Іменем України
30 грудня 2020 року
Київ
справа № 520/1744/18
провадження № К/9901/9355/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Коваленко Н.В., суддів: Бевзенка В.В., Берназюка Я.О., розглянувши у письмовому провадженні в касаційному порядку справу за позовом ОСОБА_1 до Одеської міської ради, третя особа - управління Державної казначейської служби України в Одеській області, про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди, за касаційною скаргою Одеської міської ради на постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Димерлія О.О., Єщенка О.В., Кравченка К.В. від 7 лютого 2019 року,
Короткий зміст позовних вимог
1. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Одеської міської ради, третя особа - управління Державної казначейської служби України в Одеській області, про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди, у якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Одеської міської ради, яка полягає в ухиленні від прийняття рішення на пленарному засіданні сесії Одеської міської ради, яка відбулася 4 жовтня 2017 року про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу у приватну власність ОСОБА_1 безоплатно (кадастровий номер 5110136900:41:008:0016 площею 0,1 га за адресою: АДРЕСА_1 для будівництва жилого будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), зобов'язати Одеську міську раду затвердити проект землеустрою щодо відведення зазначеної земельної ділянки та передачу її у приватну власність ОСОБА_1 - без внесення даного питання до порядку денного на чергову сесію Одеської міської ради;
- встановити строк та зобов'язати Одеську міську раду протягом місяця з дня набрання рішенням суду законної сили затвердити проект землеустрою щодо відведення зазначеної земельної ділянки та передачу її у приватну власність ОСОБА_1 ;
- стягнути з Одеської міської ради через Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області моральну шкоду в розмірі 25000,00 грн заподіяну позивачу протиправною бездіяльністю відповідача.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
2. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2018 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 було відмовлено.
3. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що положеннями Кодексу адміністративного судочинства України передбачені механізми, направлені на виконання рішення суду, яке набрало законної сили, позивач наділений правами на звернення до суду з заявами, пов'язаними саме з виконання рішення суду, яке набрало законної сили, а тому заявлені позивачем позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності відповідача не можуть розглядатися в порядку окремого позовного провадження як новий позов, оскільки направлені на виконання рішення суду у справі № 520/5836/16-а та оцінка неголосування депутатів за рішення Одеської міської ради має надаватися саме під час розгляду заяви про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду, тобто, в даному випадку, позивачем вибраний невірний спосіб захисту.
Позов, який направлений на контроль за виконанням судового рішення, виключає одночасний розгляд спору про оскарження дій суб'єкта владних повноважень з інших підстав, що не пов'язані з неналежним виконанням судового рішення.
4. Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 7 лютого 2019 року рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2018 року скасовано та ухвалено нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Одеської міської ради щодо неприйняття остаточного рішення за заявою ОСОБА_1 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 ».
Зобов'язано Одеську міську раду прийняти остаточне рішення «Про затвердження або про відмову у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 ».
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
5. Задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив із того, що Одеська міська рада всупереч вимогам статі 118 Земельного кодексу України не розглянула по суті заяву позивача про затвердження проекту землеустрою та не прийняла з цього приводу жодного рішення, тобто ухиляється від виконання своїх повноважень.
Враховуючи тривале невирішення питання міською радою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу у приватну власність ОСОБА_1 чи відмову у такому затвердженні, для забезпечення ефективного захисту прав позивача апеляційний суд дійшов до висновку про визнання бездіяльності відповідача протиправною та зобов'язання Одеську міську раду прийняти остаточне рішення про затвердження або про відмову у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 .
Короткий зміст вимог касаційної скарги
6. Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, Одеська міська рада звернулась із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 7 лютого 2019 року та залишити в силі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2018 року.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
7. Судами попередніх інстанцій установлено, що постановою Київського районного суду м. Одеси від 10 жовтня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2016 року, у справі № 520/5836/16-а зобов'язано Одеську міську раду у встановленому земельним законодавством України порядку затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачі її у приватну власність ОСОБА_1 земельної ділянки кадастровий номер 5110136900:41:008:0016, площею 0,1 га за адресою: АДРЕСА_1 , для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка).
