Справа № 201/7988/20
Провадження № 2/201/2926/2020
про повернення позовної заяви
24 грудня 2020 року суддя Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська - Наумова О.С., ознайомившись з матеріалами позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
19.08.2020р. до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
Ухвалою судді від 25.08.2020р. указана позовна заява залишена без руху та позивачці повідомлено про необхідність протягом п'яти днів з дня отримання нею даної ухвали виправити недоліки позовної заяви.
Позивачці також було роз'яснено, що у разі не усунення недоліків, заява буде вважатися неподаною та буде їй повернута.
23.09.2020р. позивачка ОСОБА_1 отримала копію ухвали від 25.08.2020р., про що в матеріалах справи є відповідна відмітка.
Станом на 24.12.2020р. включно недоліки позовної заяви позивачкою не усунуто, заяви про подовження строку для усунення недоліків до суду не надано.
Відповідно до ч. 3 ст. 185 ЦПК України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Згідно з ч. 5 ст. 185 ЦПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи не пізніше п'яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків.
У відповідності до ч. 6 ст. 185 ЦПК України про повернення позовної заяви суд постановляє ухвалу. Ухвалу про повернення позовної заяви може бути оскаржено. Копія позовної заяви залишається в суді.
Згідно з ч. 7 ст. 185 ЦПК України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
Європейський суд з прав людини, вирішуючи питання про дотримання права на справедливий суд, передбаченого пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР, у контексті оцінки дій сторони в справі, спрямованих на захист свого права, або її бездіяльності, дійшов з урахуванням принципів, що випливають з прецедентної практики Суду, висновків про те, що: одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності; «право на суд» не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави; сторона в розумні інтервали часу має вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їй судового провадження; право на вчинення процесуальних дій стороною або щодо певної сторони не є необмеженим, позаяк обмежується, зокрема, необхідністю дотримання прав іншої сторони в процесі та власне необхідністю забезпечити дотримання права на справедливий суд у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції (рішення від 19.06.2001 у справі «Креуз проти Польщі» (п.п. 52, 53, 57 та ін.); рішення від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» (п.п. 40, 41, 42 та ін.). У рішенні Європейського Суду з прав людини від 3 квітня 2008 року у справі «Пономарьова проти України» зазначено, що сторони мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження.
Керуючись ст.ст. 185, 260 ЦПК України, суддя, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу визнати неподаною та повернути позивачеві.
Ухвала може бути оскаржена протягом п'ятнадцяти днів шляхом подачі апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду.
Суддя О.С. Наумова