Шаргородський районний суд
Вінницької області
Іменем України
30 грудня 2020 року
м. Шаргород
справа №152/605/20
провадження 1-кп/152/59/20
Шаргородський районний суд Вінницької області
у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали кримінального провадження №12020020000000160 від19.04.2020 по обвинуваченню ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця с. Соснівка Шаргородського району Вінницької області, жителя АДРЕСА_1 , з середньою освітою, розлученого, не працюючого, на утриманні троє неповнолітніх дітей, не є особою з інвалідністю, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України,
з участю сторін кримінального провадження
зі сторони обвинувачення:
прокурора ОСОБА_4 ,
зі сторони захисту:
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_5 ,
учасників судового провадження:
потерпілих ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
представника потерпілих адвоката ОСОБА_9 ,
встановив:
І. Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, статті закону України про кримінальну відповідальність, що передбачають відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений
Обвинувачений ОСОБА_3 19 квітня 2020 року о 20 годині 39 хвилин, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, керуючи технічно-справним легковим автомобілем «ВАЗ 21093», державний номерний знак НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_10 , рухався по вулиці Героїв Майдану у м. Шаргород Вінницької області в напрямку виїзду з міста зі швидкістю руху, яка перевищувала дозволену. В районі будинку № 296, здійснивши обгін попутного транспортного засобу, не повернувся на належну у його напрямку смугу руху, маючи об'єктивну можливість виявити зустрічний транспортний засіб, продовжив рух зустрічною смугою руху та допустив зіткнення з мопедом «DEFIANT» під керуванням ОСОБА_11 , що рухався у зустрічному напрямку із увімкненим світлом передньої фари.
Внаслідок даної дорожньо - транспортної пригоди водій мопеда ОСОБА_11 отримав тілесні ушкодження у вигляді сполучної травми тіла: відкритої черепно - мозкової травми, закритої тупої травми грудей, перелому хребта на рівні між 6 та 7 шийними хребцями з розривом зв'язкового апарату хребта на цьому рівні по передній поверхні; перелому кісток тазового кільця, відкритого уламкового перелому лівого стегна у верхній третині, відкритого внутрішньо - суглобового перелому в лівому гомілково - ступеневому суглобі, відкритого уламкового перелому в середній третині кісток лівої гомілки; множинних саден на тулубі та кінцівках, рваних ран на правій гомілці. Вказані тілесні ушкодження виникли від дії тупого твердого предмета (предметів), мають ознаки тяжкого тілесного ушкодження та стоять в причинному зв'язку зі смертю. Смерть ОСОБА_11 настала на місці події внаслідок отриманої сполучної травми тіла, яка ускладнилась травматичним шоком.
Своїми діями ОСОБА_3 порушив пункти 2.9 (а), 11.1, 11.3, 12.4 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, за приписами яких:
п.2.9. - водієві забороняється:
а) керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин;
п.11.1 - кількість смуг на проїзній частині для руху нерейкових транспортних засобів визначається дорожньою розміткою або дорожніми знаками 5.16, 5.17,5.17.2, а за їх відсутності - самими водіями з урахуванням ширини проїзної частини відповідного напрямку руху, габаритів транспортних засобів і безпечних інтервалів між ними;
п.11.3 - на дорогах із двостороннім рухом, які мають по одній смузі для руху в кожному напрямку, за відсутності суспільної лінії дорожньої розмітки чи відповідних дорожніх знаків виїзд на смугу зустрічного руху можливий лише для обгону та об'їзду перешкоди або зупинки чи стоянки біля лівого краю проїзної частини в населених пунктах у дозволених випадках, при цьому водії зустрічного напрямку мають перевагу;
п.12.4. - у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 60 км/год.
Порушення водієм ОСОБА_3 вимог п.п.11.1 та 11.3 ПДР України знаходяться у безпосередньому причинному зв'язку із скоєнням дорожньо-транспортної пригоди та наслідками, що настали.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 в повному обсязі визнав свою провину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, яке передбачене ч.2 ст.286 КК України і викладене у обвинувальному акті від 20.11.2020, не заперечував факту вчинення кримінального правопорушення при вище наведених обставинах, запевняв суд, що усвідомив свою протиправну поведінку і готовий понести покарання за вчинене кримінальне правопорушення, просив його суворо не карати, при призначені покарання врахувати обставини, які пом'якшують покарання.
Суду показав, що 19 квітня 2020 року у нього вдома, разом з ОСОБА_12 вони розпивали спиртні напої. Приблизно о 20 годині, він за кермом автомобіля «ВАЗ 21093», державний номерний знак НОМЕР_1 з пасажиром ОСОБА_12 в салоні, будучи в стані алкогольного сп'яніння поїхав з Соснівки в Шаргород, щоб придбати продукти харчування. Коли їхали назад в с. Соснівку він обігнав автомобіль, який рухався попереду, після чого не повернувся за свою смугу руху, хоча мав таку можливість. Далі майже нічого не пам'ятає через нетверезий стан та ліки. Пам'ятає лише, що після зіткнення, з автомобіля вийшов сам, бачив труп чоловіка. При огляді місця події присутнім не був, оскільки був госпіталізований до лікарні.
IІ. Докази на підтвердження встановлених судом обставин
Статтею 2 КПК України встановлено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
За приписами частини 5 статті 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Зміст поняття доведеності винуватості особи у вчиненні злочину «поза розумним сумнівом» розкрито у пункті 54 рішення Європейського суду з прав людини від 04.09.2014 у справі «Рудяк проти України», згідно з яким Суд в черговий раз послався на свою практику, підтверджуючи, що критерієм, який застосовується при оцінюванні доказів, є доведення «поза розумним сумнівом» (див. рішення у справі «Авшар проти Туреччини», п. 282). Така доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій факту, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
Згідно з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 04.07.2018 у справі №688/788/15-к, стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння, як тих, що утворюють об'єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб'єктивну сторону. Зокрема, у справах, в яких наявність та/або характер умислу має значення для правової кваліфікації діяння, суд у своєму рішенні має пояснити, яким чином встановлені ним обставини справи доводять наявність умислу саме такого характеру, який є необхідним елементом складу злочину, і виключає можливу відсутність умислу або інший характер умислу. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій. Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред'явленим обвинуваченням.
Відповідно до вимог ч.5 ст.13 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Суд, в силу вимог ч.6 ст.22 КПК України, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створив необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.
