Справа № 204/5145/20
Провадження № 2-а/204/104/20
26 серпня 2020 року м. Дніпро
Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська, у складі:
головуючого - судді Приваліхіної А.І.,
за участю секретаря судового засідання - Сокола Д.О.
розглянувши у судовому засіданні у м. Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення, -
12 серпня 2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, із вимогою про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення (а. с. 1-6).
В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що 05 серпня 2020 року інспектором роти № 4 батальйону № 3 УПП в Дніпропетровській області старшим лейтенантом поліції Забудьком Сергієм Сергійовичем відносно нього було складено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, яке зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАМ № 2927939, згідно з якою на позивача, за порушення вимог ст. 21 Закону України «Про автомобільний транспорт», було накладено штраф у розмірі 850,00 грн. У постанові міститься посилання на те, що 05 серпня 2020 року, о 04 годині 10 хвилин, в м. Дніпрі, по вул. Гордієнка, 1-Б, водій зберігав транспортний засіб Mercedes-Benz, номерний знак НОМЕР_1 , що використовується для перевезення пасажирів на комерційній основі поза встановленим місцем їх стоянки. З вищевказаною постановою позивач не погоджується, оскільки вважає, що вона винесена з порушенням чинного законодавства, у зв'язку з чим вона підлягає скасуванню. Так, 05 серпня 2020 року, о 04 годині 10 хвилин, позивач керував транспортним засобом Mercedes-Benz, номерний знак НОМЕР_1 , який використовується ТОВ «Автотранссервіс» для надання послуг з перевезення пасажирів та в цей же день був зупинений відповідачем, в результаті чого було складено у відношенні позивача оскаржувану постанову. При складанні оскаржуваної постанови позивач надавав відповідачу пояснення, що 05 серпня 2020 року, о 04 годині 10 хвилин, виїхав на автобусний маршрут регулярних перевезень № 157. Перед виїздом на маршрут повинен пройти перевірку технічного стану і комплектності транспортного засобу, у зв'язку з чим самостійно прибув до місця зберігання та перевірки транспортного засобу та після чого виїхав на зазначеному транспортному засобі без пасажирів на маршрут до кінцевої зупинки автобусного маршруту регулярних перевезень № 157, тобто до пр. Петровського. Але, пояснення позивача в момент складання оскаржуваної постанови відповідачем були залишені без уваги. 05 лютого 2019 року ТОВ «Автотранссервіс» було видано наказ № 57, з якого вбачається, що місце зберігання транспортного засобу Mercedes-Benz, номерний знак НОМЕР_1 , знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, Лоцманський узвіз, буд. 8. Таким чином, вищезазначений транспортний засіб не зберігається поза встановленими місцями стоянки. Позивачем перед виїздом на маршрут було пройдено перевірку технічного стану і комплектності транспортного засобу, що підтверджується журналом реєстрації операцій перевірки технічного стану КТЗ, з якого вбачається, що 05 серпня 2020 року під № 1 позивач пройшов перевірку технічного стану КТЗ. Таким чином, що 05 серпня 2020 року, о 04 годині 10 хвилин, транспортний засіб Mercedes-Benz, номерний знак НОМЕР_1 , позивач не зберігав у невстановленому місці. Відповідачем при притягненні позивача до адміністративної відповідальності не враховано його пояснення, не надано можливість скористатись юридичною допомогою, заявити клопотання в разі їх наявності. Вважає, що відповідачем не дотримано процедуру винесення постанови про накладення адміністративного стягнення, яка передбачена ст. 258 КУпАП. Оскаржувана постанова винесена без врахування та належної перевірки всіх обставин справи щодо наявності чи відсутності в його діях ознак правопорушення, за яке законом передбачено адміністративну відповідальність. У відповідача не було передбачених законом підстав для зупинки транспортного засобу. З цих підстав, постанова про накладення адміністративного стягнення серії ЕАМ № 2927939 від 05 серпня 2020 року про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 8 ст. 133-1 КУпАП підлягає скасуванню, а провадження по справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю. Крім того, зазначив, що позивач поніс витрати на правову (правничу) допомогу в сумі 1 500 гривень.
Ухвалою від 15 вересня 2020 року у справі відкрито спрощене позовне провадження, без виклику сторін (а. с. 40), яка надіслана учасникам справи 16 вересня 2020 року за вихідним № 19286/20-вих/2-а/204/104/20 (а. с. 41).
