30 грудня 2020 рокуЛьвівСправа № 460/2841/20 пров. № А/857/10475/20
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Іщук Л. П.,
суддів - Носа С. П., Хобор Р. Б.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 12 червня 2020 року (ухвалене головуючим суддею Комшелюк Т. О. у м. Рівне) у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Красносільське мале приватне підприємство «МВА» до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
13.04.2020 Приватне підприємство «Красносільське мале приватне підприємство «МВА» звернулося в суд з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Рівненській області, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 30.03.2020 № 0065775304.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що винесене податкове повідомлення-рішення, яким застосовано штрафні санкції за несвоєчасну реєстрацію ним податкової накладної, є протиправним та підлягає скасуванню, так як встановлене порушення сталось не з вини позивача. Вказував, що контролюючим органом порушено строки оформлення результатів камеральної перевірки, а тому наслідки такої не можуть створювати жодних правових наслідків для платника податків.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 12.06.2020 позов задоволено, визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення-рішення відповідача від 31.03.2020 № 0065775304. Стягнуто на користь Приватного підприємства «Красносільське мале приватне підприємство «МВА» за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Рівненській області судові витрати у загальній сумі 10102 грн, в тому числі: судовий збір у розмірі 2102 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8000 грн.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій, з покликанням на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судове рішення та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції зробив помилковий висновок про обґрунтованість позовних вимог, неправильно надавши оцінку змісту статті 120-1 Податкового кодексу України, згідно з якою платник ПДВ несе відповідальність за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних/розрахунків, коригування до податкових накладних незалежно від будь-яких обставин. Зазначає, що датою та часом надання податкової накладної в електронному вигляді до податкового органу є дата та час, зафіксовані у квитанції, а не знімок екрана комп'ютера, долучений позивачем до позовної заяви. Вказує, що стягнуті в користь позивача витрати на професійну правничу допомогу є безпідставними та неспівмірними із заявленими позовними вимогами, складністю справи та обсягом наданих послуг, однак, отримання клопотання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу 11.06.2020 та прийняття судом рішення 12.06.2020 позбавило його можливості подати обґрунтоване клопотання про зменшення таких витрат.
Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, у якому з покликанням на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції просить суд залишити апеляційну скаргу без задоволення.
Оскільки апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, апеляційний суд відповідно до вимог пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України розглядає справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь головуючого судді, проаналізувавши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що Головним управлінням ДПС у Рівненській області проведена камеральна перевірка Приватного підприємства «Красносільське мале приватне підприємство «МВА» з реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, за результатами якої складено акт від 12.02.2020 № 523/17-00-53-04/31358915.
Вказаний акт перевірки містить висновок про порушення позивачем граничного терміну реєстрації податкової накладної від 13.02.2019 № 20 (сума податку на додану вартість 181833,17 грн) в Єдиному реєстрі податкових накладних на 3 календарних дні, що є порушенням пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України.
На підставі вказаного вище акта перевірки Головним управлінням ДПС у Рівненській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 31.03.2020 № 0065775304, яким на підставі статті 120-1 Податкового кодексу України до Приватного підприємства «Красносільське мале приватне підприємство «МВА» застосовано штраф у розмірі 18183,32 грн.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем безпідставно застосовано до позивача штраф оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, оскільки термін реєстрації податкових накладних порушений за відсутності протиправних дій позивача.
Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до підпункту 14.1.60 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України єдиний реєстр податкових накладних - реєстр відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування, який ведеться центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, в електронному вигляді згідно з наданими платниками податку на додану вартість електронними документами.
Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Згідно з пунктом 201.10 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.
З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем.
Покупцю товарів/послуг податкова накладна/розрахунок коригування можуть бути надані продавцем таких товарів/послуг в електронній формі з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронні довірчі послуги".
Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.
Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.
Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені. У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.
Згідно із пунктом 120-1.1 статті 120-1 Податкового кодексу України порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов'язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі 10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів.
В свою чергу, згідно із пунктом 109.1 статті 109 Податкового кодексу України податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Механізм внесення відомостей, що містяться у податковій накладній, до Єдиного реєстру податкових накладних визначено Порядком ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 №1246 (далі - Порядок № 1246).
Відповідно до пункту 11 Порядку № 1246 після накладення електронного цифрового підпису платник податку здійснює шифрування податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронній формі та надсилає їх ДФС за допомогою засобів інформаційних, телекомунікаційних, інформаційно-телекомунікаційних систем з урахуванням вимог Законів України “Про електронний цифровий підпис”, “Про електронні документи та електронний документообіг” та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку. Примірник податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронній формі зберігається у платника податку.
Згідно з пунктами 12, 13 Порядку № 1246 після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки. За результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція).
Пунктами 14, 15 Порядку № 1246 передбачено, що квитанція в електронній формі надсилається платнику податку протягом операційного дня та є підтвердженням прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування. Примірник квитанції в електронній формі зберігається в ДФС.
У квитанції зазначаються дата та час її формування, реквізити податкової накладної та/або розрахунку коригування та результат перевірки. Якщо у податковій накладній та/або розрахунку коригування за результатами проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), виявлено порушення, платнику податку надсилається квитанція про неприйняття податкової накладної та/або розрахунку коригування із зазначенням причини такого неприйняття.
Аналіз вищенаведених норм дає підстави для висновку, що складені платниками податку податкові накладні підлягають реєстрації в Єдиному державному реєстрі податкових накладних в установлені законодавством терміни, за порушення яких передбачена відповідальність у вигляді застосування штрафних санкцій. При цьому, належним доказом прийняття податкової накладної контролюючим органом та її реєстрації є відповідні квитанції. Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.
При цьому, за усталеною практикою Верховного Суду (постанови від 23.07.2019 у справі №620/3609/18, від 14.08.2018 у справі №803/1583/17, від 30.01.2018 у справі № 815/2745/17, від 20.08.2019 у справі № 1640/3125/18) вчинення платником податків всіх залежних від нього дій для своєчасної реєстрації податкової накладної, яка не відбулась внаслідок протиправної поведінки суб'єкта владних повноважень, від якого залежало забезпечення можливості належним чином виконати цей обов'язок, унеможливлює притягнення такого платника податків до відповідальності.
У постановах від 3.04.2020 (справа №160/5380/19), від 10.06.2019 (справа №802/1825/16-а) та від 12.07.2019 (справа №0940/1600/18) Верховний Суд вказав, що у процедурі внесення інформації (відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування) до ЄРПН є дві окремі стадії: 1) надання платником податку на додану вартість податкової накладної (розрахунку коригування); 2) прийняття/неприйняття податкової накладної (розрахунку коригування) та внесення відомостей щодо неї (нього) безпосередньо до ЄРПН. Перша із цих стадій залежить від платника податку на додану вартість і є результатом його дій, тоді як друга - це результат виконання роботи програмного забезпечення, що контролюється ДФС, та/або безпосередніх дій працівників ДФС, на яку (які) платник податку не має впливу.
Як встановлено з матеріалів справи, податкова накладна від 13.12.2019 № 20 складена позивачем в електронній формі та 28.12.2019 о 18:19 год з накладенням електронного цифрового підпису директора ОСОБА_1 , скріпленням печаткою ПП «Красносільське МПП «МВА» та здійсненням шифрування була надіслана ДПС України за допомогою програмного забезпечення для подання звітності до контролюючих органів та обміну юридично значущими первинними документами між контрагентами в електронному вигляді «М.Е.Dос». Зазначеною програмою зафіксовано, що доставка податкової накладної від 13.12.2019 № 20 очікувалася 30.12.2019, що підтверджується скріншотами з програмного забезпечення «M.E.Doc»
Однак квитанцію про реєстрацію податкової накладної від 13.12.2019 № 20 було сформовано ДПС України та отримано ПП «Красносільське МПП «МВА» лише 03.01.2020.
Таким чином, судом першої інстанції зроблено правильний висновок, що позивач виконав свій обов'язок щодо своєчасного направлення в електронну систему документообігу податкової накладної від 13.12.2019 № 20, однак до завершення операційного дня йому ДФС не було надіслано квитанції про прийняття такої або відмову в її прийнятті. Причини, з яких податкова накладна не була доставлена та зареєстрована у ЄРПН саме 30.12.2019 знаходяться поза волею та можливістю впливу платника податку, оскільки належне ведення та функціонування автоматизованої системи належить до повноважень саме ДФС.
Крім цього, контролюючим органом не спростовано факт своєчасного направлення ПП «Красносільське МПП «МВА» для реєстрації в системі електронного адміністрування ПДВ податкової накладної від 13.12.2019 № 20, незважаючи на те, що в силу приписів частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України саме на відповідача, як суб'єкта владних повноважень, покладається обов'язок із доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності.
Таким чином, висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для застосування штрафних санкцій до позивача за порушення граничного строку реєстрації податкової накладної у ЄРПН апеляційний суд вважає обґрунтованим, що свідчить про наявність правових підстав для задоволення позову.
За наведених обставин, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, що відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду про задоволення позову - без змін.
Що стосується питання розподілу судових витрат, то апеляційний суд не погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення в користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 8000 грн, з огляду на наступне.
Відповідно до частини першої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Пунктом 1 частини третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до статті 16 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Відповідно до частини четвертої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката, виходячи із положень частини п'ятої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частини шостої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).
За правилами частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Частиною сьомою вказаної статті передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись (частина дев'ята статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України).
Зміст наведених положень законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Апеляційним судом встановлено, що Приватне підприємство «Красносільське мале приватне підприємство «МВА» у зв'язку із зверненням до суду із даним позовом було сплачено гонорар Адвокатському бюро «Миколи Бляшина» за надання правничої допомоги у розмірі 8000 грн, в підтвердження чого позивачем надано суду копії договору про надання правової допомоги від 16.03.2020, додатку до цього договору, рахунка від 03.06.2020, платіжного доручення від 03.06.2020 № 1046, акта приймання-передачі наданої правової допомоги від 03.06.2020, а також проміжний звіт з описом наданої правової допомоги.
В контексті наведеного, апеляційний суд звертає увагу на те, що наведені вище положення законодавства покладають обов'язок доведення неспівмірності понесених витрат на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. За відсутності клопотання іншої сторони про зменшення таких витрат, суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
В даному випадку в суді першої інстанції відповідачем як суб'єктом владних повноважень клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката суду не заявлялось.
Однак апеляційний суд враховує, що відповідача фактично було позбавлено можливості подати клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката до прийняття рішення судом першої інстанції, оскільки копію клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу отримав лише 11.06.2020, а оскаржуване рішення прийнято 12.06.2020.
Слід зазначити, що Приватне підприємство «Красносільське мале приватне підприємство «МВА» здійснювало погодинну оплату послуг з надання правової допомоги (800 грн/год). Так, у зв'язку із розглядом справи № 460/2841/20 Адвокатським бюро «Миколи Бляшина» здійснено аналіз документів та обставин щодо предмету спору - 2 год; збір та аналіз доказів - 2 год; підготовка позовної заяви, забезпечення подання її до суду - 6 год.
Разом з тим, із зазначених вище документів неможливо встановити, що включає в себе здійснення аналізу документів та обставин щодо предмету спору, а також збір та аналіз доказів та відмінність цих окремих послуг адвоката. Також позивачем не обґрунтовано необхідності 6 год для підготовки позовної заяви та забезпечення її подання, виходячи з предмету спору та складності даної справи (ціна позову 18183,32 грн).
У зв'язку з цим, з огляду на складність справи, доведеність позивачем реальності та підтвердження фактичного розміру понесених витрат на правничу допомогу в частині отримання такої тривалістю у 6 год, апеляційний суд приходить до висновку про наявність підстав щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, які позивач поніс у зв'язку із зверненням до суду з даним позовом, у розмірі 4800 грн та стягнення таких витрат за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Отже, судом першої інстанції зроблено помилковий висновок про наявність підстав для стягнення в користь позивача витрат на правничу допомогу в повному обсязі.
Керуючись статтями 311, 315, 316, 321, 322, 328 Кодексу адміністративного судочинства України,-
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Рівненській області задовольнити частково.
Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 12 червня 2020 року у справі № 460/2841/20 в частині стягнення на користь Приватного підприємства «Красносільське мале приватне підприємство «МВА» за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Головного управління ДПС у Рівненській області судових витрат скасувати та прийняти в цій частині нове судове рішення, яким стягнути на користь Приватного підприємства «Красносільське мале приватне підприємство «МВА» за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Головного управління ДПС у Рівненській області судові витрати у загальній сумі 6902 (шість тисяч дев'ятсот дві) грн, в тому числі судовий збір у розмірі 2102 (дві тисячі сто дві) грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4800 (чотири тисячі вісімсот) грн.
В решті рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 12 червня 2020 року у справі № 460/2841/20 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та не може бути оскаржена, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Л. П. Іщук
судді С. П. Нос
Р. Б. Хобор
Повне судове рішення складено 30.12.2020