ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 м.Рівне, вул.Яворницького, 59
23 грудня 2020 року Справа № 903/132/20
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Грязнов В.В., суддя Олексюк Г.Є. , суддя Петухов М.Г.
секретар судового засідання Новосельська О.В.,
представники учасників справи:
позивач- не з'явився;
відповідач- Коляда Д.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції з Ковельським міськра-йонним судом Волинської області апеляційну скаргу Відповідача за первісним позовом-Фізичної особи-підприємця Сторожука Сергія Миколайовича на рішення господарського суду Волинської області від 10.09.2020, повний текст якого складено 16.09.2020, у справі №903/132/20 (суддя Сло бодян О.Г.)
за позовом Приватної організації «Українська ліга авторських і суміжних прав» м.Київ
до Фізичної особи-підприємця Сторожука Сергія Миколайовича
м.Ковель Волинської обл.
про стягнення 17 791 грн. 06 коп. основного боргу, роялті, штрафу,
інфляційних втрат та річних,-
та зустрічним позовом Фізичної особи-підприємця Сторожука Сергія Миколайовича
м.Ковель Волинської обл.
до Приватної організації «Українська ліга авторських і суміжних прав» м.Київ
про визнання недійсними договору та додатків,-
У лютому 2020 року Приватна організація «Українська ліга авторських і суміжних прав» (надалі в тексті - Приватна організація) звернулась з позовом до Фізичної особи-підприємця Сто-рожука Сергія Миколайовича (надалі в тексті - Підприємець) про стягнення 17 791 грн. 06 коп. основного боргу, інфляційних втрат, -3% річних, штрафу та дострокової сплати винагороди (роял-ті). Також просить покласти на Відповідача витрати зі сплати 2 102 грн. судового збору та 6 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу. Обґрунтовуючи позов Приватна організація поси-лається на порушення Підприємцем умов договору №ТЗ-05/09/14 від 01.09.2014 в частині сплати за використання музичних творів в комерційній діяльності.(т.1, арк.справи 1-9).
Ухвалою господарського суду Волинської області від 25.02.2020 відкрито провадження у справі №903/132/20.(т.1, арк.справи 42).
У квітні 2020 року до суду першої інстанції надійшла зустрічна позовна заява ФОП Сторо-жука С.М. до ПО «Українська ліга авторських і суміжних прав» про визнання недійсними з мо-менту укладення договору №ТЗ-05/09/14 від 01.09.2014 та додатків №1, №2 до Договору. Вказано, що судові витрати, які очікуються понести становлять 7 000 грн. Обґрунтовуючи зустрічний позов Підприємець зазначає, що спірний договір ним не укладався та не підписувався, про що свідчить висновок експерта Волинського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України №117 від 15.04.2020.(т.1, арк.справи 76-77).
Ухвалою господарського суду Волинської області від 23.04.2020 зустрічний позов прийняв-то до розгляду та об'єднано в одне провадження з первісним позовом у справі №903/132/20.(т.1, арк.справи 112-114).
Рішенням господарського суду Волинської області від 10.09.2020 у справі №903/132/20 у задоволенні зустрічного позову відмовлено, а первісний позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з ФОП Сторожука С.М. на користь Приватної організації «Українська ліга авторських і суміжних прав» 8 893 грн. 99 коп. основного боргу, штрафу, інфляційних втрат, 3% річних. Від-мовлено у задоволенні первісного позову в частині стягнення 4 000 грн боргу, 3 200 грн штрафу, 369 грн 20 коп. інфляційних втрат, 127 грн 87 коп. -3% річних та 1 200 грн дострокової сплати винагороди (роялті).(т.2, арк.справи 10-16).
Рішення вмотивоване тим, що Підприємець не довів належним та допустимими доказами недійсності договору №ТЗ-05/09/14 від 01.09.2014 та додатків №1, №2. Натомість матеріалами справи стверджено невиконання ним умов оспорюваного договору належним чином. Тому суд пер-шої інстанції дійшов висновку про часткове задоволення в сумі 8 893 грн 99 коп. первісного позо-ву. Однак, оскільки 1 000 грн. оплат за 2018 рік не враховані Позивачем при обчисленні стягуваної суми та у звязку із втратою чинності свідоцтва - Позивач з 22.04.2019 вже не є організацією колек-тивного управління, тому у стягненні 2 200 грн. боргу та інших платежів нарахованих з 22.04.2019 відмовлено за безпідставністю, а в частині стягнення 800 грн основної заборгованості відмовлено у зв'язку зі спливом строку позовної давності. Через те, що з 22.04.2019 ПО «Українська ліга авторських і суміжних прав» не є організацією колективного управління - відмовлено у позові в частині стягнення дострокової сплати роялті на суму 1 200 грн.. У позові в частині стягнення 3 200 грн штрафу, 369 грн. 20 коп. інфляційних втрат, та 127 грн. 87 коп. -3% річних відмовлено за без- підставністю нарахування та спливом строку позовної давності.
Не погоджуючись із рішенням, Підприємець подав скаргу до Північно-західного апеляцій-ного господарського суду, в якій просить скасувати рішення господарського суду Волинської об-ласті від 10.09.2020 у даній справі в частині задоволення первісного позову та задоволити зустріч-ний позов.(т.2, арк.справи 37-41).
