Справа № 144/1709/20
Провадження № 2/144/769/20
про відмову в забезпечення позову
"30" грудня 2020 р. смт. Теплик
Суддя Теплицького районного суду Вінницької області Довгалюк Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державного підприємства «Бджільнянський спиртовий завод», третя особа - голова комісії з ліквідації концерну "Укрспирт" Ільчишин Ігор Анатолійович, в якому просив поновити його на роботі на посаді тимчасово виконуючого обов'язки директора та стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 21.12.2020 року до дня поновлення на роботі.
Одночасно з позовною заявою позивач подав заяву про забезпечення позову шляхом призупинення дії наказу №239-к від 21.12.2020 року за підписом ОСОБА_2 про звільнення ОСОБА_1 з посади тимчасово виконуючого обов'язки директора ДП «Бджільнянський спиртовий завод» та шляхом накладення заборони вчиняти будь-які дії щодо внесення змін до відомостей, які містяться в ЄДР ЮОФОП, зокрема, відомостей про керівника ДП «Бджільнянський спиртовий завод» та інших осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи.
В обгрунтування заяви про забезпечення позову ОСОБА_1 посилається на те, що відповідачем та третьою особою порушуються його права та інтереси, оскільки звільнення проведено у незаконний спосіб. Невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити та унеможливити виконання рішення суду чи ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів.
Дослідивши зміст заяви про забезпечення позову, зміст позовної заяви та доданих до неї документів, суд прийшов до висновку, що заява позивача про забезпечення позову не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до ст.149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до ч.10 ст.150 ЦПК України, не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
Як роз'яснено в п.5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», у справах про захист трудових чи корпоративних прав не допускається забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення про звільнення позивача з роботи та зобов'язання відповідача й інших осіб не чинити перешкод позивачеві у виконанні ним своїх попередніх трудових обов'язків, оскільки таким чином фактично ухвалюється рішення без розгляду справи по суті.
При цьому, згідно роз'яснень, які містяться в п.4 вищенаведеної постанови Пленуму Верховного Суду України, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки сторони позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Отже, виходячи зі змісту вищенаведених положень законодавства та роз'яснень Пленуму Верховного Суду України в контексті вимог даної заяви, суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, має з'ясувати яким чином обраний позивачем захід забезпечення позову буде захищати його трудові права під час розгляду справи та у разі можливого задоволення позову до набрання рішенням законної сили.
Як вбачається зі змісту позовних вимог, ОСОБА_1 просить суд поновити його на посаді тимчасово виконуючого обов'язки директора ДП «Бджільнянський спиртовий завод» та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу. При цьому в заяві про забезпечення позову позивач просить призупинити дію наказу від 21.12.2020 року №239-к за підписом ОСОБА_2 про звільнення ОСОБА_1 з посади тимчасово виконуючого обов'язки директора ДП «Бджільнянський спиртовий завод».
Враховуючи викладене, такий захід забезпечення позову не може бути застосований судом, оскільки за змістом фактично є тотожним задоволенню позовних вимог, що буде суперечити вимогам ч. 10 ст.150 ЦПК України.
Окрім того, заява про забезпечення позову не містить посилання на беззаперечні мотиви, за якими позивач вважає, що захист його прав, свобод або інтересів буде неможливим без вжиття відповідних заходів і для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат. Також позивач не зазначає, які саме його права та інтереси можуть бути порушення в результаті незастосування заходів забезпечення позову.
Однак, жодних належних та допустимим доказів, які б надали можливість вважати, що незабезпечення позову у запропонований позивачем спосіб, з урахуванням обставин справи та пред'явлених вимог із посиланням на підстави позову, унеможливить виконання майбутнього рішення у даній справі, суду надано не було. Окрім того, вжиття такого забезпечення позову, який просить позивач, можливо буде ставити під сумнів у подальшому винесене рішення по справі.
Натомість, як встановлено ч.ч.1, 5 ст. 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає спір, підлягає негайному виконанню.
При цьому, ст. 65 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника виконується невідкладно в порядку, визначеному статтею 63 цього Закону. Рішення вважається виконаним боржником з дня видання відповідно до законодавства про працю наказу або розпорядження про поновлення стягувача на роботі та внесення відповідного запису до трудової книжки стягувача, після чого виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Враховуючи, що положеннями чинного законодавства імперативно встановлено обов'язок роботодавця поновити незаконного звільненого працівника з займаної ним посади, навіть у випадку зайняття її іншою особою, невжиття заходів забезпечення позову в обраний позивачем спосіб жодним чином не вплине на ймовірне порушення його трудових прав як під час розгляду справи в суді, так і у разі можливого задоволення позову.
За вказаних обставин, враховуючи те, що заходи забезпечення позову застосовуються лише у разі достатньо обґрунтованого припущення про те, що їх невжиття може у майбутньому ускладнити або унеможливити виконання рішення суду, чого в даному випадку встановлено не було, заява позивача про забезпечення позову даній справі задоволенню не підлягає.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про вжиття заходів забезпечення позову.
Керуючись ст.ст. 149-154, 259, 353, 260, 261, 353, 354 ЦПК України, -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду через Теплицький районний суд Вінницької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 15 днів з дня її проголошення.
Суддя: Л.В. Довгалюк