 від 13.05.2020).
Відповідно до видаткової накладної №00000139 від 13.05.2020 позивачем здійснено поставку відповідачу товару, обумовленого у Специфікації №1 від 13.05.2020.
Несплата відповідачем вартості поставленого дизельного палива в обумовлений у Специфікації №1 від 13.05.2020 строк слугувала підставою для звернення ТОВ "Дейвест" із даним позовом до суду.
З огляду на встановлені обставини, суд враховує таке.
За своєю правовою природою правовідносини між позивачем та відповідачем в межах даного спору врегульовано положеннями глави 54 Цивільного кодексу України (ЦК України), враховуючи укладений між сторонами Договір поставки №303/18-В від 11.09.2018.
Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).
Як передбачено п. 2 ч. 1 ст. 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.632 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 3 ст. 538 ЦК України у разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.
В силу положень ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Як встановлено статтею 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 526 ЦК України, ст. 193 Господарського кодексу України (ГК України) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України, ч.7 ст. 193 ГК України).
Відповідно до ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.
Факт поставки відповідачу Товару, обумовленого у Специфікації №1 до Договору, підтверджено первинним документом - видатковою накладною №00000139 від 13.05.2020.
Враховуючи, що відповідач заперечує підписання директором ТОВ Фірма "Поділля" Договору поставки нафтопродуктів №080520/04 від 08.05.2020, Специфікації №1 від 13.05.2020 до Договору та видаткової накладної №00000139 від 13.05.2020, суд звертає увагу на таке.
Зазначені документи, окрім підпису у графі зі сторони ТОВ Фірма "Поділля" містять відбиток печатки вказаного товариства, хоча остання і не є обов'язковим реквізитом документа. Відбитком печатки організації засвідчують на документі підпис відповідальної особи.
Вимоги до видаткової накладної як і будь-якого первинного документа, передбачено ч.2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".
З поміж іншого, видаткова накладна як первинний документ має містити особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. При цьому відповідач не спростовує приналежності ТОВ Фірма "Поділля" відбитку печатки на документах, що є підставою заявленої заборгованості, та останнім не надано доказів звернення до правоохоронних органів у зв'язку з втратою чи викраденням печатки товариства.
Перебування директора відповідача на стаціонарному лікуванні з 13.05.2020 до 22.05.2020, тобто станом на дату підписання Специфікації №1 до Договору та видаткової накладної №00000139 від 13.05.2020, об'єктивно не виключає можливості такого підписання.
Окрім того, така обставина не виключає факту підписання самого Договору поставки нафтопродуктів №080520/04, підписання якого відповідачем також заперечується, позаяк такий Договір датовано 08.05.2020 (датою, що на 4 дні передує відкриттю лікарняного ОСОБА_1 ).
Разом з тим стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину, зокрема, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
У постанові КГС ВС від 23.07.2019 № 918/780/18 суд прийшов до висновку, що наявність печатки на оскаржуваному правочині, за умови відсутності доказів протиправності використання печатки чи доказів її втрати та/або доказів звернення до правоохоронних органів у зв'язку з втратою чи викраденням печатки, суди, є додатковим аргументом на користь того, що правочин відповідав волі особи, від імені якої підписано оспорюваний документ та проставлено печатку.
Окрім того, суд вважає слушними доводи позивача щодо обставин невідображення відповідачем господарської операції поставки товару у податковому обліку.
У постанові від 01.06.2020 у справі N 906/355/19 Верховний Суд зазначив, що як доказ податкова накладна може оцінюватися судом лише у сукупності з іншими доказами у справі, проте не може буди єдиним доказом, на підставі якого суд встановлює факт постачання товару покупцю та його прийняття ним. Проте, оцінюючи податкові накладні у сукупності з іншими доказами у справі господарські суди повинні враховувати положення Податкового кодексу України та фактичні дії як постачальника, так і покупця, щодо відображення ними в податковому та бухгалтерському обліку постачання спірного товару. (Подібні висновки викладені Касаційним господарським судом у постановах від 04.11.2019 у справі №905/49/15 та від 29.01.2020 у справі №916/922/19).
