вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"03" грудня 2020 р. м.Київ Справа№ 910/17431/19
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Станіка С.Р.
суддів: Дикунської С.Я.
Тищенко О.В.
за участю секретаря судового засідання Бовсунівської Л.О.
за участю представників учасників справи згідно з протоколом судового засідання від 03.12.2020
розглянувши у відкритому судовому засіданн матеріали апеляційної скарги
Товариства з обмеженою відповідальністю "Прінт Інжинірінг"
на рішення Господарського суду міста Києва
від 16.06.2020 (повне рішення складено 10.07.2020)
у справі №910/17431/19 (суддя Котков О.В.)
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Прінт Інжинірінг"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вентурє інвест"
про визнання недійсним договору
Короткий зміст позовних вимог
Товариства з обмеженою відповідальністю "Прінт Інжинірінг" (далі - позивач, ТОВ "Прінт Інжинірінг") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вентурє інвест" (далі - відповідач, ТОВ"Вентурє інвест") про визнання недійсним договір від 15.08.2017 року про забезпечення виконання зобов'язань, які можуть виникнути у майбутньому, укладений між позивачем та відповідачем.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що укладений між ТОВ «Прінт Інжінірінг» та ТОВ «Вентурє Інвест» договір від 15.08.2017 про забезпечення виконання зобов'язань, які можуть виникнути у майбутньому за своїм змістом суперечать вимогам ст. 203, 215, 232 Цивільного кодексу України, оскільки оспорюваний договір від імені позивача було підписано директором ОСОБА_1 з перевищенням повноважень всупереч положенням статуту ТОВ "Прінт Інжинірінг" та контракту з директором ТОВ "Прінт Інжинірінг" без отримання погодження загальних зборів учасників ТОВ "Прінт Інжинірінг". Оспорюваний договір було укладено, внаслідок зловмисної домовленості директора ТОВ "Прінт Інжинірінг" ОСОБА_1. з ТОВ "Вентурє інвест" без наявності господарської мети.
Короткий зміст заперечень проти позову
Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що на виконання оспорюваного договору позивачем на користь відповідача було перераховано кошти 27.03.2019 року, позивачем не надано суду доказів на підтвердження злочинної змови ОСОБА_1. з представниками відповідача, оспорюваний договір підписувався 15.08.2018 року, а дата 15.08.2017 року вказана помилково.
Крім того, відповідач вказував, що Господарським судом міста Києва розглянуто справу № 910/11051/19 за позовом ТОВ"Вентурє інвест" до ТОВ "Прінт Інжинірінг", третя особа - ПАТ АБ «Укргазбанк» про стягнення коштів за договором, і позов було задоволено у повному обсязі, а отже, рішення у даній справі фактично встановлює дійсність оспорюваного договору про забезпечення виконання зобов'язань, які можуть виникнути в майбутньому від 15.08.2018.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення
Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.06.2020 у справі №910/17431/19 в позові відмовлено повністю.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що приймаючи до уваги положення Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку, що позивачем при зверненні до суду з вимогами про визнання договору недійсним не доведено наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання правочинів недійсними. Доводи позивача, що висвітлені у позові, не знайшли свого підтвердження при дослідженні доказів та встановленні обставин справи.
З огляду на наведене, беручи до уваги ті обставини, що спірний договір не суперечить положенням ст. 203, 215 Цивільного кодексу України, іншим вимогам чинного законодавства, містить всі істотні умови встановленні законодавством для даного виду правочину, виходячи з положень законодавства України, матеріалів та обставин справи, у даному випадку відсутні підстави для визнання недійсним договору від 15.08.2017
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погодившись з вказаним рішенням, позивач ТОВ "Прінт Інжинірінг" 29.07.2020 звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати повністю рішення Господарського суду міста Києва від 16.06.2020 у справі №910/17431/19 та ухвалити нове судове рішення, яким позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Прінт Інжинірінг" задовольнити та визнати недійсним договір від 15.08.2017 року про забезпечення виконання зобов'язань, які можуть виникнути у майбутньому, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Прінт Інжінірінг" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вентурє Інвест".
Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом при ухваленні оскаржуваного рішення порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права, рішення суду першої інстанції ухвалено при неповному дослідженні доказів та з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, а зроблені судом висновки не відповідають обставинам справи.
Скаржник наголошував на тому, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції не було враховано, зокрема, тих обставин, що:
- позивач не укладав договір від 15.08.2017, а про його існування він дізнався після отримання від відповідача позовної заяви, яка розглядалась в межах справи № 910/11051/19;
- оспорюваний правочин підписано, внаслідок зловмисної домовленості генерального директора позивача ОСОБА_1 із відповідачем, що підтверджується тим, що вказана особа усвідомлювала про те, що вчиняла вказаний правочин в свій останній робочий день перед звільненням, всупереч інтересам товариства, маючи на меті виведення коштів 6 300 000 грн.;
- умови правочину суперечать одна одній, містять відомості про події, які ще не настали;
- судом невірно розтлумачено п. 9.17 Статуту, оскільки оспорюваний правочин має розцінюватись, як тотожний договорам, перелік яких наведений у вказаному пункті договору, оскільки за ним виведено кошти, а також не враховано умови, що оспорюваний правочин підписано директором ОСОБА_1 з перевищенням повноважень, внаслідок зловмисної домовленості з представником відповідача;
- судом першої інстанції неправильно застосовано ст. ст. 241, 251, 252, 252, 509,553 Цивільного кодексу України
- судом першої інстанції допущено порушення норм процесуального права, зокрема не враховано висновок фахівця у економічних дослідженнях № 3-08/19 від 23.08.2019, який був наданий суду першої інстанції разом із позовом;
- оскільки жодним учасником спору не було виконано вимоги ухвали Господарського суду міста Києва від 10.03.2020, якою було витребувано належним чином засвідчені копії договорів від 15.08.2017 та від 15.08.2018 про забезпечення зобов'язань, які можуть виникнути в майбутньому, позивачем було заявлено клопотання в порядку ч. 2 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України щодо визнання обставини встановленою, зокрема щодо події укладення оспорюваного правочину саме 15.08.2017, а також визнати відсутньою подію укладення відповідного договору 15.08.2018, проте, судом першої інстанції безпідставно не застосовано приписи наведеної процесуальної норми;
- також судом першої інстанції не розглянуто заяви позивача про застосування наслідків недійсності правочину в порядку ч. 5 ст. 216 Цивільного кодексу України, зокрема у випадку задоволення позову стягнути з відповідача на користь позивача грошові кошти в сумі 6 300 000,00 грн.
25.11.2020 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшли додаткові письмові пояснення, в яких позивач додатково наголошував, що судом невірно розтлумачено п. 9.17 Статуту, оскільки оспорюваний правочин має розцінюватись, як тотожний договорам, перелік яких наведений у вказаному пункті договору, оскільки за ним виведено кошти, а тому вказаний договір має розцінюватись як «тотожний ним».
Короткий зміст заперечень проти апеляційної скарги
25.08.2020 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Вентурє інвест" надійшов відзив на апеляційну скаргу, який прийнято судом апеляційної інстанції до розгляду згідно з приписами ст. 263 Господарського процесуального кодексу України.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Вентурє інвест" у відзиві на апеляційну скаргу вказував на те, що рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підстави для його скасування - відсутні.
Зокрема, Товариства з обмеженою відповідальністю "Вентурє інвест" посилалось на те, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивачем не доведено обставин з якими закон пов'язує визнання правочинів недійсними. Доводи позивача, що висвітлені у позові не знайшли свого підтвердження при дослідженні доказів та при встановленні обставин справи.
