справа № 208/3042/20
№ провадження 1-кс/208/2220/20
Іменем України
30 грудня 2020 р. м. Кам'янське
Слідчий суддя Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області ОСОБА_1 , за участі секретаря ОСОБА_2 , прокурор Дніпродзержинської місцевої прокуратури ОСОБА_3 , адвокат ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання ОСОБА_5 «про скасування арешту майна» в межах кримінального провадження №12020004016000793 від 14.05.2020 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 290 КК України, -
встановив:
ОСОБА_5 звернувся до суду із клопотанням «про скасування арешту майна» в межах кримінального провадження №12020004016000793 від 14.05.2020 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 290 КК України.
В обґрунтування клопотання ОСОБА_5 посилається на те, що у провадженні СВ Кам'янського ВП ГУНП в Дніпропетровській області перебувало кримінальне провадження № №12020004016000793 від 14.05.2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 290 КК України.
В обґрунтування заяви зазначено, що 13.05.2020 приблизно об 17:00 год. на проїзній частині автодорог будинку №47 по проспекту Тараса Шевченко у місті Кам'янське Дніпропетровської області, працівниками поліції СРПП Кам'янського ВП ГУНП в Дніпропетровській області був зупинений транспортний засіб марки «КІА-Sportage», з номерним знаком НОМЕР_1 , під моїм керуванням, за фактом нібито порушення мною Правил дорожнього руху, про що було складено адміністративний протокол за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, який в подальшому мною було оскаржено.
13.05.2020 після складання адміністративного матеріалу, працівниками Кам'янського ВП ГУНП в Дніпропетровській області з метою проведення подальшого експертного дослідження щодо встановлення внесення змін у конструкцію частин кузова та номерів вузлів і агрегатів зазначеного транспортного засобу у мене було вилучено вище вказаний автомобіль «КІА Sportage», номерний знак НОМЕР_1 , та поміщено на зберігання до майданчику тимчасового тримання автотранспорту Кам'янського ВП за адресою: Дніпропетровська область, м. Кам'янське, вул. Медична 15, де і знаходиться до теперішнього часу.
18.05.2020 слідчим суддею Заводського PC м. Дніпродзержинська винесено ухвалу про задоволення клопотання слідчого, та накладено арешт на автомобіль «КІА Sportage», номерний знак НОМЕР_1 , з обмеженням мене як користувача на користування, розпорядження та відчуження арештованого майна до скасування арешту у встановленому законом порядку.
28.07.2020 по автомобілю призначена трасологічна експертиза до Дніпропетровського НДІСЕ, та 04.08.2020 року експертом було оглянуто автомобіль «КІА» моделі реєстраційним дослідження.
11.11.2020 року було завершено проведення транспортно-трасологічної та криміналістичної експертизи ідентифікаційних номерів автомобіля «КІА Sportage» номерний знак НОМЕР_1 .
В судове засіданні представник скаржника, адвокат ОСОБА_4 та скаржник ОСОБА_5 подали клопотання про підтримання клопотання у повному обсязі, та прохали зняти накладений арешт на автомобіль заявника, так як кримінальне провадження закрито, а тому відпала необхідність у накладеному арешті.
В судове засіданні представником Кам'янського ВП ГУНП у Дніпропетровській області надано для огляду матеріали кримінального провадження внесеного в ЄРДР за № 12020040160000793.
Прокурор Дніпродзержинської місцевої прокуратури ОСОБА_3 просив прийняти рішення за клопотанням згідно до норм КПК України.
Слідчий суддя, дослідив підстави та обґрунтування заяви, додані матеріали, приходить до висновку.
Згідно ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відповідно до ч. 1 ст. 24 КПК України, кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Право власності належить до основоположних прав людини, втілення яких у життя становить підвалини справедливості суспільного ладу. Захист зазначеного права гарантовано статтею першою Першого протоколу до Конвенції. Як передбачено цією міжнародно-правовою нормою, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, і ніхто не може бути позбавлений власного майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Відповідно до практики ЄСПЛ втручання в це право повинно мати законні підстави й мету, а також бути пропорційним публічному інтересу.
Особи, котрі зазнають порушення права мирного володіння майном, як і інших визначених Конвенцією прав, відповідно до статті 13 цього міжнародно-правового акта повинні бути забезпечені можливістю ефективного засобу юридичного захисту в національному органі.
На рівні національного законодавства гарантії захисту права власності закріплені у статті 41 Конституції України, за змістом якої кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю за винятком обмежень, установлених законом.