Обґрунтовуючи скаргу, апелянт зазначає, що господарський суд першої інстанції неповно з'ясував всі обставини справи, ухваливши рішення з порушенням норм матеріального та процесу-ального права. На думку Скаржника, суд безпідставно не взяв до уваги той факт, що Договір №ТЗ-05/09/14 від 01.09.2014 Відповідачем не укладався, тому він є недійсним. Під час розгляду справи жодних зауважень щодо висновку експерта ні від сторони Позивача, ні від суду - не надходило. Повторна чи додаткова експертиза у справі №903/132/20 не призначалась. Матеріали справи не містять жодного доказу того, що будучи підписаним іншою невідомою особою оспорюваний До-говір в подальшому був схвалений і виконувався ФОП Сторожуком С.М., тобто немає жодного документа про виплату ФОП Сторожуком С.М. на користь Позивача роялті, на що неодноразово зверталася увагу суду. А встановлені обставини у висновку експерта свідчать, що Договір укладено без волеявлення ФОП Сторожук С.М. тому його укладено з порушенням вимог ч.3 ст.203 ЦК Украї-ни, що є підставою для визнання Договору недійсним. Апелянт також звертає увагу, що ПО «Ук-раїнська ліга авторських і суміжних прав» з 22.04.2019 втратила статус організації колективного управління через відсутність акредитації та невідповідність організаційно-правової форми. Втрата статусу організації колективного управління прирівнюється до втрати чинності довіреності, тому ні збирати винагороду, ні звертатися до суду Позивач не має права. Крім того, апелянт вважає, що для підтвердження наявності повноважень Позивач мав би надати відповідні договори із право-власниками творів. Крім того, апелянт вважає надмірними витрати на правову допомогу, які при-суджено до стягнення з нього на користь Приватної організації.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.11.2020 відкрито провадження за апеляційною скаргою Підприємця.(т.2, арк.справи 97-98).
Ухвалою від 23.11.2020 задоволено клопотання скаржника про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції з Ковельським міськрайонним судом Волинської області.(т.2, арк. справи 106).
Крім того, ухвалою від 01.12.2020 розгляд справи відкладався на 23.12.2020. Також вста-новлено Позивачеві строк протягом 5 днів з дня отримання даної ухвали для подання суду відзиву на апеляційну скаргу та доказів надсилання (надання) скаржнику копії відзиву.(т.2, арк.справи 124).
У судових засіданнях апеляційної інстанції 01 та 23 грудня 2020 року представник Підпри-ємця підтримав апеляційну скаргу в повному обсязі на надав пояснення в обґрунтування своєї правової позиції.
Позивач не забезпечив явку свого представника у призначені 01 та 23 грудня 2020 року судові засідання, однак під час судових дебатів 23.12.2020 на електронну адресу суду о 09:34 на-дійшов відзив Позивача на апеляційну скаргу, а о 09:35 надійшла заява про розподіл судових витрат, а саме стягнення з Відповідача 10 000 грн. витрат на послуги адвоката.
Відповідно до ч.1 ст.263 ГПК України, учасники справи мають право подати до суду апеля-ційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом апеляційної інстанції в ухвалі про відкриття апеляційного провадження.
Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтов-ний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.(ч.1 ст.124 ГПК України).
Право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.(ст.118 ГПК Украї-ни).
Як вже зазначалось, колегія суддів ухвалою від 01.12.2020 продовжила Позивачу строк для подання відзиву на апеляційну скаргу - протягом 5 днів з дня отримання ухвали. З матеріалів справи вбачається, що копію ухвали Приватна організація отримала 14.12.2020. Таким чином, п'ятиденний строк для подання відзиву закінчився 21.12.2020 з урахуванням вихідних днів. Однак відзив та заява подані Позивачем шляхом надсилання на електронну адресу суду 22.12.2020. крім того, Відповідачу такі документи направлені також 22.12.2020 - тобто з пропуском встановленого судом строку та без клопотання про поновлення такого строку.
Враховуючи викладене, колегія суддів залишила без розгляду відзив Позивача та заяву про розподіл судових витрат.
Розглянувши доводи апеляційних скарг, заслухавши пояснення представника, вивчивши ма-теріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність додержання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Північно-західний апеляційний господарський суд
Матеріали справи містять договір №ТЗ-05/09/14 від 01.09.2014 за умовами пункту 1 якого ПО «Українська ліга авторських і суміжних прав»-УЛАСП та ФОП Сторожук С.М.-користувач домовились про те, що УЛАСП є організацією, що має повноваження надавати дозвіл (невиключ-ну ліцензію) на використання в комерційній діяльності музичних творів, а також здійснювати збір винагороди (роялті) за таке використання на підставі Свідоцтва про облік організації колективного управління майновими правами суб'єктів авторського права та суміжних прав №19/2011 від 24.01. 2011, виданого Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України.(т.1, арк.справи 21-24).
Відповідно до п.3.1 Договору - користувач здійснює використання в комерційній діяльності музичних творів шляхом їх публічного виконання, а УЛАСП надає користувачу на умовах, визна-чених цим Договором, право (невиключну ліцензію) на публічне виконання творів. Користувач, в свою чергу, зобов'язується виплатити винагороду (роялті) на поточний рахунок УЛАСП відповід-но до умов цього Договору та Закону.
Користувач не має права передавати отримане за цим Договором право на використання музичних творів третім особам, крім тих, які здійснюють комерційну діяльність у приміщеннях закладів, що зазначені у відповідному додатку до Договору (п.3.2 Договору). Користувач зобов'я-зується перерахувати на поточний рахунок УЛАСП винагороду (роялті), узгоджену сторонами у відповідних додатках до цього Договору. Відповідний загальний щомісячний платіж, що є складо-вою частиною винагороди (роялті) має перераховуватись не пізніше ніж за п'ять днів до початку місяця, за який він здійснюється. Не зважаючи на дату укладення Договору, користувач здійснює перший платіж за весь місяць (календарний період), в якому було укладено Договір. Перший платіж здійснюється не пізніше трьох календарних днів після підписання цього Договору. Розмір винагороди (роялті) не залежить від кількості творів, що використовуватимуться користувачем під час дії договору та частоти їх використання.(п.3.3 Договору).
