22 грудня 2020 рокуЛьвівСправа № 460/6668/20 пров. № А/857/14864/20
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого-судді Кузьмича С. М.,
суддів Довгої О.І., Улицького В.З.,
за участю секретаря Мельничук Б.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2020 року (ухвалене головуючим - суддею Друзенко Н.В., об 11 год. 38 хв. у м. Рівне, повний текст судового рішення складено 19 жовтня 2020 року) у справі № 460/6668/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Поліської митниці Держмитслужби про скасування рішення,
Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів № UА204000/2020/000136/1 та картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА204000/2020/ 00180, а також про стягнення витрат, понесених у зв'язку із проведенням на вимогу митниці експертизи та оплатою висновку про вартісні характеристики товару, підготовленого спеціалізованою експертною організацією, відповідно до товарного чеку №00055/2020 від 25.06.2020.
В обґрунтування позовних вимог вказував на те, що позивач, за наявності усіх документів, звернувся до митного органу для здійснення митного оформлення імпортованого транспортного засобу. У поданій митній декларації митна вартість транспортного засобу позивачем була визначена за ціною договору (контракту) щодо транспортного засобу, який імпортується (основний метод). Проте, відповідачем протиправно, в порушення норм статті 57 Митного кодексу України та при поданні усіх документів, які підтверджують заявлену декларантом митну вартість транспортного засобу, здійснено визначення митної вартості товару, який ввозиться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту за другорядним методом (резервним). Внаслідок цього було прийнято оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Вважає, що відповідач безпідставно поставив під сумнів поданий перелік документів і необґрунтовано витребував додаткові документи, оскільки відповідачем не доведено обставин, які б свідчили про існування у митного органу достатніх підстав для виникнення обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначення позивачем числового значення митної вартості імпортованого товару. Крім того зауважує, що митний орган не обґрунтував належним чином неможливість використання попередніх методів для визначення митної вартості товару. Відтак, застосування одразу резервного методу є протиправним, а збільшення такої вартості суттєво порушує права позивача.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 13.10.2020 в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Приймаючи оскаржене рішення суд першої інстанції виходив з того, що декларантом надано 3 банківські документи SWIFT (SW24K410050390 від 10.04.2020, платник ОСОБА_2 , сума платежу 5126 USD, підстава для переказу - інвойс А549711/1; SW24K4100503 75 від 10.04.2020, платник ОСОБА_3 , сума платежу 5000 USD, підстава для переказу - інвойс А549711/2; SW24K410050403 від 10.04.2020, платник ОСОБА_4 , сума платежу 1000 USD, підстава для переказу - інвойс А549711/3) в якості підтвердження оплати за придбаний транспортний засіб. Втім, долучений для декларування рахунок-фактура (інвойс) на купівлю від 09.04.2020 легкового автомобіля марки - TOYOTA, модель - RAV4, бувший у використанні, ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_1 , 2018 року випуску має номер НОМЕР_2 , що не співпадає з реквізитами банківських квитанцій. Такі розбіжності у поданих документах унеможливлюють ідентифікацію імпортованого товару митним органом. Крім того розмір сплачених коштів у сумі за вказаними платіжними документами становить 11126 USD, що є більшою за суму згідно поданого Інвойсу (11081 USD). Відтак, на дату здійснення митного оформлення відповідач не міг пересвідчиться, як у фактичній оплаті імпортованого автомобілю, так і у достовірності його вартості, тому і витребував додаткові документи, зокрема: касові або товарні чеки, ярлики, інші документи роздрібної торгівлі, які містять відомості щодо вартості імпортованого транспортного засобу та копію експортної митної декларації країни відправлення.
Вказане рішення в апеляційному порядку оскаржив позивач, у апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права з неповним з'ясуванням обставин справи та є незаконним, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.
Зокрема в апеляційні скарзі зазначає, що вимога про надання декларантом додаткових документів базується виключно на тому, що у митниці наявна інформація про іншу вартість транспортного засобу. Тобто, митний орган у вимозі про надання додаткових документів не зазначає про те, що подані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Разом з цим, вказує, що подані до митного оформлення транспортного засобу документи у сукупності дають змогу ідентифікувати товар та містять достатні відомості про складові митної вартості. Зазначені митним органом підстави для сумнівів у правильності визначеної декларантом митної вартості є необгрунтованими. Наявність у митного органу обгрунтованих сумнівів щодо правильності визначеної декларантом митної вартості товару відповідачем не доведена.