8. З листа Управління державної виконавчої служби Відділу примусового виконання рішень Головного територіального управління юстиції в Одеській області від 22 червня 2018 року № 09.1-5290 убачається, що на виконанні у Відділі перебувало виконавче провадження № 53246304 з примусового виконання зазначеної постанови. 9 лютого 2018 року державним виконавцем Відділу винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 11 частини 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження», копії якої направлено сторонам виконавчого провадження та разом з оригіналом виконавчого документа до Київського районного суду м. Одеси.
9. Однак, незважаючи на це, до теперішнього часу питання про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачі її у приватну власність ОСОБА_1 земельної ділянки кадастровий номер 5110136900:41:008:0016, площею 0,1 га за адресою: АДРЕСА_1 , для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) міською радою не вирішено.
10. Вважаючи бездіяльність відповідача протиправною, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом.
11. Касаційна скарга обґрунтована тим, що позовні вимоги ОСОБА_1 спрямовані на виконання рішення суду в іншій справі, що виключає можливість розгляду адміністративного позову ОСОБА_1 у порядку позовного провадження.
12. Відзиву на касаційну скаргу Одеської міської ради на постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 7 лютого 2019 року ОСОБА_1 та управлінням Державної казначейської служби України в Одеській області не подано.
13. Згідно із частиною 1 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
14. Відповідно до частин 1, 6 статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
За відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.
Оцінка доводів учасників справи і висновків суду апеляційної інстанції
15. Аналіз зазначених норм свідчить, що є наступні види судового контролю за виконанням судового рішення, такі як зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу (стаття 382 Кодексу адміністративного судочинства України) та визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду (стаття 383 Кодексу адміністративного судочинства України).
16. Верховний Суд у постанові від 20 лютого 2019 року у справі № 806/2143/15 звертав увагу, що зазначені правові норми Кодексу адміністративного судочинства України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
17. Крім того, Верховний Суд зазначив, що наявність у Кодексі адміністративного судочинства України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.
18. Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
19. Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.
20. З огляду на вищенаведене, у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження, за Кодексом адміністративного судочинства України.
21. Як встановлено судом, постановою Київського районного суду м. Одеси від 10 жовтня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2016 року, у справі № 520/5836/16-а зобов'язано Одеську міську раду у встановленому земельним законодавством України порядку затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачі її у приватну власність ОСОБА_1 земельної ділянки кадастровий номер 5110136900:41:008:0016, площею 0,1 га за адресою: АДРЕСА_1 , для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка).
22. Заявлений у даній справі позов фактично спонукає суд адміністративної юрисдикції вдатися до перевірки належності виконання рішення суду, що набрало законної сили, і у випадку встановлення неналежності його виконання повторно зобов'язати відповідача вчинити тотожні дії.
23. Отже, у спірних правовідносинах наявні обставини, з якими стаття 383 Кодексу адміністративного судочинства України пов'язує наявність підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення.
24. За вказаних обставин, якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання вищевказаного судового рішення порушувалися його права, свободи чи інтереси, то він повинен був звертатися до суду в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача (тобто в порядку судового контролю за виконанням рішення), а не пред'являти новий адміністративний позов.
25. У зв'язку з цим, вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення, в окремому судовому провадженні не розглядаються.
26. За таких обставин, на думку колегії суддів, суд першої інстанції у справі, яка розглядається, обґрунтовано відмовив у задоволенні позову, оскільки вказані обставини підлягають перевірці в межах вирішення процесуальних питань, пов'язаних з виконанням судових рішень в адміністративних справах в порядку судового контролю.
27. Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією висловленою Верховним Судом у постановах від 9 липня 2019 року справі № 826/17587/18 та від 15 квітня 2020 року у справі № 367/1240/16-а.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
28. Відповідно до статті 352 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
29. Виходячи з викладеного, та враховуючи встановлені по справі обставини, колегія суддів доходить висновку про те, що у зв'язку із неправильним застосуванням судом апеляційної інстанції норм матеріального права постанова П'ятого апеляційного адміністративного суду від 7 лютого 2019 року підлягає скасуванню, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2018 року залишенню в силі.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 352, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,
Касаційну скаргу Одеської міської ради задовольнити.
Постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 7 лютого 2019 року скасувати.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2018 року залишити в силі.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Н.В. Коваленко
Судді В.М. Бевзенко
Я.О. Берназюк