Справа №:755/18887/20
"17" грудня 2020 р. м. Київ
Суддя Дніпровського районного суду м. Києва Савлук Т.В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гуревічов Олег Миколайович, Приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Табінський Олег Володимирович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,-
До Дніпровського районного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гуревічов Олег Миколайович, Приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Табінський Олег Володимирович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Вивчивши матеріли позовної заяви разом з долученими до неї додатками на предмет дотримання вимог цивільного процесуального законодавства, суддя приходить до наступних висновків.
Завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданнями цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. ( ч. 1, 2 статті 2 ЦПК України)
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Як убачається зі змісту позовної заяви, предметом спору є визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.
Відповідно до ст. 27 ЦПК України позови до юридичних осіб пред'являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
За змістом ч. 12 ст. 28 ЦПК України, позови до стягувача про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, або про повернення стягненого за виконавчим написом нотаріуса можуть пред'являтися також за місцем його виконання.
При цьому, при подані позовної заяви позивач скористалась наданим правом стосовно підсудності справи за вибором позивача, обравши альтернативну підсудність - за місцем вчинення виконавчих дій.
Як убачається зі змісту позовної заяви, оскаржуваний виконавчий напис нотаріуса перебуває на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Табінського Олега Володимировича (м. Київ, вул. Старосільська, буд. 1у, оф. 3).
Згідно положень п. 3 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих написів нотаріусів.
Місце виконання рішення визначене статтею 24 Закону України «Про виконавче провадження».
Згідно ч. 1 ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.
Частиною 2 статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.
Отже, законодавець пов'язує місце виконання рішення (виконавчого напису) не з місцем знаходження державного/приватного виконавця чи місцем відкриття виконавчого провадження, а з місцем вчинення виконавчих дій.
Згідно роз'яснень, викладених у п. 37 постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» №3 від 01.03.2013, право вибору між судами, яким згідно із правилом загальної підсудності і правилом альтернативної підсудності підсудна справа, належить виключно позивачеві.
Як убачається з матеріалів позовної заяви, оскаржуваний виконавчий напис перебуває на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Табінського О.В.
Звертаючись з позовом до суду, позивач помилково виходила з того, що місцем виконання виконавчого напису є місцезнаходження приватного виконавця, яке відноситься до територіальної юрисдикції Дніпровського районного суду м. Києва. (за місцем знаходження офісу приватного виконавця), а не місцем вчинення виконавчих дій.
Як убачається зі змісту позовної заяви місце проживання ОСОБА_1 - АДРЕСА_1 .
Даних про місцезнаходження майна позивача в Дніпровському районі м. Києва матеріали справи не містять.
Звертаючись з позовом до суду, позивач зазначилв адресу місцезнаходження відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами» - 08200, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Стельмаха, буд. 9а, оф. 203. Дана адреса місцезнаходження відповідача вказана й в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, що також не відноситься до адміністративної території Дніпровського району м. Києва.
Враховуючи предмет та підстави позову, беручи до уваги, що заявлені позовні вимоги полягають у визнанні виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, а Дніпровському районному суду м. Києва дана позовна заява як за правилами ч.2 ст.27 ЦПК України, так і за правилами ч. 12 ст. 28 ЦПК України територіально не підсудна, це позбавляє Дніпровський районний суд м. Києва права прийняти дану справу до свого провадження не порушуючи правил підсудності.
У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом(стаття 125 Конституції України).
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод
від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
Європейський суд з прав людини у пункті 24 рішення від 20 липня 2006 року в справі «Сокуренко і Стригун проти України» зазначив, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.
Термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів, у тому числі й територіальної.
Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом (частина 1 ст.8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо: справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Аналізуючи вищевикладені доводи та враховуючи, що при поданні позовної заяви позивачем обрано альтернативну підсудність даної справи - за місцем виконання виконавчого напису нотаріуса, суд приходить до висновку про передачу вказаної цивільної справи на розгляд до Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська, Дніпропетровської області, як суду на територіальній юрисдикції якого виконується спірний виконавчий напис нотаріуса.
Керуючись статтями 2, 4, 27, 28, 31, 260, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суддя
Цивільну справу № 755/18887/20 (провадження № 2/755/7246/20) за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гуревічов Олег Миколайович, Приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Табінський Олег Володимирович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, передати за підсудністю до Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська, Дніпропетровської областідля подальшого розгляду.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 354 Цивільного процесуального кодексу України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Суддя: