ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
30 грудня 2020 року Справа № 902/1110/19
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Крейбух О.Г., суддя Савченко Г.І. , суддя Юрчук М.І.
без виклику (повідомлення) учасників справи
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Вінницької області, ухвалене 10.09.2020, повне рішення складено 21.09.2020, у справі № 902/1110/19
за позовом: Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
до: Могилів-Подільського міського комунального підприємства "Теплоенергетик"
про стягнення 530 685,54 грн
В грудні 2019 Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» звернулось до Господарського суду Вінницької області із позовом до Могилів-Подільського міського комунального підприємства «Теплоенергетик» про стягнення 530 685,54 грн заборгованості, з яких 272 554,43 грн пеня, 54 210,01 грн 3% річних та 203 921,10 грн інфляційних втрат.
Обґрунтовуючи свої вимоги АТ «НАК «Нафтогаз України» зазначило про неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором постачання природного газу № 4714/1617-БО-1 від 28.09.2016 щодо повної та своєчасної оплати за поставлений природний газ.
Рішенням Господарського суду Вінницької області від 10.09.2020 у справі № 902/1110/19, позов Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до відповідача Могилів-Подільського міського комунального підприємства «Теплоенергетик» про стягнення 530 685,54 грн, з яких: 272 554,43 грн пеня, 54 210,01 грн 3 % річних, 203 921,10 грн інфляційних втрат задоволено частково.
Стягнуто з Могилів-Подільського міського комунального підприємства «Теплоенергетик» на користь Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» 81 766,33 грн - пені, 54 210,01 грн - 3% річних, 203 921,10 грн - інфляційних втрат та 7 960,29 грн - відшкодування витрат по сплаті судового збору.
Відмовлено у задоволенні позову в частині вимог про стягнення 190 788,10 грн пені.
Позивач АТ «НАК «Нафтогаз України», не погоджуючись з ухваленим рішенням, звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження, рішення Господарського суду Вінницької області від 10.09.2020 у справі № 902/1110/19 скасувати в частині відмови у задоволенні вимог щодо стягнення неустойки у розмірі 190 788,10 грн та ухвалити в цій частині нове, яким позовні вимоги про стягнення 190 788,10 грн неустойки задоволити.
В обґрунтування апеляційної скарги скаржник вказує наступне:
- вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру неустойки наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків;
- при зменшенні розміру пені суд мав врахувати майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні та й інші їхні інтереси. Суд повинен був дати належну правову оцінку доказам, наданими сторонами в обґрунтування своїх позицій, щодо наявності чи відсутності збитків. Суд не мав права застосовувати до спірних правовідносин ст. 233 ГК України, не з'ясувавши всіх обставин, з'ясування яких передбачене згаданою нормою;
- суд при вирішенні питання щодо зменшення пені повинен був об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, а не лише відповідача, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення. Проте, під час розгляду справи не було враховано інтереси позивача;
- нараховані штрафні санкції не є надмірно великими в порівнянні з невиконаним зобов'язанням за договором купівлі-продажу природного газу. Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не надав суду належних доказів в обґрунтування своїх заперечень, натомість суд першої інстанції не мотивуючи, а лише своїм внутрішнім переконанням та посиланнями на важкий матеріальний стан відповідача зменшили розмір нарахованих санкцій, що є грубим порушенням положень ст, 233 ГК України;
- беручи до уваги ті обставини, що відсутність вини відповідача у виникненні боргу, його важкий фінансовий стан не є винятковим випадком та підставою для зменшення пені, суд не надав належної уваги ступеню виконання зобов'язання боржником, не виконавши при цьому вимоги закону щодо оцінки майнового стану сторін, які беруть участь у зобов'язанні, та інших інтересів сторін, які заслуговують на увагу, що призвело до порушення ст. 233 ГК України ст. 525. 526, 551, 599, 625 Цивільного кодексу України.
Таким чином, на думку скаржника, рішення суду в частині зменшення заявленого до стягнення розміру пені прийняте з порушенням норм матеріального права, зокрема ст.233 ГК України, ст. 549-552, 599, 625 ЦК України так і процесуального права ст. 236 та 238 ГПК України, без дослідження усіх істотних обставин справи, які мають значення для правильного вирішення даного спору.