Крім того, Товариство з обмеженою відповідальністю "Вентурє інвест" у відзиві вказував про те, що у розпорядження суду не було надано оригінал примірника Договору з метою проведення експертизи і за таких обставин, суд був позбавлений можливості вжити заходів щодо правильності твердження сторін щодо дати укладення оспорюваного договору.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу № 910/17431/19 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Прінт Інжинірінг"на рішення Господарського суду міста Києва від 16.06.2020 розподілено для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя Станік С.Р., судді - Шаптала Є.Ю., Дикунська С.Я.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.08.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Прінт Інжинірінг" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.06.2020, розгляд справи призначено на 24.09.2020.
24.09.2020 розгляд справи не відбувся у зв'язку з перебуванням головуючого судді Станіка С.Р. на лікарняному до 10.10.2020.
У зв'язку з перебуванням з 12.10.2020 суддів Дикунської С.Я. та Шаптали Є.Ю., які входять до складу колегії суддів і не є суддями-доповідачами у відпустці, здійснити призначення справи та її розгляд у визначеному складі колегії суддів - неможливо.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи від 12.10.2020, справу передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Станік С.Р. (суддя-доповідач), судді Тищенко О.В., Хрипун О.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.10.2020 справу № 910/17431/19 прийнято до провадження колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Станік С.Р., судді: Тищенко О.В., Хрипун О.О. для розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Прінт Інжинірінг"на рішення Господарського суду міста Києва від 16.06.2020, розгляд справи ухвалено здійснити 19.11.2020.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.11.2020 у розгляді справи № 910/17431/19 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Прінт Інжинірінг" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.06.2020 оголошено перерву у судовому засіданні до 03.12.2020 об 12 год. 30 хв.
У зв'язку з перебуванням 03.12.2020 судді Хрипуна О.О. у відпустці, здійснити розгляд справи у визначеному складі колегії суддів - неможливо.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи від 03.12.2020, справу передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Станік С.Р. (суддя-доповідач), судді Тищенко О.В., Дикунська С.Я.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.12.2020 прийнято справу №910/17431/19 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Прінт Інжинірінг" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.06.2020 до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя - Станік С.Р. (суддя-доповідач), судді Тищенко О.В., Дикунська С.Я., здійснивши її розгляд в раніше призначеному судовому засіданні 03.12.2020.
Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання
У судове засідання 03.12.2020 з'явилися представники позивача (скаржника) та відповідача.
Представник позивача (скаржника) в судовому засіданні надав пояснення по суті справи, підтримав вимоги викладені у апеляційній скарзі, просив суд задовольнити скасувати повністю рішення Господарського суду міста Києва від 16.06.2020 у справі №910/17431/19 та ухвалити нове судове рішення, яким позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Прінт Інжинірінг" задовольнити та визнати недійсним договір від 15.08.2017 року про забезпечення виконання зобов'язань, які можуть виникнути у майбутньому, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Прінт Інжінірінг" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вентурє Інвест".
Представник відповідача надав пояснення по суті справи, в яких зазначив, що заперечує проти апеляційної скарги з підстав, наведених у відзиві на апеляційну скаргу, просив суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення залишити без змін як таке, що ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Як підтверджується наявними матеріалами справи та вірно встановлено судом першої інстанції, в матеріалах справи міститься належним чином засвідчена позивачем копія договору від 15.08.2017 про забезпечення виконання зобов'язань, які можуть виникнути в майбутньому. Сторонами даного договору вказано ТОВ "Прінт Інжінірінг" (боржник) та ТОВ "Вентурє інвест" (поручитель).
