справа № 208/8412/20
№ провадження 3/208/4246/20
Іменем України
21 грудня 2020 р. м. Кам'янське
Суддя Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області Івченко Т.П., розглянувши справу про адміністративне правопорушення відносно:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки Україна, працюючої продавцем ТОВ «РУШ» магазин «ЄВА», проживаючої та зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт громадянки України, серії НОМЕР_1 , виданий 06.10.1998 року Дніпровським РВ, за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 44-3 КУпАП, протокол про адміністративне правопорушення серії ВАБ № 179361 від 29.11.2020 року, -
встановив:
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАБ № 179361 від 29.11.2020 року, слідує, що 29.11.2020 року о 16:00 годині, ОСОБА_1 , працюючи продавцем магазину «Ева», розташованого за адресою: м. Кам'янське, вулиця Г.Глаголєва № 25, допустила роботу магазину у вихідний день та допустила в приміщення магазину покупців, чим порушила п.п. 4 п. 15 постанови КМУ № 641 від 22.07.2020 року зі змінами № 1100 від 11.11.2020 року.
До початку розгляду справи від представника ОСОБА_1 , адвоката Заєвої Ю.О. через канцелярію суду надійшло письмове пояснення по справі, де зазначено, що ОСОБА_1 провини за ч.1 ст. 44-3 КУпАП, не визнає у зв'язку з її відсутністю, оскільки суб'єктом вказаного правопорушення є суб'єкт господарювання, який здійснює господарську діяльність, однак вона є найманим працівником, який виконує покладені на неї обов'язки відповідно до посадової інструкції, накази та розпорядження. Вказує на те, що Магазин здійснює господарську діяльність у сфері роздрібної торгівлі та торговельного обслуговування населення. Магазин має в асортименті широкий вибір товарів медичного призначення (підгузки, гігієнічні прокладки, дитячі пелюшки, вироби з вати, дитячі соски, перев'язочні матеріали, тести для діагности вагітності, товари для дітей, дезінфікуючі засоби та інше), які містяться у Державному реєстрі медичної техніки та товарів медичного призначення, що розміщений на офіційному сайті Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками. Крім виробів медичного призначення, магазин здійснює торгівлю кормами для тварин та продуктами харчування. На підтвердження наявності в асортименті виробів медичного призначення, кормів для тварин та продуктів харчування додаю накладну на отримання товарів вказаної групи. Відповідно підпункту 4 пункту 15 Постанови КМУ від 22.07.2020 № 641 (в редакції Постанови КМУ від 11.11.2020р. № 1100) були встановлені обмеження щодо приймання відвідувачів, але торгівля виробами медичного призначення, кормами для тварин та продуктами харчування є виключенням з цих обмежень. Отже незважаючи на те, що магазин здійснює торгівлю товарами медичного призначення, продуктами харчування та кормами, посадова особа органу державної влади в порушення норм матеріального права склала Протокол про адміністративне правопорушення у цій справі. Окрім того, до протоколу на доведеність її вини не надано докази (фактичні дані), що свідчать про наявність в діях/бездіяльності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності складу адміністративного правопорушення; відсутні докази винуватості особи; не встановлено статус особи, що притягається до адміністративної відповідальності (громадянин, посадова особа, суб'єкт господарювання, фізична особа-громадянин); відсутні докази, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності є уповноваженою та відповідальною особою або безпосереднім суб'єктом господарювання. Просить суд провадження по справі закриту у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Дослідивши докази, приходжу до наступного висновку.
Під час підготовки до розгляду справи про адміністративне правопорушення орган (посадова особа) вирішує зокрема чи належить до компетенції розгляд даної справи (ст.278 КУпАП), чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення (ст.8 КУпАП).
Відповідно до ст.245 КУпАП України завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є, зокрема, повне, всебічне і об'єктивне з'ясування обставин справи. Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 11.06.2004 №11 «Про окремі питання, що виникають при застосуванні судами положень ст.276 Кодексу України про адміністративні правопорушення», де зазначено, що згідно зі ст.245 КУпАП суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення має своєчасно, всебічно, повно й об'єктивно з'ясувати обставини справи і вирішити її в точній відповідності із законом.