Згідно з ч. 1 ст. 247 ГПК України, у порядку спрощеного провадження розглядаються малозначні справи.
Частиною 13 ст. 8 ГПК України визначено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 12 ГПК України, для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Частиною 1 ст. 270 ГПК України встановлено, що в суді апеляційної інстанції справи переглядаються в порядку спрощеного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Частиною 10 ст. 270 ГПК України встановлено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
При розгляді цієї справи колегія суддів враховує, що предметом позову у цій справі є вимоги про стягнення суми, меншої ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто вказана справа відноситься до малозначних справ в розумінні ГПК України, і розглядає справу без повідомлення учасників справи.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.11.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на рішення Господарського суду Вінницької області від 10.09.2020 у справі № 902/1110/19; розгляд апеляційної скарги Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» ухвалено здійснювати без призначення судового засідання та без повідомлення учасників справи; зобов'язано відповідача Могилів-Подільське міське комунальне підприємство «Теплоенергетик» протягом десяти днів з дня одержання даної ухвали надати суду обґрунтований відзив на апеляційну скаргу та докази надсилання копії відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи.
03.12.2020 на адресу Північно-західного апеляційного господарського суду від Могилів-Подільського міського комунального підприємства «Теплоенергетик» надійшов відзив (вх.№ 8048/20 від 03.12.2020), в якому відповідач заперечує проти доводів та вимог апеляційної скарги та просить рішення Господарського суду Вінницької області від 10.09.2020 - залишити без змін.
Статтею 269 ГПК України встановлено, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний господарський суд
28.09.2016 між Акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (постачальник) та Могилів-Подільським міським комунальним підприємством «Теплоенергетик» (споживач) укладено Договір постачання природного газу № 4714/1617-БО-1, за умовами п. 1.1 якого постачальник зобов'язується поставити споживачеві у 2016-2017 роках природний газ, а споживач зобов'язується оплатити його на умовах договору.
Згідно з п. 1.2 Договору, природний газ, що постачається за договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями та іншими споживачами.
Відповідно п. 2.1 Договору, постачальник передає споживачу з 01 жовтня 2016 по 31 березня 2017 природний газ обсягом до 790 тис.куб.метрів, у тому числі за місяцями (тис.куб.метрів), а саме: за жовтень 2016 - 60,0 тис.куб.метрів, за листопад 2016 - 150,0 тис.куб.метрів, за грудень 2016 - 150,0 тис.куб.метрів, за січень 2017 - 150,0 тис.куб.метрів, за лютий 2017 - 130,0 тис.куб.метрів, за березень 2017 - 150,0 тис.куб.метрів.
Обсяги природного газу, які планується поставляти згідно з цим договором, повністю забезпечують споживача природним газом для потреб, зазначених у п. 1.2 цього договору (п. 2.2 Договору).
Планований обсяг за цим договором протягом місяця поставки може змінюватися за домовленістю сторін (п. 2.3 Договору).
Відповідно п. 3.2 Договору. покупець подає продавцю до 15 числа місяця, що передує місяцю постачання природного газу, належним чином оформлену заявку на плановані обсяги використання природного газу на наступний місяць, підписану уповноваженою особою. У разі неподання або несвоєчасного подання заявки споживачем постачальник може користуватися планованими обсягами, зазначеними у пунктах у п. 2.1 цього договору.
Приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг використання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця (п. 3.4 Договору).
Ціна на природний газ визначається відповідно до п. 5.2 цього Договору. В подальшому ціна на газ визначається шляхом підписання сторонами відповідних додаткових угод до Договору на підставі ціни, що розміщується на офіційному веб-сайті постачальника. У разі зміни ціни постачальником, така ціна є обов'язковою для сторін даного Договору. Споживач підписанням цього Договору підтверджує, що погоджується з даним порядком визначення та зміни ціни (п. 5.1 Договору).