Зазначений принцип відображено й конкретизовано в частині першій статті 321 Цивільного кодексу України, згідно з якою право власності є непорушним, і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Одним із способів захисту права власності є гарантована статтею 391 цього Кодексу можливість власника вимагати усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном.
Спеціальні підстави законного обмеження особи у реалізації права власності передбачені, зокрема, нормами кримінального процесуального закону для виконання завдань кримінального провадження як легітимної мети відповідного втручання у право мирного володіння майном.
Зокрема, ст. 131 КПК України встановлено, що арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження, що застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Норми КПК України докладно регламентують мету, підстави й порядок застосування та скасування арешту майна як заходу забезпечення кримінального провадження.
Згідно зі статтею 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Арешт майна має тимчасовий характер, і його максимально можлива тривалість обмежена часовими рамками досудового розслідування та/або судового розгляду до прийняття процесуального рішення, яким закінчується кримінальне провадження.
Зі змісту статті 174 КПК України вбачається, що підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Прокурор одночасно з винесенням постанови про закриття кримінального провадження скасовує арешт майна, якщо воно не підлягає спеціальній конфіскації.
Суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.
Із закриттям кримінального провадження (кримінальної справи) втрачається легітимна мета арешту майна як втручання у конвенційне право особи на мирне володіння ним - збереження речей і матеріальних цінностей для забезпечення можливості виконання завдань кримінального провадження.
Після припинення кримінальної процедури відповідне втручання фактично набуває свавільного характеру, й заінтересована особа правомірно розраховує на його припинення. Адже утвердження й забезпечення прав і свобод та надання людині ефективного засобу юридичного захисту від їх порушень з огляду на положення статті 3 Конституції України, статті 13 Конвенції є головним обов'язком держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність.
Кримінальне провадження, в межах якого на майно ОСОБА_5 , накладено арешт, закрито слідчим СВ Кам'янського ВП ГУНП в Дніпропетровській області на стадії досудового слідства, і до суду для розгляду по суті цю справу скеровано не було.
Водночас способів захисту права власника або іншого володільця, порушеного внаслідок неприйняття під час закриття кримінальної справи обов'язкового процесуального рішення про скасування арешту майна, в означеній ситуації кримінальний процесуальний закон не передбачає.
Положеннями КПК України передбачено прийняття рішення про зняття арешту з майна слідчим суддею під час досудового розслідування чи судом під час судового провадження лише в межах та під час здійснення провадження у кримінальній справі, або одночасно з винесенням прокурором постанови про закриття кримінального провадження.
Способів виправлення помилки, допущеної слідчим або прокурором у зв'язку з неприйняттям під час закриття кримінальної справи рішення про скасування арешту майна, після закінчення досудового слідства КПК України не встановлює.
Згідно зі статтею 174 КПК України як підозрюваний, обвинувачений, їх захисник або законний представник, так і інший власник або володілець майна вправі звернутися до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту майна, в тому числі на тій підставі, що в подальшому застосуванні відповідного заходу відпала потреба.
Проте слідчий суддя, як і прокурор, наділений повноваженнями приймати рішення про припинення цього заходу виключно під час досудового розслідування, розпочатого шляхом внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань у порядку, встановленому чинним КПК України. Процедури вирішення означених питань за межами кримінального провадження, в тому числі у кримінальній справі, закритій органом досудового слідства, КПК України не передбачає.
Водночас прокурор, слідчий суддя, суд, як і інші органи державної влади та їх посадові особи відповідно до частини другої статті 19 Конституції України зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Однією з загальних засад кримінального провадження згідно з пунктом другим частини першої статті 7, частиною першою статті 9 КПК України є законність, що передбачає обов'язок, суду, слідчого судді, прокурора, керівника органу досудового розслідування, слідчого, інших службових осіб органів державної влади неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.
Чинний КПК України, не передбачає застосування слідчим, слідчим суддею, прокурором процесуальних норм у припиненій кримінальній справі. Таким чином, вирішення порушеного позивачем питання в порядку кримінального судочинства потребувало б відновлення кримінального провадження (кримінальної справи), яке закрито постановою органу досудового слідства у зв'язку з відсутністю складу злочину, тобто з реабілітуючої підстави.
Суд кримінальної юрисдикції компетентний розглядати цивільний позов лише разом з кримінальною справою, яка надійшла до суду з обвинувальним висновком, і лише у разі, якщо його заявляє особа, котра зазнала матеріальної шкоди від злочину і пред'являє вимогу про її відшкодування до обвинуваченого або до осіб, які несуть матеріальну відповідальність за його дії.
Однак нормативна неврегульованість порядку захисту права людини, яке очевидно безпідставно обмежується, не може виправдовувати відмову в його захисті. Перекладення тягаря такого недоліку законодавства на особу, котра потерпає від свавільного втручання у право власності, гарантоване Конвенцією і Конституцією України, є неприпустимим. Зволікання з наданням ефективного засобу юридичного захисту тягне погіршення правового становища людини, котра зазнає негативних наслідків не лише від помилки представника влади, а й від перешкод у отриманні реальної можливості її виправлення, і перебуває у стані невизначеності тривалий час.
Разом із тим, кримінальні процесуальні правовідносини виникають, змінюються та припиняються на підставі норм кримінального процесуального права. Закриття кримінального провадження є юридичним фактом, який припиняє кримінальні процесуальні відносини. Зокрема, після прийняття означеного процесуального рішення арешт майна, застосований у кримінальному провадженні (кримінальній справі) як засіб його забезпечення, втрачає відповідну концептуальну властивість.
Із припиненням кримінальної справи арешт майна стає публічним обтяженням права власності, підстави для подальшого існування якого відпали. Причому втрачається можливість застосування специфічного порядку скасування такого обтяження, зумовленого кримінальними процесуальними відносинами.
Із огляду на зазначене, будь-які публічно-правові процедури, які з тих чи інших причин не завершені до закриття кримінального провадження (кримінальної справи), з моменту такого закриття втрачають кримінальний процесуальний характер. Арешт майна у такому разі з заходу забезпечення кримінального провадження перетворюється на неправомірне обмеження права особи користуватися належним їй майном.
Водночас вимоги про звільнення майна з-під арешту, що ґрунтуються на праві власності на нього, виступають способом захисту зазначеного права (різновидом негаторного позову) і виникають з цивільних правовідносин, відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України можуть бути вирішені судом цивільної юрисдикції. З урахуванням наведеного вище, вирішення цих вимог за правилами кримінального судочинства законом не передбачено.
Вказана правова позиція сформульована Верховним Судом України у постанові від 15.05.2013 № 6-26цс13 та підтверджена постановою Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2019 у справі № 372/2904/17-ц та від 12.06.2019 у справі № 766/21865/17.
У наведеній постанові закріплено правовий орієнтир, відповідно до якого в порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством, коли арешт на майно накладено при провадженні в кримінальній справі, розглядаються заяви на правильність арешту майна. До цього ж зводяться і роз'яснення, надані Верховним Судом України у пункті четвертому постанови Пленуму від 27.08.1976 «Про судову практику в справах про виключення майна з опису».
Разом із тим, скасування арешту майна, накладеного слідчим у кримінальній справі, після закриття справи не пов'язане з оцінкою правомірності застосування органом досудового слідства такого заходу, а необхідність прийняття відповідного рішення є безспірною й безальтернативною з огляду на припинення кримінальних процесуальних правовідносин.
Відповідно до п. 18 ст. 3 КПК України, слідчий суддя - суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні
Згідно до ч. 3 ст. 26 КПК України, слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
Правова природа діяльності слідчого судді полягає у виконанні функції судового контролю за дотриманням прав і свобод людини під час досудового розслідування.
Таким чином, врахувавши що клопотання ОСОБА_5 подано 18.12.2020 року тобто до закриття кримінального провадження, що узгоджується із вимогами ч. 3 ст. 26 КПК України, а тому виходячи з наведені встановив, відсутність підстав для арешту автомобіля, то що на даний час власником вказаного автомобілю є ОСОБА_5 , як заходу забезпечення кримінального провадження, а тому накладений ухвалою слідчого судді Заводського районного суду дніпропетровської області від 18 травня 2020 року арешт на транспортний засіб марки «KIA» моделі «Sportage», сірого кольору із встановленим на нього державним реєстраційним номерним знаком НОМЕР_1 , та VIN-кодом НОМЕР_2 , право власності на який зареєстровано Територіальним сервісним центром №3243 МВС України за громадянином ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який 13.05.2020 було вилучено у громадянина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , підлягає скасуванню.
На підставі викладеного і керуючись ст.ст.174 КПК України, слідчий суддя, -
постановив:
Клопотання ОСОБА_5 «про скасування арешту майна» в межах кримінального провадження №12020004016000793 від 14.05.2020 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 290 КК України - задовольнити повністю.
Скасувати накладений арешт на транспортний засіб марки «KIA» моделі «Sportage», сірого кольору із встановленим на нього державним реєстраційним номерним знаком НОМЕР_1 , та VIN-кодом НОМЕР_2 , право власності на який зареєстровано Територіальним сервісним центром №3243 МВС України за громадянином ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який 13.05.2020 було вилучено у громадянина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1