29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98
"23" грудня 2020 р. Справа № 924/137/20
Господарський суд Хмельницької області у складі судді Гладюка Ю. В., при секретарі Сарело Р.О., розглянувши матеріали справи
за позовом заступника прокурора Хмельницької області, м. Хмельницький в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, м. Хмельницький
до 1. товариства з обмеженою відповідальністю "Зарус-Інвест", м. Київ
до 2. товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Еко-Граунд", с. Колодіївка, Кам'янець-Подільський район, Хмельницька область
про витребування земельної ділянки
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів:
- ОСОБА_1 , м. Хмельницький
- ОСОБА_2 , м. Київ
учасники справи:
від позивача - Таращан Ю.Л. за довіреністю
від відповідачів - не з'явились
від прокуратури - Максимчук Л.В. прокурор відділу
від третіх осіб - не з'явились
встановив:
Прокурор, в інтересах позивача просить суд витребувати у ТОВ "Зарус-Інвест" та ТОВ "Агро-Еко-Граунд" на користь держави в особі ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області земельну ділянку з кадастровим номером 6822484100:02:003:0133, загальною площею 2 га., що розташована за межами населених пунктів Колодіївської сільської ради Кам'янець-Подільського району Хмельницької області (Китайгородська об'єднана територіальна громада), що була передана ОСОБА_1 відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру в Хмельницькій області від 23.12.16 № 22-34152-СГ.
Обгрунтовуючи позов, прокурор зазначає, що наказом ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області від 23.12.16 № 22-34152-СГ, затверджено проект землеустрою щодо відведення та передачі у власність ОСОБА_1 земельної ділянки із кадастровим номером 6822484100:02:003:0133, площею 2 га, яка знаходиться за межами населених пунктів Колодіївської сільської ради, Кам'янець-Подільського району, Хмельницької області. На підставі даного наказу зареєстровано право власності на вказану земельну ділянку за ОСОБА_1 .
В подальшому, на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 30.05.17 право власності на вищевказану земельну ділянку перейшло від гр. ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , яка, в свою чергу передала дану земельну ділянку до статутного капіталу ТОВ „Зарус-Інвест”. Право власності на дану земельну ділянку за ТОВ „Зарус-Інвест” зареєстровано 17.03.18.
На даний час земельна ділянка із кадастровим номером 6822484100:02:003:0133, на підставі договору оренди від 20.03.18 перебуває в оренді ТОВ „Агро-Еко-Граунд”
Рішеннями Кам'янець-Подільського міськрайонного суду від 30.10.19 № 676/81/19 наказ ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області від 23.12.16 № 22-34152-СГ визнано недійсним.
Таким чином, земельна ділянка з кадастровим номером 6822484100:02:003:0133 що розташована за межами населених пунктів Колодіївської сільської ради Кам'янець-Подільського району Хмельницької області (Китайгородська об'єднана територіальна громада) вибула із земель державної власності внаслідок незаконного використання гр. ОСОБА_1 права на повторну безоплатну приватизацію земельних ділянок одного виду використання, тобто поза волею власника цієї земельної ділянки - держави в особі ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області (дані обставини стали підставою визнання недійсним наказу ГУ Держгеокадастру в Хмельницькій області згідно рішення суду у справі № 676/81/19).
Також прокурор вказує, що у поданні позовів у цій справі немає невідповідності з практикою ЄСПЛ. Висновки ЄСПЛ потрібно застосовувати не безумовно, а з урахуванням фактичних обставин справи, оскільки Європейський суд рекомендував оцінювати дії не тільки органів держави, але і самого скаржника. Це пов'язано з тим, що певні випадки порушень, на які особа посилається як на підставу для застосування ст. 1 Протоколу номер 1 Конвенції про захист прав людини і її основоположних свобод (ратифікованого ЗУ від 17.07.97 № 475/97-ВР), можуть бути пов'язані із протиправністю поведінки самого набувача майна.
Правовідносини, пов'язані з вибуттям земель із державної чи комунальної власності становлять суспільний інтерес, а незаконність рішень органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування, на підставі якого земельна ділянка вибула з державної або комунальної власності, такому суспільному інтересу не відповідає. Витребування спірної земельної ділянки з володіння/користування відповідачів відповідає критерію законності - воно здійснюється на підставі норми ст. 388 ЦКУ в зв'язку з порушенням органом державної влади низки вимог Земельного кодексу України, які відповідають вимогам доступності, чіткості, передбачуваності.