У п. 5.2 Договору сторонами погоджено, що за 1000 куб. м газу на дату укладання договору становить 5 916,00 грн, крім того податок на додану вартість (20 %) - 1183,20 грн. До сплати за 1000 куб. м природного газу з ПДВ - 7 099,20 грн.
У разі зміни на офіційному веб-сайті постачальника цін на газ, вони є обов'язковими за цим Договором з моменту введення їх в дію (з дати, зазначеної у відповідному прейскуранті). Споживач самостійно відслідковує інформацію щодо цін на відповідний місяць поставки і вважається повідомленим про зміну цін з дати розміщення інформації на веб-сайті постачальника, але не пізніше дати введення їх в дію, або з дати направлення на електронну адресу споживача (зазначену в розділі 13 цього договору) проекту додаткової угоди, інформаційного повідомлення тощо.
У разі, якщо споживач не погоджується на відповідні зміни, він має право змінити постачальника відповідно до порядку, передбаченого Законом України “Про ринок природного газу (п. 5.3 Договору).
Загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок природного газу (п. 5.4 Договору).
Відповідно до п. 6.1 Договору, оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Згідно з п.8.1 Договору, за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством і цим договором. У разі невиконання споживачем пунктів 6.1 та 6.6 цього договору він зобов'язується сплатити постачальнику, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу (п. 8.2 Договору).
Пунктом 10.3 Договору сторони погодили, що строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить п'ять років.
Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє, в частині реалізації газу з 01.10.2016 року до 31.03.2017 року (включно), а, в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п. 12.1 Договору) /т.1 а.с. 15-23/.
Додатковими угодами до Договору № 1 від 29.09.2016, № 2 від 24.10.2016, № 3 від 27.10.2016, № 4 від 22.11.2016, № 5 від 30.12.2016, № 6 від 23.01.2017, сторонами вносились зміни до п. 5.2 ст. 5 Договору стосовно ціни за 1 000 куб.м. природного газу та п. 6.3 ст. 6 Договору щодо порядку та умови проведення розрахунків /т.1 а.с. 24-33/.
На виконання умов Договору постачальник передав споживачу у власність природний газ на загальну суму 5 436 284,89 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, а саме актами приймання-передачі природного газу: від 31.10.2016 на суму 409 697,66 грн; від 30.11.2018 на суму 1 031 049,17 грн; від 31.12.2016 на суму 1 312 951,27 грн; від 31.01.2017 на суму 1 151 351,58 грн; від 28.02.2017 на суму 1 004 164,98 грн; від 31.03.2017 на суму 527 070,23 грн, які оформлені належним чином та підписані уповноваженими представниками сторін і скріплені печатками цих юридичних осіб без зауважень та заперечень /т.1 а.с. 43-48/.
Відповідач сплатив основний борг за спожитий природний газ, що підтверджується довідкою «Операції по Договору № 4714/1617-БО-1, Підприємство Могилів-Подільське міське комунальне підприємство «Теплоенергетик» з 01.10.2016 по 31.05.2018» /т.1 а.с. 50-53/ та сальдо по Могилів-Подільське міське комунальне підприємство «Теплоенергетик» /т.1 а.с. 49/.
Поскільки відповідач Могилів-Подільське міське комунальне підприємство «Теплоенергетик» не здійснював виконання умов Договору в частині оплати вартості поставленого газу у строк, визначений п.6.1 Договору, АТ «НАК «Нафтогаз України», керуючись ст. 625 ЦК України, п.8.2 Договору, просило стягнути з відповідача 272 554,43 грн - пені, 54 210,01 грн - 3% річних та 203 921,10 грн - інфляційних втрат.
Враховуючи встановлені обставини, з огляду на порушення відповідачем умов укладеного між сторонами Договору (прострочення боржника по сплаті отриманого природного газу), місцевий господарський суд приймаючи оскаржуване рішення від 10.09.2020 у справі № 902/1110/19 дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 3% річних у сумі 54 210,01 грн, інфляційних втрат у сумі 203 921,10 грн є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення. Окрім цього, беручи до уваги, що відповідачем не спростовано факт прострочення виконання ним грошового зобов'язання за договором, судом першої інстанції визнано вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 272 554,43 грн обґрунтованими та законними.