Таким чином, з огляду на сукупність наявних у матеріалах справи доказів судом встановлено наявність договірних відносин між позивачем та відповідачем щодо поставки товару та факт поставки товару відповідачу. При цьому в порушення прийнятих на себе зобов'язань за Договором ТОВ Фірма "Поділля" не було здійснено оплати вартості поставленого позивачем Товару, доказів протилежного матеріали справи не містять.
Разом з тим позивачем заявлено до стягнення основний борг в сумі 1498765,68 грн з урахуванням курсової різниці згідно з п. 4.2. Специфікації №1 до Договору.
Статтею 533 ЦК України передбачено, що грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Ця норма кореспондується із приписами статті 524 ЦК України, згідно з якою зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
Отже, положення чинного законодавства, хоч і передбачають обов'язковість застосування валюти України при здійсненні розрахунків, але не містять заборони визначення грошового еквіваленту зобов'язань в іноземній валюті. Відтак коригування платежів, в основі якого лежить зміна курсової різниці (зміна курсу гривні стосовно долара США), прямо не заборонена та не суперечить чинному законодавству України (Правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 21.02.2020 у справі № 910/10191/17).
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 07.10.2014 у справі №910/763/13 та у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.03.2018 у справі №916/706/17.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про обґрунтованість визначення позивачем основного боргу з урахуванням курсової різниці в сумі 1498765,68 грн, а відтак, про задоволення позову щодо суми основного боргу у повному обсязі.
Крім суми основного боргу позивач просить стягнути з відповідача 63554,19 грн - пені та 58967,8 грн - 12% річних.
Згідно з ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно з п.4.4. Договору сторони погодили, що у випадку прострочення оплати Товару Покупець сплачує Постачальнику відсотки за користування чужими грошима у розмірі 12 % річних від суми боргу, за кожний день прострочення оплати протягом всього терміну прострочення.
Частиною 1 ст. 230 ГК України встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, він зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).
Відповідно до ст. 549 ЦК України - неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з ч.1 ст. 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
За приписами ч.6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до п. 4.3. Договору сторони дійшли згоди, що у випадку порушення строку оплати Покупець сплачує Постачальникові пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у відповідний період, від суми боргу за кожний день порушення строку оплати.
Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені та 12% річних за допомогою програми "ЛІГА.ЗАКОН" за період прострочення з 15.05.2020 по 11.09.2020 на суму 1498765,68 грн, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позивачем до стягнення сум.
Таким чином, з відповідача підлягають стягненню, окрім суми основного боргу, 63554,19 грн - пені та 58967,8 грн - 12% річних.
За змістом ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується.
Статтею 14 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Відповідно до ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи вищевикладене, факт існування заборгованості відповідача перед позивачем витікає з умов укладеного між сторонами Договору, положень чинного законодавства та підтверджується матеріалами справи.
За таких обставин суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.
Витрати на судовий збір підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст.129 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42, 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Поділля" (вул. Миру, 105В, с. Голодьки, Хмільницький район, Вінницька область, 22064; код ЄДРПОУ 13338404) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дейвест" (вул. Жилянська, буд. 106-Б, м. Київ, 01032; код ЄДРПОУ 39430951) 1498765,68 грн - основного боргу; 63554,19 грн - пені; 58967,8 грн - 12% річних та 24319,32 грн - судового збору.
3. Згідно з приписами ч.1 ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
4. Відповідно до положень ч.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
5. Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.
Повне рішення складено 31 грудня 2020 р.
Суддя А.А. Тварковський
віддрук. прим.:
1 - до справи;
2 - позивачу (вул. Жилянська, буд. 106-Б, м. Київ, 01032);
3 - відповідачу (вул. Миру, 105В, с. Голодьки, Хмільницький район, Вінницька область, 22064).