Не пізніше 20-го числа місяця, наступного за звітним кварталом, користувач зобов'язується надавати УЛАСП звіт про використані твори за формою, наведеною у додатку №3 до Договору. Сторони підтверджують сплату та збір винагороди (роялті) шляхом підписання щоквартального акту про виплату роялті. У разі необхідності підтвердження виплати винагороди (роялті) щомісяч-но, обов'язок щодо складання відповідного акту покладається на користувача.(п.п. 3.4, 3.5 Догово-ру).
Згідно з п.3.6 Договору якщо користувач прострочить платіж стосовно одного місяця на строк більший ніж чотири місяці - він повинен сплатити УЛАСП штраф, який складає 100% роз-міру простроченого платежу. Крім цього в разі зазначеної прострочки УЛАСП набуває право на дострокове отримання винагороди (роялті) за строк в повному обсязі.
Відповідно до пункту 3.7 Договору, у разі невиконання або неналежного виконання п.3.4, 4.2 Договору, користувач зобов'язаний сплатити на користь УЛАСП штраф у розмірі 100% від загального розміру щомісячного платежу, що визначений сторонами у відповідних додатках.
Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 01.09.2015, а в час-тині невиконаних фінансових зобов'язань, фінансових санкцій та будь-яких інших зобов'язань - до їх повного виконання.(п.6.1 Договору).
У випадку, якщо жодна із сторін не повідомить письмово іншу сторону про припинення дії Договору протягом місяця до настання зазначеної в п.6.1 дати - дія Договору вважається подов-женою на той самий строк і на тих же умовах, і так щоразу коли протягом місяця до завершення строку дії Договору не буде належного повідомлення про припинення. Належним повідомленням про припинення зі сторони користувача є лист з доданим до нього актом припинення використання творів, що має бути підписаний уповноваженими представниками сторін. Повідомлення про при-пинення дії цього Договору має бути надіслане засобами поштового зв'язку (цінним листом), при цьому належним доказом направлення повідомлення є чек відділу поштового зв'язку із зазначен-ням вказаних в цьому Договорі поштових реквізитів сторони на адресу якої направлено листа, а також опис вкладення з відтиском (печаткою) поштового відділу, який посвідчує відправлення заз-наченого вище повідомлення.(п.6.2 Договору).
Відповідно до пункту 6.3 Договору, сторони розуміють, що цей Договір є ліцензійним дого-вором з приводу оплатного використання об'єктів права інтелектуальної власності, тобто творів.
Договір у графах УЛАСП та користувача містить підписи та відтиски печаток. Зі сторони користувача відтиск печатки із написом « ОСОБА_1 ».(т.1, арк.справи 24).
Матеріали справи також містять додатки до Договору. Згідно Додатку №1 від 01.09.2014 до Договору користувач здійснює використання творів у закладі: Кафе «ORANGE» KAFE, м.Ковель, вул.Незалежності, 98. Відповідно до Додатку №2 від 0.09.2014 - загальний розмір щомісячного пла-тежу з дня набуття чинності Договору становить 200 грн. Додатки також містять підписи та від-тиски печаток. Зі сторони користувача відтиск печатки з написом « ОСОБА_1 -вич».(т.1, арк.справи 25-26).
Звертаючись із зустрічним позовом Підприємець додав до матеріалів справи договір №ТЗ-05/09/14 від 01.09.2014, Додаток №1 та Додаток №2, про що зазначено в зустрічній позовній заяві. (т.1, арк.справи 77, 79-81, 82,83).
Крім того, матеріали справи містять висновок експерта №117 від 15.04.2020 виготовлений на замовлення ОСОБА_1 .(т.1, арк.справи 84-97)
Згідно висновку на експертизу, зокрема, надано: договір №ТЗ-05/09/14 від 01.09.2014 на 2 арк., Додаток №1 до Договору №ТЗ-05/09/14 від 01.09.2014 на 1 арк., Додаток №2 до договору №ТЗ-05/09/14 від 01.09.2014 на 1 арк.(т.1, арк.справи 84-85).
На вирішення експерту поставлено питання: «Ким, ОСОБА_1 чи іншою особою виконані підписи: - в графі директор Сторожук Сергій М. в договорі №ТЗ-05/09/ 14 від 01.09.2014; в графі директор Сторожук Сергій М. в додатку №1 до договору №ТЗ-05/09/14 від 01.09.2014; в графі директор Сторожук Сергій М. в додатку №2 до договору №ТЗ-05/09/14 від 01.09.2014.(т.1, арк.справи 86).
Згідно висновку експерта підписи у графах директор у Договорі №ТЗ-05/09/14 від 01.09. 2014 та в додатках №1 та №2 до нього виконані не Сторожуком Сергієм Миколайовичем, а іншою особою.(т.1, арк.справи 91).
Матеріали справи містять також реєстр платіжних документів, у якому відображено, що ФОП Сторожуком С.М. 01.10.2014 здійснена оплата за роялті за жовтень 2014 року на суму 200 грн; 29.10.2014 - оплата за роялті за листопад 2014 року зг.рах. №14093 від 25.10.2014 на суму 200 грн; 02.12.2014 - оплата за роялті за грудень 2014 року на суму 200 грн; 15.01.2014 - оплата за ро-ялті за січень 2015 року зг.рах. №17235 від 25.12.2014 на суму 200 грн; 03.02.2015 - оплата за роял ті за лютий 2015 зг.рах.1231 від 25.11.2015 на суму 200грн; 27.03.2018 - оплата згідно рахунка на оплату на суму 200 грн; 18.04.2018 - оплата згідно рахунка на оплату №6170 від 25.03.2018 на суму 200 грн; 15.05.2018 - оплата згідно рахунка на оплату №8352 від 25.04.2018 на суму 200 грн; 18.06.2018 - оплата згідно рахунка на оплату №10570 від 25.05.2018 на суму 400 грн.(т.1, арк. спра-ви 161).