Розглянувши подане відповідачем у відзиві клопотання про зменшення розміру пені /т.1 а.с. 82-87/ з тих підстав, що Могилів-Подільське міське комунальне підприємство «Теплоенергетик» перебуває у скрутному матеріальному становищі, адже підприємство існує лише за кошти від діючого тарифу на теплову енергію, яка подається лише в опалювальний період, беручи до уваги те, що основна заборгованість за договором була повністю погашена відповідачем до звернення позивача в суд із даним позовом, враховуючи, що пеня є лише санкцією за невиконання зобов'язання, а не основним боргом, а при зменшенні її розміру позивач не несе значного негативного наслідку в своєму фінансовому становищі з урахуванням задоволення позову про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, суд першої інстанції задовольнив його частково та зменшив суму пені на 70 % від заявленої суми 272 554,43 грн. За наведеного, останній дійшов висновку, що в задоволенні позову в частині стягнення з відповідача пені в сумі 190 788,10 грн слід відмовити.
Відповідно до ст.269 ГПК України, переглядаючи в апеляційному порядку судові рішення, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Враховуючи вищевикладене, а також доводи та вимоги апеляційної скарги, Північно-західний апеляційний господарський суд в даному випадку переглядає рішення Господарського суду Вінницької області від 10.09.2020 у справі № 902/1110/19 лише в частині стягнення пені, а саме у правомірності її зменшення від заявленої позивачем суми на 70 %.
Так, пунктом 8.2 Договору передбачено, що у разі невиконання споживачем пунктів 6.1 та 6.6 цього договору він зобов'язується сплатити постачальнику, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Судом першої інстанції правильно встановлено неналежне виконання відповідачем обов'язків за Договором в частині своєчасної та повної оплати за отриманий природний газ. Ці обставини підтверджуються доказами наявними в матеріалах справи та не заперечуються відповідачем.
З позовної заяви вбачається, що АТ «НАК “Нафтогаз України» просило стягнути з відповідача 272 554,43 грн - пені.
Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки (ст. 610, 611 ЦК України).
У відповідності до ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.
Неустойкою (штрафом, пенею) згідно з ст.549 ЦК України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Розмір пені, передбачений ст. 1 вищезазначеного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно з ч.3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Тлумачення ч.3 ст.551 ЦК України свідчить, що в ній не передбачено вимог щодо обов'язкової наявності одночасно двох умов, а тому достатнім для зменшення неустойки може бути наявність лише однієї з них.
Саме таку правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 15.02.2018 у справі № 67/1346/15-ц.
Вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.
Аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку про те, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов'язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки. Господарський суд повинен надати оцінку поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, а також запереченням інших учасників щодо такого зменшення.
Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін. При цьому обов'язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.
Встановивши відповідні обставини, суд вирішує питання стосовно можливості зменшення розміру заявленої до стягнення пені, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд (відповідний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 917/1068/17, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18).
Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені. При застосуванні правил про зменшення неустойки суди не мають якогось усталеного механізму зменшення розміру неустойки, тому кожного разу потрібно оцінювати обставини та наслідки порушення зобов'язання на предмет наявності виняткових обставин на стороні боржника.
Згідно з ч.1 ст.233 ГК України, у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Частиною 2 ст. 233 ГК України встановлено, що у разі якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
В даній нормі під «іншими учасниками господарських відносин» слід розуміти третіх осіб, які не беруть участь в правовідносинах між боржником та кредитором, проте, наприклад, пов'язані з кредитором договірними відносинами.
Відповідно до положень ст.3, ч.3 ст.509 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства та, водночас, засадами, на яких має ґрунтуватися зобов'язання між сторонами, є добросовісність, розумність і справедливість.
Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов'язання.
Апеляційний суд констатує, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
Проаналізувавши матеріали справи, колегія суддів зазначає, що позивачем правомірно нараховано до стягнення з відповідача неустойку (пеню) за період прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання з оплати отриманого від позивача природного газу за договором № 4714/1617-БО-1 постачання природного газу від 28.09.2016 у сумі 272 554,43 грн.
