Справа№ 953/5334/20
н/п 1-кп/953/766/20
29.12.2020 року Київський районний суд м. Харкова в складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
при секретарі - ОСОБА_2 ,
за участю прокурора - ОСОБА_3
захисника обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
потерпілої - ОСОБА_5 ,
представника потерпілої - ОСОБА_6 ,
обвинуваченого - ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові обвинувальний акт за матеріалами кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019220000001424 від 01.10.2019 року за обвинуваченням:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, громадянина України, раніше не судимого, не одруженого, який працює водієм електровізка в ТОВ «ТК «Мега-Трейд», який зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, -
ОСОБА_7 своїми умисними діями вчинив порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілій ОСОБА_5 тяжке тілесне ушкодження за наступних обставин.
01.10.2019 року приблизно 00-35 годині, ОСОБА_7 , керуючи технічно справним автомобілем ВАЗ 21703 р.н. НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_8 , рухаючись по вулиці вул. Академіка Синельникова зі сторони вул. Академіка Вальтера в бік Білгородського шосе в м.Харкові, зі швидкістю близько 50 кілометрів на годину, біля будинку №5, порушуючи вимоги п. 12.3 Правил дорожнього руху України, згідно з якими: «У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди», діючи необережно, при виникненні небезпеки для його руху у вигляді пішохода ОСОБА_5 , яка перетинала проїжджу частину зправа наліво по ходу напрямку руху автомобіля ВАЗ 21703 яку він об'єктивно спроможній був виявити, не вжив своєчасних заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу та скоїв на неї наїзд внаслідок чого ОСОБА_5 спричинені тілесні ушкодження у вигляді: важкої черепно-мозкової травми, а саме дифузного аксонального пошкодження речовини головного мозку з вогнищами контузій мозолкового тіла, стовбура мозку, забію головного мозку з вогнищем контузії правої лобової частки, пластинкового субдурального крововиливу на рівні конвексу обох гемісфер, субдуральних гідром на рівні конвексу обох лобових часток, садни обличчя а також закритої травми грудної клітини, а саме правосторонній пневмоторакс з колабуванням правої легені.
Згідно висновку судово-медичної експертизи № 12-14/740-А/19 від 13.11.2019 року вказані тілесні ушкодження відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень.
Згідно висновку судової авто технічної експертизи №7/314/СЕ-20 від 25.02.2020 року у даній дорожній обстановці в діях водія автомобіля ВАЗ 21703 р.н. НОМЕР_1 , ОСОБА_7 , вбачаються невідповідності вимогам п. 12.3 Правил дорожнього руху України, які з технічної точки зору, знаходяться у причинному зв'язку з подією та її наслідками.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення у пред'явленому обвинуваченні визнав повністю, не заперечував фактичні обставини справи, пояснив, що дійсно 01.10.2019 року приблизно 00-35 годині, він керуючи автомобілем ВАЗ 21703 р.н. НОМЕР_1 , рухаючись по вулиці вул. Академіка Синельникова зі сторони вул. Академіка Вальтера в бік Білгородського шосе в м. Харкові, зі швидкістю близько 50 кілометрів на годину, біля будинку №5, проїжджаючи ділянку дороги, вже проїхавши дорожню розмітку пішохідний перехід відчув зіткнення з особою, яка перетинала проїжджу за декілька метрів за пішохідним переходом, яка внаслідок удару з автомобілем впала та втратила свідомість. Зазначив, що одразу на місці він почав роботи штучне дихання потерпілій поки вона не прийшла до тями, одразу викликали швидку медичну допомогу, він дуже сильно перелякався. Пояснив, що не бачив її, оскільки вона намагалась переходити дорогу за пішохідним переходом, був нічний час, обмежена видимість, вона раптово вийшла на дорогу, в подальшому він дізнався, що потерпіла була в стані алкогольного сп'яніння. Дуже прикро, що так сталося, маючи не значний матеріальний здобуток, завдяки батькам ними було здійснено грошові перекази батькам потерпілої на її лікуванням. У вчиненні інкримінованого йому кримінальному правопорушенні щиро кається, міру покарання просить призначити мінімальне можливе покарання без ізоляції від суспільства та без позбавлення права керувати транспортними засобами, оскільки він працює водієм ТОВ «ТК «Мега-Трейд», зазначена робота є його єдиним джерелом доходу, просить врахувати поведінку потерпілої, що передувала дорожньо-транспортній пригоди, перебування її в стані алкогольного сп'яніння, що ним одразу після зіткнення вживалися невідкладні дії щодо відновлення її стану здоров'я, а також надання можливої матеріальної допомоги на її лікування. З приводу заявленого потерпілою цивільного позову до нього просить зарахувати в рахунок відшкодування завданої їй моральної шкоду раніше сплачену їй суму у розмірі 31000 грн.
