Справа № 682/1106/20
Провадження № 22-ц/4820/1733/20
29 грудня 2020 року м. Хмельницький
Хмельницький апеляційний суд
у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
Гринчука Р.С., Грох Л.М., Костенка А.М.
секретар - Кошельник В.М.,
з участю представника апелянтів - адвоката Януль-Сидорчук Х.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 28 серпня 2020 року, суддя Шевчук В.В., у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гефест» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення 3% річних на підставі ст. 625 ЦК України,
встановив:
В травні 2020 року ТОВ «ФК «Гефест» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення трьох відсотків річних з підстав невиконання договору про надання споживчого кредиту.
В обґрунтування позову зазначило, що 14 травня 2007 між ОСОБА_3 та АКІБ «Укрсиббанк» укладено договір про надання споживчого кредиту, відповідно до якого банк надав позичальнику кредит у сумі 80000 дол. США зі строком погашення до 12 травня 2014 року з процентною ставкою 13,5 % річних. Вказаний кредитний договір був забезпечений договором поруки, згідно з яким ОСОБА_2 поручилася за виконання ОСОБА_1 зобов'язання за кредитним договором. В подальшому в результаті відступлення прав вимоги та купівлі-продажу майнових прав, право вимоги за вказаними вище договорами отримало ТОВ «ФК «Гефест». Відповідачем умови кредитного договору не виконувались, у зв'язку з чим за кредитним договором утворилася заборгованість в сумі 5356986,30 грн. Враховуючи викладене, позивач просив стягнути солідарно з відповідачів три проценти річних у розмірі 482128,76 грн.
Рішенням Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 28 серпня 2020 року позов задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ТОВ «ФК «Гефест» три відсотка річних за невиконання грошового зобов'язання за договором споживчого кредиту в розмірі 135597,99 грн. Вирішено питання судових витрат.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просили рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову в частині стягнення заборгованості на користь ТОВ «ФК «Гефест». Вказали на те, що ТОВ «Фінансова компанія «Гефест» звернулося до суду з позовом після спливу позовної давності, оскільки ПАТ «Дельта Банк» було достовірно відомо про існування заборгованості за договором про надання споживчого кредиту ще в травні 2014 року, тому строк позовної давності сплив в травні 2017 року. Крім того, на думку апелянтів, позивач безпідставно пред'явив вимогу про стягнення трьох відсотків річних до поручителя, так як порука припинена.
В судовому засіданні представник апелянтів підтримала доводи апеляційної скарги.
Представник позивача в суд не з'явився, в письмовій заяві просив розгляд справи провести без його участі, надав письмові пояснення, в яких проти апеляційної скарги заперечив.
Заслухавши пояснення учасника справи, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Судом першої інстанції встановлено, що 14 травня 2007 року між АКІБ «Укрсиббанк» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту №11153495000, згідно з яким банк зобов'язався надати позичальнику 80000 дол. США за відсотковою ставкою 13,5 % річних, а позичальник зобов'язується повернути кредит до 12 травня 2014 року (п.1.1, 1.2.1, 1.3 Розділу І Договору). Пунктом 1.2 Додаткової угоди №3 до Договору про надання споживчого кредиту №11153495000 від 30 січня 2009 року встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути кредит у повному обсязі в термін не пізніше 14 березня 2019 року (а.с. 11).
Виконання зобов'язань за кредитним договором забезпечено заставою нерухомого майна (будинковолодіння та земельної ділянки) та порукою (розділ 2 Договору), (а.с. 4).
У відповідності до договору поруки від 14 травня 2007 року, ОСОБА_2 зобов'язується відповідати за невиконання ОСОБА_1 усіх його зобов'язань перед кредитором, що виникли з Договору споживчого кредиту (п. 1.1 Договору поруки). Згідно з п. 1.3 Договору, поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і Боржник, за всіма зобов'язаннями останнього за Основним договором, включаючи повернення основної суми боргу, сплату процентів, комісій, відшкодування можливих збитків, сплату пені та інших штрафних санкцій, передбачених умовами Основного договору. Відповідальність поручителя і боржника є солідарною (а.с. 13). Додатковою угодою № 3 від 30 січня 2009 року до Договору поруки встановлено кінцевий термін виконання основного зобов'язання 14 березня 2019 року (а.с. 11).
