Справа № 946/6817/20 Провадження № 3/946/2183/20
30 грудня 2020 року
Суддя Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області Жигулін С.М., розглянувши матеріали адміністративного провадження про притягнення
ОСОБА_1 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, мешканця АДРЕСА_1 , водія таксі
до адміністративної відповідальності за ст. 164 ч.1 КУпАП
Протоколом про адміністративне правопорушення №0002600 від 21 серпня 2020 року ОСОБА_1 притягається до адміністративної відповідальності за те, що 21 серпня 2020 року о 10 годині 07 хвилин в м. Ізмаїла на автобусній станції надавав послуги з перевезення пасажирів на таксі на транспортному засобі "DACIA" номерний знак НОМЕР_1 без державної реєстрації як суб?єкт господарювання та отримання ліцензії.
Дії кваліфіковані за ознаками ст. 164 ч.1 КУпАП.
ОСОБА_1 в судове засідання не з?явився.
За результатами дослідження визнається доведеним наступне.
Диспозицією ст. 164 ч.1 КУпАП адміністративна відповідальність передбачена за провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб'єкта господарювання або без подання повідомлення про початок здійснення господарської діяльності, якщо обов'язковість подання такого повідомлення передбачена законом, або без отримання ліцензії на провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, або у період зупинення дії ліцензії, у разі якщо законодавством не передбачені умови провадження ліцензійної діяльності у період зупинення дії ліцензії, або без одержання документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачене законом (крім випадків застосування принципу мовчазної згоди).
Протоколом про адміністративне правопорушення №0002600 від 21 серпня 2020 року визначається діяльність 21 серпня 2020 року о 10 годині 07 хвилин в м. Ізмаїла на автобусній станції надавав послуги з перевезення пасажирів на таксі на транспортному засобі "DACIA" номерний знак НОМЕР_1 без державної реєстрації як суб?єкт господарювання та отримання ліцензії.
Відповідно до ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Гурепка проти України» від 08 липня 2010 року визначено, що адміністративні правопорушення через суворість санкцій, слід відносити до фактично кримінальних правопорушень, з усіма гарантіями статті 6 Конвенції та, відповідно, й статті 2 Протоколу № 7 до Конвенції; з урахуванням чого Європейський суд з прав людини поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження в справах про адміністративні правопорушення, зокрема, в справі «Лучанінова проти України» (рішення від 09 червня 2011 року, заява № 16347/02) провадження в справі про адміністративні правопорушення за ч. 1 ст. 51 КУпАП України стосовно заявниці, яка вчинила дрібну крадіжку на загальну суму 0,42 грн., ЄСПЛ розцінив як кримінальне для цілей застосування Конвенції «з огляду на загальний характер законодавчого положення, яке порушила заявниця, а також профілактичну та каральну мету стягнень, передбачених цим положенням».
Враховуючи викладене, обвинувачення за ст. 130 КУпАП відповідно до практики ЄСПЛ слід розглядати як кримінальні з усіма гарантіями статті 6 Конвенції та, відповідно, й статті 2 Протоколу № 7 до Конвенції.
Європейський суд з прав людини в рішенні по справі «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року визначив, що відповідно до його прецедентної практики при оцінці доказів необхідно керуватись критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення повинно випливати із сукупності ознак чи неспростованих презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою. Тобто усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
Рішенням Конституційного суду України від 20 жовтня 2011 року №12-рп/2011 у справі за конституційним поданням Служби безпеки України щодо офіційного тлумачення положення частини третьої статті 62 Конституції України, яке є обов'язковим до виконання на території України, встановлено, що обвинувачення у вчиненні злочину (правопорушення) не може бути обґрунтоване фактичними даними, одержаними в незаконній спосіб, а саме: з порушенням конституційних прав і свобод людини і громадянина; з порушенням встановлених законом порядку, джерел отримання фактичних даних; не уповноваженою на те особою тощо.
Відповідно до вимог ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Вимогою ст. 252 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Разом із тим до матеріалів справ не долучені докази, які підтверджують відсутність у ОСОБА_1 документа, який надає право надання послуги з перевезення пасажирів на таксі. Можливість складання протоколу про адміністративне правопорушення через відсутність документа на час складання протоколу без перевірки відсутності вказаного документа взагалі, не є підставою для притягнення до адміністративної відповідальності.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано право на справедливий і публічний розгляд справи.
Згідно ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви, щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
З урахуванням вказаного суд вважає доведеним відсутність в діях ОСОБА_1 ознак правопорушення, передбаченого ст. 164 ч.1 КУпАП.
З урахуванням вказаних обставин відповідно до вимог ст. 247 ч.1 п.1 КУпАП суд закриває провадження у справі.
Керуючись ст. 284 КУпАП
Виправдати ОСОБА_1 за ст. 164 ч.1 КУпАП через відсутність складу правопорушення.
Провадження у справі закрити.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, щодо якої її винесено, а також потерпілим протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя: С.М.Жигулін