15 грудня 2020 року м. Дніпросправа № 280/313/20
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Білак С.В. (доповідач), суддів: Олефіренко Н.А., Шальєвої В.А., за участю секретаря судового засідання Лащенко Р.В., представника позивача Шульги О.А., представника відповідача Ванюшанік Г.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 21.05.2020 року (суддя у 1 інстанції Стрельнікова Н.В.) в адміністративній справі №280/313/20 за позовом Приватного акціонерного товариства «Запоріжбудмаш» до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-
Приватне акціонерне товариство «Запоріжбудмаш» звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Запорізькій області, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Запорізькій області №0001330507 від 18.09.2019 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначалося, що відповідач в акті перевірки, на підставі якого винесено спірне рішення, дійшов хибного висновку про заниженням підприємством податку на додану вартість, оскільки до перевірки було надано всі первинні документи для підтвердження реальності господарських взаємовідносин з ТОВ «ПРІЗМА ГРУП».
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 21.05.2020 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення, прийняте Головним управлінням ДПС у Запорізькій області №0001330507 від 18 вересня 2019 року. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області на користь Приватного акціонерного товариства «Запоріжбудмаш» судові витрати у розмірі 2961,77 грн.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове про відмову у задоволені позовних вимог.
В обгартування апеляційної скарги зазначено, що в ході проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача встановлено заниження останнім податку на додану вартість за лютий 2019 року на загальну суму 131634,00грн., оскільки в ході перевірки не підтверджено реальність здійснення господарських операцій позивача з ТОВ «ПРІЗМА ГРУП». Так, перевезення товару здійснював ФОП ОСОБА_1 , водночас згідно із звіту позивача №1ДФ за 1 квартал 2019 року ФОП ОСОБА_1 не отримував кошти, що ставить під сумнів про здійснення останнім перевезення товару. При цьому, в ТТН відсутні підписи перевізника та водія/експедитора, не заповнено розділ вантажно-розвантажувальні операції. Згідно з бази даних ДФС у контрагента позивача - ТОВ «ПРІЗМА ГРУП» відсутні об'єкти нерухомого майна та останнім не подавалися декларації про прибуток, відомості про виплату заробітної плати, що в свою чергу свідчить про неможливість здійснення вказаним підприємством господарської діяльності. Крім того, не можливо встановити ланцюг приданого позивачем товару у ТОВ «ПРІЗМА ГРУП».
Представник відповідача у судовому засіданні просив задовольнити апеляційну скаргу.
Представник позивача у судовому засіданні просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.
Перевіривши рішення суду першої інстанції, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ГУ ДФС у Запорізькій області в період з 09.08.2019р. по 15.08.2019р. відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, на підставі наказу ГУ ДФС у Запорізькій області від 31.01.2019р. №328, було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПАТ «Запоріжбудмаш» з питань дотримання вимог податкового законодавства України при визначенні по взаємовідносинам з ТОВ «ПРІЗМА ГРУП» за лютий 2019 року - показників декларацій з податку на додану вартість за період лютий 2019 року, відповідно до затвердженого плану документальної перевірки.
За результатами вказаної перевірки складено акт від 22.08.2019 №510/08-01-14-07/01234970, яким встановлено порушення позивачем п.п.14.1.36, п.п.14.1.181, п.п. 14.1.231, п.14.1 ст.14, п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість за лютий 2019 року на загальну суму 131 634 грн.
В акті перевірки зазначено, що згідно ТТН транспортування товару відбувалось за рахунок ПАТ «Запоріжбудмаш» із залученням ФОП ОСОБА_1 , при цьому, відповідно до звіту за формою №1ДФ за 1 квартал 2019 року, поданий ПАТ «Запоріжбудмаш» , дохід ФОП ОСОБА_1 не нараховувався та не сплачувався. Також, в ТТН відсутні підписи перевізника та водія/експедитора, а також взагалі не заповнено розділ «вантажно-розвантажувальні операції» (навантаження, розвантаження, час прибуття та вибуття, підпис відповідальної особи). Також у ході проведення перевірки було здійснено аналіз даних ЄРПН та податкової звітності з ПДВ, згідно з яким встановлено наступний ланцюг постачання товарів, що були реалізовані ТОВ «ПРІЗМА ГРУП» на адресу ПАТ «Запоріжбудмаш», а саме: ПАТ «ЗАПОРІЖБУДМАШ» - ТОВ «ПРІЗМА ГРУП» - ТОВ «ІМПОРТ ТРЕЙДС» - ТОВ «ЛОСВЕН», ТОВ «ТРЕЙДЕНКОМ», ТОВ «КРАКЕН АГРО», ТОВ «СТАЙЛАКС», ТОВ «КОМПАНІЯ «БЕЙОНД КАПІТАЛ», ТОВ «КОРВШ ФІНАНС», ТОВ «НОРВАРА», ТОВ «А-ТЕНТ», ТОВ «ГЛОБАЛ ТРЕЙДЕН ГРУП», ТОВ «КОНДІШЕН», ТОВ «ВЕРІЗОН ГРУП», ТОВ «БІЗНЕС КРІЕЙТ». Однак, згідно з даними ЄРПН останніми придбавались: сигарети, тканини, одяг, взуття, продукти харчування тощо. Тобто, відповідно до даних ЄРПН реалізований на адресу ПАТ «Запоріжбудмаш» товар не придбавався контрагентами-постачальниками по ланцюгу.Враховуючи вищезазначене, контролюючим органом зроблений висновок про нереальність господарських операцій на адресу ПАТ «Запоріжбудмаш».
На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0001330507 від 18.09.2020 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 197451 грн., у т.ч. за податковим зобов'язанням у сумі 131 634 грн. та за штрафними санкціями у сумі 65817 грн.
В адміністративному порядку вказане рішення залишено без змін.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів виходить з наступного.
З матеріалів справи слідує, що основними видами господарської діяльності Приватного акціонерного товариства «Запоріжбудмаш» є виробництво підіймального та вантажно-розвантажувального устаткування (код КВЕД 28.22), оброблення металів та нанесення покриття на метали (код КВЕД 25.61), механічне оброблення металевих виробів (код КВЕД 25.62), ремонт і технічне обслуговування електричного устаткування (код КВЕД 33.14).
Так, 01.02.2019 року між ПАТ «Запоріжбудмаш» та ТОВ «ПРІЗМА ГРУП'було укладено договір № 01/02, згідно умов якого ТОВ «ПРІЗМА ГРУП'зобов'язалось в порядку та на умовах, визначених договором передати у власність позивача 5 комплектів частин секцій картріджного фильтра та один восьміклетьовий профілегибочний стан, а позивач зобов'язався прийняти та оплатити зазначений товар (а.с. 33-36).
У специфікації № 1 до зазначеного договору сторони узгодили, що ТОВ «Прізма Груп» зобов'язано поставити продукцію позивачеві до 01.03.2019 року на умовах СРТ склад Покупця (м. Запоріжжя, вул. шосе Північне, 22Д), згідно Інкотермс 2010 (а.с. 37).
На виконання умов вищезазначеного договору ТОВ «ПРІЗМА ГРУП» 25.02.2019 року передало у власність позивача вищезазначений товар на загальну суму 789801,00 грн. (з урахуванням податку на додану вартість в сумі 131633,50 грн). На підтвердження поставки надано видаткову накладну № 00000115 від 25.02.2019 року, товарно-транспортну накладну №РЗБМ000 від 25.02.2019 року.
Транспортування товару здійснювалось перевізником фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 із пункту навантаження, розташованого за адресою: Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, с. Партизанське, вул. Промислова, 14 до пункту розвантаження, розташованого за адресою: м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, 22Д, що є адресою місцезнаходження складських та виробничих потужностей позивача.