На підставі договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитами від 08 грудня 2011 року, укладеного між ПАТ «Укрсиббанк» та ПАТ «Дельта Банк», право вимоги за кредитним договором №11153495000 продано (відступлено) ПАТ «Дельта Банк» (а.с. 15-33).
Як видно з додатку до Договору №22052019 купівлі-продажу майнових справ, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором складає 5356986,30 грн., з яких 1655397,00 грн. заборгованість за кредитом, 3701589,29 грн. заборгованість за процентами за користування кредитом (а.с. 40-41).
Згідно договору купівлі-продажу майнових прав №1429/К від 22 травня 2019 року АТ «Дельта Банк» передало право вимоги за вказаним вище кредитним договором ТОВ «Стар Інвестмент Фаунд» (а.с. 34-35, 36-37), яке за договором купівлі-продажу майнових прав №22052019 від 22 травня 2019 року, в свою чергу, передало право вимоги позивачу ТОВ «ФК «Гефест» (а.с. 38-39).
Додатковою угодою № 3 до Договору про надання споживчого кредиту №11153495000 від 30 січня 2009 року встановлено кінцевий термін повернення кредиту, не пізніше 14 березня 2019 року.
У зв'язку з невиконанням кредитного договору 28 травня 2014 року ПАТ «Дельта Банк» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки. Рішенням Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 06.10.2014 року у задоволенні вказаного позову було відмовлено. У даному рішенні вказано та підтверджено матеріалами справи наявність заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №1115395001 станом на 16.04.2014 року в сумі 1506644, 41 грн. (а.с. 71-74).
Задовольняючи позовні вимоги частково суд вказав, що звернувшись до суду з вимогою про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості, ПАТ «Дельта Банк» тим самим реалізував передбачене договором право на пред'явлення вимоги про дострокове виконання зобов'язання, чим на власний розсуд змінив умови основного зобов'язання щодо строку його дії, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом, а також неустойки. Разом з тим, припинення кредитного договору не впливає на право кредитора на виплати, передбачені ст. 625 ЦК України, оскільки передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням трьох процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу. При цьому суд визнав за необхідне стягнути розмір 3% річних за останні 3 роки, які передували подачі позову, що за розрахунком суду становитиме 135597,99 грн. солідарно, з боржника та поручителя.
Висновок суду не в повній мірі є обґрунтованим з огляду на наступне.
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 цього Кодексу).
Згідно з частиною першою статті 35 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки.
Пунктом 9 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30 березня 2012 року №5 роз'яснено, що право вибору способу судового захисту, передбаченого законом або договором (дострокове стягнення кредиту, стягнення заборгованості, у тому числі шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки/застави, одночасне заявлення відповідних вимог у разі, якщо позичальник є відмінною від особи іпотекодавця (майновий поручитель), одночасне заявлення вимог про стягнення заборгованості з позичальника з вимогами про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет застави/іпотеки, належні іпотекодавцю, який не є позичальником, розірвання кредитного договору, набуття права власності на предмет іпотеки тощо) належить виключно позивачеві (частина перша статті 20 ЦК України, статті 3, 4 ЦПК України 2004 року).
Частиною четвертою статті 559 ЦК України у редакції, яка діяла на час виникнення права вимоги у позивача до поручителя ОСОБА_2 визначено, що порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).
Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново (частини перша, друга, третя статті 264 ЦК України).
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).
За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку (частина п'ята статті 261 ЦК України).
Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться в статтях 252 - 255 ЦК України.
При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України).
За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд (постанова Верховного Суду від 18 вересня 2019 року у справі №200/1295/14-ц).
Як вбачається зі змісту рішення Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 06.10.2014 року, ПАТ «Дельта Банк» в травні 2014 року звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 , у якому, крім іншого, просило в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №11153495001 від 14.05.2007 року у розмірі 121645,23 дол. США, звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме на нерухоме майно - житловий будинок з надвірними будівлями, загальною площею 417,8 кв.м., житловою площею 141 кв.м. (надвірні будівлі: хлів, гараж, літня кухня, баня, майстерня); земельну ділянку загальною площею 0,2500 га, кадастровий номер 6823986800.03.010.0006, які знаходяться по АДРЕСА_1 , шляхом передачі іпотекодержателю ПАТ «Дельта Банк» вказаного предмета іпотеки у власність; визнати за позивачем право власності на вказане нерухоме майно; виселити та зняти з реєстрації місця проживання та перебування відповідача та інших осіб, які зареєстровані та проживають за вказаною адресою.
Таким чином, ПАТ «Дельта Банк» реалізуючи своє право вимоги до ОСОБА_1 саме у спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки змінив умови основного зобов'язання щодо строку його дії та перервав строк позовної давності, що починаючи з травня 2014 року почав збігати з початку та відповідно сплив у травні 2017 року.
Частково задовольняючи позов суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Вимоги про стягнення грошових коштів, передбачених статтею 625 ЦК України, не є додатковими вимогами в розумінні статті 266 ЦК України, а тому закінчення перебігу позовної давності за основною вимогою не впливає на обчислення позовної давності за вимогою про стягнення 3% річних та інфляційних витрат. Стягнення 3% річних та інфляційних витрат можливе до моменту фактичного виконання зобов'язання та обмежується останніми 3 роками, які передували подачі позову.
Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 26.04.2017 року у справі № 3-1522гс16, постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 26.10.2018 року у справі №922/4099/17.
На підставі такого висновку судом обґрунтовано було проведено нарахування 3% річних у розмірі 135597,99 грн. за період з 16.05.2017 року по 17.05.2020 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Заміна сторін у зобов'язанні, відповідно до статті 262 ЦК України, не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності, тобто після укладення 22 травня 2019 року первісним і новим кредиторами договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитними договорами для ТОВ «Стар Інвестмент Фаунд» та згодом ТОВ «ФК «Гефест» строки звернення до суду підлягають обчисленню так само, як і для ПАТ «Дельта Банк» (постанова Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2019 року у справі №523/10225/15-ц).
Водночас, судом не враховано тієї обставини, що у ПАТ «Дельта Банк» припинилося право вимоги щодо поручителя ОСОБА_2 , оскільки, починаючи з травня 2014 року, у відповідний шестимісячний строк ПАТ «Дельта Банк» не звернулось із відповідним позовом до поручителя, що тягне за собою припинення поруки останньої.
За встановлених вище обставин колегія суддів приходить до висновку про те, що суд правильно вирішив справу в частині стягнення 3% річних з боржника ОСОБА_1 , однак стягнення суми заборгованості солідарно з поручителя ОСОБА_2 є помилкою, у зв'язку з чим рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позову ТОВ «ФК «Гефест» за рахунок відповідача ОСОБА_1 . У задоволенні позову до ОСОБА_2 слід відмовити у зв'язку з тим, що порука припинилася.
Судові витрати по сплаті судового збору в суді першої інстанції підлягають розподілу між сторонами в порядку ст. 141 ЦПК України. З урахуванням ціни позову - 482128,76 грн., сплаченого судового збору позивачем в суді першої інстанції в розмірі 7231,93 грн., розміру задоволених позовних вимог - 135597,99 грн., до відшкодування ТОВ «ФК «Гефест» за рахунок ОСОБА_1 підлягає 2033 грн. 62 коп.: (135597,99 грн.х100%:482128,76 грн.=28,12%х7231,93 грн.:100%=2033,62 грн.).
Оскільки загальний розмір грошових коштів, які підлягають до стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Гефест» на підставі оскаржуваного рішення суду першої інстанції не змінився, тому, враховуючи вимоги ст. 141 ЦПК України, судовий збір в сумі 3050,96 грн., сплачений апелянтом ОСОБА_1 при зверненні до суду з апеляційною скаргою, покладається на останнього і не підлягає відшкодуванню за рахунок позивача.
Керуючись ст.ст. 374, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд,
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 28 серпня 2020 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Позов задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Гефест» три відсотка річних за невиконання грошового зобов'язання за договором споживчого кредиту в розмірі 135597грн. 99 коп.
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гефест» до ОСОБА_2 відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гефест» судові витрати по сплаті судового збору в суді першої інстанції в розмірі 2033 грн. 62 коп.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 30 грудня 2020 року.
Судді: Р.С. Гринчук
Л.М. Грох
А.М. Костенко