Як зазначалось вище, рішенням від 10.09.2020 господарський суд Волинської області від-мовив у задоволенні зустрічного позову та частково задоволив первісний позов.(т.2, арк.справи 10-16).
Перевіривши додержання судом першої інстанції норм матеріального і процесуального пра-ва, апеляційний суд вважає, що скарга Відповідача безпідставна і не підлягає задоволенню, з огля-ду на наступне:
Предметом даного спору є стягнення коштів згідно укладеного договору та визнання недійс-ними договору та додатків до нього.
Тому, переглядаючи рішення апеляційний суд досліджує спочатку дійсність договору.
Відповідно до ст.173 Господарського кодексу України (надалі в тексті - ГК України) - госпо-дарський договір є однією з підстав виникнення господарських зобов'язань і є обов'язковим для виконання сторонами. Аналогічно врегульовано підстави виникнення зобов'язання у ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України (надалі в тексті - ЦК України).
Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин, згідно зі ст.193 ГК Ук-раїни, повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, ін-ших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - від-повідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Визнання договору недійсним є одним із способів захисту, який застосовується судом у ви-падках та порядку, визначеному законодавством.
Правове регулювання визнання правочинів недійсними здійснюється на підставі ст.ст. 203, 215 ЦК України.
При цьому, правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.
Так, підставою недійсності правочину, відповідно до ст.215 ЦК України, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-тре-тьою, п'ятою та шостою ст.203 ЦК України, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. При цьому, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповіда-ти його внутрішній волі.
Переглядаючи рішення у даній справі, колегія суддів зауважує, що положеннями статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, не-визнання або оспорювання.
Вирішуючи спір про визнання правочину недійсним, суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання правочину недійсним та настання відповідних наслідків: відповідність змісту правочину вимогам закону, додержання встановленої форми правочину, правоздатність сторін правочину, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Відповідно до статей 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивіль-ного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Моментом вчинення правочину слід вважати момент, коли сторони свого часу досягли зго-ди з усіх істотних умов, тобто на момент підписання договору його сторонами.
За результатами розгляду такого спору про визнання недійсним правочину вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину і має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було пору-шено цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право пору-шено та в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулося.
Матеріали справи свідчать, що звертаючись із зустрічним позовом та апеляційною скаргою Підприємець виходить з того, що виходить з того, що Договір та додатки до нього ним не підпи-сувались, жодних доказів виконання Договору матеріали справи не містять.
На підтвердження своєї позиції Відповідач посилається на висновок експерта №117 від 15.04.2020, у якому надаючи відповідь на поставлене питання експерт зазначає, що підписи у гра-фах директор у Договорі №ТЗ-05/09/14 від 01.09.2014 та в додатках №1 та №2 до нього - виконані не ОСОБА_1 , а іншою особою.(т.1, арк.справи 91).
Згідно ч.1 ст.101 ГПК України, учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення.
Водночас, висновок експерта, відповідно до ст.104 ГПК України, не має для суду заздале-гідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановлени-ми статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.
Переглядаючи оскаржуване рішення в частині доводів Відповідача про недійсність оспорю-ваного Договору та додатків до нього, колегія суддів звертає увагу, що наказом Міністерства юс-тиції України від 08.10.1998 №53/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України 26.12.2012 №1950/5) затверджено науково-методичні рекомендації з питань підготовки та призначення судо-вих експертиз та експертних досліджень.
Основним завданням почеркознавчої експертизи, відповідно до п.1.1 науково-методичних рекомендацій - є ідентифікація виконавця рукописного тексту, обмежених за обсягом рукописних записів (літерних та цифрових) і підпису. Такою експертизою вирішуються і деякі неідентифіка-ційні завдання (установлення факту виконання рукописного тексту під впливом будь-яких факторів, що заважають (природних: хворобливий стан, хронічні захворювання, вікові зміни; тимчасових зовнішніх: незвичне тримання засобу для писання, незвична поза, обмеження зорового контролю тощо; тимчасових внутрішніх: алкогольне сп'яніння, фармакологічні, наркотичні засоби тощо; штучних: викривлення письма зміненими рухами); визначення статі виконавця, а також належ-ності його до певної групи за віком тощо). Об'єктом почеркознавчої експертизи є почерковий матеріал, в якому відображені ознаки почерку певної особи у тому обсязі, в якому їх можна вия-вити для вирішення поставлених завдань. Для проведення почеркознавчих досліджень рукопис-них записів та підписів надаються оригінали документів.
Колегія суддів звертає увагу, що на дослідження експерта Підприємцем надано: договір №ТЗ-05/09/14 від 01.09.2014 на 2 арк., додаток №1 до договору №ТЗ-05/09/14 від 01.09.2014 на 1 арк., додаток №2 до договору №ТЗ-05/09/14 від 01.09.2014 на 1 арк.(т.1, арк.справи 84-85). У вис-новку відсутні застереження, що на експертизу надано копії Договору та Додатків.
Відповідно до частини 1 статті 181 ГПК України, в редакції чинній станом на дату Договору - господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписа-ного сторонами та скріпленого печатками.
Відтак, згідно норм Господарського кодексу України чинного станом на дату укладення Договору печаткою скріплюється не підпис, а сам документ.
Матеріали справи свідчать, що Договір та додатки датуються 01.09.2014, скріплені відтис-ком печатки ФОП Сторожука С.М., але підписані не ОСОБА_1 .
Проте, сам по собі підпис не є визначальною умовою укладення господарського договору.