Відносно доводів відповідача про не правомірність підписання позовної заяви заступником прокурора Хмельницької області. Зазначено, що дані доводи є безпідставними, виходячи з аналізу ст. ст. 23, 24 Закону „Про прокуратуру”, ст. 131-1 Конституції України та положень наказу Генерального прокурора України „ 186 від 21.09.18.
Не обгрунтованими є доводи відповідача і щодо відсутності підстав для представництва прокурором інтересів позивача, оскільки доказами наявності таких підстав є достатньо підтверджені матеріалами справи факти порушення законодавства при передачі спірної земельної ділянки з державної у приватну власність, а реагування прокурора, у даному випадку, спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання - законності вибуття землі з державної власності.
При цьому, на звернення прокурора до позивача щодо вжиття заходів до захисту інтересів держави шляхом пред'явлення відповідного позову, позивач надав відповідь про те, що у законі відсутні чітко визначені повноваження ГУ Держгеокадастру щодо звернення до суду у відповідній категорії спорів. Відсутність же (невизначеність) повноважень не може бути підставою для не відновлення порушених державних інтересів.
Представники позивача і прокуратури в судовому засіданні позов підтримали, наполягали на його задоволенні.
Відповідач - ТОВ „Зарус-Інвест” свого представника до суду не направив, письмового відзиву не подав. Належність повідомлення вказаного відповідача про дату, місце і час розгляду справи підтверджується наявним у справі поштовим повідомленням про вручення йому ухвали суду про закриття підготовчого провадження у справі та призначення її до судового розгляду по суті (з відповідними відомостями).
Відповідач - ТОВ „Агро-Еко-Граунд” свого представника до суду не направив, надіслав письмові пояснення, де наряду з відзивом та додатковими поясненнями зазначає таке.
Позовна вимога про витребування у добросовісного користувача (відповідача) на користь держави земельної ділянки грубо порушує право даного користувача на мирне користування майном, передбачене та гарантоване ст. 1 Протоколу № 1 Конвенції про захист прав людини і її основоположних свобод. ЄСПЛ неодноразово наголошував на тому, що втручання у „володіння майном”, особливо коли воно має розглядатися в контексті ч. 2 ст. 1 протоколу № 1, має забезпечити „справедливу рівновагу” між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту основних прав особи. Згідно практики ЄСПЛ самі по собі допущені органами публічної влади порушення не можуть бути безумовною підставою для визнання їх рішень недійсними, якщо вони не допущені внаслідок винної, протиправної поведінки самої фізичної особи. Ухвалення рішення про витребування земельної ділянки спричинить неправильне та грубе втручання у право на мирне володіння майном, що в розумінні ст. 1 Протоколу № 1 є порушенням Конвенції про захист прав людини і її основоположних свобод.
Вказано, що позовна заява підписана заступником прокурора Хмельницької області, однак, не надано документів, які підтверджують повноваження останнього на відповідні дії. Аналіз чинного законодавства дає підстави стверджувати, що заступник прокурора уповноважений підписувати позовні заяви лише у випадку відсутності на дату підписання позовної заяви прокурора і його першого заступника. Однак, доказів відсутності прокурора та його першого заступника суду не надано.
Відповідач стверджує, що ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області мав право самостійно звернутися до суду з даним позовом, оскільки воно є органом виконавчої влади, через який держава реалізує своє право державної власності на земельні ділянки. ВС у постанові від 26.05.20 у справі номер 912/2385/18 вказав, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган.
У даному випадку прокурором не дотримано порядку, передбаченого ст. 23 Закону „Про прокуратуру”, як і не доведено підстав його представництва інтересів держави, оскільки матеріали справи не містять належних доказів того, що позивач, як компетентний орган, протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звертався, чи не мав наміру звертатися до суду з даним позовом.
Крім того, ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 21.03.18, винесеною у справі № 686/4632/18 накладено арешт на земельну ділянку кадастровий номер 6822484100:02:003:0133, Тому, підстави для витребування спірної земельної ділянки на даний час відсутні.
Також, відповідач зазначає про те, що оскільки спірна земельна ділянка передана у приватну власність ще у 2016 році, а з даним позовом прокурор звернувся лише 19.02.20, звернення з цим позовом здійснено з пропуском строку позовної давності.
