Справа №:755/16141/14-ц
"10" грудня 2020 р. м. Київ
Дніпровський районний суд м. Києва в складі Головуючого судді САВЛУК Т.В., при секретарі Бурячек О. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва цивільну справу за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», заінтересовані особи: Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк», ОСОБА_1 про заміну сторони виконавчого провадження,
До Дніпровського районного суду м. Києва надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», заінтересовані особи: Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк», ОСОБА_1 про заміну сторони виконавчого провадження.
Відповідно до поданої заяви, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» просило суд: «замінити стягувача Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» у виконавчому листі № 755/16141/14, виданому Дніпровським районним судом м. Києва де боржником значиться ОСОБА_1 .
Сторони в судове засідання не з'явилися, про день час та місце розгляду справи повідомленні належним чином, до суду від представника заявника надійшла заява про розгляд заяви у її відсутність, та підтримує заяву в повному обсязі.
Неявка сторін та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження. (п. 2 ч.3 ст.442 Цивільного процесуального кодексу України.
Вивчивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, перевіривши наведені Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» доводи щодо підстав заміни сторони виконавчого провадження, суд приходить до наступного.
Відповідно до положень ч.1, 2 ст.442 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.
Судом встановлено, що Дніпровським районним судом м. Києва, 04 липня 2014 року постановлено ухвалу, якою заяву Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про видачу виконавчого листа на підставі третейського суду, задоволено.
Видано виконавчий лист на виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 17.05.2013 року у справі №Д-3450/13 , стягнути з ОСОБА_1 як боржника, на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта банк» заборгованості за договором кредиту в сумі 4527,28 грн. та третейський збір в розмірі 147,91 грн.
Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як убачається з матеріалів справи, 07 травня 2020 року між Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено Договір №2240/К про відступлення прав вимоги, відповідно за цим договором в порядку та на умовах, визначених цим Договором, банк відступає новому кредитору належні банку, а новий кредитор набуває права вимоги банку до: позичальників фізичних осіб, зазначених у Додатку №1 до цього договору, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників або інших осіб, до яких перейшли обов'язки боржників, за кредитними договорами з урахуванням усіх змін доповнень і додатків до них, згідно реєстру у Додатку №1 до цього договору.
Відповідно до статті 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.
Згідно положень частини 5 статті 15 Закону України "Про виконавче провадження", у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов'язковими тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.
Отже, виходячи з наведеного, виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження (розгляду). Такої правової позиції дотримується Верховний Суд України у постанові від 21.02.2011 і відповідно до якої (позиції) поняття "виконавче провадження" розуміється як завершальна стадія судового провадження.
Наведене узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, яка гарантує право на справедливий суд. Так, у справі "Горнсбі проти Греції" названий суд у своєму рішенні від 19 березня 1997 року зазначив, що для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду".
Більше того на підставі відступлення права вимоги відбувається заміна кредитора поза межами виконавчого провадження та не залежить від відкритого виконавчого провадження, що також підтверджується судовою практикою.
Вирішуючи питання про заміну сторони виконавчого провадження, слід дійти висновку про те, що заміна сторони виконавчого провадження її правонаступником має відбуватись не лише у відкритому виконавчому провадженні, тому що процесуальне правонаступництво у виконавчому провадженні - це заміна на будь-якій стадії виконавчого провадження стягувача або боржника іншою особою у зв'язку з вибуттям попередника після ухвалення щодо нього судового рішення і заміни його правонаступником, тобто підставою заміни кредитора внаслідок правонаступництва, в тому числі й у виконавчому провадженні, є настання певних обставин, які мають юридичне значення і в результаті яких виникають цивільні права та обов'язки або пряма вказівка акта цивільного законодавства, що не залежить від умов та порядку здійснення виконавчого провадження органами і посадовими особами.
Таким чином, внаслідок укладання договору відступлення права вимоги від первісного кредитора Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до нового кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» перейшли всі права щодо грошової вимоги до боржника за кредитним договором, укладеним з первісним кредитором.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» наголошує, що є правонаступником Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» та має право звернутися до суду з заявою про заміну сторони у виконавчому провадженні, де боржником виступає ОСОБА_1 щоб захистити свої порушені, невизнані або оспорюванні права чи інтереси.
Відповідно до приписів статті 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є юридичні факти.
Згідно ч. 1 ст. 510 ЦК України, сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
За приписами ч. 1 ст. 513 Цивільного кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Частиною 1 статті 514 Цивільного кодексу України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно ст. 1077 Цивільного кодексу України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
В заяві про заміну стягувача заявник посилається на відсутність законодавчо закріпленої вимоги надання суб'єктом звернення до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження чіткого переліку документів та додатків, які необхідно надати суду, тому наданий договір відступлення права вимоги, є, на думку заявника, достатнім та безпосереднім доказом правонаступництва.
В той же час, для встановлення факту відступлення права вимоги Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» суду необхідно встановити факт відступлення права вимоги по договору, дату відступлення права вимоги, якою, згідно з умовами договору, є дата підписання відповідного акту прийому-передачі, а також встановити, які саме права вимоги передаються.
Так, за умовами Договору про відступлення прав вимог, банк відступає новому кредитору належні банку, а новий кредитор набуває права вимоги банку до: позичальників фізичних осіб, зазначених у Додатку №1 до цього договору, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників або інших осіб, до яких перейшли обов'язки боржників, за кредитними договорами з урахуванням усіх змін доповнень і додатків до них, згідно реєстру у Додатку №1 до цього договору..
В той же час, Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» не було надано суду підтверджуючих належним чином доказів того, що за умовами Договору від 07 травня 2020 року, що до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» перейшло право вимоги за договором.
При цьому, до матеріалах справине було надано суду засвідченні копії документів, а саме: Додатку №1 до Договору № 2240/К купівлі-продажу майнових прав від 07 травня 2020 року, а тому відсутній доказ відступлення права вимоги від стягувача Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» відносно боржника ОСОБА_1 .
Первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні (ст. 517 ЦК).
Згідно ст. 79 Цивільно процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Відповідно до ст. 80 Цивільно процесуального кодексу України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з ч. 5 ст. 81 Цивільно процесуального кодексу України, учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи (ст. 80 ЦПК).
В статті 89 Цивільно процесуального кодексу України зазначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За умовами ч. 1, 2 Цивільно процесуального кодексу України, письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
Відповідно до ч. 6 ст. 95 Цивільно процесуального кодексу України, якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.
Таким чином, з викладеного вбачається, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» всупереч ст. 80 Цивільного процесуального кодексу України, не довів суду належними та допустимими доказами факт переходу права вимоги від Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» відносно боржника ОСОБА_1 а відтак не довів наявність підстав для здійснення процесуального правонаступництва.
З огляду на викладене суд дійшов висновку про те, що заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», заінтересовані особи: Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк», ОСОБА_1 про заміну сторони виконавчого провадження, що не підлягає задоволенню, при цьому Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» не позбавлене права на повторне звернення до суду з заявою про заміну стягувача.
На підставі викладеного, керуючись ст. 512, 514, 517 Цивільного кодексу України, ст. 354, 442 Цивільного процесуального кодексу України, ст. 8 Закону України «Про виконавче провадження», суд,-
Відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», заінтересовані особи: Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк», ОСОБА_1 про заміну сторони виконавчого провадження.
Відповідно до положень ч.1 та ч.2 ст.354 Цивільного процесуального кодексу України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017,апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Суддя: