ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,
тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/
24 грудня 2020 року Справа № 923/330/13 (923/166/20)
Господарський суд Херсонської області у складі судді Пригузи П.Д., за участю секретаря судового засідання Литвиненко Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції з використанням програмного забезпечення "EASYCON" справу
за позовом: Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Ізумрудний" в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Добровольського Анатолія Петровича, код ЄДРПОУ 00233709, вул. 40 років Перемоги, 2а, м. Генічеськ Херсонської області,
до: ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ,
про визнання договору купівлі-продажу недійсним та витребування майна,
в межах справи про банкрутство, порушеної
за заявою: Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Ізумрудний", ідентифікаційний код 00233709, вул. 40 років Перемоги, 2а, м. Генічеськ Херсонської області,
до: Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Ізумрудний", ідентифікаційний код 00233709, вул. 40 років Перемоги, 2а, м. Генічеськ Херсонської області,
про банкрутство,
за участю позивача: ліквідатора СГВК "Ізумрудний" арбітражного керуючого Добровольського А.П.,
представників сторін:
від позивача: Білик В.Є., паспорт, довіреність № 02-07/20 від 09.09.2020,
від відповідача: не з'явився,
від кредиторів:
Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Херсонській області - Сіденко К.В., довіреність № 2 від 09.01.2020,
ГУ ПФУ в Херсонській області - Лісовець-Назаренко Л.Ю., довіреність № 346/08-16 від 23.06.2020,
Боржник Сільськогосподарський виробничий кооператив "Ізумрудний" знаходиться в ліквідаційній процедурі, відкритій постановою Господарського суду від 04.04.2019 року. Повноваження ліквідатора виконує арбітражний керуючий Добровольський Анатолій Петрович.
Ліквідатором в межах справи про банкрутство подано позовну заяву до ОСОБА_1 , просить суд: визнати договір купівлі-продажу від 01 серпня 2013 року, за реєстровим № 1-1423, укладений між Сільськогосподарським виробничим кооперативом "Ізумрудний", в особі голови Бєлякова Володимира Валерійовича (Продавець) та ОСОБА_1 , за умовами якого Сільськогосподарський виробничий кооператив «Ізумрудний» продав, а ОСОБА_1 , придбала нерухоме майно молочно-переробний комплекс, який складається з нежитлових приміщень: цеху по переробці молока літ. «А», прибудови літ «а», виробничої будівлі літ. «Б», сторожки літ. «В», трансформаторної літ «Г», контрольно-виробничого пункту літ. «Д», прибудови літ «д», гаражу літ. «С», майстерні літ. «Ж», котельні літ. «З», вбиральні літ «І», споруд № 1-6, та знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , та розташований на земельній ділянці площею 1,7510 га, що передана для розміщення та будівництва молочно-промислового комплексу, кадастровий номер 65221 10100:01:001:024, що знаходиться в користуванні, недійсним.
Ухвалою від 12.03.2020 Господарський суд прийняв заяву до розгляду та відкрив провадження у справі №923/330/13 (923/166/20) за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 08.04.2020 року, зроблено оголошення на сайті господарського суду про виклик учасників справи, зокрема ОСОБА_1 .
У подальшому підготовче засідання неодноразово відкладалося.
Ліквідатором 19.10.2020 подано до суду заяву про уточнення позовних вимог, в якій виклав вимогу про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 01.08.2013 року між СВК "Ізумрудний" та ОСОБА_1 , а також нову вимогу до громадянки ОСОБА_2 про витребування з її незаконного володіння нерухомого майна молочно-переробного комплексу.
В судовому засіданні та в ухвалі від 19.10.2020 суд зазначив, що пункт уточнення позовних вимог, що містить вимогу до громадянки ОСОБА_2 про витребування з незаконного володіння майна, не має правового значення як новий позов, оскільки від ліквідатора не надходило до суду в установленому ГПК України порядку заяви про збільшення позовних вимог, у разі збільшення розміру позовних вимог несплачену суму судового збору належить сплатити до звернення в суд із відповідною заявою, а також дотриматися вимог до змісту позовної заяви згідно статті 162 ГПК України, до участі у справі не залучалося іншого відповідача, окрім гр. ОСОБА_1 , до якої звернено позовну вимогу за позовом, що є предметом судового розгляду.
Ухвалою від 19.10.2020 Господарським судом закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 10 листопада 2020 року, зроблено оголошення на сайті господарського суду про виклик учасників справи, зокрема ОСОБА_1 .
Судове засідання призначене на 10.11.2020 не відбулось, наступне судове засідання для розгляду справи по суті було призначено на 16.12.2020, про що було повідомлено відповідача через оголошення на сайті господарського суду про виклик учасників справи.
