Справа № 686/31074/19
Провадження № 22-ц/4820/1382/20
23 грудня 2020 року м. Хмельницький
Хмельницький апеляційний суд у складі
колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
П'єнти І.В. (суддя-доповідач), Корніюк А.П., Талалай О.І.
секретар судового засідання Гриньова А.М.
за участю: представників учасників справи
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 686/31074/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держпродспоживслужби в Хмельницькій області про поновлення на роботі та стягнення втраченого заробітку за час вимушеного прогулу, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , яка подана його представником ОСОБА_2 , на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 18 червня 2020 року (суддя Мазурок О.В.).
Заслухавши доповідача, пояснення представників учасників справи, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, суд
У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ГУ Держпродспоживслужби в Хмельницькій області про поновлення на роботі та стягнення втраченого заробітку за час вимушеного прогулу.
В обґрунтування позову зазначав, що 25 квітня 2017 року він був прийнятий на посаду провідного фахівця відділу нагляду в насінництві та розсадництві управління контролю в сфері насінництва та розсадництва ГУ Держпродспоживслужби в Хмельницькій області.
03.07.2017 він був переведений на посаду провідного фахівця сектору реєстрації сільськогосподарської техніки ГУ Держпродспоживслужби в Хмельницькій області.
15.10.2019 його було звільнено із займаної посади на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку зі скороченням штату працівників.
Позивач вважає звільнення безпідставним та таким, що не відповідає вимогам закону, оскільки реальних змін в організації діяльності ГУ Держпродспоживслужби в Хмельницькій області не відбулося.
Посилався на те, що штатний розпис управління станом на 15 липня 2019 року передбачав 139 штатних одиниць, штатна чисельність працівників управління відповідно до нового штатного розпису, який введений дію з 01.08.2019, не змінилась і становить також 139 штатних одиниць. При цьому, мало місце лише коригування найменувань посад, структурних підрозділів та переміщення окремих вакантних штатних одиниць до складу інших структурних підрозділів. Таким чином, на думку позивача, відбулось затвердження штатного розпису в новій редакції та не означає скорочення штату працівників, якщо його кількість штатних одиниць не змінилась.
Крім того, як зазначає позивач, перед звільненням йому було запропоновано деякі вакантні посади робітника з комплексного обслуговування й ремонту будівель та ряд посад водіїв, однак згідно із штатним розписом, в управлінні були вакантними ряд інших посад, які йому не пропонувалися.
Також роботодавець належним чином не проводив оцінки кваліфікації та продуктивності праці ОСОБА_1 у порівнянні з іншими працівниками, які працювали на аналогічній посаді і не вказав жодних критеріїв, за якими вирішив скоротити саме ОСОБА_1 .
Звертаючись до суду з позовом, позивач просив визнати незаконним наказ начальника ГУ Держпродспоживслужби в Хмельницькій області № 215-к від 15 жовтня 2019 року про його звільнення та поновити його на посаді провідного фахівця сектору реєстрації сільськогосподарської техніки ГУ Держпродспоживслужби в Хмельницькій області; стягнути із ГУ Держпродспоживслужби в Хмельницькій області на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 16 жовтня 2019 року в розмірі 4585,74 грн.
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 18 червня 2020 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_2 не погоджується з рішенням суду першої інстанції, просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог. Посилається на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, та неправильне застосування судом норм матеріального права. Вважає, що реальних змін в організації діяльності ГУ Держпродспоживслужби в Хмельницькій області не відбулося, а скорочення посади, яку займав позивач мало штучний характер, однак суд не звернув на це уваги. Крім того, при скороченні штату роботодавець не проводив оцінки кваліфікації і продуктивності праці ОСОБА_1 у порівнянні з іншим працівником - ОСОБА_3 , який працював на аналогічній посаді, і не вказав жодних критеріїв, за якими вирішив скоротити саме позивача. На думку апелянта, його звільнення із займаної посади відбулося без дотримання вимог чинного законодавства України.
ГУ Держпродспоживслужби в Хмельницькій області подало відзив на апеляційну скаргу, в якому вказує на відповідність рішення суду вимогам чинного законодавства та необґрунтованість апеляційної скарги ОСОБА_1 .
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 підтримав апеляційну скаргу.
Представник відповідача Головного управління Держпродспоживслужби в Хмельницькій області Багнюк О.В. в судовому засіданні просив апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, про день, місце і час слухання справи повідомлений належним чином, подав апеляційному суду заяву про відкладення розгляду справи у зв'язку з його перебуванням на лікуванні. Однак, враховуючи, що вимогами цивільного процесуального законодавства встановлені строки розгляду справи в апеляційній інстанції - 60 днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження і заява позивача про відкладення розгляду справи надійшла поза межами цього строку, відсутність доказів об'єктивної неможливості його участі в судовому засіданні відповідно до встановленого діагнозу, а також можливість позивача заявити клопотання про його участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів за допомогою системи EasyCon, реалізацію позивачем права на представлення його інтересів в суді адвокатом, колегія суддів поважності причин неявки в судове засідання не встановила, і, відповідно, підстав для відкладення розгляду справи та вважала за можливе слухати справу за відсутності позивача. При цьому, колегія суддів виходила з того, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного та обґрунтованого судового рішення, не відкладаючи розгляду справи, оскільки основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні учасника справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначав, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд першої інстанції правильно встановив та виходив з того, що відповідно до наказу № 44-к від 24.04.2017 ОСОБА_1 призначено на посаду провідного фахівця відділу нагляду в насінництві та розсадництві управління контролю в сфері насінництва та розсадництва Головного управління Держпродспоживслужби в Хмельницькій області (а.с. 10).
