Провадження № 11-кп/4820/700/20
Справа № 688/2608/20 Головуючий в 1-й інстанції ОСОБА_1
Категорія: ч. 1 ст. 125 КК України Доповідач ОСОБА_2
28 грудня 2020 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Хмельницького апеляційного суду у складі:
судді - доповідача ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
з участю секретаря
судового засідання ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
потерпілого ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в місті Хмельницькому, в режимі відеоконференцзв'язку, кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020245270000115 від 30.08.2020 року за апеляційною скаргою потерпілого ОСОБА_8 на вирок Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 23 вересня 2020 року по обвинуваченню за ч. 1 ст. 125 КК України ОСОБА_7 ,-
Цим вироком ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Першотравневе Богодухівського району Харківської області, громадянина України, з професійно-технічною освітою, розлученого, на утриманні якого троє неповнолітніх дітей, зареєстрованого в АДРЕСА_1 , проживаючого в АДРЕСА_2 , працюючого трактористом у ФГ «Агроінвестпроект 2005», раніше не судимого,
визнано винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України та призначено йому покарання у виді штрафу у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень.
До вступу вироку в законну силу запобіжний захід ОСОБА_7 не обирався.
Речові докази та процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.
За вироком суду, 29 серпня 2020 року близько 23 години ОСОБА_7 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, знаходячись на подвір'ї будинку по АДРЕСА_3 , на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, вступив у словесний конфлікт з ОСОБА_8 - батьком його колишньої дружини (тестем), з яким спільно проживав однією сім'єю та перебував у сімейних відносинах, з приводу реалізації права, як батька, на безперешкодне спілкування зі своїми дітьми, які на даний час, проживають з матір'ю - його колишньою дружиною ОСОБА_9 , під час якого, з метою спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_8 , умисно, наніс потерпілому один удар кулаком правої руки в ділянку лівого ока, внаслідок чого ОСОБА_8 втратив рівновагу та впав спиною на ґрунтове покриття. Після цього ОСОБА_7 , сівши зверху на потерпілого, наніс йому один удар кулаком лівої руки в ділянку правого плеча, та відразу наніс один удар кулаком правої руки в ліве плече потерпілого, після чого наніс один удар кулаком лівої руки в правий плечовий суглоб потерпілого.
У результаті вищевказаних умисних протиправних дій ОСОБА_7 заподіяв потерпілому ОСОБА_8 тілесні ушкодження у вигляді синця під лівим оком, трьох синців на внутрішній поверхні лівого плеча, п'яти синців на внутрішній поверхні правого плеча, двох синців на передній поверхні правого плечового суглоба, субкон'юнктивального крововиливу на білковій оболонці лівого ока, які відносяться до категорії тілесних ушкоджень легкого ступеня тяжкості.
Таким чином, ОСОБА_7 вчинив кримінальний проступок, передбачений ч.1 ст. 125 КК України - умисне легке тілесне ушкодження.
Не погоджуючись з вироком місцевого суду потерпілий ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок суду скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Вважає вирок суду помилковим, оскільки не було враховано, що після того, як обвинуваченим було нанесено удари йому, ОСОБА_7 накинувся на його доньку, збив її з ніг та побив її, що підтверджується експертним висновком № 424. Проте, на досудовому розслідуванні одну подію було поділено на два провадження. При цьому, у справу не залучили жодного із попередніх насильств, вчинених ОСОБА_7 щодо членів їх сім'ї, але судом першої інстанції до уваги цього взято не було. Не погоджується з тим, що судом у вироку незаконне проникнення ОСОБА_7 на територію господарства, названо як реалізацію права батька на безперешкодне спілкування з дітьми, та посилання суду на те, що він утримує дітей. Разом з тим, не враховано, що він з'явився біля півночі у стані алкогольного сп'яніння, та жодних аліментів не сплатив, на що було звернено увагу під час досудового та судового розгляду.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення потерпілого ОСОБА_8 , на підтримку поданої апеляційних скарг, з посиланням на зазначені у них доводи, обвинуваченого ОСОБА_7 , думку прокурора про законність і обґрунтованість вироку суду, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів уважає, що апеляційну скаргу потерпілого слід залишити без задоволення, з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості
ОСОБА_7 в умисному нанесенні легкого тілесного ушкодження, тобто у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст. 125 КК України, відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, і підтверджуються наведеними у вироку доказами, які апелянтом не оспорюються, як не оспорюється і кваліфікація дій ОСОБА_7 та призначене йому покарання, а тому колегією суддів не перевіряються.
