Єдиний унікальний № 946/659/20
Провадження № 1-кп/946/361/20
про продовження строку дії запобіжного заходу
у вигляді тримання під вартою
30 грудня 2020 року м. Ізмаїл
Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
учасники судового провадження:
прокурор ОСОБА_3 ,
обвинувачені ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
захисники ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
провівши в місті Ізмаїл Одеської області відкрите судове засідання у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019160150001674 від 02.08.2019 року, за обвинуваченням
ОСОБА_4 , що народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Ізмаїл Одеської області, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, тимчасово не працюючого, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимий:
- 30.03.2011 року Ізмаїльським міськрайонним судом Одеської області за ч.1 ст. 309 КК України до штрафу в розмірі 850 грн.;
- 04.09.2013 року Ізмаїльським міськрайонним судом Одеської області за ч.3 ст. 185, ч.3 ст. 186, ст. 70 КК України у вигляді позбавлення волі строком на 4 роки 6 місяців - остаточно к відбуттю покарання вважати 4 роки 6 місяців 15 днів позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України від відбуття покарання звільнений з іспитовим строком 2 роки 6 місяців;
- на теперішній час на розгляді в Ізмаїльському міськрайонному суді перебувають кримінальні провадження за №12016160150002466, №12017160150000106, № 12014160150002275 за ч. 2 ст.15- ч.3 ст. 185, ч.2 ст. 190, ч.2,3 ст. 185, ч.2 ст. 186 КК України та №12018160150001020 за ч. ч. 2, 3 ст. 185 ч.2 ст. 186 КК України
обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч. ч. 2, 3 ст. 185, ч.3 ст. 186, ч.1 ст. 309 Кримінального кодексу України,
ОСОБА_5 , що народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженка м. Ізмаїл Одеської області, громадянки України, з середньою освітою, не заміжньої, тимчасово не працюючої, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_3 , раніше не судима
обвинуваченої у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 185, ч.3 ст. 186 Кримінального кодексу України,
ОСОБА_6 , що народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця м. Ізмаїл Одеської області, громадянина України, з середньою освітою, не працюючого, не одруженого, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_5 , раніше судимий:
-20.01.2017 року Ізмаїльським міськрайонним судом Одеської області за ч.2 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ст. 75, 76 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки;
-на теперішній час в Ізмаїльському міськрайонному суді перебуває кримінальне провадження № 12017160150001247 від 08.05.2017 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 185КК України, №12019160150000076 від 08.01.2019 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.185, ч.2 ст. 190 КК України
обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 Кримінального кодексу України,
В провадженні Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області перебуває вищезазначене кримінальне провадження.
Ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду від 06 листопада 2020 року відносно обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_6 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком дії до 05 січня 2021 року, кожному відповідно.
Прокурором подані суду клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_6 строком на шістдесят днів, в якому прокурор посилається на те, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України не зникли, а саме є всі підстави вважати, що при застосуванні до них більш м'якого запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, вони можуть продовжити злочинну діяльність і вчиняти інші правопорушення, про що свідчить, те, що обвинувачені раніше неодноразово засуджені за вчинення тяжких та середньої тяжкості злочини проти власності, обвинувачуються у вчиненні ряду умисних злочинів, в тому числі тяжких. Окрім того зазначає, що відносно ОСОБА_6 та ОСОБА_4 у кримінальних провадженнях, які перебували на розгляді в Ізмаїльському міськрайонному суді Одеської області раніше обирались запобіжні заходи у вигляді тримання під вартою, домашнього арешту, але це не вплинуло на останніх та не попередило вчиненню ними нових злочинів.
Обвинувачені ОСОБА_4 та ОСОБА_6 та їх захисники в судовому засіданні заперечували проти продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та просять змінити його на більш м'який, не пов'язаний з триманням під вартою.
Обвинувачена ОСОБА_5 в судовому засіданні залишила розгляд зазначеного клопотання на розсуд суду.
Суд заслухавши думки учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження, приходить до наступного висновку.
Частиною 3 ст. 331 КПК України передбачено, що незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Частинами 3, 5 ст. 199 КПК, якими суд керується на підставі ч. 2 ст. 331 КПК, передбачено, що суд зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор не доведе, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
При вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою суд також враховує засаду верховенства права, закріплену у ст. 8 КПК, та практику Європейського суду з прав людини, яка у відповідності до вимог ч. 2 зазначеної статті підлягає обов'язковому застосуванню під час кримінального провадження.
Так, у п. 219 рішення у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року (заява № 42310/04) Європейського суду з прав людини зазначив, що питання про те, чи є тривалість тримання під вартою розумною, не можна вирішувати абстрактно. Наявність підстав для залишення обвинуваченого під вартою слід оцінювати в кожній справі з урахуванням її особливостей. Продовжуване тримання під вартою може бути виправданим заходом у тій чи іншій справі лише за наявності чітких ознак того, що цього вимагає справжній інтерес суспільства, який, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважує інтереси забезпечення права на свободу (див. рішення у справі «Єчюс проти Литви», N 34578/97, п. 93, ECHR 2000-IX).
Відповідно до сформованої Європейським судом з прав людини практики, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).
Так, у рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року суд зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів», а тому хоча тяжкість обвинувачення і не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.
Таким чином, суд дійшов висновку про наявність чітких ознак того, що справжній інтерес суспільства у забезпеченні законності та інтересів правосуддя, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважує інтереси забезпечення права обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_6 на свободу, а тому строк дії обраного обвинуваченим запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою необхідно продовжити, оскільки будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків передбачених ст. 177 КПК України, для застосування стосовно обвинуваченим більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, в судовому засіданні не встановлено.
При цьому суд враховує, що обвинувачені ОСОБА_4 , ОСОБА_6 офіційно не працюють та не навчаються, що свідчить про те що вони, можуть продовжувати злочинну діяльність, тим самим порушуючи права інших осіб, та те, що запобіжний захід відносно них обирався на досудовому розслідуванні, не допитувались потерпілі та свідки. Крім того, суд враховує відомості про особу обвинувачених, стан їхнього здоров'я.
Таким чином, виходячи з положень ст. ст. 177, 178, 183, 194 КПК України та враховуючи матеріали справи, які свідчать, що інші більш м'які запобіжні заходи ніж тримання під вартою не забезпечать належної поведінки обвинувачених під час розгляду справи, що свідчить про те, що справжній інтерес суспільства у забезпеченні законності та інтересів правосуддя, не зважаючи на презумпцію невинуватості обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_6 , переважає інтереси забезпечення права обвинувачених суд дійшов висновку, що останнім необхідно продовжити строк тримання під вартою на шістдесят днів.
Керуючись ст. 171, 194, 199 КПК України, суд
Клопотання прокурора Ізмаїльської місцевої прокуратури про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_6 - задовольнити.
В задоволенні клопотання обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_6 та їх захисників - відмовити.
Продовжити строк дії запобіжного заходу обраного відносно ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , кожному - у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Ізмаїльський слідчий ізолятор» строком дії до 26 лютого 2021 року.
Ухвала щодо продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою припиняє свою дію 26 лютого 2021 року.
Копію ухвали направити до Державної установи «Ізмаїльський слідчий ізолятор» - для виконання, прокурору Ізмаїльської місцевої прокуратури, обвинуваченим ОСОБА_4 , ОСОБА_6 та їх захисникам - до відома.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду через Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області протягом семи днів з дня її оголошення.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, у разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не буде скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення Одеським апеляційним судом.
Ізмаїльського міськрайонного суду ОСОБА_1