Дії ОСОБА_2 кваліфіковані за ч. 1 ст. 44-3 КУпАП, яка передбачає відповідальність за порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України "Про захист населення від інфекційних хвороб", іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами.
Вказана норма закону є бланкетною (вид норм права з точки зору рівня визначеності їх змісту). Диспозиції бланкетних норм не встановлюють певних правил поведінки, а передбачають існування інших норм, розміщених навіть в інших нормативних актах, у яких сформульовані конкретні правила поведінки), тому серед ознак, які мають бути відображені при викладенні суті даного правопорушення, обов'язковим є наведення конкретного пункту нормативно-правового акту, яким встановлюються відповідні правила та яких така особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, не дотрималася, порушивши тим самим законодавчі приписи.
Відповідно до ст. 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», карантин встановлюється Кабінетом Міністрів України. У рішенні про встановлення карантину затверджуються необхідні профілактичні, протиепідемічні та інші заходи, встановлюються тимчасові обмеження прав фізичних і юридичних осіб та додаткові обов'язки, що покладаються на них, які і є відповідними правилами, відповідальність за які передбачена ст. 44-3 КУпАП.
Інспектор, який складав протокол про адміністративне правопорушення посилається на Постанову КМУ № 641 від 22 липня 2020 року, зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 11.11.2020 № 1100.
Згідно п. 15.4 Постанови КМУ від 22.07.2020 № 641 зі змінами від 11.11.2020 № 1100, додатково до обмежень, передбачених пунктом 10 цієї постанови, в період з 00 годин 00 хвилин суботи до 00 годин 00 хвилин понеділка на території України з 14 листопада 2020 року до 30 листопада 2020 року забороняється: приймання відвідувачів суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері торговельного і побутового обслуговування населення, крім:
- торгівлі продуктами харчування на торговельних площах, не менше 60 відсотків яких призначено для торгівлі продуктами харчування, пальним, лікарськими засобами та виробами медичного призначення, ветеринарними препаратами, кормами;
- провадження діяльності з надання фінансових послуг, діяльності фінансових установ і діяльності з інкасації та перевезення валютних цінностей, діяльності операторів поштового зв'язку, а також медичної практики, ветеринарної практики, діяльності автозаправних комплексів (без зон харчування), діяльності з технічного обслуговування та ремонту транспортних засобів;
- торговельної діяльності із здійсненням адресної доставки замовлень.
Суб'єктами господарювання згідно з нормами Господарського кодексу України є: 1) господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані у встановленому законом порядку; 2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.
Відповідно до п.2 ч.2 ст.55 ГК України, суб'єктами господарювання є: 1) господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку; 2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.
Згідно із ч.1 ст.ст. 128 ГК України громадянин визнається суб'єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.
Як вбачається з протоколу серії ВАБ № 179361 від 29.11.2020 року, ОСОБА_1 являється найманим працівником у ТОВ «РУШ», однак в матеріалах протоколу відсутня посадова інструкція, котра б окреслювала перелік її посадових обов'язків.
Крім того, суд звертає увагу на ту обставину, якщо ОСОБА_1 є продавцем відповідного магазину, вона при цьому не є особою, відповідальною за діяльність суб'єкта господарювання, тому не може бути притягнута до адміністративної відповідальності за ст.44-3 КУпАП у разі допущення суб'єктом господарювання порушень умов карантину.
Жодних доказів того, що гр. ОСОБА_1 є відповідальною особою за роботу магазину «Ева» до матеріалів протоколу не надано.
Європейський суду з прав людини у рішенні від 20.09.2016 у справі «Karelin v Russia» заява № 926/08 зазначив, що за умови наявності певної неточності чи суперечностей у фабулі адміністративного правопорушення, суд не вправі брати на себе функції сторони обвинувачення, самостійно відшукуючи докази винуватості особи.
Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення суддя не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка по суті становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді. Суддя також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, адже діючи таким чином суддя неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколу про адміністративне правопорушення, визначених ст. 255 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до принципу точності теорії кваліфікації адміністративних правопорушень зазначається, що діяння кваліфікується за статтею Кодексу України про адміністративні правопорушення або іншими нормативно-правовими актами, які встановлюють адміністративну відповідальність. При кваліфікації правопорушення уповноважена особа повинна найбільш точно описати його ознаки. Здійснення кваліфікації правопорушення передбачає вказівку на статтю Кодексу України про адміністративні правопорушення, а якщо стаття містить у собі частину чи пункт то й на відповідну частину або пункт.
Поняття справедливого судового розгляду передбачає можливість для особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, бути присутнім на засіданні. Ця можливість випливає із об'єкта і цілі ст. 6 ЄСПЛ, оскільки здійснення прав, гарантованих ст.6 Конвенції, передбачає можливість вказаної особи бути вислуханою, а також необхідність перевірити точність її тверджень і співставити їх із матеріалами судової справи.
Відповідно до рішень «Малофєєва проти Pocії » від 30 травня 2013 року заява № 36673 / 04) та «Карелін проти Pocії » від 20 вересня 2016 року, Європейський суд з прав людини зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
Таким чином, доступ до суду є аспектом права на справедливий суд, порушення якого (права на доступ) неодноразово визнавалось ЄСПЛ, зокрема в справах «Кутіч проти Хорватії», заява № 487778\99 п.25. ЄСПЛ 2002-11, «Меньшакова проти України», заява № 377\02 від 08.04.2010 р.
Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбаченні цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
Відповідно до статті 62 Конституції України, положення якої знайшли подальшу конкретизацію в національному законодавстві України, особа вважається невинуватою у вчиненні правопорушення і не може бути піддана покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.
Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Відповідно до ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права, а згідно ч. 1 ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Зазначене узгоджується і з практикою Європейського суду з прав людини, що сформульована у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на п. 282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), згідно яких «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом».
Згідно зі ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях у справах «Тейксейра де Кастро проти Португалії» та «Шабельник проти України» неодноразово зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані їм докази, а порядок збирання доказів має відповідати передбаченим національним правом вимогам основним правам гарантованих Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод. Тобто, якщо уповноваженим органом не доведено підставність притягнення особи до адміністративної відповідальності, суд не може в ході розгляду справи взяти на себе функції щодо самостійного відшукування доказів винуватості особи, самостійно змінювати, на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді.
Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 22.10.2010 № 23-рп/2010 зазначив (п. 4), що Конституція України визначає основні права і свободи людини і громадянина та гарантії їх дотримання і захисту, зокрема: юридична відповідальність особи має індивідуальний характер; обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Конституційний Суд України на підставі наведеного дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.
Держава має організувати свою правову систему таким чином, щоб їх правоохоронні органи могли дотримуватись зобов'язань щодо уникнення порушень прав і свобод людини, принципу верховенства права, ураховуючи практику Європейського суду з прав людини.
З урахуванням цього, при вирішенні даної справи суддя виходить з принципу презумпції невинуватості особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Враховуючи зазначені обставини, суддя вважає вину особи, що притягається до адміністративної відповідальності, в спосіб, що визначений законодавством, не доведеною.
Згідно ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, зокрема, у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Аналізуючи зібрані у справі про адміністративне правопорушення докази у їх сукупності, приходжу висновку, що провадження у справі підлягає закриттю через відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 44-3 КУпАП, оскільки матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, що вона є суб'єктом господарювання та фактичні обставини справи не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви щодо винуватості особи повинні тлумачитися на користь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, що має суттєве значення для вирішення справи по суті та унеможливлює винесення постанови про визнання особи винною.
Відповідно до вимог п.1ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
За встановлених обставин провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.44-3 КУпАП підлягає закриттю.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 3, 8, 9, 62 Конституції України, ст.ст.7, 9-11, 33, 44-3, 221, 245, 247 п. 1, 251, 252, 256, 266, 283-285 КУпАП, суддя -
постановив:
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки Україна, за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 44-3 КУпАП - закрити у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови до Дніпровського апеляційного суду через Заводський районний суд м. Дніпродзержинська.
Суддя Івченко Т. П.