05 листопада 2020 року на адресу суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву (а. с. 45-51), в якому він позовні вимоги не визнає, проти задоволення позову заперечує. В обґрунтування відзиву зазначає, що Національна поліція України уповноважена через своїх співробітників притягувати осіб до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень. Постанова про накладення адміністративного стягнення серії ЕАМ № 2927939 від 05 серпня 2020 року, що складена відносно позивача, обґрунтована тим, що позивач зберігав транспортний засіб, який використовується на комерційній основі поза встановленого місця його зберігання, отже винесена правомірно. Крім того, позивачем не було надано суду документів, що підтверджують його витрати на отримання правничої допомоги, а тому вважає, що підстав для задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача зазначених витрат, немає. Тому прохає суд в задоволенні позовних вимоги ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Клопотань про виклик сторін у судове засідання не надходило.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши фактичні обставини справи письмовими доказами, суд доходить висновку про можливість задоволення позову, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що позивач з 26 грудня 2018 року працює водієм автотранспортного засобу (пасажирські перевезення) у ТОВ «Автотранссервіс», що підтверджується наказом по особовому складу директора ТОВ «Автотранссервіс» № 795-К від 26 грудня 2018 року (а. с. 16). Відповідно до наказу директора ТОВ «Автотранссервіс» по особовому складу № 211-К від 18 березня 2020 року «Про закріплення водіїв», з метою контролю та забезпечення безпеки автотранспортних перевезень, ОСОБА_1 водія категорії D було закріплено за автотранспортним засобом Mercedes-Benz, номерний знак НОМЕР_2 (а. с. 15). 05 серпня 2020 року інспектором батальйону № 3 роти № 4 Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області старшим лейтенантом поліції Забудьком Сергієм Сергійовичем була винесена постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАМ № 2927939 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 8 ст. 133-1 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 850,00 грн. (а. с. 18). Відповідно до вказаної постанови серії ЕАМ № 2927939 від 05 серпня 2020 року, водій ОСОБА_1 , 05 серпня 2020 року, о 04 годині 10 хвилин, у м. Дніпрі, по вул. Гордієнка, 1-Б, зберігав транспортний засіб Mercedes-Benz 312D-П18, номерний знак НОМЕР_3 , що використовується для перевезення пасажирів на комерційній основі поза встановленим місцем їх стоянки, чим порушив ст. 21 Закону України «Про автомобільний транспорт» - ТЗ, що використовується для перевезення пасажирів на комерційній основі поза встановленими місцями їх стоянки.
Відповідно до вимог ст. 288 КУпАП постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі може бути оскаржено у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.
Оскільки предметом оскарження є постанова про притягнення до адміністративної відповідальності суд повинен перевірити законність та обґрунтованість винесення постанови та дослідити, чи було дотримано порядок притягнення особи до адміністративної відповідальності, чи не пропущено строки, встановлені для розгляду справи та накладення адміністративного стягнення, чи виконано вимоги закону щодо обов'язкової присутності особи при розгляді її справи та своєчасного повідомлення цієї особи про місце та дату розгляду справи, та інше.
Приписами ч. 8 ст. 133-1 КУпАП встановлено, що зберігання транспортних засобів, що використовуються для перевезення пасажирів на комерційній основі, поза встановленими місцями їх стоянки, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 21 Закону України «Про автомобільний транспорт» власники (користувачі) автобусів, що використовуються для перевезення пасажирів на комерційній основі, повинні забезпечувати їх зберігання у спеціально пристосованих для цього приміщеннях, гаражах, на майданчиках, стоянках, забезпечених засобами охорони.
Відповідно до вимог п. 5 ч. 1 ст. 213 КУпАП, справи про адміністративні правопорушення розглядають органи Національної поліції.
Статтею 222 КУпАП визначено, що органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, зокрема, за частиною 8 статті 133-1 КУпАП.
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Частиною 4 статті 258 КУпАП передбачено, що у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.
У ч. 1 ст.283 КУпАП визначено, що розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Позивач у позовній заяві наполягає на тому, що 05 серпня 2020 року він не порушував статтю 21 Закону України «Про автомобільний транспорт» та не зберігав транспортний засіб Mercedes-Benz, номерний знак НОМЕР_1 , що використовується для перевезення пасажирів на комерційній основі поза встановленим місцем його стоянки. У позовній заяві позивач наполягав на тому, що 05 серпня 2020 року він самостійно прибув до місця зберігання та перевірки транспортного засобу та після цього виїхав на вищевказаному транспортному засобі без пасажирів на маршрут до кінцевої зупинки автобусного маршруту регулярних перевезень № 157, тобто до пр. Петровського.
При цьому, згідно з наказом директора ТОВ «Автотранссервіс» № 57 від 05 лютого 2019 року «Про встановлення місця зберігання транспортних засобів», було встановлено місце зберігання транспортних засобів за адресою: м. Дніпро, Лоцманський узвіз, буд. 8, в тому числі, для транспортного засобу Mercedes-Benz, номерний знак НОМЕР_1 (а. с. 14).
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими та електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Нормою ст. 96 КАС України визначено, що речовими доказами є предмети матеріального світу, які своїм існуванням, своїми якостями, властивостями, місцезнаходженням, іншими ознаками дають змогу встановити обставини, що мають значення для справи.