Вбачається, що до матеріалів справи Скаржник додав копії свого примірника Договору №ТЗ-05/09/14 від 01.09.2014, Додатку №1 та Додатку №2, про що зазначив в зустрічній позовній заяві.(т.1, арк.справи 77, 79-81, 82,83). При цьому, автентичність відбитків печатки на Договорі і Додатках Відповідачем не оспорені, докази звернення до компетентних органів із заявою про її втрату чи викрадення печатки не представлені.
На запитання суду представник Підприємця в судовому засіданні 23.12.2020 не надав чіт-кого пояснення, яким чином оригінал Договору та Додатків надавався на експертизу, якщо Відпо-відачем заперечується підписання та існування такого Договору? Натомість, представник ФОП Сторожука С.М. повідомив суду, що на запит ОСОБА_1 оригінал договору та додатків нада-ло ПО «Українська ліга авторських і суміжних прав», проте докази на підтвердження таких обста-вин в матеріалах справи відсутні.
Колегія суддів також звертає увагу, що відповідно до ст.241 ЦК України, правочин, вчине-ний представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим, зокрема, у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.
Наступне схвалення юридичною особою угоди, укладеної від її імені представником, який не мав належних повноважень, робить її дійсною з моменту укладення. Доказами такого схвален-ня можуть бути відповідне письмове звернення до другої сторони угоди чи до її представника (лист, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення дій, які свідчать про схвалення угоди (прий-няття її до виконання, здійснення платежу другій стороні і та ін.). У такому випадку вимога про визнання угоди недійсною з мотивів відсутності належних повноважень представника на укладен-ня угоди задоволенню не підлягає.
Матеріали справи містять реєстр платіжних документів, у якому відображено, що ФОП Сто-рожук С.М. у 2014, 2015 та у 2018 роках частково виконував умови Договору та здійснював част-кову оплату на користь ПО «Українська ліга авторських і суміжних прав» із призначенням плате-жу «оплата за роялті згідно рахунку».(т.1, арк.справи 161).
Таким чином, висновок експерта, що підписи у графах директор у Договорі №ТЗ-05/09/14 від 01.09.2014 та в Додатках №1 та №2 до нього виконані не ОСОБА_1 , а іншою особою не свідчать про недійсність Договору та Додатків з огляду на його подальше схва-лення Підприємцем - частковою оплатою роялті за Договором.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо безпідставності заявленого зустрічного позову, а тому рішення господарського суду Волин-ської області від 10.09.2020 у справі №903/132/20 в цій частині належить залишити без змін.
Колегія суддів зауважує, що відповідно до п.п. 1, 2, 4 ст.269 Господарського процесуаль-ного кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
ФОП Сторожук С.М. просить скасувати рішення господарського суду Волинської області від 10.09.2020 у даній справі в частині задоволення первісного позову.
З огляду на зазначені обставини, апеляційний суд не переглядає і залишає без змін рішення господарського суду Волинської області від 10.09.2020 у справі №903/132/20 в частині стягнення 4000 грн. основного боргу, 3200 грн. штрафу, 369 грн. 20 коп. інфляційних втрат, 127 грн. 87 коп. 3% річних та 1200 грн. дострокової сплати винагороди (роялті)
При цьому, перегляду підлягає оскаржуване рішення в частині стягнення з Підприємця 4000 грн основного боргу, 4000 грн. штрафу, 630 грн. 30 коп. інфляційних втрат, 263 грн. 69коп. -3% річних, а також 1050 грн 82 коп. витрат по сплаті судового збору та 2624 грн. 55 коп. витрат на професійну правничу допомогу.
Матеріалами справи стверджено, що 01.09.2014 з моменту укладення Договору - між сто-ронами виникли відносини, які регулюються Законом України «Про авторське право і суміжні права», Законом України «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і суміжних прав» та Книгою четвертою Цивільного кодексу України.
Статтею 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права» (надалі в тексті - Закон) передбачено, що організація колективного управління (організація колективного управління май-новими правами) це - організація, що управляє на колективній основі майновими правами суб'єк-тів авторського права і (або) суміжних прав і не має на меті одержання прибутку.
Згідно з ст.418 ЦК України право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначе-ний цим Кодексом та іншим законом. Право інтелектуальної власності становлять особисті немай-нові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об'єктів права інтелектуальної власності визначається цим Кодексом та іншим зако-ном.
Об'єктами суміжних прав без виконання будь-яких формальностей щодо цих об'єктів та незалежно від їх призначення, змісту, цінності тощо, а також способу чи форми їх вираження є: а) виконання; б) фонограми; в) відеограми; г) програми (передачі) організацій мовлення.(ст.449 ЦК України).
Особа, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної влас-ності (ліцензіар), в силу приписів ст.1108 ЦК України, може надати іншій особі (ліцензіату) пись-мове повноваження, яке надає їй право на використання цього об'єкта в певній обмеженій сфері (ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності). Ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності може бути оформлена як окремий документ або бути складовою частиною ліцензійного договору. Ліцензія на використання об'єкта права інтелектуаль-ної власності може бути виключною, одиничною, невиключною, а також іншого виду, що не суперечить закону. Невиключна ліцензія не виключає можливості використання ліцензіаром об'-єкта права інтелектуальної власності у сфері, що обмежена цією ліцензією, та видачі ним іншим особам ліцензій на використання цього об'єкта у зазначеній сфері.
За ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за вза-ємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону. У ліцензійному дого-ворі визначаються вид ліцензії, сфера використання об'єкта права інтелектуальної власності (кон-кретні права, що надаються за договором, способи використання зазначеного об'єкта, територія та строк, на які надаються права, тощо), розмір, порядок і строки виплати плати за використання об'єкта права інтелектуальної власності, а також інші умови, які сторони вважають за доцільне включити у договір.(ст.1109 ЦК України).
Статтею 443 ЦК України встановлено, що використання твору здійснюється лише за згодою автора, крім випадків правомірного використання твору без такої згоди, встановлених цим Кодек-сом та іншим законом.
Майновими правами інтелектуальної власності на твір, відповідно до ст.440 ЦК України та ч.3 ст.15 Закону, є: право на використання твору; виключне право дозволяти використання твору; право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке викорис-тання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.
За приписами статей 31, 32, 33 Закону, використання творів допускається виключно на ос-нові авторського договору з автором або іншою особою, що має авторське право, або з організацією колективного управління, яким об'єкти авторського права передали повноваження на управління своїми майновими авторськими правами.
Договори про передачу прав на використання творів укладаються у письмовій формі. В усній формі може укладатися договір про використання (опублікування) твору в періодичних видан-нях (газетах, журналах тощо). Договір про передачу прав на використання творів вважається укла-деним, якщо між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов (строку дії договору, спосо-бу використання твору, території, на яку поширюється передаване право, розміру і порядку випла-ти авторської винагороди, а також інших умов, щодо яких за вимогою однієї із сторін повинно бути досягнено згоди). Авторська винагорода визначається у договорі у вигляді відсотків від доходу, отриманого від використання твору, або у вигляді фіксованої суми чи іншим чином. При цьому ставки авторської винагороди не можуть бути нижчими за мінімальні ставки, встановлені Кабінетом міністрів України.
Суб'єкти авторського права і суміжних прав можуть управляти своїми правами особисто, через свого повіреного або через організацію колективного управління.(ст.45 Закону).
Особи, які використовують твори, виконання, програми мовлення, примірники фонограм (відеограм), згідно ч.4 ст.47 Закону, зобов'язані надавати організаціям колективного управління точний перелік використаних (усіх) творів, виконань, примірників фонограм (відеограм), програм мовлення разом з документально підтвердженими даними про одержані прибутки від їх вико рис-тання та повинні виплачувати організаціям колективного управління винагороду в передбачений термін і в обумовленому розмірі.
Відповідно до частин 3, 4 статті 48 Закону, повноваження на колективне управління майно-вими правами передаються організаціям колективного управління авторами та іншими суб'єктами авторського права і (або) суміжних прав на основі договорів, укладених у письмовій формі; орга-нізації колективного управління можуть управляти на території України майновими правами іно-земних суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав на основі договорів з аналогічними іно-земними організаціями, в тому числі й про взаємне представництво інтересів.
На основі одержаних повноважень організації колективного управління надають будь-яким особам шляхом укладання з ними договорів невиключні права на використання об'єктів авторсь-кого права і (або) суміжних прав. Організація колективного управління має право вимагати від осіб, які використовують об'єкти авторського права і суміжних прав, надання їм документів, що містять точні відомості про використання зазначених об'єктів, необхідні для збирання і розподілу винагороди. До функцій організацій колективного управління належать збір, розподіл і виплата зібраної винагороди за використання об'єктів авторського права і (або) суміжних прав суб'єктам авторського права і (або) суміжних прав, правами яких вони управляють, а також іншим суб'єктам прав відповідно до цього Закону.(ч.ч.5, 6 ст.48, ч.1 ст.49 Закону).
Таким чином, якщо ліцензійним договором передбачено оплатне використання об'єкта пра-ва інтелектуальної власності, ліцензіарові не може бути відмовлено у вимозі про стягнення плати з мотиву невикористання ліцензіатом відповідного об'єкта (якщо договір є чинним).
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до п.6.2 Договору у випадку, якщо жодна із сторін не повідомить письмово іншу сторону про припинення дії Договору протягом місяця до нас-тання зазначеної в п.6.1 дати, дія договору вважається подовженою на той самий строк і на тих же умовах, і так кожного разу коли протягом місяця до завершення строку дії Договору не буде на-лежного повідомлення про припинення. Належним повідомленням про припинення зі сторони користувача є лист з доданим до нього Актом припинення використання творів, що має бути під-писаний уповноваженими представниками сторін. Повідомлення про припинення дії цього Догово-ру має бути надіслане засобами поштового зв'язку (цінним листом), при цьому належним доказом направлення повідомлення є чек відділу поштового зв'язку із зазначенням вказаних в цьому Дого-ворі поштових реквізитів сторони, на адресу якої направлено листа, а також опис вкладення з від-тиском (печаткою) поштового відділу, який посвідчує відправлення зазначеного вище повідомлен-ня.
Матеріали справи не містять доказів повідомлення будь-якою стороною про припинення дії Договору №ТЗ-05/09/14 від 01.09.2014, тому колегія суддів вважає, що Договір відповідно до при-писів п.6.2 пролонгувався та станом на дату звернення із позовом є чинним.
Крім того, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що доводи Під-приємця щодо непідтвердження пролонгації договору у зв'язку з невиконанням ПО «УЛАПС» ви-мог пунктів 3.4, 3.5 Договору є безпідставними, оскільки положеннями цих пунктів обов'язок нада-вати звіти про використані твори та складати акти про виплату роялті покладається саме на корис-тувача - тобто ФОП Сторожука С.М.
Переглядаючи оскаржуване рішення колегія суддів звертає увагу, що матеріал справи не містять доказів здійснення оплати за Договором ОСОБА_1 у повному обсязі.