В судовому засіданні встановлено, що обвинувачений правильно розуміє зміст фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються. Судом встановлено, що відсутні сумніви у добровільності та істинності позицій обвинуваченого, якому роз'яснено, що у такому випадку він буде позбавлений права оспорювати ці фактичні обставини справи в апеляційному порядку. Тому, враховуючи думку прокурора та обвинуваченого, потерпілої, суд визнав відповідно до ч.3 ст. 349 КПК України недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, з'ясувавши правильне розуміння обвинуваченим зміст цих обставин.
Аналізуючи обставини, що визнаються обвинуваченим ОСОБА_7 , суд дійшов висновку, що його вина в обсязі пред'явленого обвинувачення є доведеною, дії обвинуваченого ОСОБА_7 правильно кваліфіковано за ч.2 ст. 286 КК України, оскільки він своїми умисними діями вчинив порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілій тяжке тілесне ушкодження.
При призначенні покарання обвинуваченому відповідно до ст. 65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Як обставина, що пом'якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_7 суд, відповідно до п.1 ч.1 ст. 66 КК України, враховує щире каяття обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушенні. Обставини, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_7 судом не встановлено.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, а згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.
При обранні виду та міри покарання обвинуваченому ОСОБА_7 суд враховує характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого діяння, обставини по справі, особу обвинуваченого, його ставлення до вчиненого, його щире каяття, приймаючи до уваги, що він раніше не судимий, не перебуває на спеціальному обліку у нарколога та психіатра, офіційно працевлаштований, позитивно характеризується за місцем проживання та роботи, приходить до висновку про необхідність призначення ОСОБА_7 покарання, передбаченого санкцією ч.2 статті 286 КК України у вигляді позбавлення волі. При цьому, суд, дослідивши всі обставини справи, відповідно до вимог ст. 75 КК України вважає можливим звільнити ОСОБА_7 від відбування призначеного покарання, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього в силу ст. 76 КК України обов'язки. Саме таке призначене покарання, на думку суду, буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Згідно з вимогами ч.1 ст. 75 КК України та з урахуванням висновків, викладених в Постанові Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2002 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» зі змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України № 8 від 12.06.2009 року суд, звільняючи засудженого від відбування покарання з випробуванням, повинен урахувати тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дотримуючись загальних засад призначення покарання, передбачених ст. 65 КК України.
При вирішенні даного питання щодо звільнення ОСОБА_7 від відбування призначеного покарання з випробуванням, судом враховано тяжкість вчиненого ним кримінального правопорушення, наслідки, які настали у результаті дорожньо-транспортної пригоди, враховуючи, що обвинувачений офіційно працевлаштований, отримує дохід, що створює можливість для відшкодування ним в майбутньому матеріальної та моральної шкоди потерпілим по вказаному кримінальному провадженню.
З огляду на вищенаведене, з урахуванням комплексного врахування у системному взаємозв'язку всіх фактичних обставин справи та відомостей про обвинуваченого суд приходить до висновку, що виправлення ОСОБА_7 можливе без реального відбуття ним покарання за кримінальне правопорушення, що є предметом судового розгляду та можливість його звільнення з випробуванням станом на теперішній час в рамках цього кримінального провадження, надавши йому шанс виправитися, здійснити належні висновки, мінімізувати перед потерпілими наслідки вчиненого протиправного діяння.
Відповідно до ч.1 ст. 128 КК України - особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діянням обвинуваченого.