Пунктом 1.1. вказаної копії договору встановлено: "Поручитель має право у разі невиконання Боржником зобов'язання, що випливає з Кредитного договору №2/2017-КЛ-Ю від 15.08.2017р., Кредитного договору №3/2017-КЛ-Ю від 30.08.2017р., Кредитного договору №4/2017-КЛ-Ю від 18.09.2017р., укладеного ТОВ "Прінт інжінірінг" з АТ "Укргазбанк", звернення стягнення на предмет застави у відповідності до Договору застави№2/2017-КЛ-Ю про заставу майнових прав від 15.08.2017р. укладеного між ТОВ "Вентурє інвест" та АТ "Укргазбанк", в результаті чого у Поручителя виникне право регресної вимоги до Боржника та право отримати задоволення своїх вимог за рахунок предмету поручительства переважно перед іншими кредиторами боржника".
Від імені позивача вказаний договір підписано генеральним директором ОСОБА_1 та скріплено печаткою позивача.
Відповідно до положень абзацу 6 пункту 9.17 статуту ТОВ "Прінт Інжінірінг", затвердженого рішенням загальних зборів учасників 19.12.2016 року, до компетенції генерального директора відноситься укладення, виключно у разі отримання погодження загальних зборів учасників, договорів кредиту, позики, позички, безповоротної фінансової допомоги, поворотної фінансової допомоги, або тотожних з ним.
Аналогічні положення щодо повноважень керівника позивача містяться в абзаці 5 пункту 4.1 Контракту з генеральним директором ТОВ "Прінт Інжінірінг" ОСОБА_1 від 28.12.2016 року.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що оспорюваний договір не суперечить положенням ст. 203, 215 Цивільного кодексу України, іншим вимогам чинного законодавства, містить всі істотні умови встановленні законодавством для даного виду правочину, виходячи з положень законодавства України, матеріалів та обставин справи, у даному випадку відсутні підстави для визнання недійсним договору від 15.08.2017 року про забезпечення виконання зобов'язань, які можуть виникнути у майбутньому.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Згідно із ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.
Нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, вважається таким з моменту його вчинення (частина перша статті 236 ЦК України).
За змістом частини третьої статті 207 ГК України господарське зобов'язання, визнане судом недійсним, також вважається недійсним з моменту його виникнення.
У силу припису частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, встановлених частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 названого Кодексу, саме на момент вчинення правочину.
Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено (договір, який не укладено).
У зв'язку з наведеним господарським судам необхідно встановлювати, чи є оспорюваний правочин вчиненим та з якого моменту (статті 205 - 210, 640 ЦК України, частини друга - п'ята, сьома статті 180 ГК України тощо).
Так, матеріали справи свідчать, що позивачем в обгрунтування підстав позову та апеляційної скарги вказувалось про те, що позивач не укладав договір від 15.08.2017, а про його існування він дізнався після отримання від відповідача позовної заяви, яка розглядалась в межах справи № 910/11051/19.
Також, відповідачем у відзиві вказувалось про те,що у розпорядження суду не було надано оригінал примірника Договору з метою проведення експертизи і за таких обставин, суд був позбавлений можливості вжити заходів щодо правильності твердження сторін щодо дати укладення оспорюваного договору.
Суд першої інстанції, стосовно посилань сторін на укладення оспорюваного договору не 15.08.2017 року, а в інші періоди, вказав на наступне:
- відповідно до положень статті 99 Господарського процесуального кодексу України, суд призначає експертизу у справі коли для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання;
- саме такою обставиною є дата укладення спірного договору.
- для встановлення (визначення) відносної давності виконання документа призначається технічна експертиза документів (Науково-методичні рекомендації з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджені наказом Міністерства юстиції України №53/5 від 08.10.1998р.);
- судом вчинялись дії щодо отримання оригіналу оспорюваного правочину (витребування у відповідача), проте оригіналу договору суду надано не було, представниками сторін суду було вказано про відсутність в них такого доказу, за таких обставин, суд був позбавлений можливості вжити заходів для дослідження тверджень сторін щодо дати укладення оспорюваного договору та встановлення такої обставини.