Однак, стороною відповідача на підтвердження факту вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 8 ст. 133-1 КУпАП, не було надано суду жодного доказу, які б підтверджували факт порушення позивачем вимог ст. 21 Закону України «Про автомобільний транспорт».
Отже, доказів, які б спростовували твердження позивача про те, що 05 серпня 2020 року, о 04 годині 10 хвилин, він жодним чином не порушував статтю 21 Закону України «Про автомобільний транспорт» та не зберігав транспортний Mercedes-Benz, номерний знак НОМЕР_1 , що використовується для перевезення пасажирів на комерційній основі, поза встановленим місцем його стоянки, стороною відповідача суду не надано, хоча в даній категорії справ обов'язок доводити правомірність прийнятого рішення та наявність обставин, які стали підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності, покладено саме на відповідача.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Оскільки відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що позивачем 05 серпня 2020 року, о 04 годині 10 хвилин у м. Дніпрі, по вул. Гордієнко, 1-Б, було порушено вимоги статті 21 Закону України «Про автомобільний транспорт», тобто не доведено факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 8 ст. 133-1 КУпАП, тому суд дійшов переконливого висновку проте, що слід скасувати оскаржувану постанову, а отже позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Статтею 286 КАС України передбачені особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності.
Згідно п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
У зв'язку з викладеним, суд вважає, що провадження у справі про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 8 ст. 133-1 КУпАП за постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАМ № 2927939 від 05 серпня 2020 року підлягає закриттю.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу суд зазначає наступне.
Вимогами ч. 1 ст. 132 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до вимог п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 134 КАС України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Частинами 2, 3 статті 134 КАС України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Судом встановлено, що позивачу ОСОБА_1 правничу допомогу у вказаній справі надавала адвокат Караканова Тетяна Володимирівна (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЧК № 001215, видане Радою адвокатів Черкаської області), що підтверджується Договором про надання правничої допомоги від 06 серпня 2020 року, укладеним між адвокатом Каракановою Т.В. та ОСОБА_1 (а. с. 19-27).
Згідно з вимогами ч. 7 ст. 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені.
06 серпня 2020 року між адвокатом ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було підписано також Додаткову угоду про надання правничої допомоги, в якій вони погодили виплату фіксованої суми гонорару (винагороди) за надання адвокатом правничої допомоги, вказаної в договорі, у розмірі 1 500 гривень (а. с. 22).
Відповідно до квитанції до прибуткового касового ордера № 2 від 06 серпня 2020 року, ОСОБА_1 сплатив 1 500 гривень на підставі договору про надання правничої допомоги від 06.08.2020 року (а. с. 23).
Також адвокатом ОСОБА_2 та ОСОБА_1 06 серпня 2020 року було підписано Розрахунок розміру гонорару (винагороди) (а. с. 24), а 07 серпня 2020 року було складено та підписано Акт приймання-передачі правничої допомоги до договору про надання правничої допомоги від 06.08.2020 року, відповідно до якого адвокат передав, а клієнт прийняв правничу допомогу щодо підготовки процесуальних документів для оскарження постанови серії ЕАМ № 2927939 від 05 серпня 2020 року, вартість правничої допомоги складає 1 500 гривень (а. с. 25-26).
За таких обставин, суд вважає, що позивачем документально доведений факт понесення витрат на правничу допомогу у розмірі 1 500 гривень, який підлягає відшкодуванню.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
За таких обставин, оскільки відповідач є суб'єктом владних повноважень, то понесені позивачем витрати на правничу допомогу у розмірі 1 500 гривень підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції на користь позивача.
На підставі ст.ст. 133-1, 213, 222, 254, 258, 288 КУпАП, та керуючись ст.ст. 1, 2, 19, 20, 72, 77, 96, 229, 242-246, 262, 286 КАС України,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.
Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАМ № 2927939 від 05 серпня 2020 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 8 ст. 133-1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 850 гривень - скасувати.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 8 ст. 133-1 КУпАП - закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції (місцезнаходження: 03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, 3, ЄДРПОУ 40108646) на користь ОСОБА_1 , ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_4 ) витрати на правничу допомогу у розмірі 1500 (тисяча п'ятсот) гривень.
Рішення може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду згідно з вимогами ч. 4 ст. 286 КАС України протягом десяти днів зо дня його підписання суддею або протягом десяти днів зо дня отримання його копії учасниками процесу, які не брали участь у судовому засіданні.
Рішення суду набирає законної сили протягом десяти днів зо дня його підписання суддею або протягом десяти днів зо дня отримання його копії учасниками процесу, які не брали участь у судовому засіданні, якщо не буде оскаржено у встановленому порядку.
Суддя А.І. Приваліхіна