Треті особи своїх представників до суду не направили, будь-яких заяв чи клопотань не подали. Повідомлення даних учасників справи про розгляд справи судом здійснено шляхом направлення їм ухвал суду з відповідними відомостями. Дана кореспонденція повернута поштою з відмітками: „адресат відсутній”, „за закінченням терміну зберігання”.
Проте, суд виходить з того, що дані учасники справи належним чином повідомленні про розгляд справи судом, враховуючи норми ч. 7 ст. 120 ГПК України де вказано, що у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає. В даному разі слід вказати, що інформації стосовно інших адрес третіх осіб, аніж тих, за якими здійснено повідомлення в суду немає.
Крім того, згідно п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК, днем вручення судового рішення (за ст. 232 ГПК ухвала є одним з видів судового рішення) є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Матеріалами справи встановлено.
26.02.16 ОСОБА_1 подала заяву до ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки с/г призначення державної власності орієнтовною площею 2 га. з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства.
18.03.16 ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області видано наказ № 22-5938-СГ, яким надано дозвіл ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність. Місце розташування об'єкта землеустрою: за межами населених пунктів Великорішнівської сільської ради Шепетівського району Хмельницької області (6825580500:04:019).
25.03.16 ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області видано наказ № 22-6779-СГ яким внесено зміни до наказу ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області від 18.03.16 № 22-5938-СГ, виклавши п. 1 наказу в такій редакції: „Надати дозвіл гр. ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність зі зміною виду цільового призначення в межах категорії земель за основним цільовим призначенням - землі с/г призначення; місце об'єкта землеустрою: із земельної ділянки (кадастровий номер 6825580500:04:017:0001), яка розташована за межами населених пунктів Великорішнівської сільської ради Шепетівського району Хмельницької області”.
14.04.16 ОСОБА_1 подала заяву ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки с/г призначення державної власності площею 2 га, що розташована за межами населених пунктів Великорішнівської с/р Шепетівського району Хмельницької області та передачі її заявнику безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства.
20.04.16 ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області видано наказ № 22-9331-СГ яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність зі зміною виду цільового призначення в межах категорії земель за основним цільовим призначенням - землі с/г призначення. Надано у власність гр. ОСОБА_1 земельну ділянку площею 2 га, кадастровий номер 6825580500:04:017:0017 для ведення особистого селянського господарства із земель с/г призначення державної власності, яка розташована за межами населених пунктів Великорішнівської сільської ради Шепетівського району Хмельницької області.
Також ОСОБА_1 подано заяву ГУ Держгеокаастру у Хмельницькій області про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки с/г призначення державної власності орієнтовною площею 2 га, з метою подальшої передачі безоплатно у власність зі зміною виду використання з ведення товарного сільськогосподарського виробництва на ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів Колодіївської сільської ради Кам'янець-Подільського району Хмельницької області.
18.07.16 ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області видано наказ № 22-18064-СГ, яким надано дозвіл гр. ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність зі зміною виду цільового призначення в межах категорії земель за основним цільовим призначенням - землі с/г призначення; місце об'єкта землеустрою: із земельної ділянки (кадастровий номер 6822484100:02:003:0005), яка розташована за межами населених пунктів Колодіївської сільської ради (Китайгородської об'єднаної територіальної громади) Кам'янець-Подільського району Хмельницької області.
18.11.16 (дата електронної реєстрації документа) ОСОБА_1 подала заяву ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність зі зміною виду цільового призначення в межах категорії земель за основним цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства державної власності площею 2 га., що розташована за межами населених пунктів Колодіївської сільської ради Кам'янець-Подільського району Хмельницької області та передачу її заявнику безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства.
23.12.16 ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області видано наказ № 22-34152-СГ, яким надано у власність гр. ОСОБА_1 земельну ділянку площею 2 га., (кадастровий номер 6822484100:02:003:0133) для ведення особистого селянського господарства із земель с/г призначення державної власності, яка розташована за межами населених пунктів Колодіївської сільської ради (Китайгородської об'єднаної територіальної громади) Кам'янець-Подільського району Хмельницької області.
Листом від 26.03.18 № 71 ЗАЦ „Карат” повідомив - вартість земельної ділянки с/г призначення (рілля) залежить від місця розташування, конфігурації, площі, агровиробничих груп грунтів, потреба у рекультивації та низки факторів, орієнтовна середня ринкова вартість земельних ділянок по Кам'янець-Подільскому районі Хмельницької області становить 6-6 грн. 50 коп. за кв.м.