Позивач в апеляційній скарзі вказував, що оскільки жодним учасником спору не було виконано вимоги ухвали Господарського суду міста Києва від 10.03.2020, якою було витребувано належним чином засвідчені копії договорів від 15.08.2017 та від 15.08.2018 про забезпечення зобов'язань, які можуть виникнути в майбутньому, позивачем було заявлено клопотання в порядку ч. 2 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України щодо визнання обставини встановленою, зокрема щодо події укладення оспорюваного правочину саме 15.08.2017, а також визнати відсутньою подію укладення відповідного договору 15.08.2018, проте, судом першої інстанції безпідставно не застосовано приписи наведеної процесуальної норми.
Ч. 1 , 2 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що 1. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Ч. 1-3 ст. ст. 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Статтею 91 Господарського процесуального кодексу України визначено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (ч. 1). Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. (ч. 2). Учасники справи мають право подавати письмові докази в електронних копіях, посвідчених електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до закону. Електронна копія письмового доказу не вважається електронним доказом. (ч. 3). Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством (ч. 4). Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення. (ч. 5). Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.(ч. 6).
З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції встановив, що позивач вказував на те, що оспорюваний правочин укладено саме 15.08.2017, а також заперечував проти події укладення оспорюваного правочину 15.08.2018.
З метою встановлення як факту укладення оспорюваного договору, так і дати його укладення (тобто вчинення), щодо якої у сторін спору існують різні точки зору, судом апеляційної інстанції було поставлено на обговорення питання стосовно надання для дослідження оригіналу оспорюваного договору, з метою встановлення як факту його укладення/вчинення (з огляду на приписи ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України), так і безпосередньо дати вчинення правочину (з огляду на частини третьої статті 207 ГК України, ч. 1 статті 236 ЦК України), з метою встановлення обставин справи та перевірки їх доказами, з урахуванням приписів ст. ст. 76-79, ч. 6 ст. 91 Господарського процесуального кодексу України.
Проте, учасниками спору не було надано суду апеляційної інстанції для огляду та дослідження оригіналу оспорюваного правочину, датованого згідно наявної в матеріалах справи засвідченої позивачем копії саме 15.08.2017, на яку позивач посилався саме в підтвердження факту вчинення оспорюваного правочину, як не надано і доказів в підтвердження існування договору, укладеного саме 15.08.2018, як н цьому наголошував відповідач.
Таким чином, суд апеляційної інстанції, враховуючи приписи ст. 14 Господарського процесуального кодексу України дійшов висновку, що ні суду першої інстанції станом на момент вирішення спору, ні суду апеляційної інстанції станом на момент розгляду справи не було представлено для дослідження і огляду саме оригінал оспорюваного правочину, у зв'язку з чим суд апеляційної інстанції в силу приписів ч. 6 ст. 91 Господарського процесуального кодексу України позбавлений можливості здійснити оцінку наявної у справі копії договору,саме як оригіналу, який підтверджує саме факт вчинення оспорюваного правочину.
При цьому, доведення факту вчинення оспорюваного правочину покладається судом на позивача в силу приписів ст. 14, 76-80 Господарського процесуального кодексу України, як особу, яка посилається на порушення оспорюваним правочином внаслідок його вчинення, прав та охоронюваних законом інтересів позивача,як учасника такого правочину.
При цьому, судом першої інстанції вірно зазначено, що судом вчинялись дії щодо отримання оригіналу оспорюваного правочину, проте оригіналу договору суду надано не було, представниками сторін суду було вказано про відсутність в них такого доказу, і наслідками таких дій учасників спору суд першої інстанції визнав позбавлення можливості вжити заходів для дослідження тверджень сторін щодо дати укладення оспорюваного договору та встановлення такої обставини, як вчинення оспорюваного правочину, з чим суд апеляційної інстанції погоджується та вважає за необхідне оцінити вказану обставину в контексті вимог щодо визнання недійсним договору з огляду на ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України, частину третьої статті 207 ГК України, ч. 1 статті 236 ЦК України.