Разом з тим, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо можливості зменшення вказаного розміру пені на 70 %, адже підприємство відповідача дійсно перебуває у скрутному матеріальному становищі, зокрема, збиткова діяльність відповідача вбачається зі Звітів про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід, форма №2) та Балансу (звіт про фінансовий стан, форма №1) підприємства за 2016 рік - збиток у розмірі 3036 тис. грн, за 1 квартал 2017 року - 1 242 тис. грн., за 1 півріччя 2017 року - 2 145 тис. грн, за 9 місяців 2017 року - 3 341 тис. грн., за 9 місяців 2019 року - 2004 тис. грн, за 2019 рік - 1 237 тис. грн /т.1 а.с. 105-118/, тоді як відповідачем природній газ використовувався виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води бюджетним установам/ організаціям та населенню.
Апеляційним судом беруться до уваги також доводи відповідача, викладені ним у клопотанні про зменшення розміру пені, зокрема, що заборгованість останнього за поставлений природний газ виникла у тому числі з несплати споживачами коштів за використану теплову енергію, різницю в тарифах серед населення, організаціям, установам, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, які із державного бюджету не відшкодовувались, доказів на спростування протилежного позивачем не наведено. Зазначене вище може лише стверджувати те, що порушення зобов'язання за договором сталося випадково з незалежних від відповідача причин.
В той же час АТ «НАК «Нафтогаз України» не надано доказів на підтвердження понесених збитків чи додаткових витрат у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором № 4714/1617-БО-1 постачання природного газу від 28.09.2016.
Станом на день звернення позивача з даним позовом до суду заборгованість за договором № 4714/1617-БО-1 від 28.09.2016 природного газу відповідачем в повному обсязі погашена, період прострочення не є значним.
Крім того, колегія суддів враховує, що у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов Договору № 4714/1617-БО-1 постачання природного газу від 28.09.2016, місцевим господарським судом стягнуто з відповідача на користь АТ «НАК «Нафтогаз України» 3% річних в сумі 54 210,01 грн та інфляційні втрати в сумі 203 921,10 грн, що також компенсує можливі негативні наслідки для кредитора АТ «НАК «Нафтогаз України». В свою чергу, судова колегія зазначає, що заявлена позивачем до стягнення сума пені (272 554,43 грн) є надмірно великою для підприємства, яке перебуває у скрутному матеріальному становищі та яке існує лише за кошти від діючого тарифу на теплову енергію, а отже, може бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором (позивачем).
Визначення розміру, на який зменшуються нараховані штрафні санкції, є суб'єктивним правом суду, і в даному випадку ним було дотримано принцип розумного балансу між інтересами сторін, враховані обставини справи та матеріальний стан сторін у даній справі.
Отже, доводи АТ «НАК «Нафтогаз України» про те, що всупереч ст. 233 ГК України, місцевим господарським судом не було враховано інтереси позивача та те, що доводи відповідача не містять винятковості обставин, з якими закон пов'язує можливість зменшення заявленого до стягнення розміру пені, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає безпідставними.
Відповідно до ст.ст.74, 76 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до п.1 част.1 ст.275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно з ст.276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на вищевикладене, судова колегія апеляційного суду вважає доводи апеляційної скарги безпідставними, а оскаржуване рішення в частині вирішення питання щодо зменшення нарахованої позивачем до стягнення пені є таким, що відповідає фактичним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, а тому правові підстави для скасування рішення Господарського суду Вінницької області від 10.09.2020 у справі № 902/1110/19 відсутні.
На підставі ст.129 ГПК України судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на позивача.
Керуючись статтями 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Вінницької області від 10.09.2020 у справі № 902/1110/19 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Вінницької області від 10.09.2020 у справі № 902/1110/29 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Справу № 902/1110/19 повернути Господарському суду Вінницької області.
Повний текст постанови складений "30" грудня 2020 р.
Головуючий суддя Крейбух О.Г.
Суддя Савченко Г.І.
Суддя Юрчук М.І.