При цьому, суд першої інстанції правомірно встановив та врахував, що згідно реєстру пла-тіжних документів - ФОП Сторожуком С.М. 01.10.2014 здійснена оплата за роялті за жовтень 2014 року на суму 200 грн; 29.10.2014 - оплата за роялті за листопад 2014 року зг.рах.№14093 від 25.10. 2014 на суму 200 грн; 02.12.2014 - оплата за роялті за грудень 2014 року на суму 200 грн; 15.01. 2014 - оплата за роялті за січень 2015 року зг.рах.№17235 від 25.12.2014 на суму 200 грн; 03.02. 2015 - оплата за роялті за лютий 2015 зг.рах.1231 від 25.11.2015 на суму 200грн; 27.03.2018 - оплата згідно рахунка на оплату на суму 200 грн; 18.04.2018 - оплата згідно рахунка на оплату №6170 від 25.03.2018 на суму 200 грн; 15.05.2018 - оплата згідно рахунка на оплату №8352 від 25.04.2018 на суму 200 грн; 18.06.2018 - оплата згідно рахунка на оплату №10570 від 25.05.2018 на суму 400 грн. (т.1, арк.справи 161).
Однак вказані транзакції за 2018 рік в сумі 1000 грн не враховані Позивачем при зверненні з позовом, а тому суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні цієї частини вимог за безпідставністю нарахування.
Крім того, Міністерством розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України повідомлено, що згідно п.2 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміж-них прав» - свідоцтво Приватної організації «Українська ліга авторських і суміжних прав» від 24.01.2011 №19/2011 втратило чинність 22.04.2019. Відтак, починаючи з 22.04.2019 ПО «Українсь-ка ліга авторських і суміжних прав» не є організацією колективного управління.
У зв'язку із втратою чинності свідоцтва та невнесенням ПО «Українська ліга авторських і суміжних прав» до реєстру організацій колективного управління, остання відповідно до Закону України «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і суміжних прав» не є організацією колективного управління.
Згідно п.6.9 Договору у випадку втрати УЛАСП статусу організації колективного управління цей договір залишається чинним, а УЛАСП автоматично набуває статусу повіреного, що діє на підставі статті 46 Закону. Суб'єкт авторського права і (або) суміжних прав може доручити управ-ління своїми майновими правами повіреному на підставі укладеного з ним договору-доручення. Здійснюючи управління майновими правами, ця особа діє у межах повноважень, переданих їй суб'єктом авторського права і (або) суміжних прав.
Таким чином, статус повіреного особа набуває на підставі договору-доручення, при цьому, автоматичного набуття такого статусу за певних умов Законом не встановлено. Однак доказів набуття на підставі договору-доручення статусу повіреного Приватною організацією не надано.
Отже, нарахування боргу та інших платежів з 22.04.2019 - дати втрати Позивачем статусу організації колективного управління, на суму 2200 грн. є необґрунтованим та безпідставним.
Як вбачається з матеріалів справи, у відзиві на первісну позовну заяву Підприємець заявив про сплив строку позовної давності.
Згідно із вимогами ст.ст. 256, 257, 261 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Перебіг позовної давності почи-нається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
За змістом частини першої статті 261 ЦК України, позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.
Перш ніж застосовувати позовну давність, суду слід з'ясувати чи порушене право або охоро-нюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі пра-во чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але по-зовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі - суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності, за відсутності наведених позивачем поважних причин її про-пущення.
При цьому, початок перебігу позовної давності визначається за правилами статті 261 ЦК України. Так, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла дові-датися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Отже, коли судом на підставі досліджених доказів буде встановлено, що право особи, про захист якого вона просить, порушене, а стороною у спорі до винесення рішення буде заявлено про застосування позовної давності, і буде встановлено, що строк позовної давності пропущено без по-важних причин, суд на підставі статті 267 ЦК України ухвалює рішення про відмову в задоволенні позову за спливом позовної давності. У разі визнання судом причин пропущення позовної давнос-ті поважними, порушене право підлягає захисту.
Згідно штемпеля відділення поштового зв'язку, позовна заява подана 20.02.2020. Таким чином, трьохрічний термін стягнення боргу сплив у лютому 2017 року. А тому, нарахування боргу в сумі 800 грн. за період листопад 2016 року - лютий 2017 року є безпідставним, у зв'язку зі спли-вом позовної давності, про яку заявлено іншою стороною.
Таким чином суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що підставними і таки-ми, що підлягають стягненню є 4000 грн. основного боргу, у стягненні боргу на суму 4000 грн. (1000 грн. не врахованих оплат + 2200 грн., заявлених після втрати чинності свідоцтвом + 800 грн. за спливом строку позовної давності) слід відмовити.
Поряд із цим, згідно п.3.6 Договору, в разі прострочення платіж стосовно одного місяця на строк більший ніж 4-ри місяці - користувач повинен сплатити УЛАСП штраф, який складає 100% розміру простроченого платежу. Крім цього, у разі зазначеної прострочки УЛАСП набуває право на дострокове отримання винагороди (роялті) за строк в повному обсязі.
Згідно розрахунку розмір дострокової сплати роялті на суму 1200 грн. нараховано за період з березня 2020 року по серпень 2020 року. У зв'язку з тим, що з 22.04.2019 ПО «Українська ліга авторських і суміжних прав» не є організацією колективного управління, нархування роялті є без-підставними, тому суд першої інстанції правомірно відмовив у частині стягнення дострокової сплати роялті на суму 1200 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, Позивач заявив до стягнення додаткові вимоги.
Так, відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України - одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.(статті 526, 530 ЦК України).
Позивач за первісним позовом нарахував відповідачу 999 грн. 50 коп. інфляційних втрат за період з листопада 2016 року по лютий 2020 року, 391 грн. 56 коп. -3% за період 27.10.2016 по 27.01.2020 та 7200 грн. штрафу за період з 24.02.2017 по 27.01.2020.