Ссуд апеляційної інстанції зазначає, що суд першої інстанції посилався зокрема, і на те, що для встановлення (визначення) відносної давності виконання документа призначається технічна експертиза документів., проте, суд апеляційної інстанції враховує, що вказане питання входить до предмету дослідження у випадку підтвердження факту укладення (вчинення) оспорюваного правочину, з метою застосування відповідної норми права та/або установчих документів, чинних на момент укладення відповідного оспорюваного правочину.
При цьому, суд апеляційної інстанції наголошує, що як зазначалось вище, недійсним в силу приписів ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України, частини третьої статті 207 ГК України, ч. 1 статті 236 ЦК України може бути визнаний лише вчинений правочин в розумінні статті 205 - 210, 640 ЦК України, частини друга - п'ята, сьома статті 180 ГК України.
Суд апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду справи встановив, матеріали справи не містять оригіналу оспорюваного правочину, щодо якого учасниками спору зазначаються різні правові позиції щодо його вчинення певний період та різні дати, не надано для огляду наведений доказ позивачем, як особою, яка повинна довести свої вимоги з огляду на їх заперечення відповідачем, з урахуванням належних, допустимих, достовірних та вірогідних доказів згідно з приписами ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, а тому позивачем не подано доказів вчинення оспорюваного правочину ні станом на момент вирішення спору судом першої інстанції, ні станом на момент вирішення спору судом апеляційної інстанції.
При цьому, доводи скаржника про те, що оскільки жодним учасником спору не було виконано вимоги ухвали Господарського суду міста Києва від 10.03.2020, якою було витребувано належним чином засвідчені копії договорів від 15.08.2017 та від 15.08.2018 про забезпечення зобов'язань, які можуть виникнути в майбутньому, позивачем було заявлено клопотання в порядку ч. 2 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України щодо визнання обставини встановленою, зокрема щодо події укладення оспорюваного правочину саме 15.08.2017, а також визнати відсутньою подію укладення відповідного договору 15.08.2018, проте, судом першої інстанції безпідставно не застосовано приписи наведеної процесуальної норми - судом апеляційної інстанції відхиляються з огляду на те, що первісно при вирішенні спору щодо визнання правочину недійсним підлягає встановленню обставина вчинення оспорюваного правочину, яка підлягає встановленню за допомогою належних, допустимих, достовірних та вірогідних доказів згідно з приписами ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням зокрема і ч. 6 ст. 91 наведеного Кодексу, яким в контексті спірних правовідносин сторін, - є оригінал оспорюваного договору, який є саме належним доказом в підтвердження такої обставини та відповідно, події, і який не може замінюватись іншими засобами доказування. При цьому, суд апеляційної інстанції наголошує, що позивачем не було доведено суду і вжиття усіх необхідних заходів щодо подання оригіналу оспорюваного правочину в підтвердження обставини вчинення оспорюваного правочину 15.08.2017, як і їх вичерпування щодо подання такого доказу згідно з приписами процесуального закону.
Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку що вимоги позивача про визнання недійсним договору від 15.08.2017 року про забезпечення виконання зобов'язань, які можуть виникнути у майбутньому - задоволенню не підлягають з урахуванням мотивів даної постанови, з огляду на приписи ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України, частини третьої статті 207 ГК України, ч. 1 статті 236 ЦК України, оскільки недійсним може бути визнаний лише вчинений правочин в розумінні статті 205 - 210, 640 ЦК України, частини друга - п'ята, сьома статті 180 ГК України, а вчинення оспорюваного правочину позивачем не підтверджено належним доказом (оригіналом), а наявна в матеріалах справи копія оспорювалась відповідачем з огляду на заперечення щодо дати вчинення правочину, що відповідно, впливає і на обставину вчинення правочину, яка позивачем не доведена в силу приписів ст. 76-80 Господарського процесуального кодексу України.
