Роздільнянський районний суд Одеської області
Справа № 511/1527/20
Номер провадження: 2/511/510/20
22 грудня 2020 року Роздільнянський районний суд Одеської області в складі:
головуючого судді: Теренчук Ж. В.,
при секретарі - Ніколас С.О.,
представників позивача - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Роздільна Одеської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа Марківська сільська рада Роздільнянського району Одеської області про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,
Позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 , в якому просить визнати відповідача таким, що втратив право на користування жилим приміщенням по АДРЕСА_1 , належного йому на праві власності.
Свої вимоги мотивував тим, що він є власником житлового будинку АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу. У вказаному будинку з 19.02.2016 року зареєстрований - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Однак з часу реєстрації до теперішнього часу відповідач в будинку не проживає. Місце проживання та знаходження відповідача не відомо. Вирішити це питання в позасудовому порядку не можливо. Відповідач не є членом його родини.
Тому на підставі викладеного просять суд визнати відповідача таким, що втратив право на користування житловим будинком АДРЕСА_1 .
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 суду пояснила, що в 2014 році вони з чоловіком взяли із інтернату на виховання неповнолітнього на той час ОСОБА_4 . Він проживав у них до 18 років в АДРЕСА_2 , навчався в Марківській школі, потім в Лиманському училищі. Вони з сім'єю проживали по АДРЕСА_2 , але чоловікові ще належав будинок АДРЕСА_1 по тій же вулиці, в ньому він і зареєстрував ОСОБА_4 для отримання ним паспорта. Після закінчення навчання ОСОБА_4 поїхав у невідомому напрямку. Декілька разів приїздив, забрав з будинку всі свої речі та більше не повертався. ОСОБА_4 змінив номер телефону, тому навесні 2019 року втратили з ним зв'язок. Де проживає нікому не відомо, має низку кредитів, по яким повідомлення приходять на адресу місця його реєстрації. На теперішній час вони мають намір розпорядитися належним їм будинок по АДРЕСА_1 , однак реєстрація вказаної особи не дає можливості це зробити. Просили визнати відповідача втратившим право на користування житловим будинок з 2016 року з дати його реєстрації за вказаною адресою, так як відповідач до даного будинку не вселявся, в даному будинку жодного дня не проживав, витрати за будинок не ніс.
Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про час та місце слухання справи був повідомлений належним чином. Надав суду заяву, в якій позовні вимоги визнали повністю, не заперечували проти їх задоволення.
Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не з'явився, про час та місце слухання справи був повідомлений належним чином. На підставі ч.6 ст.128 ЦПК України судова повістка надсилалась разом з копіями відповідних документів разом з розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення. На адресу суду надійшло поштове повідомлення з відміткою про невручення відповідачу повідомлення, в зв'язку з тим, що відповідач за адресою реєстрації не проживає.
Судова повістка надсилалась відповідачу в порядку, передбаченому п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, на адресу місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку.
Враховуючи вказані факти, згоду позивача, суд вважає за можливе у відповідності до ч. 4 ст. 223 ЦПК України постановити заочне рішення, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
В порядку ст.280 ЦПК України, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, на підставі наявних у справі доказів та неявки відповідача в судове засідання без поважних причин, хоча відповідач був повідомлений про дату та час судового засідання належним чином.
Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (AlimentariaSandersS.A. v. Spain).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнова проти України»).
Суд, на підставі наданих доказів по справі, встановив наступні фактичні обставини справи та відповідні їм спірні правовідносини.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 є власниками житлового будинку АДРЕСА_1 , що підтверджується нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу житлового будинку від 14.09.2007 року, зареєстрованого в реєстрі за №3769 та витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно №16651604 від 14.11.2007 року. (а.с.9, 11)
Згідно адресної довідки - відповідач ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований у вказаному будинку з 19.02.2016 року. (а.с.8)
Згідно акту обстеження житлово-побутових умов, ОСОБА_3 є власником будинку АДРЕСА_1 . Родина ОСОБА_5 в 2014 році взяла під опіку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 і вони проживали по АДРЕСА_2 , який не оформлений на ім'я позивача. Тому ОСОБА_4 після досягнення повноліття, ІНФОРМАЦІЯ_2 було зареєстровано по АДРЕСА_1 , власником якого є позивач. На момент проведення огляду, речей належних ОСОБА_4 в будинку не виявлено. Комісія дійшла висновку, що ОСОБА_4 дійсно зареєстрований за вказаною адресою, але в будинку не проживає . (а.с.7)
З пояснень свідка ОСОБА_6 , наданих в судовому засіданні, а також з письмових пояснень ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , що містяться в матеріалах справи, засвідчених секретарем виконкому Марківської сільської ради Роздільнянського району Одеської області та зареєстрованих в реєстрі за №5 та №6, судом встановлено, що дійсно ОСОБА_4 з 19.02.2016 року зареєстрований в будинку АДРЕСА_1 , але з часу реєстрації за вказаною адресою не проживав. (а.с.12,14)
Суд визнає покази свідка та їх письмові покази достовірними і приймає їх в якості доказів, оскільки свідкам достовірно відомо, що відповідач ОСОБА_4 з 2016 року не проживає за адресою реєстрації.