Позивач скористався своїм правом та подав відзив на апеляційну скаргу в якому покликається на те, що господарські операції ДП «ЛДАРЗ» з контрагентами носили реальний характер, що підтверджується наявними первинними бухгалтерськими документами. У зв'язку з цим просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, а тому колегія суддів, відповідно до ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності сторін, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, з наступних підстав.
З матеріалів справи слідує, що 22.06.2019 декларантом позивача оформлено та подано відповідачу митну декларацію № UA205020/2020/221331 для митного оформлення в режимі імпорт легкового автомобіля марки - TOYOTA, модель - RAV4, бувшого у використанні, ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_1 , календарний рік виготовлення - 2018, модельний рік виготовлення - 2018, об'єм двигуна - 2494 см3, тип пального - бензин, номер двигуна - немає даних, тип кузова - універсал, загальна кількість місць, включаючи місце водія - 5, колісна формула 4х2, призначений для доріг загального користування. Також вказано, що одержувачем цієї декларації є ОСОБА_5 , паспорт серії НОМЕР_3 виданий Рівненським МВ УМВС України в Рівненській області від 20.09.2006.
Для митного оформлення відповідачу разом з митною декларацією було подано такі документи: рахунок-фактуру (інвойс) №6137-3 від 09.04.2020 (а.с. 18), акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу № UA205020/2020/106748 від 22.06.2020 (а.с. 19-20), свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_4 від 31.03.2020 (а.с .21), банківські платіжні документи, що підтверджують оплату транспортного засобу: SW24K410050390 від 10.04.2020, SW24K410050403 від 10.04.2020, SW24K410050375 від 10.04.2020 (а.с.24-26), документ, що підтверджує вартість перевезення товару від 22.06.2020 (а.с.22), висновок про якісні характеристики товарів 200617/003 від 17.06.2020, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями (а.с. 23), копія паспорту ОСОБА_1 серії НА № 495849 виданого Хмельницьким МУУМВС України у Хмельницькій області (а. с. 28-29) та ідентифікаційний податковий номер позивача (а.с. 30).
Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_4 від 31.03.2020 власником цього автомобіля є американське підприємство USAA, штат Техас, Сполучені Штати Америки (а.с. 21).
У графі «призначення платежу» згаданих вище банківських платіжних документів від 10.04.2020 зазначено, що оплата здійснювалась на підставі інвойсів №№ А549711/1, А549711/2, А549711/3, які не подані до митного оформлення. Крім того розмір сплачених коштів у сумі за вказаними платіжними документами становить 11126 USD, що є більшою за суму згідно поданого Інвойсу №6137-3 від 09.04.2020 (11081 USD).
Згідно з додатковим аркушем до акту про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу № UA205020/2020/106748 від 22.06.2020 при перетині кордону інспектором під час візуального огляду було виявлено пошкодження заднього бампера і кришки багажника.
За результатами аналізу документів, поданих декларантом для митного оформлення, відповідачем зроблено висновок, що такі документи містять розбіжності і не дають достатніх даних для підтвердження обраного декларантом методу визначення митної вартості. Враховуючи цю обставину, митний орган 22.06.2020 направив позивачу запит, яким зобов'язав його надати додаткові документи: висновок про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією, касові або товарні чеки, ярлики, інші документи роздрібної торгівлі, які містять відомості щодо вартості імпортованого транспортного засобу; документи про вартість перевезення оцінюваного товару відповідно до частини другої статті 53 МКУ, з урахуванням положень передбачених графою 20 Розділу 3 «Правил заповнення декларації митної вартості», затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599 з урахуванням усіх складових витрат, виходячи з поданих документів; копію митної декларації країни відправлення; коносамент. (а.с. 12-13).
