221/6807/20
2/221/1586/2020
28 грудня 2020 року м. Волноваха
Волноваський районний суд Донецьької області в складі:
головуючого судді Чальцевої Т.В.
при секретарі Сєрих І.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Волноваха цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» в особі виробничої одиниці ОКП «Волновахаміжрайтепломережа» про розірвання договору про надання послуг з централізованого опалення та гарячої води, закриття особового рахунку та припинення зобов'язання, -
Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до відповідача про розірвання договору про надання послуг з централізованого опалення та гарячої води, закриття особового рахунку та припинення зобов'язання. В подальшому, 20.11.2020р., позивач надала на адресу суду уточнення до позовної заяви, в обґрунтування яких зазначила, що вона ( ОСОБА_1 ) є власником квартири АДРЕСА_1 . На підставі рішення постійно діючої комісії по розгляду питань, пов'язаних з відключенням споживачів від мереж ЦО та ГВП Волноваської міської ради Донецької області від 17.04.2013 року № 5 «Про надання дозволів на відключення від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання», за участі представника відповідача, позивачу було надано дозвіл на відключення квартири АДРЕСА_1 від будинкової системи централізованого опалення, що підтверджується Актом від 23 вересня 2013 року про відключення квартири від внутрішньо будинкових мереж ЦО. На підставі розробленого робочого проекту із зазначенням у ньому технічної можливості встановленого індивідуального опалення, монтажною організацією у квартирі позивача номер АДРЕСА_1 було встановлено індивідуальне опалення. Акт від 23.09.2013 року про відключення було затверджено рішенням міжвідомчої комісії Волноваської міської ради, протокол № 15 від 25.09.2013 року. Однак, відповідач продовжує на цей час нараховувати позивачу оплату за послуги з централізованого опалення, тим самим порушуючи її права. Позивач вважає, що вищевикладені обставини справи, свідчать про те, що позивач належним чином реалізував своє право на відмову від надання послуг центрального опалення та вільний вибір джерела теплової енергії; відсутні підстави вважати, що позивач здійснив самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води. Відключення квартири позивача від мереж централізованого опалення проведено на підставі діючого на час відключення відповідного рішення постійно діючої міжвідомчої комісії виконкому Волноваської міської ради, створеної місцевим органом виконавчої влади, тому таке відключення є правомірним, та не може вважатись самовільним. З огляду на припинення користування позивачем послугами відповідача з часу затвердження 25.09.2013 року постійно діючою комісією виконкому Волноваської міської ради Акту про відключення квартири позивача від мереж ЦО та ГВП, позивач вважає, що є правові підстави для розірвання договору, закриття особового рахунку № 1075 по оплаті за послуги централізованого опалення та зобов'язання відповідача припинити нарахування плати за свої послуги та просить суд задовольнити уточнені позовні вимоги у повному обсязі.
У судове засідання позивач та його представник не з'явились, про час та дату судового розгляду повідомлялись належним чином. Надали письмову заяву про розгляд справи у їх відсутність, з урахуванням доводів позовної заяви та уточнень до неї.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час та дату судового засідання повідомлявся належним чином, надав суду заяву про розгляд справи у їх відсутність, проти задоволення позову не заперечували.
Заслухавши думку учасників судового розгляду , дослідивши матеріали справи та подані сторонами докази, з'ясувавши всі обставини справи суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Згідно ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом; кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу для своїх вимог. Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Таким чином, при з'ясуванні, якими доказами кожна сторона буде обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо невизнаних обставин, суд повинен виходити з принципу змагальності цивільного процесу, за яким кожна сторона несе обов'язки щодо збирання доказів і доказування тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, якщо інше не встановлено процесуальним законом.
Відповідно до ч.1 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Суд розглядає справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд дослідивши наявні у справі матеріали, оцінивши та проаналізувавши всі наявні докази по справі у їх сукупності, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Частиною 1 статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (чинній на момент виникнення спірних відносин) визначено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.
Частиною 6 статті 26 цього ж Закону передбачено, що у разі зникнення потреби в отриманні послуги або відмови споживача від користування послугою виконавця/виробника споживач має право розірвати договір у порядку, встановленому законом.
Згідно статті 24 Закону України «Про теплопостачання» споживач теплової енергії має право на вибір одного або декількох джерел теплової енергії чи теплопостачальних організацій, якщо це можливо за існуючими технічними умовами.
У пункті 39 Правил користування тепловою енергією передбачено право споживача вибирати теплопостачальну організацію, а також відмовитися від послуг теплопостачальної організації, про що попереджає письмово теплопостачальну організацію в строк, передбачений договором.
Пунктами 24, 25, 26 Правил надання послуг визначено, що споживачі можуть відмовитися від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.
Відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.
Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється.
Відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у разі, коли технічна можливість такого відключення передбачена затвердженою органом місцевого самоврядування відповідно до Закону України "Про теплопостачання" схемою теплопостачання, за умови забезпечення безперебійної роботи інженерного обладнання будинку та вжиття заходів щодо дотримання в суміжних приміщеннях вимог будівельних норм і правил з питань проектування житлових будинків, опалення, вентиляції, кондиціонування, будівельної теплотехніки; державних будівельних норм з питань складу, порядку розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва, а також норм проектування реконструкції та капітального ремонту в частині опалення.
Процедура відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води (далі - ЦО і ГВП) житлового будинку при відмові споживачів від послуг ЦО і ГВП визначена Порядком відключення від мереж ЦО і ГВП.
Пунктом 1.2 цього Порядку передбачено, що для реалізації права споживачів на відмову від отримання послуг ЦО і ГВП орган місцевого самоврядування або місцевий орган виконавчої влади створює своїм рішенням постійно діючу міжвідомчу комісію для розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж ЦО і ГВП (далі - Міжвідомча комісія), призначає голову та затверджує її склад, затверджує положення про роботу комісії.
Для вирішення питання відключення житлового будинку (будинків) від мереж централізованого опалення його власник (власники) повинен (повинні) звернутися до Комісії з письмовою заявою про відключення від мереж ЦО і ГВП. ( п. 2.1)
Якщо заявником є власник, наймач (орендар) окремого приміщення, Комісія має право не розглядати його заяву до прийняття рішення про відключення від мереж централізованого теплопостачання всього будинку. Про відмову у розгляді заяви Комісія повідомляє заявника у десятиденний строк. ( п.2.2.3)
При позитивному рішенні Комісії заявнику надається перелік організацій, до яких слід звернутися для отримання технічних умов для розробки проекту індивідуального (автономного) теплопостачання і відокремлення від мереж ЦО і ГВП. (п. 2.2.1)
Відключення приміщень від внутрішньобудинкових мереж ЦО і ГВП виконується монтажною організацією, яка реалізує проект, за участю представника власника житлового будинку або уповноваженої ним особи, представника виконавця послуг з ЦО і ГВП та власника, наймача (орендаря) квартири (нежитлового приміщення) або уповноваженої ними особи. ( п. 2.5)
По закінченню робіт складається акт про відключення будинку від мереж ЦО і ГВП (додаток 4) і в десятиденний термін подається заявником до Комісії на затвердження.( п. 2.6)
Після затвердження акта на черговому засіданні Комісії сторони переглядають умови договору про надання послуг з централізованого теплопостачання. (п.2.7)
Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, вбачається, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_2 ( а.с. 10)
Згідно виписки з протоколу № 5 засідання постійно діючої комісії по розгляду питань, пов'язаних з відключенням споживачів від мереж ЦО та ГВП Волноваської міської ради Донецької області від 17.04.2013 року «Про надання дозволів на відключення від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання», за участі представника відповідача, позивачу було надано дозвіл на відключення квартири АДРЕСА_1 від будинкової системи централізованого опалення ( а.с. 11) , що підтверджується Актом від 23 вересня 2013 року про відключення квартири від внутрішньобудинкових мереж ЦО (а.с. 20).
На підставі розробленого робочого проекту із зазначенням у ньому технічної можливості встановленого індивідуального опалення, монтажною організацією у квартирі позивача номер АДРЕСА_1 було встановлено індивідуальне опалення (а.с. 12-18). Акт від 23.09.2013 року про відключення було затверджено рішенням міжвідомчої комісії Волноваської міської ради, протокол № 15 від 25.09.2013 року.
Наявні обставини справи, а саме: звернення позивача до постійно діючої комісії міської ради із заявою про надання дозволу на відключення від мереж централізованого опалення належної їй квартири, надання комісією дозволу позивачу на таке відключення при наявності технічної можливості встановлення індивідуального опалення, розробленням за замовленням позивача робочого проекту із зазначенням у ньому технічної можливості встановлення індивідуального опалення, відключення приміщення позивача від централізованого опалення монтажною організацією та встановлення індивідуального опалення, затвердження міжвідомчою комісією Акту про відключення квартири від внутрішньобудинкових мереж ЦО і ГВП, свідчать про те, що позивач належним чином реалізував своє право на відмову від надання послуг центрального опалення та вільний вибір джерела теплової енергії. За таких обставин відсутні підстави вважати, що позивач здійснив самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води.
Пунктом 19 частини першої статті 4 КАС України визначено термін індивідуальний акт, як акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який (яке) стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.
Індивідуально-правові акти як результати правозастосування адресовані конкретним особам, тобто є формально обов'язковими для персоніфікованих (чітко визначених) суб'єктів; вміщують індивідуальні приписи, в яких зафіксовані суб'єктивні права та/чи обов'язки адресатів цих актів; розраховані на врегулювання лише конкретної життєвої ситуації, а тому їх юридична чинність (формальна обов'язковість) вичерпується одноразовою реалізацією. Крім того, такі акти не можуть мати зворотної дії в часі, а свій зовнішній прояв можуть отримувати не лише в письмовій (документальній), але й в усній (вербальній) або ж фізично-діяльнісній (конклюдентній) формах.
Отже, акт застосування норм права (індивідуальний акт) містить індивідуально-конкретні приписи, що є результатом застосування норм права; адресується конкретним суб'єктам і створює права та/чи обов'язки лише для цих суб'єктів; регулює конкретну життєву ситуацію; дія акта застосування норм права закінчується у зв'язку з припиненням існування конкретних правовідносин.
Зазначене відповідає правовому висновку Великої палати Верховного суду від 18 вересня 2019 року у справі № 2040/6074/18 .
Конституційний Суд України в рішенні від 16 квітня 2009 року (справа № 1-9/2009 про скасування актів органів місцевого самоврядування) дійшов висновку, що ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, а тому не можуть бути скасовані чи змінені після їх виконання.
Також, суд враховує, що нормативно-правові акти можуть бути оскаржені широким колом осіб (фізичних та юридичних), яких вони стосуються. Індивідуальні ж акти можуть бути оскаржені лише особами, безпосередні права, свободи чи охоронювані законом інтереси яких такими актами порушені.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного суду України від 28 лютого 2017 року у справі № 21-3829а16.
Таким чином, відключення квартири Позивача від мереж централізованого опалення проведено на підставі діючого на час відключення відповідного рішення постійно діючої міжвідомчої комісії виконкому Волноваської міської ради, створеної місцевим органом виконавчої влади, тому таке відключення є правомірним, та не може вважатись самовільним.
Затвердивши 25 вересня 2013 року згідно п. 2.6 Порядку відключення від мереж ЦО і ГВП Акт про відключення від мереж ЦО і ГВП від 23 вересня 2013 року, Міжвідомча комісія створила умови для настання наслідків, визначених п. 2.7 Порядку відключення від мереж ЦО і ГВП, а саме для перегляду сторонами умов Договору про надання послуг з централізованого теплопостачання.
Частинами 1, 2 ст. 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
При цьому, ч.2 ст.653 ЦК України визначено, що у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.
Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів, відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 16 ЦК України є припинення дії, яка порушує право.
З огляду на припинення користування Позивачем послугами Відповідача з часу затвердження 25.09.2013 року постійно діючою комісією виконкому Волноваської міської ради Акту про відключення квартири позивача від мереж ЦО та ГВП, суд вважає, що є правові підстави для задоволення позову у повному обсязі.
Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України стягнути з відповідача на користь позивача понесені судові витрати.
Керуючись ст.ст. 1, 2, 76, 81, 89, 137, 141, 259, 263-265, 273, 354 ЦПК України; ч. 1, 2 ст. 651, ч.2 ст.653 ЦК України; ч. 1 ст. 19, ч. 6 ст. 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»; ст. 24 Закону України «Про теплопостачання»; п. 24, 25, 26, 39 Правил користування тепловою енергією; п. 2.6 Порядку відключення від мереж ЦО і ГВП; правовим висновком Великої палати Верховного суду від 18 вересня 2019 року у справі № 2040/6074/18 ; рішенням Конституційного Суду України від 16 квітня 2009 року (справа № 1-9/2009); постановою Верховного суду України від 28 лютого 2017 року у справі № 21-3829а16.,-
Позов ОСОБА_1 до Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» в особі Виробничої одиниці ОКП «Волновахаміжрайтепломережа» про розірвання договору, закриття особового рахунку та припинення дій, які порушують право - задовольнити.
Розірвати Договір про надання послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води за адресою АДРЕСА_3 між Обласним комунальним підприємством «Донецьктеплокомуненерго» в особі виробничої одиниці ОКП «Волновахаміжрайтепломережа» та ОСОБА_1 з моменту звернення до суду, закрити особовий рахунок № НОМЕР_1 по оплаті за послуги централізованого опалення по квартирі АДРЕСА_1 , визнати абонента відключеним від мережі централізованого опалення.
Зобов'язати Обласне комунальне підприємство «Донецьктеплокомуненерго» в особі виробничої одиниці ОКП «Волновахаміжрайтепломережа» припинити нарахування плати за послуги з централізованого опалення квартири АДРЕСА_1 .
Стягнути з відповідача - Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» в особі виробничої одиниці ОКП «Волновахаміжрайтепломережа» на користь позивача - ОСОБА_1 сплачений судовий збір у сумі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного суду, шляхом подачі апеляції протягом 30-ти днів після проголошення рішення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до п.15.5 Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Суддя Т.В. Чальцева