Справа № 201/9631/20
Провадження № 2/201/3339/2020
Іменем України
(заочне)
17 грудня 2020 року м. Дніпро
Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська у складі головуючого судді Наумової О.С., за участю секретаря судового засідання Мілової Д.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська в м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів та стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів,
12.10.2020р. ОСОБА_1 звернулася до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська із позовом до а ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів та стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів.
Ухвалою судді Наумової О.С. від 13.10.2020р. відкрито провадження по справі та призначено розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін (а.с. 23).
В обґрунтування позовних вимог позивачка посилалася на те, що перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі з 15.11.2003р. до 10.08.2010р. Від цього шлюбу вони мають доньку - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Дитина проживає з нею. Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 12.07.2012р. з відповідача на її користь стягнуто аліменти на утримання дитини у розмірі 572,00 грн., які відповідач не сплачує, має заборгованість.
У зв'язку із викладеним позивачка просила суд збільшити розмір аліментів з 572,00 грн. до 1 159,00 грн. щомісячно до досягнення дитиною повноліття, та стягнути пеню за прострочення сплати аліментів.
Позивачка надала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала на їх задоволені наполягала. Проти ухвалення заочного рішення не заперечувала (а.с. 25).
Відповідач у судові засідання 13.11.2020р. та 17.12.2020р. не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив, з клопотанням про відкладення розгляду справи до суду не звернувся (а.с. 22, 24, 27).
Отже, належним чином повідомлений про розгляд справи судом, відповідач в судові засідання повторно не з'явився, про причини своєї неявки суду не повідомив, заяви про розгляд справи за його відсутності не надавав, з клопотанням про відкладення розгляду справи до суду не звертався, а також не скористався правом надання заперечень проти позову.
Згідно з ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Враховуючи, що відповідач, виходячи з положень ч. 8, ч. 11 ст. 128 ЦПК України, вважається належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, згідно зі ст. 280 ЦПК України, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України, враховуючи неявку в судове засідання всіх учасників справи, розгляд справи здійснюється без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК України).
Суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).
Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Встановлено, що сторони перебували у шлюбі з 15.11.2003р. до 10.08.2010р. (а.с. 4).
Від шлюбу сторони мають доньку - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 12).
Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 12.07.2012р. стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , аліменти на утримання дитини - доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 у твердій грошовій сумі у розмірі 572,00 грн. щомісячно, до досягнення ОСОБА_3 повноліття, починаючи стягнення з 16 травня 2012 року (а.с. 5-7).
Заочним рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 24.05.2017р. ОСОБА_2 позбавлено батьківських прав відносно доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 19).
Відповідно до ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Згідно із ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. При цьому такий обов'язок є особистим, індивідуальним, а не солідарним.
Частиною 1 ст. 182 СК України визначено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Згідно із вимогами ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Положеннями ст. 192 СК України визначено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Згідно із пунктами 17, 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них. Розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у ч. 2 ст. 182 СК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог.
Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов'язує їх зі способом присудження (ч. 3 ст. 181 СК України). Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 5 Протоколу №7 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (Конвенцію ратифіковано Законом №475/97-ВР (475/97-ВР) від 17.07.1997р.) кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов'язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання. Ця стаття не перешкоджає державам вживати таких заходів, що є необхідними в інтересах дітей.
Відповідно до принципу №4 Декларації прав дитини дитині має належати право на здорове зростання і розвиток; з цією метою спеціальний догляд і охорона повинні бути забезпечені як їй, так і її матері, включаючи допологовий і післяпологовий догляд. Дитині має належати право на належне харчування, житло, розваги і медичне обслуговування.
Згідно із ст. 27 Конвенції про права дитини, прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20.11.1989р., батько або (і) інші особи, що виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здатностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Судом враховано, що сторони мають рівні права та обов'язки щодо дитини.
Законом України «Про державний бюджет на 2020 рік» встановлений прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років з 01 січня 2020 року у розмірі 2218,00 грн., з 1 липня 2020 року - 2318,00 грн., з 1 грудня 2020 року - 2395,00 грн.
Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку про доцільність збільшення розміру аліментів та стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 аліментів у твердій грошовій сумі в розмірі 1 159,00 грн. щомісячно до досягнення дитиною повноліття.
Згідно з ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
У будь-якому випадку, чи то у разі стягнення аліментів у частці від доходу, чи у твердій грошовій, цей платіж є періодичним і повинен сплачуватися платником аліментів кожного місяця.
Тобто, у разі несплати аліментів у поточному місяці, з 01 числа наступного місяця виникає заборгованість, яка тягне відповідальність у вигляді неустойки.
Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов'язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов'язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов'язання боржником. Після порушення боржником свого обов'язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов'язку сплатити аліменти.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 квітня 2019 року у справі № 333/6020/16-ц (провадження № 14-616цс18) відступила від висновків Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у раніше прийнятих постановах від 02 листопада 2016 року у справі № 6-1554цс16, від 16 березня 2016 року у справі № 6-2589цс15, від 03 лютого 2016 року у справі № 6-1477цс15 та від 16 березня 2016 року у справі № 6-300цс16, і дійшла висновку, що пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на весь розмір несплачених у відповідному місяці аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення. Розмір пені за місячним платежем розраховується так:
заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов'язання не включається до строку заборгованості) та помножити на один відсоток.
Суд виходить з того, що рішенням суду стягнуто з ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , починаючи стягнення з дня пред'явлення позову, а саме з 16 травня 2012 року.
У разі несплати аліментів у поточному місяці з 01 числа наступного місяця виникає заборгованість, яка тягне відповідальність у вигляді неустойки.
Отже, заборгованість по аліментам, що стягнута рішенням суду з 16 травня 2012 року, виникла з 01 червня 2012 року. Тому нарахування пені здійснюється не з травня 2012 року, а з 01 червня 2012 року і до дня, що передував зверненню до суду із цим позовом - 11 жовтня 2020 року (позивачка звернулася 12.10.2020р. - а.с. 1), оскільки станом на день звернення до суду з вказаною заявою строк, до якого мали бути сплачені аліменти за вересень 2020 року настав 01 жовтня 2020 року.
Таким чином, аліменти слід розраховувати з 01 червня 2012 року до 11 жовтня 2020 року.
Заборгованість за травень 2012 року становить: 572,00 грн. х 3054 днів затримки (з 01 червня 2012 року до 11 жовтня 2020 року) х 1% = 17 468,88 грн.;
Заборгованість за червень 2012 року становить: 572,00 грн. х 3024 днів затримки (з 01 липня 2012 року до 11 жовтня 2020 року) х 1% = 17 297,28 грн.;
Заборгованість за липень 2012 року становить: 572,00 грн. х 2993 днів затримки (з 01 серпня 2012 року до 11 жовтня 2020 року) х 1% = 17 119,96 грн.
Заборгованість за серпень 2012 року становить: 572,00 грн. х 2962 днів затримки (з 01 вересня 2012 року до 11 жовтня 2020 року) х 1% = 16 942,64 грн.
Всього за чотири місяці вже буде 68 828,76 грн.
З наведених підрахунків за чотири місці видно, що сума пені у будь якому разі перевищить загальну суму заборгованості по аліментам, яка становить 55 244,15 грн. (а.с. 17-8).
Згідно з частинами 1, 2 ст. 196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості. Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.
Відповідно до розрахунку суду, сума пені за період прострочення з 01 червня 2012 року до 11 жовтня 2020 року складатиме більш ніж 100% заборгованості по аліментам, а тому до стягнення підлягає пеня за прострочення виплати аліментів у розмірі 25 244,15 грн.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» (Seryavin and others v. Ukraine, № 4909/04, § 58).
Обговорюючи питання щодо розподілу судових витрат відповідно до ст. 141 ЦПК України з огляду на те, що позивачка при пред'явленні позову була звільнена від сплати судового збору, то на підставі п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь держави судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1681,60 грн. (840,80 грн. + 840,80 грн.) за дві позовні вимоги, що є мінімальною ставкою судового збору на 2020 рік.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 10, 12, 13, 19, 76-81, 89, 128-131, 141, ч. 4 ст. 223, ч. 2 ст. 247, ст.ст. 259, 263-265, ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд,
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів та стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів - задовольнити.
Збільшити розмір аліментів, стягнутих на підставі рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 12 липня 2012 року, і стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (ІПН НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (ІПН НОМЕР_2 ) аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у твердій грошовій сумі в розмірі 1 159,00 грн. щомісячно до досягнення дитиною повноліття, починаючи стягнення з дня набрання рішенням законної сили.
Розмір аліментів, що стягуються у твердій грошовій сумі підлягає індексації відповідно до закону.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (ІПН НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (ІПН НОМЕР_2 ) пеню за прострочення сплати аліментів у сумі 55 244,15 грн. за період з 01 червня 2012 року до 11 жовтня 2020 року.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (ІПН НОМЕР_1 ) на користь держави судовий збір у розмірі 1681,60 грн. (840,80 грн. + 840,80 грн.) за дві позовні вимоги.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 289 ЦПК України, а саме, заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення суду може бути оскаржено позивачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.
Повний текст рішення складений 24 грудня 2020 року.
Суддя О.С. Наумова