З урахуванням наведеного, у суду немає підстав ставити під сумнів достовірність і правдивість фактів, повідомлених свідками.
Дані спірні правовідносини регулюються наступними нормами права.
У ст. 41 Конституції України зазначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
Згідно ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд і має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. У відповідності до ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.57 СК України особистою приватною власністю одного із подружжя є майно, набуте, ним до шлюбу.
Згідно ст. 383 ЦК України та ст. 150 ЖК України громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей, і мають право розпоряджатись цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.
Статтею 72 ЖК УРСР, передбачено, що визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені
строки, провадиться в судовому порядку.
Відповідно до п.34 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ №5 від 07.02.2014 року "Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав" усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, зокрема жилим приміщенням, шляхом зняття особи з реєстраційного обліку, залежить від вирішення питання про право користування жилим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства (наприклад статті 71,72,116, 156 ЖК УРСР, ст.405 ЦК), а саме від вирішення однієї із таких вимог: про позбавлення права власності на жиле приміщення; про позбавлення права користування жилим приміщенням; про визнання особи безвісно відсутньою; про оголошення фізичної особи померлою.
Згідно ст. 64 ЖК України до членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство. Якщо особи, зазначені в частині другій цієї статті, перестали бути членами сім'ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов'язки, як наймач та члени його сім'ї.
Статтею 156 ЖК України, передбачено, що до членів сім'ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу. Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням. У разі відсутності угоди між власником будинку (квартири) і колишнім членом його сім'ї про безоплатне користування жилим приміщенням до цих відносин застосовуються правила, встановлені статтею 162 цього Кодексу.
У відповідності до ч. 2 ст. 405 ЦК України член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік.
Суд, дослідивши по справі надані сторонами докази, встановивши зміст спірних правовідносин і відповідність заявлених вимог нормам права, прийшов до висновку про задоволення позову ОСОБА_3 виходячи з наступного.
Позивач по справі ОСОБА_3 дійсно є власником будинку АДРЕСА_1 відповідно до наданих ним правовстановлюючих документів, використовує даний будинок для проживання, несе при цьому витрати на його утримання.
Оскільки позивач є власником вказаного житлового будинку, то відповідно має право вимагати усунення перешкод в користуванні та розпорядженні своєю власністю.
Відповідач по справі - ОСОБА_4 є колишнім членом сім'ї позивача відповідно до ст.64 ЖК України, зареєстрований в будинку і відповідно до норм Житлового кодексу України навіть після припинення сімейних стосунків автоматично право користування цим будинком не втрачає.
Умови втрати права на користування житлом членами сім'ї власника житла викладені в ч.2 ст.405 ЦК України, і відповідно підставою для втрати прав на житло є відсутність членів сім'ї власника без поважних причин понад один рік.
Суд повно та всебічно дослідивши надані по справі докази, прийшов до висновку, що дійсно вказана особа - відповідач по справі по місцю знаходження житла в с. Калантаївка Роздільнянського району Одеської області відсутній без поважних причини понад один рік, витрат по утриманню будинку не несе.
Про це свідчать і надані суду письмові докази позивача.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідачем по справі в ході її розгляду суду не надано жодних доказів, які б спростували вимоги позивача. Спроб вселитися примусово до будинку через суд з лютого 2016 року відповідач не робив, доказів того, що існують перешкоди або поважні причини для його не проживання в будинку не доведено.
Таким чином судом достовірно встановлено, що відповідач ОСОБА_4 втратив право на проживання в будинку АДРЕСА_1 , так як не використовує будинок для проживання більше одного року без поважних причин, витрат по його утриманню не несе, а тому суд вважає, що право на користування будинком відповідач втратив з квітня 2019 року.
Вказане рішення є підставою для звернення до Марківської сільської ради Роздільнянського району Одеської області для вирішення питання щодо зняття ОСОБА_4 , з реєстраційного обліку за адресою: по АДРЕСА_1 .
На підставі ст.383, ч.2 ст.405 Цивільного кодексу України, ст. 150, 156 Житлового кодексу України, керуючись ст. 81, 259, 263-265, 268, 281-284, 288, 289 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_3 про визнання особи такою ,що втратила право користування житловим приміщенням, - задовольнити.
Визнати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , таким, що втратив право на користування житловим будинком АДРЕСА_1 , який належить на праві власності ОСОБА_3 , з лютого 2016 року.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі протягом 30 днів апеляційної скарги з дня проголошення судового рішення, з урахуванням п.15.5 Перехідних положень ЦПК України.
Суддя Ж. В. Теренчук