23 грудня 2020 року м. Дніпросправа № 201/5632/20(2-а/201/141/2020)
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Білак С.В. (доповідач), суддів: Олефіренко Н.А., Шальєвої В.А., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 22.10.2020 року в адміністративній справі №201/5632/20(2-а/201/141/2020) за позовом ОСОБА_1 до Інспектора 4 батальйону 4 роти Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області лейтенанта поліції Михайлишина Юрія Володимировича, третя особа: Департамент патрульної поліції Національної поліції України про накладення адміністративного стягнення та закриття справи,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Інспектора 4 батальйону 4 роти Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області лейтенанта поліції Михайлишина Юрія Володимировича, третя особа: Департамент патрульної поліції Національної поліції України, в якому просив скасувати постанови ЕАМ № 2628398 від 03.06.2020р. про накладення адміністративного стягнення та закриття справи.
Позовні вимоги обґрунтовані відсутністю складу адміністративного правопорушення в діях позивача, що свідчить про безпідставність прийняття оскаржуваної постанови.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 22.10.2020 року постанову Інспектора 4 батальйон у 4 роти Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області лейтенанта поліції Михайлишина Юрія Володимировича серія ЕАМ №2628398 від 03.06.2020р. про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 скасовано. Справу про адміністративне правопорушення, вчинене позивачем за ч. 1 ст. 126 КУпАП закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Стягнуто з Департаменту патрульної поліції Національноїполіції України за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору при подачі позову у розмірі 420грн. 40коп.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Департамент патрульної поліції Національної поліції України подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити у задоволені позову, оскільки останнє винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Справа судом розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду 03.06.2020р. постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕАМ № 2628398 позивач був притягнутий до адміністративної відповідальності за вчинене правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 126 КУпАП та на нього накладений адміністративний штраф в розмірі 425грн. (а.с.№47). Підставою накладення адміністративного стягнення стало те, що 03.06.2020р. о 15год. 32хв. позивач керував транспортним засобом «FORD MONDEO» , номерний знак НОМЕР_1 без чинного страхового полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Відповідно до ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» передбачено, що водій зобов'язаний мати при собі та на вимогу поліцейського пред'являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
З системного аналізу п. 2.1 (ґ) ПДР України, ст. 21.2 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» вбачається, що поліс обов'язкового страхування цивільної відповідальності входить до комплексу обов'язкових документів, які дають право керувати транспортним засобом на рівні з посвідченням водія та свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу, та може перевірятися працівниками поліції лише у разі порушення правил дорожнього руху та оформленні матеріалів ДТП.
Відповідальність за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, настає вразі керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка»).
Відповідно до ст. 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Принцип презумпції невинуватості, передбачає, що всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Всі факти встановлені судом у сукупності викликають сумніви щодо факту самого правопорушення та законності його фіксації. Рішення суб'єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення відповідно до ст. 251 КУпАП є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів, та іншими документами.
Відповідно до вимог ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Серед вимог ч.1 ст. 280 КУпАП вказано, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності.
Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст. 283 та 284 КУпАП. У ній, зокрема потрібно навести докази, на яких ґрунтуються висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення.
Так, судом першої інстанції вірно було враховано, що постановою Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 22.09.2020р. у справі №932/6957/20 (провадження №3/932/2659/20), яке набрало законної сили, встановлена відсутність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП, та встановлено, що позивач 03.06.2020р. не здійснював керування транспортним засобом «FORD MONDEO», держномер НОМЕР_1 .
За таких обставин матеріалами справи не підтверджено факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення.
Доводи скаржника про доведеність вчинення позивачем правопорушення постановою про накладення адміністративного стягнення є необґрунтованими, оскільки дана постанова, хоча і є доказом в справі, проте повинна бути підтверджена іншими належними доказами, яких не надано, при цьому обов'язок доведення правомірності свого рішення покладається саме на скаржника як суб'єкта владних повноважень.
З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, постанова прийнята з дотриманням норм матеріального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови не вбачається.
Керуючись статтями 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 22.10.2020 року в адміністративній справі №201/5632/20 (2-а/201/141/2020) - залишити без задоволення.
Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 22.10.2020 року в адміністративній справі №201/5632/20(2-а/201/141/2020) - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та відповідно до ч.3 ст.272 Кодексу адміністративного судочинства України касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий - суддя С.В. Білак
суддя Н.А. Олефіренко
суддя В.А. Шальєва