У зв'язку з першою неявкою в судове засідання для розгляду справи по суті 16.12.2020 відповідача у справі, відсутності відомостей про вручення їй повідомлення, суд відповідно до п.2 ч.2 ст. 202, ч.1 ст.216 ГПК України постановив відкласти судове засідання для розгляду справи по суті на 24 грудня 2020 року, про що відповідача повідомлено через оголошення на сайті господарського суду.
І. Позиція позивача:
Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 09.04.2013 року порушено справу № 923/330/13 про банкрутство Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Ізумрудний", визнано боржника неспроможним виконати свої грошові зобов'язання перед кредиторами, введено процедуру розпорядження майном, розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Ратинську Сталіну Вікторівну.
Вказаною ухвалою введено мораторій на задоволення вимог кредиторів та заборонено боржнику виконання вимог, на які поширюється мораторій, введено процедуру розпорядження майном строком на 115 календарних днів.
Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 13 червня 2013 по справі № 923/330/13 було скасовано усі арешти та обтяження на нерухоме майно: молочно - переробний комплекс, за адресою: АДРЕСА_2 , що належить СВК «Ізумрудний».
В подальшому, між Сільськогосподарським виробничим кооперативом "Ізумрудний" та ОСОБА_1 було укладено договір купівлі-продажу від 01.08.2013 посвідчений державним нотаріусом Генічевської державної нотаріальної контори Херсонської області Бернацькою Н.Г., за реєстровим № 1-1423, за умовами якого СВК «Ізумрудний» в особі голови ОСОБА_3 (Продавець), продав ОСОБА_1 (Покупцю) нерухоме майно молочно-переробний комплекс, який складається з нежитлових приміщень: цеху по переробці молока літ. «А», прибудови ліг «а», виробничої будівлі літ. «Б», сторожки літ. «В», трансформаторної ліг «Г», контрольно-виробничого пункту літ. «Д», прибудови літ «д», гаражу літ. «Є», майстерні літ. «Ж», котельні літ. «З», вбиральні літ «І», споруд № 1-6, та знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , та розташований на земельній ділянці площею, 7510 га, що передана для розміщення та будівництва молочно-промислового комплексу, кадастровий номер 65221 10100:01:001:0242.
Позивач зазначає, що йому розпорядником майна Ратинською С.В. 04.03.2019 надано пояснення на виконання вимог ухвали суду від 25.02.2019 відповідно до яких повідомила, що арбітражний керуючий Ратинська С.В. при виконанні повноважень розпорядника майна СВК «Ізумрудний» не надавала Боржнику погодження щодо відчуження або передачу в оренду будь-якого нерухомого майна, належного СВК «Ізумрудний», зазначила, що не має копії правочину щодо відчуження молочно-переробного комплексу за адресою: АДРЕСА_2 , а тому надати такий документ до суду та кредитору розпорядник майна не має можливості; крім того, інформацією щодо отриманих коштів за наслідком відчуження молочно-переробного комплексу за адресою: АДРЕСА_2 , вона також не володіє, а тому надати таку інформацію до суду та кредитору розпорядник майна не має можливості.
17.11.2016 року розпорядником майна було в останнє проведено перевірку про зареєстроване нерухоме майно СВК «Ізумрудний», згідно з відомостями Інформаційної довідки № 73188418 від 17.11.2016 молочно-переробний комплекс за адресою АДРЕСА_2 станом на 17.11.16 було зареєстровано за боржником - СВК «Ізумрудний» (код 00233709). Інформації про відчуження нерухомого майна боржника у розпорядника майна до винесення ухвали суду від 25.02.2019 року не було. Крім того, ухвалою господарського суду Херсонської області від 13 червня 2013 р. по справі № 923/330/13 було скасовано усі арешти та обтяження на нерухоме майно: молочно - переробний комплекс, за адресою: АДРЕСА_2 , що належить СВК
«Ізумрудний».
Постановою Господарського суду від 04.04.2019 суд визнав СВК "Ізумрудний" банкрутом, відкрив відносно нього ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначив арбітражного керуючого Добровольського А.П.
Пріоритетним завданням ліквідатора є наповнення ліквідаційної маси та погашення вимог кредиторів.
Проаналізувавши порядок відчуження майна боржника ліквідатор дійшов висновку, що Головою СВК «Ізумрудний» Беляков им В.В. було здійснено відчуження нерухомого майна Боржника, а саме: молочно-переробного комплексу за адресою: АДРЕСА_2 , без
відповідного погодження з розпорядником майна Ратинською С.В.
