Справа № 686/33959/19
Провадження № 22-ц/4820/1675/20
28 грудня 2020 року м. Хмельницький
Хмельницький апеляційний суд у складі
колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Гринчука Р.С., Костенка А.М., Спірідонової Т.В.
секретар судового засідання - Дубова М.В.,
з участю сторін та їх представників,
розглянув у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 19 серпня 2020 року, суддя Бондарчук В.В., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про звільнення від сплати заборгованості за аліментами,
встановив:
В грудні 2019 року ОСОБА_1 звернулася в суду з позовом до ОСОБА_2 про звільнення від сплати заборгованості за аліментами.
В обґрунтування позову вказала, що вона з відповідачем з 02.03.2002 року до ІНФОРМАЦІЯ_1 перебували у зареєстрованому шлюбі від якого у них народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та дочка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . З вересня 2017 року неповнолітній ОСОБА_3 проживає з батьком, на користь якого з неї рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 22.01.2019 року стягнуто аліменти в розмірі 1/6 частини всіх видів її доходу. Станом на 10.12.2019 року вона має заборгованість зі сплати аліментів на утримання сина в розмірі 26640 грн. 33 коп. В той же час дочка ОСОБА_4 проживає з нею, дитина є інвалідом та потребує постійного догляду матері, що не дозволяє їй працевлаштуватись. Єдиним джерелом доходу позивача є державна соціальна допомога на дитину. Вказала, що заборгованість за аліментами перешкоджає її вільному пересуванню для періодичного лікування та реабілітації в лікувальних закладах, у зв'язку з чим просила звільнити її від сплати заборгованості за аліментами, розмір якої становить 26640,33 грн.
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 19.08.2020 року в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просила вищевказане рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
На обґрунтування скарги апелянт зазначила, що докази в справі, які були предметом дослідження суду першої інстанції, підтверджують ту обставину, що її дочка, ОСОБА_4 , яка проживає разом з нею та перебуває на її утриманні є інвалідом з народження через тяжке захворювання, у зв'язку з чим дитина потребує постійної сторонньої допомоги. Висновок суду про те, що її дочка відвідує загальноосвітню школу в іншій країні, є активною дитиною, не спростовують висновків лікарів щодо потреби дитини у сторонньому догляді та реабілітації. Відповідачем не надано доказів на спростування медичного діагнозу ОСОБА_4 та призначеного їй лікування. Батько дитини не надав суду доказів щодо його участі у лікуванні і догляді своєї дочки-інваліда, оскільки сплата аліментів не звільняє батька від виконання інших обов'язків щодо утримання дитини. В той же час нею були надані суду неспростовані відповідачем докази того, що вона об'єктивно не мала можливості сплачувати аліменти на сина, який проживає з чоловіком та не має особливих потреб.
Апелянт та її представник в суді підтримали доводи апеляційної скарги. Відповідач та його представник в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечили, підтримали висновки суду першої інстанції.
Заслухавши пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 02.03.2002 року до 16.05.2014 року перебували у зареєстрованому шлюбі (а.с. 5-6).
Від шлюбу сторони мають двох спільних дітей, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 7, 13).
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 22.01.2019 року з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , в розмірі 1/6 частини заробітку (доходу) відповідача щомісячно, починаючи з 21.05.2018 року і до повноліття дитини (а.с. 5-6).
На виконанні у Першому відділі державної виконавчої служби міста Хмельницького перебуває виконавче провадження ВП №60055031 за виконавчим листом №686/11123/18 від 10.09.2019 року щодо стягнення з ОСОБА_1 аліментів на утримання сина ОСОБА_3 (а.с. 11).
Згідно розрахунку станом на 10.12.2019 року заборгованість ОСОБА_1 по сплаті аліментів становить 26640 грн. 33 коп. (а.с. 12).
Малолітня ОСОБА_4 , є дитиною інвалідом з 10.02.2012 року (а.с. 20).
Відповідно до медичного висновку Хмельницької дитячої лікарні №304 від 09.12.2016 року ОСОБА_4 хворіє на правобічний геміпарез більше в руці (а.с. 21).
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Хмельницької міської ради відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю» з 10.02.2012 року та отримує щомісячну допомогу в розмірі 2153,80 грн. (а.с. 17-19).
Згідно довідки наданої ТОВ «Санітас» від 21.12.2018 року щодо ОСОБА_4 рекомендований догляд матір'ю протягом дня, тривале реабілітаційне лікування, включення матері в реабілітаційний процес (а.с. 23).