Доводи скаржника про те, що оспорюваний правочин підписано, внаслідок зловмисної домовленості генерального директора позивача ОСОБА_1 із відповідачем, що підтверджується тим, що вказана особа усвідомлювала про те, що вчиняла вказаний правочин в свій останній робочий день перед звільненням, всупереч інтересам товариства, маючи на меті виведення коштів 6 300 000 грн., - умови правочину суперечать одна одній, містять відомості про події, які ще не настали, судом невірно розтлумачено п. 9.17 Статуту, оскільки оспорюваний правочин має розцінюватись, як тотожний договорам, перелік яких наведений у вказаному пункті договору, оскільки за ним виведено кошти, а також не враховано умови, що оспорюваний правочин підписано директором ОСОБА_1 з перевищенням повноважень, внаслідок зловмисної домовленості з представником відповідача - судом апеляційної інстанції відхиляються, оскільки вказані доводи стосуються факту вчинення оспорюваного правочину у певну дату, з урахуванням чинної редакції установчих документів та приписів закону. А оскільки обставина вчинення оспорюваного правочину, яка підлягає встановленню за допомогою належних, допустимих, достовірних та вірогідних доказів згідно з приписами ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням зокрема і ч. 6 ст. 91 наведеного Кодексу, яким в контексті спірних правовідносин сторін, - є оригінал оспорюваного договору, який є належним доказом в підтвердження такої обставини та відповідно, події, і який не може замінюватись іншими засобами доказування, - позивачем не надано, а тому і вказані доводи не можуть бути прийняті як підстава для задоволення позову, виходячи з окресленого позивачем предмету: визнання недійсним договору від 15.07.2017.
Доводи скаржника про те, що судом першої інстанції допущено порушення норм процесуального права, зокрема не враховано висновок фахівця у економічних дослідженнях № 3-08/19 від 23.08.2019, який був наданий суду першої інстанції разом із позовом, - судом апеляційної інстанції відхиляються з огляду на мотиви, наведені у даній постанові, а також і те, що вказаний висновок жодним чином не впливає оцінку обставин справи в контексті спірних правовідносин сторін, з урахуванням і приписів ст.ст. 108, 109 Господарського процесуального кодексу України.
Також, доводи скаржника про те, що судом першої інстанції не розглянуто заяви позивача про застосування наслідків недійсності правочину в порядку ч. 5 ст. 216 Цивільного кодексу України, зокрема у випадку задоволення позову стягнути з відповідача на користь позивача грошові кошти в сумі 6 300 000,00 грн. - судом апеляційної інстанції відхиляються як підстава для скасування оскаржуваного рішення, оскільки позивач не позбавлений права реалізувати свої вимоги щодо спірних коштів у встановленому законом порядку, визначивши правову підставу їх повернення з посиланням на відповідну норму матеріального права.
З огляду на викладене, оцінивши в сукупності наявні матеріали справи та здійснивши перевірку їх доказами, суд апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду справи встановив, що позивач не довів в розумінні ст. 74-79 Господарського процесуального кодексу України ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог, і зважаючи на відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог у даній справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги задоволенню не підлягають за мотивів, наведених у даній постанові.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).
Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд не вбачає підстав для зміни або скасування рішення Господарського суду міста Києва від 16.06.2020 у справі №910/17431/19, за наведених скаржником доводів апеляційної скарги.
Розподіл судових витрат
Згідно із ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 129, 240, 269, 270, 273, 275, 276, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Прінт Інжинірінг"
на рішення Господарського суду міста Києва від 16.06.2020 у справі №910/17431/19 - залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 16.06.2020 у справі №910/17431/19 - залишити без змін.
3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за Товариством з обмеженою відповідальністю "Прінт Інжинірінг".
4. Матеріали справи №910/17431/19 повернути до місцевого господарського суду.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку, строки та випадках, визначених ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Касаційна скарга на постанову подається протягом 20 днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Дата підписання повного тексту постанови: 28.12.2020.
Головуючий суддя С.Р. Станік
Судді С.Я. Дикунська
О.В. Тищенко