Перевіривши згідно ст.625 ЦК України розрахунок суми додаткових вимог, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що обґрунтованими і такими що підлягають задо-воленню є 630 грн 30 коп. інфляційних втрат, 263 грн 69 коп. -3% річних, нарахованих за три роки, які передували даті звернення за мінусом 1000 грн., сплаченої у 2018 році та 2200 грн. заявленого боргу після втрати чинності свідоцтва.
Таким чином, частково задоволені та оспорювані Відповідачем суми інфляційних втрат і річних нараховані підставно та обчислені арифметично вірно, тому підлягають стягненню з Відпо-відача, про що вірно вказано судом першої інстанції.
Відповідно до ч.1 ст.546, ч.1 ст.549 ЦК України та ст.230 ГК України, виконання зобов'я-зання може забезпечуватися неустойкою, якою є грошова сума або інше майно, які боржник пови-нен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пунктом 3.7 Договору сторони встановили, що у разі невиконання або неналежного вико-нання п.3.4, 4.2 Договору, користувач зобов'язаний сплатити на користь УЛАСП штраф у розмірі 100% від загального розміру щомісячного платежу, що визначений сторонами у відповідних до-датках до цього Договору.
Дослідивши обставини справи, зважаючи на викладене і встановивши підстави порушення Відповідачем грошового зобов'язання - суд першої інстанції правомірно врахував факт втрати Позивачем статусу організації колективного управління з 22.04.2019 та відмовив у стягненні 3 200 грн. штрафу.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно задово-лив позов Приватної організації в частині, присудивши до стягнення з Підприємця 4000 грн основ-ного боргу, 4000 грн штрафу, 630 грн 30 коп. інфляційних втрат, 263 грн 69 коп. -3% річних, а тому в цій частині рішення господарського суду Волинської області від 10.09.2020 у даній справі належить залишити без змін.
Підприємець у своїй скарзі також вважає надмірними витрати на правову допомогу, які присуджено до стягнення з нього на користь Приватної організації в сумі 2624 грн. 55 коп.
Судові витрати, відповідно до приписів статті 123 ГПК України, складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, нале-жать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведен-ням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно з приписами статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою ад-воката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За резу-льтатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподі-лу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу ад-воката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу до-помогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правни-чої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правни-чої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на під-ставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судо-вих витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відпо-відних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репута-цію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з ч.8 ст.129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має спла-тити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або про-тягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Матеріалами справи стверджується, що на підтвердження зазначених витрат Позивачем надано суду: - договір №8.179-А від 31.01.2020 про надання професійної правничої допомоги, укладений між ПО УЛАСП (клієнтом) та адвокатським об'єднанням «Інтелкрафтс»; - наказ адво-катського об'єднанням «Інтелкрафтс» від 31.01.2020 №8.179 про здійснення судового представ-ництва адвокатами Хлєбніковим С.Г. та Сербуль О.Ю.; - копії свідоцтв про право зайняття адво-катською діяльністю від 11.12.2017 та від 28.02.2008.; - довіреність ПО УЛАСП від 31.01.2020 на представництво його інтересів адвокатами Хлєбніковим С.Г. та Сербуль О.Ю.; - акт затвердження сторонами обсягу надання правничої допомоги в суді першої інстанції в розмірі 6000грн., яка оплачена клієнтом від 26.02.2020; - платіжне доручення №703 від 26.02.2020, за яким Позивач сплатив адвокатському об'єднанню «Інтелкрафтс» 6000 грн. за професійну правничу допомогу згід-но договору №8.179-А від 31.01.2020.
Згідно з п.2 ч.1, п.3 ч.4 ст.129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що вини-кають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про стягнення з Відпові-дача за первісним позовом в користь Позивача за первісним позовом 1050 грн. 82 коп. витрат зі сплати судового збору та 2624 грн. 55 коп. витрат на професійну правничу допомогу пропорційно розміру задоволених вимог. При цьому суд першої інстанції відмовив у стягненні з Підприємця 750 грн. на роздруківку та посвідчення копій документів, оскільки такі не можуть бути віднесені до жодного з видів правничої допомоги та не підлягають відшкодуванню.
Переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги колегія судів вважає, що матеріалами справи спростовуються посилання Скаржника на недійс-ність Договору та додатків до нього, а також правомірним є висновок суду першої інстанції про часткове задоволення первісного позову, яке ухвалене з врахуванням як спливу строків позовної давності та втрати Позивачем статусу організації колективного управління, так і у звязку із без-підставністю заявлених вимог.
Враховуючи всі вищевикладені обставини в сукупності колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку щодо безпідставності позову, позаяк оспорюваний Договір укладено на виконання його умов з реальною метою та настанням наслідків, передбаче-них його умовами.
Всі доводи апеляційної скарги розглянуто, порушених, невизнаних або оспорених прав чи інтересів Скаржника не встановлено.
Таким чином, матеріалами справи спростовуються доводи Позивача про неправомірність висновків суду першої інстанції щодо безпідставності позову, а тому рішення суду першої інстан-ції належить залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Статтею 74 ГПК України передбачено обов'язок кожної із сторін довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та без-посередньому дослідженні наявних у справі доказів.(ст.86 ГПК України).
Отже, доводи Скаржника, зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнають-ся такими, що можуть бути підставою згідно ст.ст. 277, 278 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, тому суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарсь-кого суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст.ст.34, 86, 129, 232, 233, 240, 275, 276, 282, 284, 287 Господарського процесуа-льного кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Сторожука Сергія Миколайовича на рішення господарського суду Волинської області від 10.09.2020 у справі №903/132/20 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верхов-ного Суду протягом 20 днів з моменту виготовлення повного тексту постанови.
3. Матеріали справи №903/132/20 повернути до господарського суду Волинської області.
Головуючий суддя Грязнов В.В.
Суддя Олексюк Г.Є.
Суддя Петухов М.Г.