Пунктами 1 та 2 ч. 1 ст. 91 КПК України встановлено, що у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.
Згідно з ч. 1 ст. 92 КПК України обов'язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.
У обґрунтування винуватості ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, сторона обвинувачення посилалася на докази, які були безпосередньо досліджені та перевірені під час судового розгляду, та, згідно зі ст.ст. 85, 86, 94 КПК України, належним чином оцінені з точки зору їх допустимості, належності, достовірності та достатності, а саме: на показання потерпілих, свідків обвинувачення, та відомості, що містяться у письмових доказах, речових доказах, наданих стороною обвинувачення.
Обставини вчинення ОСОБА_3 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України знайшли своє об'єктивне підтвердження у ході судового розгляду, на підставі досліджених судом доказів.
Допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_6 суду показала, що 19 квітня 2020 року її чоловік ОСОБА_11 приблизно о 19 годині поїхав власним мопедом «DEFIANT» в с. Розкіш на масаж. Після 21 години їй зателефонували працівники поліції, повідомили про аварію і запропонували приїхати на місце ДТП. На місці аварії були працівники поліції, які показали знівечений труп чоловіка, ОСОБА_3 на місці пригоди не було.
Аналогічні показання суду надали потерпілі ОСОБА_7 , ОСОБА_8 - діти ОСОБА_11 .
Потерпілі ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та їх представник - адвокат ОСОБА_9 також суду показали, що обвинувачений ОСОБА_3 повністю відшкодував заподіянні потерпілим злочином збитки. Претензій майнового характеру потерпілі до обвинуваченого ОСОБА_3 не мають, просять його суворо не карати та не позбавляти волі.
Свідок ОСОБА_12 суду показав, що 19 квітня 2020 року він гостював у ОСОБА_3 , разом вони розпивали спиртні напої. Приблизно о 20 годині автомобілем «ВАЗ 21093», державний номерний знак НОМЕР_1 , за кермом якого був ОСОБА_3 , вони їхали в с. Соснівку зі швидкістю приблизно 80 км/год, обігнали автомобіль, який рухався попереду. Далі нічого не пам'ятає, прийшов до свідомості вже в лікарні.
Свідок ОСОБА_13 суду показав, що 19.04.2020 він за кермом автомобіля «Dacia Duster», разом з членами своєї сім'ї їхав з с. Печера Немирівського району Вінницької області в м. Жмеринку через м. Шаргород. Він зі співмешканкою, тещею, матір'ю та дівчиною сина - ОСОБА_14 їхали автомобілем, а син їхав мопедом попереду автомобіля. Біля маслозаводу, після заправки його автомобіль обігнав автомобіль «ВАЗ 21093», який рухався зі швидкістю приблизно 100 км/год. Після здійснення обгону вказаний автомобіль «ВАЗ 21093» на свою смугу руху не повернувся, а продовжив рух по зустрічній смузі руху. Потім він почув гучний удар і сяйво від вибуху. У цей момент автомобіль «ВАЗ 21093» майже порівнявся з мопедом його сина. Під'їхавши ближче він побачив, що автомобіль «ВАЗ 21093» зіткнувся з мопедом, що рухався у зустрічному напрямку по своїй смузі руху. Від зіткнення мопед викинуло на ліве узбіччя, а автомобіль «ВАЗ 21093» розвернуло у протилежний напрямок. На час ДТП в автомобілі знаходилось два чоловіки, обличчя водія автомобіля було закривавлене, по зовнішніх ознаках він перебував у нетверезому стані. На лівому узбіччі також знаходився труп чоловіка, як він зрозумів - водія мопеду. У його автомобілі був встановлений відеореєстратор, який зафіксував дану дорожньо - транспортну пригоду, відеозапис він передав працівникам поліції.
Аналогічні показання надала суду свідок ОСОБА_15 , яка знаходилась в автомобілі «Dacia Duster» в якості пасажира.
Свідок ОСОБА_16 суду показав, що19.04.2020 за кермом мопеду «Keeway» він їхав з с. Печера Немирівського району Вінницької області в м. Жмеринку через м. Шаргород. Його батько ОСОБА_13 за кермом автомобіля «Dacia Duster», разом з співмешканкою, бабусями та його дівчиною - ОСОБА_14 їхали позаду нього, рухались вони зі швидкість приблизно 50 км/год. По центральній вулиці, після заправки він побачив, що у зустрічному йому напрямку, по своїй смузі руху рухається мопед червоного кольору з увімкненим ближнім світлом фар. Відразу, як він розминувся з вказаним мопедом він почув сильний удар, і, повернувши голову ліворуч побачив, що автомобіль «ВАЗ 2109» темного кольору зіткнувся з мопедом, ДТП відбулося на відстані біля 5 метрів від нього. Після зіткнення автомобіль понесло в кювет, потім відбулося зіткнення автомобіля з парканом. Свідок суду також показав, що автомобіль «ВАЗ 21093» рухався зі швидкістю приблизно 100 км/год, з включеним світлом фар, перед ДТП не гальмував, мопед їхав повільно. Після зіткнення мопед лежав на лівому узбіччі, автомобіль «ВАЗ 21093» після зіткнення в'їхав у паркан, після чого його розвернуло в протилежний напрямок і він також знаходився на лівому узбіччі. На час ДТП в автомобілі знаходилось два чоловіки, по зовнішніх ознаках вони перебували у нетверезому стані. Труп водія мопеда лежав на лівому узбіччі дороги.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_17 суду показала, що обвинувачений ОСОБА_3 є її колишнім чоловіком, з 2013 року вони разом не проживають. Від шлюбу з обвинуваченим мають трьох неповнолітніх дітей : 2006, 2009 та 2011 років народження. У даний час вона не працює. Обвинувачений ОСОБА_3 приймає активну участь у вихованні і утриманні дітей, спілкується з ними.
Крім показань обвинуваченого, потерпілих, свідків, допитаних в судовому засіданні, винуватість ОСОБА_3 також доводиться відомостями, що містяться у досліджених у судовому засіданні доказах, що надані стороною обвинувачення:
- даними з витягу з ЄРДР, із якого вбачається, що 19.04.2020 приблизно о 20 годині 40 хвилин водій ОСОБА_3 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, керуючи автомобілем «ВАЗ 21093», державний номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись по вул. Г.Майдану у м. Шаргород Вінницької області, в напрямку виїзду з міста, неподалік будинку № 296, під час здійснення обгону попутного транспортного засобу, не переконався у безпечності вказаного маневру та того, що смуга руху, на яку він буде виїжджати вільна від транспортних засобів на достатній для обгону відстані, виїхав на зустрічну смугу руху та допустив зіткнення з мопедом «DEFIANT», без державного номерного знаку, під керуванням водія ОСОБА_11 , який рухався на належній смузі руху у зустрічному напрямку. Внаслідок даної дорожньо - транспортної пригоди водій ОСОБА_11 від отриманих тілесних ушкоджень загинув на місці події ( а.с.157 т.1);
- даними протоколу огляду місця дорожньо - транспортної пригоди від 19.04.2020 із план - схемою та фототаблицями, із яких вбачається, що в м. Шаргород по вулиці Героїв Майдану відбулася дорожньо - транспортна пригода з участю транспортних засобів: автомобіля марки автомобіля «ВАЗ 21093», державний номерний знак НОМЕР_1 та мопеда «DEFIANT», без державного номерного знаку, які вилучено на арешт майданчик Шаргородського ВП Жмеринського ВП ГУНП у Вінницькій області. У протоколі зафіксовано місце ДТП, характеристика дороги, вид та стан дорожнього покриття, характеристика проїзної частини, розташування транспортних засобів на місці події, локалізація пошкоджень транспортних засобів, дані про труп, опис одягу, місце розташування і поза (а.с. 158 - 178 т.1);
- даними протоколу перегляду відеозапису від 21.04.2020 з таблицею ілюстрацій до нього, диском із відеозапису події ДТП, із яких вбачається, що ст. слідчим СУ ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_18 у службовому кабінеті № 521 приміщення СУ ГУНП у Вінницькій області проведено перегляд відеозапису під назвою «2020 - 0419 - 203807 - 1», наданого свідком ОСОБА_13 з відеореєстратора автомобіля останнього - «Dacia Duster», державний номерний знак НОМЕР_2 , на якому зафіксовано момент дорожньо - транспортної пригоди, яка мала місце о 20 год.38 хв. 19.04.2020 з участю транспортних засобів - автомобіля «ВАЗ 21093» та мопеда в м. Шаргород по вулиці Героїв Майдану (а.с. 184 - 193 т.1);
- протоколом тимчасового доступу до речей та документів від 20.05.2020 із якого вбачається, що на підставі ухвали слідчого судді Вінницького міського суду від 15.05.2020 ст. слідчим СУ ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_18 здійснено тимчасовий доступ до відеозапису, зробленого відео реєстратором автомобіля «Dacia Duster», державний номерний знак НОМЕР_2 за період часу з 20 год. 30 хв. по 20 год. 50 хв. 19.04.2020 (а.с. 195 - 197 т.1);
- висновком судово - медичної еспертизи № 20, яка проводилась в період з 20.04.2020 по 19.05.2020 у приміщенні моргу Шаргородського районного відділення обласного бюро судово - медичної експертизи Вінницької обласної ради, із якого вбачається, що при судово - медичній експертизі трупа ОСОБА_11 виявлено тілесні ушкодження у вигляді сполучної травми тіла: відкрита черепно - мозкова травма (рвана рана на голові, забита рана на обличчі, відрив нижньої щелепи та язика, садна на голові та обличчі, багато уламкові переломи кісток та склепіння черепа, децеребрація); закрита тупа травма грудей (садна на грудях, перелом лівої ключиці, множинні переломи ребер з обох боків по декільком анатомічним лініям з розривами пристінкової плеври та міжреберних м'язів, перелом грудини, розрив лівої легені, забій легень, крововиливи в ділянках коренів обох легень, лівобічний гемоторакс по 100 мл., розрив лівого шлуночка серця, гемоперикард 50 мл); перелом хребта на рівні між 6 та 7 шийними хребцями з розривом зв'язкового апарату хребта на цьому рівні по передній поверхні; перелом кісток тазового кільця (перелом правого крижово - здухвинного з'єднання, багатоуламковий перелом лобкової кістки зліва з геморагічним просяканням тазової клітковини); відкритий уламковий перелом лівого стегна у верхній третині; відкритий внутрішньо - суглобовий перелом в лівому гомілково - ступеневому суглобі; відкритий уламковий перелом в середній третині кісток лівої гомілки; множинні садна на тулубі та кінцівках, рвані рани на правій гомілці. Вказані тілесні ушкодження виникли від дії тупого твердого предмета (предметів), мають ознаки тяжкого тілесного ушкодження та стоять в причинному зв'язку зі смертю. Смерть ОСОБА_11 настала внаслідок отриманої сполучної травми тіла, яка ускладнилась травматичним шоком. При судово - токсилогічній експертизі крові та сечі від трупа ОСОБА_11 виявлений етиловий спирт у концентрації 1,4 о/оо у крові та 2,8 о/оо у сечі, що свідчить про те, що на момент смерті він був у стані алкогольного сп'яніння легкого ступеню (а.с. 198 - 202 т.1);
- висновком судової експертизи технічного стану транспортних засобів № 283 від 29.04.2020 із якої вбачається, що на момент експертного огляду робоча гальмівна система автомобіля «ВАЗ 21093», державний номерний знак НОМЕР_1 знаходиться в технічно несправному та непрацездатному стані через несправності, які виникли в процесі розвитку дорожньо - транспортної пригоди. У деталях та вузлах робочої гальмівної системи автомобіля «ВАЗ 2109», державний номерний знак НОМЕР_1 на момент експертного огляду експлуатаційних несправностей, які б виникнули до ДТП та могли впливати на можливий некерований рух чи керованість даного автомобіля до початку розвитку події ДТП не виявлено. Таким чином, в рульовому керуванні автомобіля «ВАЗ 21093», державний номерний знак НОМЕР_1 несправностей, які б свідчили про можливість його непрацездатності до ДТП не виявлено, тобто система найбільш ймовірно перебувала в працездатному стані (а.с. 204 - 208 т.1);