Згідно ст. 999 Цивільного кодексу України законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування). Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон) у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи. Згідно зі статтею 6 Закону - страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоровю та/або майну потерпілого.
Відповідно до норм ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України підставою для виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договір, який є обов'язковим для виконання, акти цивільного законодавства, а також завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі.
Положеннями ст. 22 Цивільного кодексу України закріплено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. До збитків належать і витрати, яких особа зазнала зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються в повному обсязі, якщо інше не встановлено законом або договором.
Положеннями ст.ст.3, 5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 №1961-IV, ст.ст. 979,980 ЦК України передбачено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників (страхувальників) наземних транспортних засобів здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників. Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
Відповідно до ст. 9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.9 Закону України «Про страхування» страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.
За змістом ст. 17 «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст. 981 Цивільного кодексу України договір обов'язкового страхування, яким особа страхує свою цивільно-правову відповідальність, укладається у письмові формі, зокрема, шляхом видачі страховиком страхувальникові страхового свідоцтва - поліса.
За змістом ст.ст. 12, 22, 28, 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»,ст. 9 Закону України «Про страхування» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи (страхове відшкодування).
З матеріалів справи вбачається, що на час дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу ВАЗ 21703 р.н. НОМЕР_1 застрахована АТ «Мега-Гарант» на підставі полісу страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АО № 1824310.
Згідно статті 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Обговорюючи позицію представника цивільного відповідача про відсутність належних та допустимих доказів, суд вважає цю позицію неналежною з наступних підстав.
Відповідно до абзацу першого п. 24.1 ст. 24 Закону - у зв'язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов'язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров'я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що потерпілою ОСОБА_5 розмір завданої дорожньо-транспортною пригодою матеріальної шкоди оцінюється у 200000 грн., в підтвердження якої нею додані до позовної заяви копії виписку із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого КНП «Міська клінічна лікарня швидкої та невідкладної медичної допомоги ім. проф. О.І. Мещанінова» від 05.11.2019 року серед лікувальних процедур для пацієнта зазначені: операція, МРТ головного мозку та рекомендовано лікування у невролога за місцем проживання»; висновки медичних обстежень; консультативні висновки; виписка з історії хвороби № 557, виданої Київською міською клінічною лікарнею № 17 від 26.11.2019 року серед лікувальних процедур виконано півнаркозну реканалізацію трахеї, тубус № 11,12 та рекомендовано реабілітаційне лікування; виписний епікриз ТОВ «Реабілітаційний центр «Сосни» про перебування потерпілої ОСОБА_5 на реабілітації у період з 10.11.2019 року по 02.12.2019 року; копії актів про надання медичних послуг на суму 35019,49 грн., 2369,00 грн. та 10920 грн., а також копії квитанцій та чеків на придбання медичних препаратів та ліків за період з 02.10.2019 року по 05.01.2020 року вартістю на загальну суму 147424,69 грн.
З огляду на вищенаведене, суд не вбачає підстав для визнання вказаних документів та квитанцій (чеків) неналежним доказом, оскільки в судовому засіданні потерпіла підтвердила, що нею були отримані вказані в актах медичні послуги, а також придбані медичні препарати пов'язані з її лікуванням. На належність вказаних наданих документів в обґрунтування розміру матеріальної шкоди вказує те, що перелік отриманих послуг відповідає наданим потерпілою медичним документам, в яких міститься її діагноз, запропоноване лікування, проведені процедури, з яких вбачається, що потерпіла отримала зазначені послуги та проходила відповідне медикаментозне лікування, які узгоджуються між собою. Суд вважає доведеними належними та допустимими доказами заявлені позовні вимоги на відшкодування матеріальної шкоди з урахуванням наданих до позовної заяви документів, що підтверджують їх розмір.
Згідно правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018р у справі №755/18006/15-ц, зазначено, що відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
Покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів"). Уклавши договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов'язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов'язку страхувальника, який завдав шкоди.