Разом з тим, положеннями ст.415 КПК України визначено вичерпний перелік підстав призначення нового розгляду у суді першої інстанції, проте такі у даній справі відсутні, з огляду на таке.
Відповідно до ч.1 ст.337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуто обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення, відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.
Зі змісту вказаної статті вбачається, що межі судового розгляду зумовлені дією принципу диспозитивності (ст.26 КПК України), відповідно до якого суд у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами. Суд при розгляді у першій інстанції обмежений вимогами сторони обвинувачення, що викладені в обвинувальному акті (ст.291). Судовий розгляд проводиться стосовно обвинувачених і лише в межах висунутого їм обвинувачення, що є суттєвою гарантією справедливого розгляду та вирішення справи і права забезпечення обвинуваченого на захист.
Як убачається з вироку суду та матеріалів кримінального провадження, суд першої інстанції розглянув провадження в межах висунутого ОСОБА_7 , органами досудового розслідування обвинувачення, при цьому під час розгляду вказаного кримінального провадження заяв, клопотань після з'ясування обсягу дослідження доказів сторони судового розгляду не подавали, прокурор у порядку ст.338 КПК України обвинувачення не змінював.
Доводи апеляційної скарги потерпілого ОСОБА_8 про призначення нового розгляду для об'єднання цього кримінального провадження з кримінальним провадженням щодо його дочки ОСОБА_9 , є необґрунтованими, оскільки відповідно до ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.
Відтак, порушень вимог процесуального закону, в межах доводів апеляційної скарги потерпілого ОСОБА_8 , колегія суддів не вбачає.
Відповідно до ч.2 ст.50 КК України метою покарання є не тільки кара, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Положеннями ст.65 КК України визначено, що при призначенні покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_7 , в межах санкції ч. 1 ст. 125 КК України, судом враховані фактичні обставини справи, ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим кримінального проступку, у відповідності до ст. 12 КК України, особу винного, пом'якшуючі та обтяжуючі покарання обставини.
Зокрема, враховано те, що обвинувачений ОСОБА_7 є особою молодого віку, раніше несудимий, розлучений, має на утриманні трьох неповнолітніх дітей, за місцем проживання характеризується позитивно, працює, під динамічним спостреженням у лікарів нарколога та психіатра КНП «Шепетівська ЦРЛ» не знаходиться, на обліку у органі пробації не перебуває.
Обставинами, які пом'якшують покарання ОСОБА_7 є щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального проступку.
Обставинами, які обтяжують покарання є вчинення кримінального проступку особою, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння та щодо іншої особи, з якою винний перебував у сімейних відносинах.
А тому, з урахуванням вищевказаного, колегія суддів приходить до висновку, що суд обґрунтовано призначив йому покарання у виді штрафу у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень.
Твердження апеляційної скарги потерпілого ОСОБА_8 про те, що суд не врахував перебування обвинуваченого ОСОБА_7 в стані алкогольного сп'яніння, є безпідставними, оскільки при призначенні покарання цю обставину судом визнано, як обтяжуючою.
Посилання апелянта про незаконне проникнення ОСОБА_7 на територію господарства не беруться до уваги колегією суддів, так як він в таких діях не обвинувачувався.
Відтак, призначене обвинуваченому покарання є необхідним й достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону при провадженні досудового розслідування та судового розгляду, які б тягнули за собою скасування або зміну вироку апеляційним судом не встановлено.
З огляду на викладене підстав для задоволення апеляційної скарги потерпілого ОСОБА_8 колегія суддів не вбачає.
Керуючись п.1 ч.1 ст.407, ч.1 ст.418, ст.419 КПК України, колегія суддів, -
Вирок Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 23 вересня 2020 року щодо обвинуваченого за ч. 1 ст. 125 КК України ОСОБА_7 залишити без змін, апеляційну скаргу потерпілого ОСОБА_8 - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
На ухвалу може бути подана касаційна скарга до Касаційного кримінального суду Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Судді:
ОСОБА_3 ОСОБА_2 ОСОБА_4