30.10.19 Кам'янець-Подільським міськрайонним судом ухвалено рішення у справі № 676/81/19, яким визнано недійсним наказ ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області від 23.12.16 № 22-34152-СГ, яким затверджено проект землеустрою та надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 2 га., кадастровий номер 6822484100:02:003:0133 для ведення особистого селянського господарства із земель с/г призначення державної власності, що знаходиться за межами населених пунктів Колодвївської сільської ради (Китайгородської сільської ради) Кам'янець-Подільського району Хмельницької області.
Листом від 24.01.20 № 05/1-1/6 вих-20 заступник прокурора Хмельницької області просить ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області надати інформацію чи пред'явлено ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області позови з метою витребування земельних ділянок з незаконного володіння, в тому числі кадастровий № 6822484100:02:003:0133.
У листі № 10-22-0.6-520/2-20 від 29.01.20 ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області вказано (адресовано прокуратурі) - Головним управлінням подано чотири пробні позови про витребування земельних ділянок з кадастровими номерами: 6822484100:02:003:0037, 6822484100:02:003:0045, 6822484100:02:003:0071, 6822484100:02:003:0072. Інших позовів з позовними вимогами про витребування земельних ділянок, що зазначені у листі прокурора не подавалось.
Листом від 12.02.20 № 05/1-986-18 заступник прокурора Хмельницької області повідомив позивача про намір здійснення представництва інтересів держави в суді шляхом звернення до господарського суду з позовною заявою в інтересах держави в особі позивача до ТОВ „Зарус-Інвест” та ТОВ „Агро-Еко-Граунд” про витребування на користь держави земельної ділянки кадастровий номер 6822484100:02:003:0133
Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 03.02.20 № 198764235 відносно земельної ділянки 6822484100:02:003:0133:
- 17.03.18 зареєстровано право приватної власності за ТОВ „Зарус-Інвест”;
- 21.03.18 право оренди земельної ділянки, де орендар - ТОВ „Агро-Еко-Граунд”, орендодавець - ТОВ „Зарус-Інвест”.
Заслухавши пояснення представників позивача і прокуратури, дослідивши подані сторонами письмові заяви по суті справи з доданими доказами та давши їм оцінку в сукупності, при аналізі норм чинного законодавства, яке регулює спірні відносини, суд врахував таке.
Предметом позову у даній справі є вимоги прокурора в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області до товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Еко-Граунд" та ТОВ „Зарус-Інвест” про витребування у них на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області земельної ділянки.
В обгрунтування позовних вимог прокурор вказує на те, що земельна ділянка з кадастровим номером 6822484100:02:003:0133 вибула з власності держави поза її волею, з грубим порушенням вимог чинного законодавства.
Відповідно до частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.
Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.
Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення (Правові висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18).
Згідно листа Земельно-аграрного центру № 71 від 26.03.2018р. (на запит прокуратури), вартість земельної ділянки сільськогосподарського призначення (рілля) залежить від місця розташування, конфігурації, площі, агровиробничих груп грунтів, потреба у рекультивації та низки інших факторів, орієнтовна середня ринкова вартість земельних ділянок по Кам'янець-Подільському району Хмельницької області становить 6-6грн. 50 коп. за кв.м.
У листі заступника прокурора Хмельницької області від 24.01.20 № 05/1-1/6 вих - 20 адресованому ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області, прокурор просить повідомити інформацію, чи пред'явлено позови позивачем з метою витребування спірної земельної ділянки з незаконного володіння.
У листі № 10-22-0.6-520/2-20 від 29.01.20 ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області вказано (адресовано прокуратурі) - Головним управлінням подано чотири пробні позови про витребування земельних ділянок з кадастровими номерами: 6822484100:02:003:0037, 6822484100:02:003:0045, 6822484100:02:003:0071, 6822484100:02:003:0072. Інших позовів з позовними вимогами про витребування земельних ділянок, що зазначені у листі прокурора не подавалось.
Листом від 12.02.20 № 05/1-986-18 заступник прокурора Хмельницької області повідомив позивача про намір здійснення представництва інтересів держави в суді шляхом звернення до господарського суду з позовною заявою в інтересах держави в особі позивача до ТОВ „Зарус-Інвест” та ТОВ „Агро-Еко-Граунд” про витребування на користь держави земельної ділянки кадастровий номер 6822484100:02:003:0133.