25.02.2019 року ТОВ «ПРІЗМА ГРУП'було складено податкову накладну №789801 на загальну суму 789801,00 грн., яка була зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних 14.03.2019 року.
З наданих первинних документів встановлено, що придбаний у ТОВ «ПРІЗМА ГРУП'товар було використано позивачем в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності.
Так, поставлені ТОВ«ПРІЗМА ГРУП'частини секцій картріджного фільтра були використані для виготовлення секцій картриджних фільтрів для приватного акціонерного товариства «Запорізький абразивний комбінат» у відповідності до умов договору № 3107 на виготовлення та поставку продукції від 31.07.2018 року, укладеного між позивачем та ПрАТ «Запорізький абразивний комбінат».
Факт передачі виготовлених позивачем секцій картріджного фільтра ПрАТ «Запорізький абразивний комбінат» підтверджується актом надання послуг № 39 від 06.03.2019 року.
Восьміклетьовий профілегибочний стан, придбаний у ТОВ «ПРІЗМА ГРУП», використовується позивачем у виробничих процесах для виготовлення металоконструкцій.
Згідно з пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Пунктом 44.1 ст.44 ПК України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
У відповідності до п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Згідно з п. 198.3 ст. ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг;придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної.
Суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням терміну реєстрації, відносяться до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше: ніж через 365 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних; для платників податку, що застосовують касовий метод, - ніж через 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку.
Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Згідно з п. 201.10 ст. 201 ПК України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон № 996-ХІV) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, а його статтею 3 передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону № 996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також в пп.1.2 п.1, пп.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704 (далі - Положення), первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.
Колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції, що факт реальних господарських операцій позивача з ТОВ «ПРІЗМА ГРУП'підтверджується відповідними первинними документами, копії яких містяться в матеріалах справи, та які в повній мірі відображають зміст та обсяг цих господарських операцій, а також свідчать про зміни в майновому стані позивача, що відбувалися у зв'язку із здійсненням оплати за отримані товари.
При цьому в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту розірвання, визнання недійсного чи неукладеного вказаного правочину. Також відповідачем не було надано належних та допустимих доказів нікчемності означеного договору, фіктивної господарської діяльності контрагентів позивача, безтоварності господарських операцій, відсутності зв'язку укладених угод з господарською діяльністю позивача, притягнення до кримінальної відповідальності посадових осіб вказаних підприємств за ухилення від сплати податків або за інші податкові правопорушення, а також, що укладені правочини порушують публічний порядок відповідно до ч.2 ст.228 Цивільного кодексу України.
Необхідними умовами для визнання угоди нікчемною в силу вимог ст.228 Цивільного кодексу України є її укладання з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних протиправних наслідків. При кваліфікації правочину за ст.228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Проте, існування відповідних обставин у даній справі податковим органом не доведено.
Зміст укладених позивачем з ТОВ «ПРІЗМА ГРУП'договору не суперечить актам цивільного законодавства, а відповідачем не надано доказів, які б підтверджували, що зміст цієї угоди не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договору або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.
При цьому, як на час укладення угод між позивачем та його означеним вище контрагентом, так і на час їх виконання, останній бувзареєстрований як суб'єкт господарської діяльності у встановленому законом порядку, а також був платником податку на додану вартість.
Щодо посилань відповідача на те що у ТОВ «ПРІЗМА ГРУП» відсутні об'єкти нерухомого майна та останнім не подавалися декларації про прибуток, відомості про виплату заробітної плати, що в свою чергу свідчить про неможливість здійснення вказаним підприємством господарської діяльності, а також відносно доводів щодо не встановлення ланцюгу отриманого позивачем товару, колегія суддів зазначає наступне.
Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податку та його безпосереднім контрагентом. Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.
Навіть у разі якщо контрагент (постачальник по ланцюгу) і порушив вимоги податкового законодавства, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на відшкодування податку на додану вартість за правочином з таким контрагентом у разі, якщо платник податку виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування, сплатив за виконані товари і послуги і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.
При цьому жодною нормою законодавства України не передбачається обов'язку платників податків одержувачів товарів (послуг) вимагати від контрагентів-постачальників будь-яких відомостей щодо повноти сплати ними податків за окремою операцією придбання товарів, відомостей щодо третіх осіб (постачальників у ланцюгу), перевіряти додержання чи порушення ними законодавчих приписів, а також наявність у цих контрагентів умов для належного здійснення господарської діяльності, оскільки податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік певного платника податків від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, а також від господарських та виробничих можливостей контрагента. Основні та транспортні засоби необов'язково повинні перебувати у власності суб'єкта господарювання, так як можуть бути орендовані або взяті у лізинг у третіх осіб, а необхідні для виконання операцій особи можуть бути залучені платником за цивільно-правовими договорами. Крім того, не перебування контрагентів за місцем реєстрації не є свідченням неможливості провадження ними діяльності за іншою адресою.
У свою чергу, статтею 61 Конституції України встановлено індивідуальний характер відповідальності, що виявляється і у персональній відповідальності кожного платника податку за ведення податкового обліку.
Крім того, неприпустимість притягнення до відповідальності одного суб'єкта господарювання за неправомірні дії іншого підтверджується практикою Європейського Суду з прав людини. Так, в пункті 7.1 рішення у справі «Булвес АД проти Болгарії» Європейський Суд з прав людини дійшов такого висновку: «...Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності».
Вищенаведений висновок Європейський Суд з прав людини повторно підтвердив в рішенні у справі «Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії», у пункті 23 якого зазначено, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, як зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.
Отже, Європейський Суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом.
Згідно зі ст.ст.46-49 Податкового кодексу України ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку, при цьому такий платник податків несе самостійну відповідальність за порушення ведення податкового обліку.
Зазначений висновок суду також узгоджується з висновками Верховного Суду України у рішеннях від 06.04.2004 року у справі №8/140, від 29.10.2010 року №21-14-а10, від 31.01.2011 року у справі №21-47а10.
Доводи відповідача щодо дефектів форми та змісту товарно-транспортної накладної не відповідають дійсності, так як надана позивачем товарно-транспортна накладна від 25.02.2019 року за формою та змістом відповідає Правилам перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, містить підписи відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія перевізника.
Крім того, Правила перевезень не встановлюють правил податкового обліку податкового кредиту платника податків. Документи, обумовлені правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей. За умови наявності інших належних доказів товарності операції, наявність помилок в оформлені товарно-транспортних накладних не позбавляє платника права на формування податкового кредиту.
Крім того, чинним законодавством України передбачено обов'язковість товарно-транспортної накладної лише у випадку надання послуг з перевезення.
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного суду від 06.02.2018 року у справі №821/589/17.
Відносно посилань скаржника про те, що із звіту позивача №1ДФ за 1 квартал 2019 року ФОП ОСОБА_1 не отримував кошти, що ставить під сумнів про здійснення останнім перевезення товару, то вказаний факт окремо по собі не може бути підставою для не підтвердження реальності господарських операцій позивача з ТОВ «ПРІЗМА ГРУП», оскільки в матеріалах справи наявні первині документи для фактичного встановлення реальності господарської операції.
За таких обставин відповідачем не доведено правомірність спірного рішення, а тому позов підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та надано їм належну юридичну оцінку, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.
Керуючись статтями 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 21.05.2020 року в адміністративній справі №280/313/20- залишити без задоволення.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 21.05.2020 року в адміністративній справі №280/313/20- залишити без змін.
Вступна та резолютивна частина постанови складена 15.12.2020 року, в повному обсязі постанова складена відповідно до ст. 243 КАС України.
Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий - суддя С.В. Білак
суддя Н.А. Олефіренко
суддя В.А. Шальєва