Отже, враховуючи встановлені судом обставини та наведене нормативне обґрунтування, те, що винним у вчиненні ДТП і завданні шкоди, пов'язаної з лікуванням ОСОБА_5 є ОСОБА_7 , цивільно-правова відповідальність якого була застрахована в ПАТ «Мега-Гарант», а трирічний строк звернення до страхової компанії із заявою про виплату відшкодування не закінчився, суд вважає що відшкодування завданої потерпілій майнової шкоди внаслідок лікування повинно здійснюватись в межах страхового ліміту за рахунок ПАТ «Мега-Гарант».
Враховуючи наведене, суд стягує з ПАТ «Мега-Гарант» на користь ОСОБА_5 завдану матеріальну шкоду у розмірі 195733,18 грн.
Вирішуючи питання про стягнення з обвинуваченого моральної шкоди на користь потерпілої ОСОБА_5 в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди, суд приходить до наступного.
Згідно ч. 1, п. 1, ч. 2, ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка и завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
Відповідно до ст. 26-1 Закону - страховиком (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров'я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров'ю.
З огляду на вищенаведене, приймаючи до уваги, що потерпіла ОСОБА_5 не заявляла позовні вимоги про стягнення з ПАТ «Мега-Гарант» моральної шкоди, що не позбавляє її права звернути в порядку цивільного судочинства з відповідним позовом, враховуючи, що обвинуваченим ОСОБА_7 під час досудового розслідування у добровільному порядку сплачено потерпілій ОСОБА_5 грошову суму у розмірі 31000 грн., яку останній просить зарахувати в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди, враховуючи фактичні обставини справи, враховуючи поведінку обвинуваченого одразу після дорожньо-транспортної пригоди спрямовану на невідкладну допомогу на місці пригоді потерпілій, стан потерпілої в момент дорожньо-транспортної пригоди, а також те, що вона здійснювала перетин проїжджої частини поза межами пішохідного переходу, з урахуванням принципів розумності, виваженості та співмірності, суд приходить до висновку про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_7 на користь потерпілої ОСОБА_5 в рахунок відшкодування моральної шкоди у розмірі 10000 грн.
Окрім цього, за результатами судового розгляду вказаного кримінального провадження, з огляду на положення статті 174 КПК України вбачаються підстави для задоволення клопотання власника арештованого майна про скасування арешту автомобіля марки ВАЗ 21703 р.н. НОМЕР_1 , накладений ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 02.10.2019 року, який перебуває у власності ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 , виданого Центром 6341 від 06.07.2019 року.
Процесуальні витрати по кримінальному провадженню, пов'язані з проведенням судових експертиз, підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави в повному обсязі.
Питання про речові докази після набрання вироком законної чинності вирішити відповідно до статті 100 КПК України.
На підставі наведеного, керуючись статтями 369, 370, 373, 374 КПК України, суд -
ОСОБА_7 визнати винним у пред'явленому обвинуваченні за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у вигляді 3 (три) роки позбавлення волі без позбавленням права керувати транспортними засобами.
На підставі статті 75 КК України звільнити ОСОБА_7 від відбування призначеного основного покарання у вигляді позбавлення волі з випробуванням строком на 2 (два) роки, якщо протягом встановленого судом іспитового строку він не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього відповідно до статті 76 КК України обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_7 по вказаному кримінальному провадженні - не обирався.
Цивільний позов ОСОБА_5 до ОСОБА_7 , АТ «СК «Мега-гарант» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - задовольнити частково.
Стягнути з АТ «СК «Мега-гарант» на користь ОСОБА_5 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 195733,18 грн.
Стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_5 в рахунок відшкодування моральної шкоди 10000 грн.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_7 на користь держави витрати за проведення судової автотехнічної експертизи № 7/314/СЕ від 25.02.2020 року у розмірі 18840,12 грн.
Скасувати арешт, накладений на автомобіль марки ВАЗ 21703 р.н. НОМЕР_1 , накладений ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 02.10.2019 року, який перебуває у власності ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 , виданого Центром 6341 від 06.07.2019 року.
Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених статтею 394 КПК України, до Харківського апеляційного суду через Київський районний суд м. Харкова протягом 30 днів з дня його проголошення. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копію вироку суду негайно, після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кримінальним процесуальним кодексом України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя -