29 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 560/3330/20
адміністративне провадження № К/9901/34736/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Рибачука А.І.
суддів: Мороз Л.Л., Бучик А.Ю.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15.12.2020 у справі №560/3330/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про зобов'язання вчинити дії,-
16.12.2020 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15.12.2020 у справі №560/3330/20.
З поданих матеріалів касаційної скарги та Єдиного державного реєстру судових рішень видно, що рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 30.07.2020 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23.11.2020 скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нове, яким відмовлено в задоволенні позову.
27.11.2020 через сервіс "Електронний суд" до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 30.07.2020 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23.11.2020.
Ухвалою Верховного Суду від 07.12.2020 відмовлено у відкриття касаційного провадження за вищезазначеною касаційною скаргою.
10.12.2020 до суду апеляційної інстанції надійшла заява ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у даній справі.
15.12.2020 судом апеляційної інстанції постановлено оскаржувану ухвалу про відмову в задоволенні заяви позивача про ухвалення додаткового рішення у даній справі.
Постановляючи оскаржувану ухвалу від 15.12.2020 суд апеляційної інстанції виходив з того, що клопотання позивача, які, на його думку, не вирішені судом, не є клопотаннями не вирішення яких шляхом винесення окремого рішення або зазначення у тексті постанови зумовлює необхідність ухвалення додаткового судового рішення, адже такі клопотання зводяться до пропозиції та вимог позивача до суду врахувати суб'єктивні судження позивача при вирішенні даної справи, а тому такі доводи оцінювались судом як доводи позивача та аргументи його правової позиції.
Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив, що незважаючи на те, що в постанові Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23.11.2020 зазначені аргументи позивача детально не оцінювались, проте це жодним чином не відобразилось на повноті та об'єктивності дослідження судом обставин справи та не вплинуло на результат апеляційного розгляду.
Відповідно до частини першої статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; судом не вирішено питання про судові витрати.
Згідно з частиною другою статті 252 КАС України заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.
Таким чином додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення, внаслідок якої залишилися невирішеними певні вимоги особи, яка бере участь у справі.
Перелік підстав за яких може бути постановлено додаткове рішення є вичерпним.
Отже, Верховний Суд зазначає, що додатковими судовими рішеннями є додаткова ухвала, додаткове рішення чи додаткова постанова, якими вирішуються окремі правові вимоги, котрі не вирішені основним рішенням. Крім того, додаткове судове рішення може прийматися, якщо судом при ухваленні основного судового рішення не визначено способу його виконання або не вирішено питання про судові витрати. Додаткове судове рішення не може змінювати суті основного рішення або містити висновки про права й обов'язки осіб, які не брали участі у справі.
Верховний Суд констатує, що суд апеляційної інстанції, дійшовши висновку про наявність підстав для відмови в задоволенні заяви позивача про ухвалення додаткового судового рішення, вірно застосував положення статті 252 КАС України, правильне її застосовування є очевидним, а доводи касаційної скарги не викликають сумніву щодо застосування чи тлумачення зазначеної норми процесуального права.
Відповідно до частини другої статті 333 КАС України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Враховуючи наведене вище, Верховний Суд дійшов висновку про необґрунтованість касаційної скарги та відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.
На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 133, 169, 296, 298, 333, 359 КАС України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15.12.2020 у справі №560/3330/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про зобов'язання вчинити дії.
Копію ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити заявникові.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
........................
........................
........................
А.І. Рибачук
Л.Л. Мороз
А.Ю. Бучик,
Судді Верховного Суду