Так, відповідно до ч. 8. ст. 22 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції, що діяла на момент відчуження майна) керівник або орган управління боржника виключно за погодженням з розпорядником майна вчиняють правочини (укладають договори) щодо:
- відчуження, або обтяження нерухомого майна боржника, в тому числі його передачі в оренду, заставу, внесення зазначеного майна до статутного капіталу іншого підприємства або господарського товариства, розпорядження нерухомим майном боржника у будь-який інший спосіб;
- одержання та видачі позик (кредитів), надання поруки, гарантій, уступки вимоги, переведення боргу, а також передачі в довірче управління майна боржника;
- розпорядження у будь-який спосіб іншим майном боржника, балансова вартість якого становить понад один відсоток балансової вартості активів боржника, та укладання інших значних правочинів (договорів).
Крім того, ліквідатор звертає увагу суду на наявність родинних зв'язків між продавцем та покупцем, а саме: ОСОБА_4 являється матір'ю ОСОБА_3 , який є головою СВК "Ізумрудний".
Згідно виписки з поточного рахунку IBAN НОМЕР_2 відкритому в AT «Райфайзен Банк АВАЛЬ», кошти від продажу нерухомого майна на рахунок СВК «Ізумрудний», який вказаний у договорі купівлі-продажу від 01.08.2013 р. посвідченого державним нотаріусом Генічеської державної нотаріальної контори Херсонської області Бернацькою Н.Г., за реєстровим № 1-1423, не надходили.
Таким чином, ліквідатор вважає, що у процедурі неправомірного відчуження нерухомого майна СВК «Ізумрудний» наявні ознаки зловмисної домовленості, а саме навмисних дій представника Боржника, яким був Голова Беляков Володимир Валерійович, який усвідомлював, що вчиняє правочин всупереч інтересам особи, яку представляє, та бажав (або свідомо допускав) настання несприятливих наслідків. При цьому, безсумнівно, Покупець, придбавши нерухоме майно за явно заниженою вартістю (фактично безкоштовно), неправомірно отримав вигоду від здійснення правочину з купівлі-продажу цього майна.
В судовому засіданні при розгляді справи по суті ліквідатор зазначив, що подавши цей позов про визнання недійсною угоди (правочину) він ставить за мету повернення до ліквідаційної маси відчуженого за недійсною угодою - договором купівлі-продажу від 01.08.2013 об'єкта нерухомого майна молочно-переробного комплексу за адресою: АДРЕСА_2 , що розташований на земельній ділянці площею, 7510 га, кадастровий номер 65221 10100:01:001:0242.
При цьому, ліквідатор підтвердив, що об'єкт нерухомого майна молочно-переробний комплекс за адресою: АДРЕСА_2 , що розташований на земельній ділянці площею, 7510 га, кадастровий номер 65221 10100:01:001:0242, був неодноразово відчужений (декілька разів), останнім його поекупцеп, за яким зареєстровано право власності на цей об'єкт, є громадянка ОСОБА_2 Вимоги до громадянки ОСОБА_2 про витребування з незаконного володіння об'єкта, що вибув з володіння СВК "Ізумрудний", у цій справі відповідно до правил ГПК України не заявлено.
ІІ. Позиція відповідача:
Відповідачем не надано заяв по суті справи.
Як вбачається з матеріалів справи, місце проживання відповідача ОСОБА_4 зареєстровано за адресою: АДРЕСА_3 ), тобто на тимчасово окупованій росією території України.
Повідомлення про виклик відповідача публікувалось на сайті Господарського суду Херсонської області щоразу при призначинні справи до розгляду.
Відповідач в судове засідання не з'являлась та не забезпечувала участь свого представника. Відомостей про вручення копій процесуальних документів відповідачеві у справі немає.
В той же час, суд вважає, що Відповідач повідомлений про строк подання відзиву належним чином.
Так, провадження у цій справі відкрите ухвалою від 09.04.2013 року. Громадянка ОСОБА_1 є, зокрема, стороною та учасником цієї справи як кредитор, приймала участь у судових засіданнях до часу окупації Криму.
Відповідно до статті 120 ГПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.
У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Сторона знає про розгляд її справи в суді, отже, зобов'язана при наявних обставинах слідкувати за рухом справи та судовими рішеннями, що ухвалюються судом у її справі, вживати заходів для виконання своїх процесуальних обов'язків, зокрема, що стосуються її виклику до участі у справі, надання заяв по суті справи тощо.
Відповідач технічними можливостями бути обізнаним про свою справу не скористалася, не скористалася своїм правом на подання відзиву на позовну заяву тощо без поважних причин.