- висновком судової експертизи технічного стану транспортних засобів № 282 від 29.04.2020 із якої вбачається, що на момент експертного огляду робоча гальмівна система мопеда «DEFIANT», без державного номерного знаку знаходиться в працездатному стані. Несправностей, які б свідчили про можливість її непрацездатності до ДТП не виявлено. На момент експертного огляду рульове керування мопеда «DEFIANT», без державного номерного знаку знаходиться в технічно несправному та непрацездатному стані через деформацію керма, яка не могла виникнути при експлуатації транспортного засобу, а сталося при зіткненні з автомобілем. Таким чином, в рульовому керуванні мопеда «DEFIANT», без державного номерного знаку несправностей, які б свідчили про можливість його непрацездатності до ДТП не виявлено (а.с. 210 - 212 т.1);
- висновком судової інженерно - транспортної експертизи з дослідження деталей транспортних засобів № 289 від 04.05.2020 із якої вбачається, що лампочка передньої фари мопеда «DEFIANT» на момент руйнування скляного балону випромінювала світло (а.с. 214 - 216 т.1);
- висновком судової авто технічної, транспортно - трасологічної експертизи № 325 від 18.05.2020 із якої вбачається, що в даній дорожній обстановці, дії водія автомобіля «ВАЗ 21093», державний номерний знак НОМЕР_1 , ОСОБА_3 , з технічної точки зору, регламентувались вимогами пп.11.1; 11.3 та 12.4 Правил дорожнього руху України. В даній дорожній обстановці дії водія мопеда «DEFIANT» ОСОБА_11 з технічної точки зору регламентувались вимогами п.12.3 ПДР України. Зіткнення автомобіля «ВАЗ 21093», державний номерний знак НОМЕР_1 та мопеда «DEFIANT», без державного номерного знаку, сталося на проїзній частині вулиці Героїв Майдану у м. Шаргород, на смузі руху в напрямку центру м. Шаргород в районі початку осипу скла та полімерних матеріалів. В ситуації, яка склалася формально технічна можливість попередження зіткнення з автомобілем «ВАЗ - 21093» у водія мопеда «DEFIANT» ОСОБА_11 полягала у виконанні ним вимог п.12.3 ПДР України. У випадку, коли зустрічний транспортний засіб до моменту зіткнення не гальмувався, питання про технічну можливість у водія, що рухається по своїй смузі руху, попередити зіткнення шляхом гальмування втрачає сенс, так як ні зниження швидкості, ні зупинка транспортного засобу не виключала можливості зіткнення. В ситуації, яка склалася в діях водія ОСОБА_11 не вбачається невідповідностей вимогам ПДР, які з технічної точки зору знаходилися б в причинному зв'язку з виникненням події даної дорожньо - транспортної пригоди. В ситуації, яка склалася, при заданих технічних величинах, в діях водія «ВАЗ 21093» ОСОБА_3 вбачається невідповідність дій вимогам п.п. 11.1, 11.3, 12.4 ПДР України. Дії водія автомобіля «ВАЗ -21093» ОСОБА_3 , які не відповідали вимог п.п.11.1 та 11.3 ПДР України з технічної точки зору знаходяться в причинному зв'язку з виникненням події дорожньо - транспортної пригоди (а.с. 218 - 223 т.1);
- постановою про визнання речовими доказами від 12.06.2019, із якої вбачається, що ст. слідчим СУ ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_18 визнано речовими доказами у справі, вилучені зразки крові у ОСОБА_3 , фланелеві серветки зі змивами речовини бурого кольору з поверхні ручки передніх лівих дверей, з поверхні ручки передніх правих дверей, з керма автомобіля «ВАЗ 21093», державний номерний знак НОМЕР_1 (т.1 а.с.209);
- висновком судово - медичної експертизи №165 від 23.04.2020 згідно якого в слідах на ватних тампонах зі змивами речовини бурого кольору з керма та з поверхні ручки передніх лівих дверей автомобіля «ВАЗ 21093», державний номерний знак НОМЕР_1 , представлених на дослідження, знайдена кров людини групи В з ізогемаглютинином анти - А і походження її від ОСОБА_3 не виключається (а.с. 240 - 242 т.1);
- висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 19.04.2020 із якого вбачається, що станом на 23 год. 20 хв. 19.04.2020 водій ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 перебував у стані алкогольного сп'яніння (а.с. 245 т.1 );
- висновком судово - медичної токсилогічної експертизи № 1047, яка розпочата 23.04.2020, а закінчена 29.04.2020 із якої вбачається, що при судово - медичній експертизі крові ОСОБА_3 методом газово - рідинної хроматографії виявлено етиловий спирт у концентрації 1,9 о/оо. Наявність метилового спирту, а також пропілового, бутилового, амілового спиртів та їх ізомерів не виявлено (а.с.248 - 249 т.1);
- постановою про визнання речовими доказами від 20.04.2020, із якої вбачається, що ст. слідчим СУ ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_18 визнано речовими доказами у справі вилучені з місця ДТП автомобіль марки «ВАЗ 21093», державний номерний знак НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жителю с. Сокіл Чернівецького району Вінницької області та мопед «DEFIANT», без державного номерного знаку, що належав ОСОБА_11 , які вилучено на арешт майданчик Шаргородського ВП Жмеринського ВП ГУНП у Вінницькій області, розташований за адресою: м.Шаргород Вінницької області, вул. Героїв Майдану, 296 та куртку сірого із зеленим кольорами, яка належить ОСОБА_3 (а.с.179 т.1);
- ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 23.04.2020, якою накладено арешт на автомобіль марки «ВАЗ 21093», державний номерний знак НОМЕР_1 , мопед «DEFIANT», без державного номерного знаку, частину передньої фари мопеда «DEFIANT» з лампочкою, які поміщені, на майданчик тимчасово затриманих транспортних засобів Шаргородського ВП Жмеринського ВП ГУНП у Вінницькій області, розташований за адресою: м.Шаргород Вінницької області, вул. Героїв Майдану, 296 та куртку сірого із зеленим кольорами, яка належить ОСОБА_3 (а.с.181 - 183 т.1).
Крім того, сторона обвинувачення посилалася на документи, які за своєю правовою природою та змістом очевидно не є доказами винуватості обвинуваченого, але стосуються даного провадження: процесуальні документи (а.с. 158, 159, 225 - 239, 246 - 248 т.1; а.с. 1 - 2, 10 -13, 21 - 29 т.2), документи, що характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_3 (а.с. 9 - 20, 133 - 135 т.2).