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що довідка ТОВ «Санітас» не є доказом того, що ОСОБА_4 потребує постійного стороннього догляду у зв'язку з чим її матір ОСОБА_1 позбавлена можливості працевлаштуватись і сплачувати аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_3 . Довідка не містить відомостей щодо лікування малолітньої ОСОБА_4 у лікувальному закладі. Діагностичні дослідження не проводилися, перебіг захворювання не спостерігався, терапія не призначалася, направлення на стаціонар не потребувала, відтак висновок був здійснений у формі рекомендації. Наведені у цій довідці обставини, в сукупності з іншими доказами, які були встановлені в судовому засіданні ставлять під сумнів достовірність викладених у ній відомостей щодо неможливості матері дитини працевлаштуватися у зв'язку з необхідністю здійснення протягом усього дня догляду за дитиною. На думку суду посилання позивача на недостатність доходів для сплати аліментів, враховуючи, що єдиним джерелом доходу є державна соціальна допомога на дитину-інваліда, не звільняє матір від обов'язку утримувати іншу дитину до досягнення нею повноліття.
Висновок суду є обґрунтованим з огляду на наступне.
За змістом статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Сплата аліментів за рішенням суду є одним із способів виконання обов'язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини.
Відповідно до частини третьої статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов'язком батьків утримувати дітей до їх повноліття та знайшло своє закріплення у СК України.
Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.
Положеннями статті 27 Конвенції ООН про права дитини визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для її фізичного, розумового та духовного розвитку. Сюди входить належне харчування, житло, одяг. Батьки несуть відповідальність за забезпечення належного життєвого рівня дитини. Держава має вживати необхідних заходів щодо надання допомоги батькам у здійсненні цього права.
Конвенцією про права дитини закріплено принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Згідно з частиною другою статті 197 СК України за позовом платника аліментів суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв'язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення.
Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що платник аліментів може бути звільнений за рішенням суду від сплати заборгованості за аліментами у разі, якщо доведе суду наявність тяжкої хвороби або іншої обставини, що має істотне значення.
Згідно зі ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Частинами 2 і 3 статті 181 СК України визначено, що за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
В силу ч.ч. 1, 2 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Як вбачається з матеріалів справи рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 22 січня 2019 року з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , в розмірі 1/6 частини заробітку (доходу) відповідача, щомісячно, починаючи з 21.05.2018 року і до повноліття дитини. Постановою Хмельницького апеляційного суду від 09.04.2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, рішення суду першої інстанції залишено без змін (а.с. 5-6, 8-9).
З тексту постанови апеляційного суду вбачається, що судами при визначенні розміру аліментів враховано перебування на утриманні у ОСОБА_1 дитини з інвалідністю. Зокрема, зазначено, що вищевказані обставини не звільняють ОСОБА_1 від обов'язку надавати матеріальну допомогу іншій дитині, яка проживає разом із батьком.
Колегія суддів, досліджуючи довідку про стан здоров'я видану 21.12.2018 року ТОВ «Санітас» доходить висновку, що будь-яких передбачених частиною другою статті 197 СК України обставин, що мають істотне значення та які могли б слугувати підставою для звільнення від сплати заборгованості зі сплати аліментів вказана довідка не містить, решта обставин зазначені позивачем були враховані судами при розгляді питання про стягнення аліментів на користь відповідача.
Позивачем не враховано, що на підставі ч. 2 ст. 197 СК України доказуванню підлягають саме ті обставини, у зв'язку з якими виникла заборгованість зі сплати аліментів, в той час як позивачем наведено обставини, які існували на момент призначення аліментів та були враховані судом, відтак вони не можуть вважатись такими, що призвели до виникнення відповідної заборгованості.
Статтями 76, 81 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Доводи апеляційної скарги є аналогічні обставинам, наведеним у позові, які були предметом дослідження суду першої інстанції з дотриманням норм процесуального права та додаткового правового аналізу не потребують, на законність судового рішення не впливають і зводяться лише до переоцінки доказів у справі.
При вирішенні справи суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює, тому колегія суддів приходить до висновку, що подана апеляційна скарга на рішення суду є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд,
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 19 серпня 2020 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 30 грудня 2020 року.
Судді: Р.С. Гринчук
А.М. Костенко
Т.В. Спірідонова