Враховуючи вказане листування, суд доходить висновку щодо дотримання прокурором порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", для звернення до суду з відповідним позовом та наявності законних підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області м. Хмельницький.
Щодо доводів відповідача про те, що позовна заява підписана заступником прокурора, який не мав права її підписувати.
Питання представництва прокурором інтересів держави в суді (функція, підстави, повноваження, порядок тощо) регулюються Конституцією України, Господарським процесуальним кодексом України, Законом України “Про прокуратуру”, наказом Генерального прокурора України № 186 від 21.09.2018 “Про організацію діяльності прокурорів щодо представництва інтересів держави в суді та при виконанні судових рішень”.
Відповідно до ст.131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Статтею 23 Закону України “Про прокуратуру” зазначено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежно здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Частиною 6 статті 23 зазначеного Закону визначені форми представництва, зокрема, звернення до суду з позовом. Положення аналогічного змісту міститься в частині 3 статті 53 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до частини 1 статті 24 Закону України “Про прокуратуру” право подання позовної заяви (заяви, подання) в порядку цивільного, адміністративного, господарського судочинства надається Генеральному прокурору, його першому заступнику та заступникам, керівникам обласних та окружних прокуратур, їх першим заступникам та заступникам, прокурорам Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.
За пунктом 6.1 наказу Генерального прокурора України № 186 від 21.09.2018 “Про організацію діяльності прокурорів щодо представництва інтересів держави в суді та при виконанні судових рішень” (який відповідно до ч.4 ст.17 Закону України “Про прокуратуру” є обов'язковим до виконання всіма прокурорами) визначено, що позови (заяви) надсилати до суду за підписом Генерального прокурора, його першого заступника та заступників, керівників регіональних і місцевих прокуратур, їхніх перших заступників та заступників.
Враховуючи зазначене, а також те, що позов у даній справі підписано заступником прокурора Хмельницької області, суд розцінює даний позов, як такий, що підписаний (поданий) належною особою. Відповідач же, не врахував вищевказані законодавчі положення, які є спеціальними, та надають заступнику прокурора області право подання позовної заяви, у т. ч. в порядку господарського судочинства. При цьому, аналіз вказаних законодавчих норм свідчить, що таке право заступника прокурора є безумовним.
Аналогічна позиція міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 25.09.2019 у справі № 819/198/17.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України, центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
За змістом підп. 13 п. 4 Положення про Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, затвердженого наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 17.11.2016р. № 308, Головне управління відповідно до покладених на нього завдань, в тому числі розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством, на території Хмельницької області.
За змістом ч. 1 ст. 317, ч. 1 ст. 319, ч. 1 ст. 321 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
До позовів про права на нерухоме майно у контексті частини третьої статті 16 ГПК України, відносяться позови щодо захисту речових прав на нерухоме майно, як то: віндикаційний - про витребування власником свого майна від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України); негаторний - про усунення перешкод у здійсненні власником права користування та розпорядження своїм майном (стаття 391 ЦК України); про визнання права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою (стаття 392 того ж Кодексу) тощо.
Предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є фактичним володільцем індивідуально визначеного майна, до особи, яка незаконно фактично володіє цим майном, про повернення його із чужого незаконного володіння.
Зміст приписів ст. 388 ЦК України свідчить, що предмет віндикаційного позову становить вимога неволодіючого майном власника до незаконно володіючого цим майном не власника про повернення індивідуально-визначеного майна з чужого незаконного володіння. Предметом доказування у справах за такими позовами становлять обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна з чужого незаконного володіння, як то факти, що підтверджують право власності на витребуване майно, вибуття його з володіння позивача, перебування його в натурі у відповідача та ін. Власник вправі витребувати своє майно від особи, у якої воно фактично знаходиться у незаконному володінні.
З вимогою про витребування майна з чужого незаконного володіння за правилами як ст. 387 так і ст. 388 ЦК України, може звертатися лише особа, яка є власником майна, чи належним його володільцем. Відтак, до кола предмету доказування в даному випадку входить доведення належності позивачу на праві власності або володінні, за законом чи договором, спірного нерухомого майна.
Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Земельна ділянка кадастровий номер 6822484100:02:003:0133 площею 2 га., надана у власність гр. ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства із земель с/г призначення державної власності, яка розташована за межами населених пунктів Колодіївської сільської ради (Китайгородської об'єднаної територіальної громади) Кам'янець-Подільського району Хмельницької області згідно наказу ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області від 23.12.16 № 22-34152-СГ.
