Справа № 686/14527/19
Провадження № 22-ц/4820/1817/20
29 грудня 2020 року м. Хмельницький
Хмельницький апеляційний суд у складі
колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
Купельського А.В. (суддя-доповідач),
Янчук Т.О., Ярмолюка О.І.,
секретар судового засідання Садік Н.Д.
за участю учасників справи: представника апелянта адвоката Заболотного А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 24 вересня 2020 року (суддя Продан Б.Г.) у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні будинком шляхом виселення,
У травні 2019 року ОСОБА_1 , звертаючись до суду з вказаним позовом, зазначала, що вона є власником садового (дачного) будинку № НОМЕР_1 та земельної ділянки площею 0,12 га, призначеної для ведення садівництва, що знаходяться за адресою: м. Хмельницький, садівницьке товариство «Садівник».
Відповідачі проживають та користуються належним позивачу будинком без її згоди, дозволу та будь-яких правових підстав, що створює їй перешкоди в користуванні та розпорядженні власністю, у зв'язку із чим вона змушена звернутись до суду.
У зв'язку з цим позивач просила суд усунути їй, ОСОБА_1 , перешкоди в користуванні садовим (дачним) вказаним вище будинком шляхом виселення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , судові витрати покласти на відповідачів.
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 24 вересня 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Не погоджуючись з цим рішенням, ОСОБА_1 в апеляційній скарзі просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким задоволити позов в повному обсязі, судові витрати, пов'язані з поданням апеляційної скарги, покласти на відповідачів.
Вважає вказане рішення незаконним та необґрунтованим, оскільки суд повністю не з'ясував обставини справи, неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права.
Посилається на те, що судом першої інстанції не взято до уваги неодноразове повідомлення представника відповідача про те, що відповідачі проживають у спірному будинку та вважають, що проживають у ньому на законних підставах, цей факт фактично визнали. Жодних заперечень того, що відповідачі проживають у садовому будинку, відповідачами ні в судовому засіданні, ні в процесуальних документах не надано.
Місцевим судом не враховано, що відповідачі були повідомлені про розгляд справи за адресою належного позивачу садового будинку, що також свідчить про те, що відповідачі у цьому будинку проживають і ним користуються.
Крім того, оскаржуваним рішенням фактично порушено баланс інтересів сторін. Так, рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 28 листопада 2019 року вирішено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 296 839,51 грн. авансу, 10 000 грн. штрафу за попереднім договором від 10 грудня 2013 року, укладеним між ОСОБА_2 як покупцем та ОСОБА_1 як продавцем. Таке стягнення грошових коштів відбулось внаслідок неукладення основного договору купівлі-продажу садового будинку. Відповідачі, в свою чергу, повернули аванс за попереднім договором купівлі-продажу, отримали грошові кошти (штраф) за цим же договором та водночас проживають у садовому будинку, який їм не належить, оскільки договір купівлі-продажу укладений не був.
Відзиву на апеляційну скаргу до Хмельницького апеляційного суду від учасників справи не надходило.
Заслухавши доповідача, пояснення представника апелянта, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.
Так, ст.15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Стаття 15 ЦК України визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
Власникові, відповідно до ст. 317 ЦК України, належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місце знаходження майна.
Відповідно до частини першої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Частиною першою статті 383 ЦК України та статтею 150 ЖК УРСР закріплені положення, відповідно до яких громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей та інших осіб, мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд.
Згідно ст. 386 ЦК України, власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
Відповідно до роз'яснень п. 33 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» від 07.02.2014 року №5, застосовуючи положення статті 391 ЦК, відповідно до якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, навіть якщо вони не пов'язані із позбавленням права володіння, суд має виходити із такого. Відповідно до положень статей 391, 396 ЦК позов про усунення порушень права, не пов'язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов'язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння. Такий позов підлягає задоволенню і в тому разі, коли позивач доведе, що є реальна небезпека порушення його права власності чи законного володіння зі сторони відповідача. При цьому суди повинні брати до уваги будь-які фактичні дані, на підставі яких за звичайних умов можна зробити висновок про наявність такої небезпеки.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, і це підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 є власником будинку АДРЕСА_1 та земельної ділянки площею 0,12 га, призначеної для ведення садівництва, що підтверджується копією технічного паспорту на садовий (дачний) будинок (а. с. 7-10).
ОСОБА_1 в позові зазначає про те, що відповідачі проживають та користуються належним позивачеві будинком без її згоди, дозволу та будь-яких правових підстав, що створює їй перешкоди в користуванні та розпорядженні власністю.
Залишаючи позовну заяву без задоволення суд виходив з того, що позивачем не надано жодних доказів на підтвердження того, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 проживають та користуються будинком № НОМЕР_1 в м. Хмельницькому, садівниче товариство «Садівник» або вчиняють будь-які інші дії, які порушують право власності чи законного володіння ОСОБА_1 на зазначене будинковолодіння. Також за висновками суду позивачем не доведено, що існує реальна небезпека порушення її права власності чи законного володіння зі сторони відповідачів.
З таким висновком Хмельницький апеляційний суд погоджується.
Посилання апелянта, що судом першої інстанції не взято до уваги неодноразове повідомлення представника відповідача про те, що відповідачі проживають у спірному будинку та вважають, що проживають у ньому на законних підставах, не може бути підставою для скасування рішення суду. Матеріали справи не містять жодного доказу неможливості власника будинку користуватись ним.
Не може бути підставою для скасування рішення суду посилання апелянта, що відповідачі були повідомлені про розгляд справи за адресою належного позивачу садового будинку, що також свідчить про те, що відповідачі у цьому будинку проживають і ним користуються. Зазначена адреса вказана в позовній заяві позивачкою.
Сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суду належить постановити рішення у справі на користь протилежної сторони, розтлумачивши на її користь усі припущення, що не були доведені позивачем під час розгляду справи. Таким чином, доказування є юридичним обов'язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі: проте, доведення підстав позову покладається на позивача, якщо правило про протилежне не міститься у певному законодавчому приписі.
Тягар доказування позивача виникає з моменту пред'явлення позову, а відповідача - після того, як останній вважатиме надану позивачем сукупність доказів загрозливою для свого стану. На підставі правила про розподіл доказового тягаря формується позиція сторін у справі, надаються і вивчаються докази, а також приймається судове рішення. Відповідно, правило розподілу тягаря доказування організовує весь процес - від моменту пред'явлення позову до прийняття судового рішення.
Суд визнає позов необґрунтованим, якщо позивач не доведе зворотного. Відповідач може заперечувати проти позову, в тому числі шляхом заяви про існування обставин, які позивачем не зазначені та які перешкоджають задоволенню позову. Такі обставини суд визнає існуючими, якщо відповідачем вони будуть доведені.
Доводи апеляційної скарги, ретельно досліджені судом, висновків суду не спростовують і не дають підстав вважати, що судом допущені порушення матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення спору.
Оскільки судове рішення правильне, обґрунтоване, відповідає обставинам справи, постановлене з дотриманням вимог процесуального права, апеляційний суд не вбачає підстав для його скасування.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, Хмельницький апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 24 вересня 2020 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення.
Повне судове рішення складено 30 грудня 2020 року.
Судді А.В. Купельський
Т.О. Янчук
О.І. Ярмолюк