Відповідно до вимог параграфу 3 глави 28 КПК України в ході судового розгляду кримінального провадження судом було досліджено всі докази, подані сторонами кримінального провадження. Проти закінчення з'ясування обставин справи та перевірки їх доказами сторони кримінального провадження не заперечували.
ІІІ. Мотиви, із яких виходив суд при ухваленні вироку та положення закону, якими керувався
Згідно зі ст. 22 КПК України, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що сторона обвинувачення довела поза розумним сумнівом винуватість обвинуваченого ОСОБА_3 в тому, що він 19 квітня 2020 року о 20 годині 39 хвилин, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, керуючи технічно-справним легковим автомобілем «ВАЗ 21093», державний номерний знак НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_10 , рухався по вулиці Героїв Майдану у м. Шаргород Вінницької області в напрямку виїзду з міста зі швидкістю руху, яка перевищувала дозволену. В районі будинку № 296, здійснивши обгін попутного транспортного засобу, не повернувся на належну у його напрямку смугу руху, маючи об'єктивну можливість виявити зустрічний транспортний засіб, продовжив рух зустрічною смугою руху та допустив зіткнення з мопедом «DEFIANT» під керуванням ОСОБА_11 , що рухався у зустрічному напрямку із увімкненим світлом передньої фари.
Внаслідок даної дорожньо - транспортної пригоди водій мопеда ОСОБА_11 отримав тілесні ушкодження у вигляді сполучної травми тіла: відкритої черепно - мозкової травми, закритої тупої травми грудей, перелому хребта на рівні між 6 та 7 шийними хребцями з розривом зв'язкового апарату хребта на цьому рівні по передній поверхні, перелому кісток тазового кільця, відкритого уламкового перелому лівого стегна у верхній третині, відкритого внутрішньо - суглобового перелому в лівому гомілково - ступеневому суглобі, відкритого уламкового перелому в середній третині кісток лівої гомілки, множинних саден на тулубі та кінцівках, рваних ран на правій гомілці. Вказані тілесні ушкодження виникли від дії тупого твердого предмета (предметів), мають ознаки тяжкого тілесного ушкодження та стоять в причинному зв'язку зі смертю. Смерть ОСОБА_11 настала на місці події внаслідок отриманої сполучної травми тіла, яка ускладнилась травматичним шоком.
Своїми діями ОСОБА_3 порушив пункти 2.9 (а), 11.1, 11.3, 12.4 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, за приписами яких:
п.2.9. - водієві забороняється:
а) керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин;
п.11.1 - кількість смуг на проїзній частині для руху нерейкових транспортних засобів визначається дорожньою розміткою або дорожніми знаками 5.16, 5.17,5.17.2, а за їх відсутності - самими водіями з урахуванням ширини проїзної частини відповідного напрямку руху, габаритів транспортних засобів і безпечних інтервалів між ними;
п.11.3 - на дорогах із двостороннім рухом, які мають по одній смузі для руху в кожному напрямку, за відсутності суспільної лінії дорожньої розмітки чи відповідних дорожніх знаків виїзд на смугу зустрічного руху можливий лише для обгону та об'їзду перешкоди або зупинки чи стоянки біля лівого краю проїзної частини в населених пунктах у дозволених випадках, при цьому водії зустрічного напрямку мають перевагу;
п.12.4. - у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.
Порушення водієм ОСОБА_3 вимог п.п.11.1 та 11.3 ПДР України знаходяться у безпосередньому причинному зв'язку із скоєнням дорожньо-транспортної пригоди та наслідками, що настали.
Дії обвинуваченого ОСОБА_3 , які полягають у порушенні правила безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого органом досудового розслідування кваліфіковані вірно, винуватість його доведена і він повинен нести кримінальну відповідальність за скоєне за ч. 2 ст. 286 КК України.
Як убачається із законодавчого визначення, злочином може бути визнано лише протиправне, суспільно небезпечне, винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом злочину (ч. 1 ст. 11 КК). Звідси одним з елементів складу злочину може бути визнано певну поведінку людини, свідомий та вольовий вчинок, а не певний стан особи.
Диспозиція ст. 286 КК України сформульована законодавцем як бланкетна, тому для встановлення ознак об'єктивної сторони складу злочину, передбаченого цією статтею, потрібно проаналізувати ті нормативно-правові акти, які унормовують правила безпеки руху й експлуатації транспорту, насамперед ПДР, для з'ясування, які саме порушення цих правил були допущені особою, котра керувала транспортним засобом у момент ДТП.
При цьому належить враховувати, що злочин, передбачений ст. 286 КК України, є злочином із матеріальним складом, і обов'язковою ознакою його об'єктивної сторони, що характеризує вчинене діяння (дію чи бездіяльність), є не будь-які з допущених особою порушень ПДР, а лише ті з них, які спричиняють (викликають, породжують) суспільно небезпечні наслідки, передбачені в частинах 1, 2 або 3 ст. 286 КК України, тобто тільки такі порушення ПДР, які є причиною настання цих наслідків і, отже, перебувають із ними у причинному зв'язку. Таким чином, об'єктивна сторона даного складу злочину включає такі обов'язкові елементи: діяння (дія або бездіяльність); обстановка; суспільно-небезпечні наслідки (середньої тяжкості тілесне ушкодження - ч. 1, смерть потерпілого або тяжке тілесне ушкодження - ч. 2, загибель кількох осіб - ч. 3); причинний зв'язок між суспільно небезпечним діянням та передбаченими законом суспільно небезпечними наслідками.
Діяння полягає в порушенні правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту. Воно може вчинятися шляхом дії або бездіяльності й полягати: 1) у вчиненні дій, заборонених правилами (наприклад, керування транспортним засобом у стані сп'яніння чи без посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії тощо); 2) у невиконанні дій, які особа може і зобов'язана вчинити відповідно до вимог правил безпеки руху й експлуатації транспорту (незниження швидкості руху відповідно до дорожньої обстановки, недотримання безпечного інтервалу тощо).
Обстановка вчинення злочину характеризується тим, що діяння вчиняється та наслідки настають в обстановці дорожнього руху.
Причинний зв'язок між діянням і наслідками має місце тоді, коли порушення правил безпеки руху або експлуатації транспорту, допущене винуватою особою, неминуче зумовлює шкідливі наслідки, передбачені ст. 286 КК України.