Відповідно до наказу № 85-к від 03.07.2017, ОСОБА_1 переведений на посаду провідного фахівця сектору реєстрації сільськогосподарської техніки Головного управління Держпродспоживслужби в Хмельницькій області (а.с. 11-12).
01.08.2019 позивач був попереджений про скорочення займаної ним посади у зв'язку із затвердженням та введенням в дію з 01.08.2019 структури та штатного розпису Головного управління Держпродспоживслужби в Хмельницькій області відповідно до наказу від 01.08.2019 № 157-к, та запропоновано вакантні в управлінні посади з урахуванням його освіти та кваліфікації (а.с. 15-16).
Згідно з наказом № 215-к від 15.10.2019, позивач звільнений з посади провідного фахівця сектору реєстрації сільськогосподарської техніки Головного управління Держпродспоживслужби в Хмельницькій області на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України (а.с. 13).
Відмовляючи у позові, суд першої інстанції виходив з того, що звільнення ОСОБА_1 проведено з дотриманням вимог закону і підстав для скасування наказів та поновлення на роботі немає.
З таким висновком суду погоджується і апеляційний суд.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку зміни в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Згідно з частиною другою статті 40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
Відповідно до статті 49-2 КЗпП України передбачено, що про наступне звільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.
Розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за два місяці про наступне вивільнення.
При вирішенні питання про те, чи мав змогу роботодавець виконати вимоги статті 49-2 КЗпП України про надання роботи працівникові, який вивільняється у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, суд має виходити з того, що за змістом цієї норми працівнику має бути запропонована наявна робота за відповідною професією чи спеціальністю і лише при відсутності такої роботи інша наявна робота.
При цьому, роботодавець зобов'язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.
Таким чином, однією з гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов'язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.
Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.
Дослідженими судом доказами підтверджено, що у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, що потягло за собою скорочення штату працівників. У зв'язку з цим сектор реєстрації сільськогосподарської техніки Головного управління Держпродспоживслужби в Хмельницькій області, у якому працював позивач на посаді провідного фахівця, не був передбачений новим штатним розписом. Був створений відділ реєстрації сільськогосподарської техніки Головного управління Держпродспоживслужби в Хмельницькій області, в якому замість посади провідного фахівця вводилась посада інженера, яка вимагала кваліфікації за дипломом про вищу освіту, що відповідає рівню спеціаліста, магістра (а.с. 19-82, 153).
Наведене вище свідчить про необґрунтованість доводів апеляційної скарги про відсутність підстав для вивільнення працівників у порядку п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.
Відповідно до ч. 3 ст. 64 ГК України, підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.
Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про переважне право на залишення на роботі, оскільки скороченню підлягали усі посади провідного фахівця, який не був передбачений новим штатним розписом.
На час звільнення позивача пропонувалося працевлаштування на вакантні посади робітника з комплексного обслуговування і ремонту будинків відділу господарського забезпечення ГУ Держпродспоживслужби в Хмельницькій області, водія автотранспортних засобів відділу господарського забезпечення ГУ Держпродспоживслужби в Хмельницькій області, водія автотранспортних засобів відділу безпечності харчових продуктів та ветеринарної медицини Кам'янець-Подільського міськрайонного управління ГУ Держпродспоживслужби в Хмельницькій області, водія автотранспортних засобів відділу державного нагляду за дотриманням санітарного законодавства Чемеровецького районного управління ГУ Держпродспоживслужби в Хмельницькій області, водія автотранспортних засобів відділу безпечності харчових продуктів та ветеринарної медицини Ярмолинецького районного управління ГУ Держпродспоживслужби в Хмельницькій області, які він міг займати з урахуванням своєї освіти, кваліфікації та досвіду роботи і від яких позивач відмовився (а.с. 16).
Посилання ОСОБА_1 в апеляційній скарзі, що йому не були запропоновані усі вакантні посади не приймаються до уваги апеляційним судом.
Оскільки, посади вакантні у ГУ Держпродспоживслужби в Хмельницькій області в період з 01.08.2019 по 15.10.2019 головного спеціаліста відділу державного контролю, головного спеціаліста відділу безпечності харчових продуктів та ветеринарної медицини Летичівського районного управління та провідного фахівця відділу державного нагляду за дотриманням санітарного законодавства Хмельницького міськрайонного управління позивач відповідно до отриманої ним освіти не міг обіймати, тому і запропоновані останньому не були. Крім того, посади керівників структурних підрозділів, їх заступників, посади головних спеціалістів, які були вакантними відповідно до нового штатного розпису відносяться до посад державної служби категорії «Б», «В», призначення на які здійснюється за результатами конкурсу, а тому не могли також пропонуватись позивачу.
Інші доводи апеляційної скарги також не містять посилання на докази, які б спростовували висновки суду і впливали на їх законність.
Отже, судом першої інстанції правильно визначено характер правовідносин між сторонами та застосовано закон, що їх регулює, повно і всебічно досліджено матеріали справи та надано належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.
Рішення суду ухвалене відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, і підстав для його скасування у межах доводів апеляційної скарги немає.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана його представником ОСОБА_2 , залишити без задоволення.
Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 18 червня 2020 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 29 грудня 2020 року.
Суддя-доповідач І.В. П'єнта
Судді: А.П. Корніюк
О.І. Талалай