Як встановлено рішенням Кам'янець-Подільського міськрайонного суду від 30.10.19 у справі № 676/81/19, гр. ОСОБА_1 при зверненні до ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області із заявою, надала недостовірну інформацію про те, що не використала право на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства. Отже, земельна ділянка площею 2 га, кадастровий номер 6822484100:02:003:0133 вибула із земель державної власності внаслідок незаконного використання ОСОБА_1 права на повторну безоплатну приватизацію земельних ділянок одного виду використання.
Таким чином, даним рішенням визнано недійсним наказ ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області визнано недійсним наказ ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області від 23.12.16 № 22-34152-СГ, яким затверджено проект землеустрою та надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 2 га., кадастровий номер 6822484100:02:003:0133 для ведення особистого селянського господарства із земель с/г призначення державної власності, яка розташована за межами населених пунктів Колодіївської сільської ради (Китайгородської сільської ради) Кам'янець-Подільського району Хмельницької області.
Як вбачається з вищевказаного рішення Кам'янець-Подільського міськрайонного суду, суд встановив, що на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу земельної ділянки від 30.05.17 № 1781 ОСОБА_1 продала земельну ділянку 6822484100:02:003:0133 ОСОБА_2 , а ОСОБА_2 передала вказану землю до статутного капіталу ТОВ „Зарус-Інвст”, право власності якого зареєстровано 17.03.18.
Також, згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 03.02.20 № 198764235 відносно земельної ділянки 6822484100:02:003:0133 станом на 17.03.18 зареєстровано право приватної власності за ТОВ „Зарус-Інвест”; станом на 21.03.18 - право оренди земельної ділянки, де орендар - ТОВ „Агро-Еко-Граунд”, орендодавець - ТОВ „Зарус-Інвест”.
Вказані обставини свідчать про те, що спірна земельна ділянка була передана у власність гр. ОСОБА_1 на підставі наказу ГУ Держгеокадастру, який в подальшому визнано недійсним. Таким чином, дана громадянка не мала права подальшого продажу спірної земельної ділянки, оскільки, як встановлено судом, передача їй даної землі здійснена на підставі надання нею недостовірної інформації про те, що не використала право на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства. Отже земельна ділянка вибула із земель державної власності внаслідок незаконного використання ОСОБА_1 права на повторну безоплатну приватизацію земельних ділянок одного виду використання (рішення суду № 676/81/19) .
У ст. 330 ЦК України передбачено, що якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.
У відповідності до ст. 387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом (пункт 3 частини першої статті 388 ЦК України).
Суд зауважує, що власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника ( пункт 147 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16).
В даному випадку мова йде про правомірність витребування спірної землі від відповідачів ТОВ „Зарус-Інвест” та ТОВ „Агро-Еко-Граунд”, як останніх набувачів майна (власність/оренда), незалежно від того, що первинний продаж відбувся на користь ОСОБА_2 .
Оскільки спірна земельна ділянка вибула з державної власності на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 23.12.16 № 22-34152-СГ, визнаного недійсним у судовому порядку згідно рішення Кам'янець-Подільського міськрайонного суду від 30.10.19 у справі № 676/81/19, через його незаконність, суд приходить до висновку, що волі держави на таке вибуття не було.
Щодо доводів відповідача про те, що позовними вимогами про витребування у відповідачів земельної ділянки порушуються права особи на мирне володіння майном судом враховується таке.
Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів (стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція)).
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) стаття 1 Першого протоколу до Конвенції закріплює три правила: 1) у першому реченні першого абзацу - загальне правило, що фіксує принцип мирного володіння майном; 2) у другому реченні того ж абзацу - охоплює питання позбавлення майна й обумовлює таке позбавлення певними критеріями; 3) у другому абзаці - визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друге та третє правила, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, мають тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного у першому правилі (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі “East/West Alliance Limited” проти України” від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04), § 166-168).
Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право.
Втручання держави у право мирного володіння майном повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, останнє - характеризуватися доступністю для заінтересованих осіб, чіткістю, а наслідки його застосування мають бути передбачуваними.
Якщо можливість втручання у право мирного володіння майном передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів чи штрафів.