Під час розгляду кримінального провадження суд зобов'язаний виявити, встановити і вказати в мотивувальній частині вироку порушення ПДР, які мали місце під час конкретної ДТП, але водночас він повинен чітко зазначати у вироку, які саме з цих порушень були причиною настання наслідків, передбачених ст. 286 КК України, тобто знаходилися у причинному зв'язку з ними, а які з цих порушень виконали лише функцію умов, що їм сприяли.
Тільки порушення ПДР, які містять у собі реальну можливість настання суспільно небезпечних наслідків і виступають безпосередньою причиною їх настання у кожному конкретному випадку ДТП, є обов'язковою ознакою об'єктивної сторони складу злочину, передбаченого ст. 286 КК.
Відповідно до роз'яснень, що містяться в п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», при розгляді справ про злочини, відповідальність за які встановлено статтями 286 - 288, 415 КК України, слід мати на увазі, що диспозиції сформульованих у них норм - бланкетні. У зв'язку з цим суди повинні ретельно з'ясовувати і зазначати у вироках, у чому саме полягали названі у перелічених статтях порушення; норми яких правил, інструкцій, інших нормативних актів не додержано; чи є причинний зв'язок між цими порушеннями та передбаченими законом суспільно небезпечними наслідками.
У даному конкретному випадку керування обвинуваченим ОСОБА_3 транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння та перевищення швидкості, тобто порушення пп. «а» п. 2.9 та п.12.4 ПДР України не є елементом об'єктивної сторони складу злочину, передбаченого ст. 286 КК, адже самі по собі не призводять до суспільно небезпечних наслідків, передбачених у цій статті.
Вказівка у обвинувальному акті та вироку на порушення водієм транспортного засобу пп. «а» п. 2.9, 12.4 ПДР, лише деталізує, уточнює, конкретизує правопорушення, його суспільну небезпечність, стан суб'єкта злочину, передбаченого ст. 286 КК, але жодним чином не впливає на кваліфікацію (не є кваліфікуючою ознакою) злочину.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.08.2019 у справі №682/956/17 звертає увагу на те, що склад злочину, передбачений ст. 286 КК, утворює не будь-яке недотримання особою, котра керує транспортним засобом, вимог ПДР, а лише таке, що безпосередньо призвело до зазначених у цій статті наслідків. Отже, вчинення кримінального правопорушення, передбаченого відповідною частиною ст. 286 КК, може розглядатися як обставина, що обтяжує покарання винуватої особи згідно з п. 13 ч. 1 ст. 67 КК, незважаючи на вказівку на такий стан особи у формулюванні обвинувачення, визнаного судом доведеним.
Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, не вважається тотожним кваліфікуючим ознакам злочину, є ширшим, адже у цьому формулюванні згідно з п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК України зазначається: формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення, тобто зазначаються й такі обставини кримінального правопорушення, які безпосередньо не входять до складу його об'єктивної сторони.
Аналогічний правовий висновок щодо застосування вищезазначеної норми права було сформульовано Верховним Судом України (далі - ВСУ) у постанові від 09 лютого 2012 року у справі № 5-28кс11 та від 01 грудня 2016 року у справі № 5 - 368кс(15)16. Зокрема, у своїй постанові від 09 лютого 2012 року колегія суддів ВСУ погодилась з тим, що суд обґрунтовано визнав доведеним, що ДТП сталась унаслідок дій засудженого, який, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, порушив вимоги пп. «а» п. 2.9, п.п. 10.1, 12. 1 ПДР й допустив наїзд на пішохода, що спричинило його смерть. Разом з цим ВСУ зробив висновок, що стан алкогольного сп'яніння, у якому засуджений керував транспортним засобом, характеризував лише його певний психофізичний (фізіологічний) стан, який сприяв порушенню ним інших норм правил безпеки дорожнього руху, проте саме порушення пп. «а» п. 2.9 ПДР не було безпосередньою причиною настання суспільно небезпечних наслідків, а отже причинного зв'язку з наслідками, що настали, воно не мало.
IV. Дані про особу обвинуваченого ОСОБА_3 та обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання
Досліджуючи дані про особу обвинуваченого ОСОБА_3 суд встановив наступне.
Обвинувачений ОСОБА_3 щиро розкаюється у скоєному, жалкує про вчинене, усвідомив протиправність своїх дій, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, позитивно характеризується за місцем постійного проживання, має на утриманні трьох неповнолітніх дітей 2006, 2009 та 2011 років народження, повністю відшкодував збитки потерпілим (а.с. 9,14, 20,41,69, 133 - 135 т.2). Ці обставини суд, відповідно до п.1 ч.1, ч.2 ст. 66 КК України, відносить до обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого.
Обставиною, яка відповідно до ст. 67 КК України обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_3 суд визнає - вчинення злочину особою, яка перебуває в стані алкогольного сп'яніння.
Підстав для застосування до ОСОБА_3 статті 69 КК України суд не вбачає.
Відповідно до довідки КНП «Шаргородська ЦРЛ» № 858 від 21.05.2020 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на обліку у лікаря - психіатра та лікаря - нарколога не перебуває (а.с. 9 т.2).
Відповідно до вимог ч.1 ст.368 КПК України (абз.17), ухвалюючи вирок, суд приймає до відома досудову доповідь з інформацією про соціально - психологічну характеристику обвинуваченого.
З досудової доповіді, складеної територіальним органом пробації за місцем проживання обвинуваченого ОСОБА_3 - Шаргородським районним сектором філії Державної установи "Центр пробації" у Вінницькій області від 02.07.2020 вбачається, що ОСОБА_3 проживає в АДРЕСА_1 , розлучений, здобув середню освіту, проживає в будинку батьків, постійного місця роботи не має, має на утриманні трьох неповнолітніх дітей. На обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, позитивно характеризується за місцем проживання. Ризик повторного вчинення кримінального правопорушення оцінюється як середній. Ризик небезпеки для суспільства оцінюється як середній. Відповідно до висновку органу пробації - виправлення обвинуваченого ОСОБА_3 можливе без позбавлення волі на певний строк. Виконання покарання у громаді можливе за умови здійснення нагляду та застосування соціально-виховних заходів, що необхідні для виправлення та запобігання вчиненню повторних кримінальних правопорушень (т.1 а.с. 95 - 98).
V. Мотиви призначення покарання
Положеннями ст.50 КК України передбачено, що покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.