Згідно ч. 10 ст. 81 ГПК України у разі неподання учасником справи витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання та яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з'ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами.
ІІІ. Мотивувальна частина рішення:
Судом встановлено таке.
Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 13.06.2013 по справі №923/330/13 за клопотанням розпорядника майна Ратинської С.В., підтриманим керівником боржника та кредиторами у справі, окрім кредиторів ОП "Ужгородський коньячний завод" та ПАТ "Комерційний інвестиційний банк", з метою продажу об'єктів, що не використовувалися в господарській діяльності, для погашення вимог кредиторів першої та другої черги задоволення, та з метою покриття поточних витрат і сприяння відновленню платоспроможності боржника, скасовано усі арешти та обтяження на нерухоме майно: молочно - переробний комплекс, за адресою: АДРЕСА_2 , що належить боржнику СВК «Ізумрудний».
В подальшому, між Сільськогосподарським виробничим кооперативом "Ізумрудний" та ОСОБА_1 було укладено договір купівлі-продажу від 01.08.2013 посвідчений державним нотаріусом Генічеської державної нотаріальної контори Херсонської області Бернацькою Н.Г., за реєстровим № 1-1423, за умовами якого СВК «Ізумрудний» в особі голови ОСОБА_3 (Продавець), продав ОСОБА_1 (Покупцю) нерухоме майно молочно-переробний комплекс, який складається з нежитлових приміщень: цеху по переробці молока літ. «А», прибудови ліг «а», виробничої будівлі літ. «Б», сторожки літ. «В», трансформаторної ліг «Г», контрольно-виробничого пункту літ. «Д», прибудови літ «д», гаражу літ. «Є», майстерні літ. «Ж», котельні літ. «З», вбиральні літ «І», споруд № 1-6, та знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , та розташований на земельній ділянці площею, 7510 га, що передана для розміщення та будівництва молочно-промислового комплексу, кадастровий номер 65221 10100:01:001:0242.
Позивач зазначає, що майновий комплекс вибув з володіння боржника з порушенням законодавства, зокрема без дозволу (погодження) розпорядника майна ОСОБА_5 ; безоплатно; відчужено на користь бенефіціарів (пов'язаних осіб); навів докази, що майновий комплекс існує в натурі і знаходиться у володінні третіх осіб (не учасниками справи), за якими об'єкт зареєстровано у державному реєстрі прав власності на нерухоме майно, що завдало шкоди боржнику та кредиторам, просить визнати недійсним договір купівлі продажу щодо його відчуження.
Позивач навів докази, що підтверджують його доводи, застосувавши наведений спосіб захисту інтересів банкрута СВК «Ізумрудний», ставить за мету повернути майновий комплекс до ліквідаційної маси банкрута.
Заслухавши доводи позивача та дослідивши наявні у справі докази, суд доходить висноку, що позовна заява не підлягає задоволенню з таких підстав.
За наведених обставин, якими підтверджено факт вибуття майнового комплексу позивача з його володіння, підтверджується незаконність відчуження (порушення одночасно права володіння, користування та розпорядження майном) та завдання майнової шкоди інтересам кредиторрів у справі про банкрутство СВК «Ізумрудний» № 923/330/13, однак предмет позову та спосіб захисту ліквідатором обрано неефективний, який не призводить до захисту прав позивача та учасників справи про банкрутство.
Суд зазначає, що предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. В свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з'ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.
За змістом статей 317, 318 Цивільного кодексу України власнику належить право володіти, користуватися і розпоряджатися своїм майном.
Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом (стаття 321 цього Кодексу).
Право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу визначено статтею 16 Цивільного кодексу України .
Здійснення власником свого права власності передусім полягає у безперешкодному, вільному та на власний розсуд використанні всього комплексу правомочностей власника, визначених законом, - володіння, користування, розпорядження майном.
Відповідно до статті 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Зазначений засіб захисту права власності застосовується у тому випадку, коли власник фактично позбавлений можливості володіти і користуватися належною йому річчю, тобто коли річ незаконно вибуває із його володіння.
Згідно з наведеною нормою власник має право реалізувати своє право на захист шляхом звернення до суду з вимогою про витребування свого майна із чужого незаконного володіння із дотриманням вимог, передбачених Цивільним кодексом України.
Правовий аналіз положень статті 387 цього Кодексу дає підстави для висновку, що у наведеній нормі йдеться про право власника на віндикаційний позов, тобто позов власника, який не володіє, до невласника, який незаконно володіє майном, про вилучення цього майна в натурі.