Втручання у право мирного володіння майном, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов'язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає такого втручання. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа-добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв'язку з позбавленням права на майно (див. рішення ЄСПЛ у справах “Рисовський проти України” від 20 жовтня 2011 року (Rysovskyy v. Ukraine, заява № 29979/04), “Кривенький проти України” від 16 лютого 2017 року (Kryvenkyy v. Ukraine, заява № 43768/07)).
Порушенням статті 1 Першого протоколу до Конвенції ЄСПЛ є випадок, якщо хоча б один із зазначених критеріїв не буде дотриманий. І навпаки - встановлюється відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії.
Суспільний інтерес у поверненні спірної земельної ділянки до державної власності спрямований на задоволення соціальної потреби у відновленні законності становища, яке існувало до порушення права власності народу на землю.
Зважаючи на особливості принципів диспозитивності та змагальності у господарському процесі України, у цій справі неможливо вирішити питання щодо належної компенсації кінцевому набувачу землі з огляду на те, як останній розпорядився своїми процесуальними правами, а саме - не заявив відповідного зустрічного позову. Суд же, не має можливості розглянути не ініційовані сторонами питання та самостійно збирати докази для встановлення розміру означеної компенсації.
Окремо суд зазначає, що ЦК України визначає механізм повного відшкодування заподіяних кінцевим набувачам збитків. Так, з урахуванням приписів частин третьої і четвертої статті 390 ЦК України кінцевий набувач, який не заявив зустрічного позову у справі, може заявити до власника земельної ділянки позов про відшкодування здійснених з часу, з якого власникові належить право на їх повернення, необхідних витрат на утримання та збереження витребуваної земельної ділянки, а у разі здійснення поліпшень цієї ділянки, які не можна відокремити від неї без завдання їй шкоди, - позов про відшкодування здійснених витрат у сумі, на яку збільшилася вартість земельної ділянки. Крім того, кінцевий набувач, із власності якого витребовується земельна ділянка, також не позбавлений можливості відновити свої права на підставі частини першої статті 661 ЦК України, пред'явивши вимогу до осіб, в яких він придбав цю ділянку, про відшкодування збитків. (Аналогічна правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у справі № 367/2022/15-ц від 29.05.2019р.)
Крім того, суд у цій справі не мав жодних об'єктивних відомостей, які б могли дозволити оцінити розмір шкоди, заподіяної відповідачам, оскільки майновий тягар, і тягар розчарування у результаті задоволення позовних вимог і повернення спірної земельної ділянки власникові, може бути належно компенсований відповідачам в іншому судовому процесі.
Також суд відхиляє доводи відповідача щодо накладення арешту на спірну земельну ділянку, оскільки ухвалення рішення у справі № 924/137/20 вищевказаного арешту не скасовує. При цьому, суд зазначає, що наявність/відсутність арешту не впливає на вирішення питання про витребування майна на користь власника і не скасовує пов'язаних з арештом обмежень щодо земельної ділянки.
Зокрема, за висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 23.05.18 у справі № 569/4374/16-ц за наявності кримінального провадження власник чи інший володілець майна може звернутися до суду за захистом свого порушеного, невизнаного чи оспорюваного права у загальному порядку. Після підтвердження цього права зазначена особа, як і титульний власник майна, у тому числі й особа, яка не є учасником кримінального провадження, має право на звернення з клопотанням про скасування арешту та вирішення інших питань, які безпосередньо стосуються її прав, обов'язків чи законних інтересів, у порядку, передбаченому ст. ст. 174, 539 КПК України, до суду, що наклав арешт чи виніс рішення у кримінальній справі.
Щодо доводів відповідача про пропуск строку позовної давності у даній справі.
Згідно ч. 3 ст. 267 ЦКУ позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Як вбачається з матеріалів справи відповідач виклав доводи щодо спливу строку позовної давності у поясненнях від 22.12.20 (дата реєстрації вхідної кореспонденції). Однак, посилаючись на пропуск строку позовної давності, відповідач так і не зробив заяви про застосування позовної давності, що виключає можливість застосування ч. 3 ст. 267 ЦКУ.