Відповідно до вимог статей 50, 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень. Це покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності й індивідуалізації. Для вибору такого покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості кримінального правопорушення, конкретні обставини його вчинення, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу винного, обставини, що впливають на покарання, ставлення винної особи до своїх дій, інші обставини справи, які впливають на забезпечення відповідності покарання характеру й тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та наділяють суд правом вибору щодо призначення покарання, завданням якого є виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки вищезазначених обставин, що впливають на покарання, а її реалізація становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість виправлення засудженого.
Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини, який у своїх рішеннях (зокрема справа «Довженко проти України» від 12 січня 2012 року) зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд згідно з вимогами статтей 65 - 67 КК України та роз'ясненнями постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання» враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особливості конкретного кримінального правопорушення й обставини його вчинення, особу винного, поведінку до вчинення кримінального правопорушення і після його вчинення, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання та вимоги ч. 2 ст. 50 КК України, відповідно до якої, покарання має на меті не тільки кару, а і виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень засудженим. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення особи та попередження нових кримінальних правопорушень.
Зазначене узгоджується із положеннями ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка, відповідно до вимог ч. 1 ст. 9 Конституції України, ратифікована Законом від 17.07.1997 «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 Конвенції» і є частиною національного законодавства України, якою встановлено, що кожен при встановленні обґрунтованості будь-якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом…
Крім того, постановою Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23 грудня 2005 року „Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті роз'яснено, що при призначенні покарання за ст.286 КК України суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію останніх, тощо), а також обставини, які пом'якшують і обтяжують покарання, та особу винного.
З урахуванням конкретних обставин вчиненого злочину та його наслідків, даних про особу обвинуваченого ОСОБА_3 , який вперше притягується до кримінальної відповідальності, щиро покаявся у скоєному, повністю відшкодував збитки потерпілим, має на утриманні трьох малолітніх дітей, позитивно характеризується за місцем постійного проживання, має міцні соціальні зв'язки і активну життєву позицію та досудової доповіді з інформацією про соціально - психологічну характеристику обвинуваченого, ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке є необережним та відповідно до частини 5 статті 12 КК України тяжким кримінальним правопорушенням, загальних засад призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, думки потерпілих, які просили суворо не карати обвинуваченого, суд вважає, що зазначені і проаналізовані обставини є підставами для визначення основного покарання у виді позбавлення волі у розмірі, встановленому санкцією ч. 2 ст.286 КК України, з урахуванням положень ст. 69-1 КК України, з позбавленням права керування транспортними засобами та з застосуванням ст. 75 КК України, звільнивши його від відбування основного покарання з випробуванням із покладенням обов'язків, передбачених п.п.1,2 ч.1 ст.76 КК України.
Що стосується позиції потерпілих та їх представника - адвоката ОСОБА_9 стосовно призначення обвинуваченому ОСОБА_3 основного покарання у виді позбавлення волі у мінімальному розмірі, встановленому санкцією ч.2 ст.286 КК України із застосуванням ст. 75 КК України з мінімальним іспитовим строком, то суд зауважує, що у справах цієї категорії позиція потерпілих не є обов'язковою для суду, однак вона враховується в сукупності з обставинами, передбаченими ст. 65 КК України, і не має над ними пріоритету.
Суд виходить із того, що ОСОБА_3 у населеному пункті керував автомобілем у стані алкогольного сп'яніння, грубо порушив правила безпеки дорожнього руху, створивши серйозну загрозу життю і здоров'ю для його учасників. Протиправні дії засудженого призвели до тяжких непоправних наслідків у вигляді смерті людини, тоді як відповідно до ст. 3 Конституції України людина, її життя, здоров'я та безпека належать до найвищих соціальних цінностей.
З вказаних підстав суд вважає неможливим призначення обвинуваченому ОСОБА_3 основного покарання у мінімальному розмірі, визначеному санкцією ч.2 ст. 286 КК України, з звільненням від відбування покарання з мінімальним іспитовим строком, встановленим у ч.4 ст.75 КК України.
Приймаючи таке рішення суд, серед іншого враховує, що одним з проявів верховенства права є положення про те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори. Справедливість - одна з основних засад права і є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Суд вважає за необхідне зазначити, що ця позиція ґрунтується, в тому числі, на рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 № 15-рп/2004 у справі № 1-33/2004.
Вимога додержувати справедливості при застосуванні кримінального покарання закріплена і в міжнародних документах з прав людини, зокрема у статті 10 Загальної декларації прав людини 1948 року (прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року), статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року, статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод 1950 року. Зазначені міжнародні акти згідно з частиною першою статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України.
Згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.
Так, ЄСПЛ у рішенні від 17.09.2009 в справі «Скополла проти Італії» зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.
На переконання суду, захід примусу визначений судом, є співмірним тяжкості і характеру вчиненого діяння та його наслідкам, забезпечить виконання завдань кримінального судочинства, слугуватиме цілям його застосування, встановленим ст.2 КПК України, та буде відповідати одному із основних принципів Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод - пропорційності обмеження прав людини і легітимної мети покарання та невідворотності покарання, тобто необхідним, справедливим та достатнім для виправлення ОСОБА_3 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
VІ. Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд
Згідно з положенням п.7 ч.1 ст.368 КПК України, ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити цивільний позов.
У справі, що розглядається потерпілими ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 було заявлено цивільні позови до обвинуваченого ОСОБА_3 про стягнення моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення у у загальному розмірі 1500 000 грн. Під час розгляду справи судом, обвинувачений ОСОБА_3 добровільно відшкодував потерпілим моральну шкоду, завдану внаслідок вчинення кримінального правопорушення, у зв'язку з чим ними були подані заяви до суду про відмову від позовних вимог (а.с. 144,145 т.1, а.с. 41 т.2).
Відповідно до вимог ч.5 ст.128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
За приписами статті 13 ЦПК України, яка визначає одну із основних засад цивільного судочинства - диспозитивність, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Згідно п.4 ч.1 ст.255 ЦПК України суд закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом.
Відмова від позову не суперечить закону, не порушує прав та інтересів інших осіб.
Підстав для не прийняття відмови від позову судом не встановлено.
Наслідки закриття провадження у справі, передбачені ч.2 ст.256 ЦПК України позивачам відомі і зрозумілі (а.с.144,145 т.1).
Відповідно до п.12 ч.1 ст. 368 КПК України, ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити питання про те, що належить вчинити з речовими доказами.