У відповідь на вказаний запит митниці декларантом позивача був додатково наданий звіт про оцінку колісного транспортного засобу марки - TOYOTA, модель - RAV4, ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_1 від 25.06.2020, підготовлений спеціалізованою експертною організацією (а.с. 37-71). У такому висновку зазначено 17 пошкоджень автомобіля, зокрема: переднього і заднього бампера, лівого крила і дверей, а також кришки багажника.
Згідно з наявного у матеріалах справи чека покупця від 10.04.2020 №15117570, який не долучався митному органу при здійсненні митного оформлення, імпортований автомобіль TOYOTA, модель - RAV4, ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_1 був оплачений 10.04.2020 трьома грошовими переказами, загальна сума яких складає 11126 доларів США, а покупцем товару є компанія G&G Auto Sales, а не позивач.
30.06.2020 Рівненською митницею ДФС прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів № UA204000/2020/000136/1 по митній декларації UA2040020/2020/221331, за яким митну вартість легкового автомобіля марки - TOYOTA, модель - RAV4, ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_1 , збільшено з 11581 доларів США до 18325 доларів США (а.с.14-15).
В обґрунтування вказаного рішення зазначено, що митна вартість імпортованого товару не може бути визнана за вартістю, визначеною декларантом щодо товарів, які імпортуються, оскільки декларантом не подано всіх додаткових документів, витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.2-4 ст.53 МКУ та у відповідності до ч.5 ст.54 МКУ, де зазначено, що при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів митниця має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, що позиціонується з положеннями статті 17 угоди про застосування статті VII ГАТТ/СОТ від 1994 року. Зокрема, вказано:
1. У наданому до митної декларації інвойсі від 09.04.2020 покупцем товару є ОСОБА_6 , а одержувачем ОСОБА_5 , який є уповноваженою особою ОСОБА_1 на придбання автомобіля його перевезення і сплату за нього коштів на період з 15.06.2020 по 15.06.2021, тобто на момент здійснення купівлі транспортного засобу згідно дати зазначеної у ньому ОСОБА_5 не мав таких повноважень;
2. Додатково подані 3 банківські документи SWIFT в якості підтвердження оплати за придбаний товар містять розбіжності, а саме з цих документів вбачається, що платниками є три особи: ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_6 . Загальна сума по трьом платіжним документам є 11126 доларів США, що перевищує суму зазначену в інвойсі. У графі 70 цих доручень, як підставу для переказу коштів вказаний інвойс реквізити якого відрізняються від реквізитів рахунку наданого декларантом до митного оформлення;
3. Згідно витягу з джерела www.autoastat.com продавцем автомобіля є Usaa-Ach, разом з тим ця інформація не збігається з продавцем ІАА, який зазначений у інвойсі;
4. Не надано належний документ про вартість транспортування автомобіля на територію України у розрізі складових витрат перевезення;
5. Долучений декларантом додатково висновок експерта від 25.06.2020 не може враховуватись у якості джерела цінової інформації, оскільки вказані у ньому пошкодження не зазначені в акті огляду № UA205020/2020/106748 від 22.06.2020, який був складений під час перетину митного кордону та підписаний перевізником.
Зауважено, що недоліки у поданих документах свідчать про заявлення декларантом до митного оформлення неправдивих відомостей стосовно умов придбання транспортного засобу, в тому числі і стосовно розміру фактично сплачених коштів за імпортований автомобіль. Наявність таких обставин зумовило виникнення у відповідача сумнівів щодо правильності визначення митної вартості імпортованого транспортного засобу.
З огляду на це відповідачем було скориговано митну вартість на підставі наявних у нього відомостей (інформації щодо вартості аналогічних транспортних засобів згідно сайту www.nadaguids.com) із застосуванням другорядного (резервного) методу.
Разом з цим, у зазначеному рішенні митним органом вказано про неможливість застосування інших другорядних методів визначення митної вартості (статті 58-63 Митного кодексу України) у зв'язку з відсутністю інформації щодо угод на ідентичні та подібні (аналогічні) товари (статті 59, 60 Митного кодексу України) та даних, на підставі яких можливе визначення митної вартості згідно методів на основі віднімання вартості та на основі додавання вартості (статті 62, 63 Митного кодексу України).
Відповідно до цього, Рівненською митницею ДФС винесено Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA204000/2020/00180, якою відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів за митною декларацією № UA204020/2020/22131 від 22.06.2020 (а.с. 16-17). Причиною відмови зазначено, що митна вартість товару не може бути визнана за вартістю, визначеною декларантом щодо товарів, які імпортуються, у зв'язку з неподанням декларантом додаткових документів, витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частині третій статті 53 Митного кодексу України і для можливості проведення митного оформлення вказано на проведення декларування, здійснивши коригування митної вартості відповідно до Рішення про коригування митної вартості товарів № UA204000/2020/000136/1 від 30.06.2020.
Позивач вважаючи прийняття оскаржувані рішення відповідача протиправними, звернувся до суду з відповідними позовними вимогами.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 49 Митного кодексу України (далі - МК України) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Так, ч. 1 ст. 51 МК України передбачено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Згідно ч. 1 ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) (ч. 2 ст. 57 МК України).
Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 57 МК України кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
Згідно з ч. 5, 6 ст. 57 МК України у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями ст. 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до ст. 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до ст. 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених ст. 64 цього Кодексу(ч. 8 ст. 57 МК України).
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 58 МК України, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Згідно ч. 1, 2 ст. 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
Відповідно до ч. 1 ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Так, ч. 2 ст. 53 МК України визначено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Згідно з приписами ч. 1, 2 ст. 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч. 1ст. 58 цього Кодексу.
Орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч. ч. 2 - 3 ст. 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (ч. 6 ст. 54 МК України).
Так, ч. 7 ст. 54 МК України визначено, що у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
Згідно ч. 1 ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених ч. 6 ст. 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
З системного аналізу наведених вище норм, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що правовою підставою для винесення рішення про коригування митної вартості є: виявлення обставин, що заявлення неповних та/або недостовірних відомостей про митну вартість товарів, у тому числі невірного визначення митної вартості товарів; невірне проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч. ч. 2 - 4 ст. 53 цього Кодексу; відсутності у поданих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Крім цього, обов'язок доведення митної вартості ціни товару покладений на позивача. При цьому, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.
Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право зчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 16.04.2019 у справі № 804/16271/15, від 15.05.2018 № 809/1260/17.
Як згадувалось вище під час митного оформлення, відповідачу було надано митну декларацію № UA205020/2020/221331 від 22.06.2020 та ряд документів для підтвердження митної вартості товару, зокрема:
рахунок-фактуру (інвойс) № 6137-3 від 09.04.2020;
акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу № UA205020/2020/106748 від 22.06.2020;
свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_4 від 31.03.2020;
банківські платіжні документи, що підтверджують оплату транспортного засобу: SW24K410050390 від 10.04.2020, SW24K410050403 від 10.04.2020, SW24K410050375 від 10.04.2020;
документ, що підтверджує вартість перевезення товару від 22.06.2020;
висновок про якісні характеристики товарів 200617/003 від 17.06.2020, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями;
копія паспорту ОСОБА_1 серії НА №495849 виданого Хмельницьким МУУМВС України у Хмельницькій області та ідентифікаційний податковий номер позивача.
Разом з цим, при перевірці поданої митної декларації та документів долучених до декларації, митним органом встановлено, що документи містять розбіжності і не дають достатніх даних для підтвердження обраного декларантом методу визначення митної вартості.
У зв'язку з цим, митний орган 22.06.2020 направив позивачу запит, яким зобов'язав його надати додаткові документи: висновок про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією, касові або товарні чеки, ярлики, інші документи роздрібної торгівлі, які містять відомості щодо вартості імпортованого транспортного засобу; документи про вартість перевезення оцінюваного товару відповідно до частини другої статті 53 МКУ, з урахуванням положень передбачених графою 20 Розділу 3 «Правил заповнення декларації митної вартості», затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599 з урахуванням усіх складових витрат, виходячи з поданих документів; копію митної декларації країни відправлення; коносамент. (а.с.12-13).
У відповідь на вказаний запит митниці декларантом позивача був додатково наданий звіт про оцінку колісного транспортного засобу марки - TOYOTA, модель - RAV4, ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_1 від 25.06.2020, підготовлений спеціалізованою експертною організацією (а.с. 37-71). У такому висновку зазначено 17 пошкоджень автомобіля, зокрема: переднього і заднього бампера, лівого крила і дверей, а також кришки багажника.
Інші витребувані документи митному органу не надавались, що підтверджується матеріалами справи.
Разом з цим, судом встановлено, що сумніви митного органу щодо заявленої ціни товару були обґрунтованими, оскільки надані позивачем документи містили суттєві розбіжності.
Так зокрема, декларантом надано 3 банківські документи SWIFT (SW24K410050390 від 10.04.2020, платник ОСОБА_2 , сума платежу 5126 USD, підстава для переказу - інвойс А549711/1; SW24K4100503 75 від 10.04.2020, платник ОСОБА_3 , сума платежу 5000 USD, підстава для переказу - інвойс А549711/2; SW24K410050403 від 10.04.2020, платник ОСОБА_4 , сума платежу 1000 USD, підстава для переказу - інвойс А549711/3) в якості підтвердження оплати за придбаний транспортний засіб.
Однак, долучений для декларування рахунок-фактура (інвойс) на купівлю від 09.04.2020 легкового автомобіля марки - TOYOTA, модель - RAV4, бувший у використанні, ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_1 , 2018 року випуску має номер НОМЕР_2 , що не співпадає з реквізитами банківських квитанцій.
Такі розбіжності у поданих документах унеможливлюють ідентифікацію імпортованого товару митним органом. Крім того розмір сплачених коштів у сумі за вказаними платіжними документами становить 11126 USD, що є більшою за суму згідно поданого Інвойсу (11081 USD).
Таким чином, суд погоджується з доводами відповідача, що за наявними викладеними вище розбіжностями у документах, які були виявлені посадовими особами митниці під час митного оформлення, у відповідача виникли обґрунтовані сумніви з приводу достовірності задекларованої позивачем митної вартості товарів. Відтак, у відповідача були правові підстави для витребування інших документів у декларанта, які останнім надані не були.
В постанові від 10.04.2012 року у справі № 21-52а12, Верховний Суду України дійшов висновку, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. З цією метою вони мають повноваження витребовувати додаткові документи для перевірки правильності зазначеної митної вартості товарів в разі наявності підстав для сумніву в правильності митної оцінки товару, що переміщується через митний кордон України. Митниця може вимагати, а суб'єкт господарювання має надати лише належні документи для перевірки та підтвердження правильності заявленої митної вартості товару.
Надання неналежних документів не може вважатися виконання вимог митниці щодо підтвердження митної вартості товарів.
Митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм Митного кодексу України, що визначено частиною першою статті 51 Митного кодексу України.
Оскільки подані декларантом документи містили розбіжності та позивачем не спростовано сумнівів митного органу у правильному визначенні митної вартості товару декларантом, позивачу правомірно було відмовлено у митному оформленні товару за заявленою ним митною вартістю відповідно до вимог митного законодавства.
При цьому, прийняттю рішення про коригування передувала процедура консультацій щодо обрання методу визначення митної вартості товару та обмін наявною інформацією, в ході якої митний орган прийшов до обґрунтованого висновку, що митна вартість товару не може бути визнана у зв'язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом.
Згідно частини першої статті 52 Митного кодексу України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII та восьмою главою розділу ІІІ Митного кодексу України.
З урахуванням наведених вище обставин та норм чинного законодавства, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивачем при обрані методу визначення митної вартості оцінюваних товарів за першим методом визначення митної вартості (за ціною договору) при подані митної декларації № UA205020/2020/221331 включено складові митної вартості та документи, подані декларантом до митного оформлення, які не містять належного документального підтвердження відомостей, заявлених декларантом, а тому митний орган правомірно прийшов до висновку, що застосування методу визначення митної вартості товару за ціною угоди є неможливим.
Суд, у цій справі, враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Колегія суддів також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду першої інстанції.
Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до ст.139 КАС України не здійснюється.
Керуючись статтями 139, 229, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2020 року у справі № 460/6668/20 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя С. М. Кузьмич
судді О. І. Довга
В. З. Улицький
Повне судове рішення складено 30 грудня 2020 року