Також, аналіз глави 1 „Письмові заяви учасників справи” розділу ІІІ „Позовне провадження” ГПК України дає підстави стверджувати, що будь-які заперечення щодо позовних вимог, в тому числі обставини пропуску строку позовної давності, відповідач може викласти у відзиві (подати заяву разом з відзивом) чи в запереченнях (подати заяву разом з запереченнями). В силу ухвали суду від 17.11.20 відповідачу надано строк для подання заперечень до наступного підготовчого засідання - 01.12.20. При цьому, відповідно з п. 10 ч. 2 ст. 182 ГПК України заяви та клопотання учасників справи вирішуються судом у підготовчому засіданні. Згідно ч. 2 ст. 177 ГПК підготовче провадження закінчується закриттям підготовчого засідання. Підготовче провадження у даній справі закрито ухвалою суду від 01.12.20. Тому, враховуючи, що доводи щодо пропуску строку позовної давності викладені у письмових поясненнях які надійшли до суду 22.12.20, суд розцінює їх як такі, що подані з порушенням процесуальних строків. При цьому, встановлення даних строків має практичне значення, оскільки їх дотримання пов'язане з можливістю вчасного отримання таких доводів іншою стороною та можливістю останньої підготувати свої заперечення. З цією метою ГПКУ містить норми ч. ч. 8, 9 ст. 165 та ч. 4 ст. 167, де вказано, що: відзив (з відповідними запереченнями) подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі; у разі неподання відповідачем відзиву у встановлений строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами; заперечення подається в строк, встановлений судом; суд має встановити такий строк подання заперечення, який дозволить іншим учасникам справи отримати заперечення завчасно до початку розгляду справи по суті.
Отже, подання пояснень відносно пропуску строку позовної давності 22.12.20, при встановленій судом даті розгляду справи по суті 23.12.20 здійснено в строки, які суперечать ГПК, що не дає можливості досягнення завдань процесуального закону, пов'язаних з дотриманням цих строків, а відтак і прийняття відповідних доводів судом.
Враховуючи викладене, встановлені судом обставини незаконного вибуття спірної земельної ділянки із власності держави, відсутність волі держави на вибуття з її володіння спірної земельної ділянки, суд дійшов висновку, що вимоги прокурора про витребування спірної земельної ділянки від кінцевого набувача є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
У зв'язку із задоволенням позову, витрати по оплаті судового збору покладаються на відповідача ТОВ „Зарус-Інвест”, як на особу, за якою право власності на спірну земельну ділянку зареєстровано в супереч чинного законодавства. При цьому, суд керується ч. 9 ст. 129 ГПК України, де наведено, що у випадку, коли спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Керуючись ст. ст. 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд
ухвалив:
Позов задовольнити.
Витребувати у товариства з обмеженою відповідальністю "Зарус-Інвест" (01001, м. Київ, вул. Мала Житомирська, 9-Б, код ЄДРПОУ 41108081) та товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Еко-Граунд" (32398, Хмельницька область, Кам'янець-Подільський район, с. Колодіївка, вул. Центральна, 7, код ЄДРПОУ 40738781) на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області (29016, Хмельницька область, м. Хмельницький, вул. Інститутська, 4/1, код ЄДРПОУ 39767479) земельну ділянку з кадастровим номером 6822484100:02:003:0133, загальною площею 2 га., розташована за межами населених пунктів Колодіївської сільської ради Кам'янець-Подільського району, Хмельницької області (Китайгородська об'єднана територіальна громада), що була передана ОСОБА_1 відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру в Хмельницькій області від 23.12.16 № 22-34152-СГ.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Зарус-Інвест" (01001, м. Київ, вул. Мала Житомирська, 9-Б, код ЄДРПОУ 41108081) на користь Хмельницької обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02911102, Держказначейська служба України, м. Київ, МФО 820172, р/р UА 188201720343120002000002814) 2 102 грн. (дві тисячі сто дві грн. 00 коп.) судових витрат.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. (ч.1, 2 ст. 241 ГПК України).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. (ч.1 ст. 256 ГПК України).
Повний текст рішення складено 30.12.20.
Суддя Ю.В. Гладюк
Віддрук 7 прим:
1 - до справи
2 - Прокуратурі Хмельницької області (29000, м. Хмельницький, пров. Військоматський, 3)
3 - ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області (29016, м. Хмельницький, вул. Інститутська, 4/1)
4 - ТОВ "Зарус-Інвест" (01001, м. Київ, вул. Мала Житомирська, 9-Б)
5 - ТОВ "Агро-Еко-Граунд" (32398, Хмельницька область, Кам'янець-Подільський район, с. Колодіївка, вул. Центральна, 7)
6 - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
7 - ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ).
Всім рек. з пов.