Питання про долю речових доказів у даній кримінальній справі слід вирішити на підставі ст.100 КПК України, а саме: автомобіль марки «ВАЗ 21093», державний номерний знак НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жителю с. Сокіл Чернівецького району Вінницької області повернути власнику - ОСОБА_10 ; мопед «DEFIANT», без державного номерного знаку - повернути потерпілій ОСОБА_6 ; куртку сірого із зеленим кольорами повернути обвинуваченому ОСОБА_3 майно, яке не має ніякої цінності і не може бути використаним - знищити, документи, що містяться на електронних носіях, слід залишити в матеріалах кримінальної справи.
За приписами п.13 ч.1 ст.368 КПК України, ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити на кого мають бути покладені процесуальні витрати і в якому розмірі.
Згідно з положеннями ч.2 ст.124 КПК України підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_3 на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експертів на проведення судових експертиз технічного стану транспортних засобів №№ 282,283 від 29.04.2020 в розмірі 2288,30 грн; судової інженерно - транспортної експертизи з дослідження деталей транспортних засобів № 289 від 04.05.2020 в розмірі 1144,15 грн; судової авто -технічної, транспортно - трасологічної експертизи у розмірі 1144,15 грн.; судово - одорологічної експертизи № 244 від 30.04.2020 в розмірі 2146,12 грн (а.с. 203, 209, 213, 217, 224 т.1).
Відповідно до п.14 ч.1 ст.368 КПК України, ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити питання про те, як вчинити із заходами забезпечення кримінального провадження.
Ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 22.04.2020 обвинуваченому ОСОБА_3 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів (а.с. 68 - 71 т.1).
Ухвалою суду від 16.06.2020 запобіжний захід продовжено на шістдесят діб - до 24 години 14 серпня 2020 року (а.с. 74 - 77 т.1).
12.08.2020 ухвалою Шаргородського районного суду Вінницької області обвинуваченому ОСОБА_3 змінено запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт (а.с. 45 - 47 т.1).
Обраний запобіжний захід слід залишити незмінним до набрання цим вироком законної сили.
Ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 23.04.2020 накладено арешт на автомобіль марки «ВАЗ 21093», державний номерний знак НОМЕР_1 , мопед «DEFIANT», без державного номерного знаку, частину передньої фари мопеда «DEFIANT» з лампочкою, які поміщені на майданчик тимчасово затриманих транспортних засобів Шаргородського ВП Жмеринського ВП ГУНП у Вінницькій області, розташований за адресою: м.Шаргород Вінницької області, вул. Героїв Майдану, 296 та куртку сірого із зеленим кольорами, яка належить ОСОБА_3 (а.с.181 - 183 т.1).
Арешт на вказане майно слід скасувати.
Керуючись ст.ст. 2, 9, 22, 91,ст. 368, ч.1 ст. 369, ст.ст. 373 - 376 КПК України, суд -
ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України і призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк п'ять років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк три роки.
Відповідно до ст.75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного за цим вироком основного покарання у виді позбавлення волі, якщо він протягом іспитового строку в три роки не вчинить нового кримінального правопорушення.
На підставі п.п.1,2 ч.1 ст.76 КК України покласти на ОСОБА_3 протягом встановленого судом іспитового строку у три роки обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.
До набрання вироком суду законної сили запобіжний захід засудженому ОСОБА_3 залишити попередній - щодобовий домашній арешт.
Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 23.04.2020 на автомобіль марки «ВАЗ 21093», державний номерний знак НОМЕР_1 ; мопед «DEFIANT», без державного номерного знаку; частину передньої фари мопеда «DEFIANT» з лампочкою, які поміщені на майданчик тимчасово затриманих транспортних засобів Шаргородського ВП Жмеринського ВП ГУНП у Вінницькій області, розташований за адресою: м.Шаргород Вінницької області, вул. Героїв Майдану, 296; куртку сірого із зеленим кольорами, що належить ОСОБА_3 , які визнані речовими доказами та приєднані до матеріалів кримінального провадження №12020020000000160 від 19.04.2020 - скасувати.
Речові докази: автомобіль марки «ВАЗ 21093», державний номерний знак НОМЕР_1 - повернути власнику ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жителю с. Сокіл Чернівецького району Вінницької області; куртку сірого із зеленим кольорами - повернути ОСОБА_3 ; мопед «DEFIANT», без державного номерного знаку, частину передньої фари мопеда «DEFIANT» з лампочкою повернути потерпілій ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , жительці АДРЕСА_2 ; фланелеві серветки зі змивами речовини бурого кольору з поверхні ручки передніх лівих дверей, з поверхні ручки передніх правих дверей, з керма автомобіля «ВАЗ 21093», державний номерний знак НОМЕР_1 , зразки крові водія ОСОБА_19 , пасажира ОСОБА_12 - знищити; диск із відеозаписом події дорожньо - транспортної пригоди, яка сталася о 20 год. 38 хв. 19.04.2020 по вулиці Героїв Майдану в м. Шаргород Вінницької області - залишити в матеріалах кримінального провадження протягом усього часу його зберігання.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави процесуальні витрати на залучення експертів на проведення судових експертиз технічного стану транспортних засобів №№ 282,283 від 29.04.2020 у розмірі 2288,30 грн; судової інженерно - транспортної експертизи з дослідження деталей транспортних засобів № 289 від 04.05.2020 у розмірі 1144,15 грн.; судової авто -технічної, транспортно - трасологічної експертизи № 325 від 18.05.2020 у розмірі 1144,15 грн.; судово - одорологічної експертизи № 244 від 30.04.2020 у розмірі 2146,12 грн., а всього 6722 (шість тисяч сімсот двадцять дві) гривень 72 коп.
Прийняти відмову потерпілих ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 від цивільного позову до ОСОБА_3 про стягнення моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення злочину у розмірі 1500 000 (один мільйон п'ятсот тисяч) гривень.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Вінницького апеляційного суду через Шаргородський районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок вступає в законну силу після закінчення строку на подання апеляційної скарги, встановленого п.1 ч.2 ст.395 КПК України, якщо апеляційну скаргу на нього не було подано.
У разі подання апеляційної скарги, вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення.
Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія вироку суду надсилається не пізніше наступного дня після його ухвалення.
Головуючий суддя: ОСОБА_1