Віндикацією є передбачений законом основний речово-правовий спосіб захисту цивільних прав та інтересів власника майна або особи, яка має речове право на майно (титульний володілець), який полягає у відновленні становища, що існувало до порушення, шляхом повернення об'єкта права власності у володіння власника (титульного володільця) з метою відновлення права використання власником усього комплексу правомочностей.
Віндикаційний позов належить до речово-правових способів захисту; захищає право власності в цілому, оскільки він пред'являється у тих випадках, коли порушено права володіння, користування та розпорядження одночасно.
Предмет віндикаційного позову становить вимога неволодіючого майном власника до незаконно володіючого цим майном не власника про повернення індивідуально визначеного майна з чужого незаконного володіння.
Предмет доказування у таких справах становлять обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна з чужого незаконного володіння, як-от: факти, що підтверджують його право власності або інше суб'єктивне право титульного володільця на витребуване майно, факт вибуття майна з володіння позивача, наявність майна в натурі у незаконному володінні відповідача, відсутність у відповідача правових підстав для володіння майном.
Статтею 5 ГПК України встановлено, що здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері господарсько-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Під захистом прав розуміється передбачений законодавством засіб, за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) компенсація витрат, викликаних порушенням права.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
З цією метою суд повинен з'ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.
Особа, законний інтерес або право якої порушено, може скористатися способом захисту, який прямо передбачений нормою матеріального права або може скористатися можливістю вибору між декількома способами захисту, якщо це не заборонено законом. Якщо ж спеціальні норми не встановлюють конкретних заходів, то особа має право обрати спосіб із числа передбачених ст. 16 Цивільного кодексу України з урахуванням специфіки порушеного права й характеру правопорушення.
Суд зазначає, що обраний позивачем спосіб захисту не є ефективним та не відповідає змісту порушеного права і характеру правопорушення, не забезпечує поновлення порушеного права і не гарантує позивачеві можливість отримання відповідного відшкодування.
Суд звертається до правової позиції, викладеної у п. 84 Постанови Великої Палати Верховного Суду, який звернув увагу, що метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно (див. принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю у пункті 89 постанови Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц). Підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем, є рішення суду про витребування з незаконного володіння відповідача нерухомого майна (пункт 9 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).
Відповідно до правових позицій, викладених у Постанові ВП ВС, 14.11.18, справа № 183/1617/16 (провадження №14-208цс18), № в ЄДРСР 81574015; Постанові ВП ВС, 11.02.20, справа № 922/614/19 (провадження №12-157гс19), № в ЄДРСР 87902138, власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.
У спорах про витребування майна суд має встановити обставини незаконного вибуття майна власника на підставі наданих сторонами належних, допустимих і достатніх доказів. Закон не вимагає встановлення судом таких обставин в іншій судовій справі, зокрема не вимагає визнання незаконними рішень, відповідно до яких відбулось розпорядження майном на користь фізичних осіб, у яких на підставі цих рішень виникли права.
Позивач у межах розгляду справи про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння вправі стверджувати, зокрема, про незаконність рішень про розпорядження майном без заявлення вимоги про визнання їх незаконними та скасування, оскільки такі рішення за умови їх невідповідності закону не зумовлюють юридичних наслідків, на які вони спрямовані.
За таких обставин суд відмовляє у задоволенні позову.
IV. Розподіл судових витрат:
При відкритті провадження у цій справі судом задоволено клопотання позивача про відстрочку сплати судового збору у сумі 4204,00грн. до ухвалення судового рішення у справі.
Відповідно до ст. 129 ГПК України, судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись статтею 7 Кодексу України з процедур банкрутства, статтями 20, 232, 233, 236, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Відмовити повністю у задоволенні позову.
2. Судові витрати покласти на позивача. Стягнути з Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Ізумрудний", ідентифікаційний код 00233709, вул. 40 років Перемоги, 2а, м. Генічеськ Херсонської області, на користь Державного бюджету України (р/р UA908999980313111256000026001, Одержувач - ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код отримувача (ЄДРПОУ) - 37993783, назва банку: Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету: 22030106) судовий збір у сумі 4204,00 грн. (чотири тисячі двісті чотири гривні 00 копійок).
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
3. Примірник рішення надіслати учасникам справи.
Згідно з ч.1, 2 ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення у порядку, передбаченому ст.257 ГПК України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційна скарга подається до Південно-західного апеляційного господарського суду або через Господарський суд Херсонської області (підпункт 17.5 пункту 1 Розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України).
Повний текст рішення складено та підписано 30.12.2020
Суддя П.Д. Пригуза