19 листопада 2020 року м. Дніпросправа № 160/3166/20
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Білак С.В. (доповідач), суддів: Шальєвої В.А., Олефіренко Н.А., секретар судового засідання Лещенко Р.В., за участю представника позивача Скочко О.А., представника відповідача Бохан О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду у м.Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 червня 2020 року у справі №160/3166/20 (головуючий суддя у 1 інстанції Ніколайчук С.В., рішення ухвалене та складене 17 червня 2020 року в приміщенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду у м.Дніпрі) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про визнання незаконними дій та скасування рішення,-
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області (далі - відповідач), в якому просив:
- визнати протиправними дії головного управління Держпраці у Дніпропетровській області в частині складання акту інспекційного відвідування №ДН/231/1854/АВ від 30.01.2020 року та припису № 231/1854/АВ/П від 07.02.2020 року;
- визнати незаконним та скасувати акт інспекційного відвідування №ДН231/1854/АВ від 30.01.2020 року та припис №ДН231/1954/АВ/П від 07.02.2020 року.
В обгрунтування позову зазначив, що не погоджується з оскаржуваними діями по проведенню перевірки та складанням акту та припису, оскільки в акті перевірки зазначено, що позивачем допущено до роботи ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на посаді охоронців без укладання трудових договорів. Позивач не погоджується з такими висновками, оскільки предмет договорів, укладених між ТОВ «ВАЮР» та зазначеними вище особами є цивільно-правовим та не містить жодної ознаки трудового договору. Укладені договори підряду регулюють порядок оплати за домовленістю сторін, за вказаними договорами оплачується лише виконана робота. Діючим цивільним законодавством не встановлена певна кількість або обмеження щодо періодичності укладання договорів підряду. Цивільне законодавство не обмежує сторони договору підряду у визначенні об'єму замовлених робіт, сторони самі визначають який об'єм роботи підрядник виконає для замовника.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 червня 2020 року позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано припис головного управління Держпраці у Дніпропетровській області від №ДН231/1954/АВ/П від 07.02.2020 року.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнуто на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань головного управління Держпраці у Дніпропетровській області позивачем судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 840 грн. 80 коп.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову в цій частині відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що в ході проведення інспекційного відвідування встановлено, що у ТОВ «Ваюр», директором якого є позивач, існують випадки укладання договорів цивільно-правового характеру, що мають ознаки трудових договорів, та які повинні укладатись відповідно до норм трудового законодавства. В укладених договорах та актах не визначається кінцевий обсяг виконуваної роботи, а обумовлюється у вигляді зобов'язання виконувати роботи (надавати послуги). Все це вказує на те, що предметом договорів є процес праці, а не її кінцевий результат. У договорах не зазначено, який саме результат роботи повинен передати підрядник замовнику, а процес праці не передбачає будь-якого кінцевого результату. Жодним пунктом договору не встановлено обсяг виконуваної роботи у вигляді конкретних фізичних величин, які підлягають вимірюванню, що повинні були бути відображені в акті їх приймання. Не містяться у них і відомості щодо того, який саме конкретний результат роботи повинні передати підрядники замовникові, не визначено переліку завдань роботи, її видів, кількісних і якісних характеристик, не встановлено строку виконання робіт. Фізичні особи, з якими ТОВ «Ваюр» було укладено договори підряду, фактично виконували трудові функції професії охоронників, передбачених нині діючим Класифікатором професій посад робіт ДК 003:2010.
Позивач є неналежним позивачем у справі, так як оскаржуваний акт та припис винесено відносно ТОВ «Ваюр».
Представник відповідача в судовому доводи апеляційної скарги підтримав.
Представник позивача заперечував проти доводів апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню в частині задоволених позовних вимог з наступних підстав.
Судом першої інстанції зроблено висновок про те, що укладені цивільно-правові договори не визнані недійсними в судовому порядку, не мають ознак нікчемного правочину, а інспектори праці не наділені повноваженнями тлумачити на власний розсуд характер правовідносин між сторонами цивільно-правового договору.
До такого ж висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 23.10.2019 року у справі №806/2064/18.
Відповідачем не було спростовано волевиявлення сторін на укладення вищевказаних цивільно-правових угод та надання певного виду послуг саме в процесі реалізації своїх прав в цивільно-правових відносинах на підставі цивільно-правових угод і укладання в подальшому з цими особами трудових договорів і розширення штату працівників товариства позивача не свідчить про нікчемність або удаваність цивільно-правових договорів.
Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 26.05.2020 року у справі № 160/5315/19.
Таким чином, висновки головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про порушення ТОВ «Ваюр» вимог ч.1, ч.3 ст. 24 КЗпП України є помилковими, а тому прийнятий на підставі цих висновків припис щодо зобов'язання директора ТОВ "Ваюр" у строк до 20.02.2020 року офіційно працевлаштувати працівників є необґрунтованим і таким, що прийнятий без врахування всіх істотних обставин.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог з наступних підстав.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до наказу головного управління від 17 січня 2020 року № 46-1 та направлення від 17 січня 2020 року № 47-Н головним державним інспектором відділу з питань додержання законодавства про працю, застрахованих осіб, зайнятість, працевлаштування інвалідів та з питань дитячої праці у Дніпровському регіоні Аладіною О.Г. у період з 22 січня 2020 року по 30 січня 2020 року було проведено інспекційне відвідування зі здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю товариства з обмеженою відповідальністю «ВАЮР» (ТОВ «ВАЮР»), юридична адреса 49126, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, бульвар Слави, 32А, з питань виявлення неоформлених трудових відносин, за результатами якого складено акт від 30.01.2020 року №ДН231/1854/АВ.
Актом інспекційного відвідування встановлені наступні порушення ч.1 ст. 21 та ч.1,ч.3 ст. 24 Кодексу законів про працю України, а саме: директором ТОВ «ВАЮР» фактично було допущено до роботи чотирьох фізичних осіб, а саме: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 без укладання трудових договорів, оформлених наказом чи розпорядженням власника, та без повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу, що свідчить про відсутність офіційного працевлаштування чотирьох працівників.
07.02.2020 року головним управлінням Держпраці у Дніпропетровській області винесено припис про усунення виявлених порушень №ДН231/1854/АВ/П, згідно з яким зобов'язано директора ТОВ «Ваюр» ОСОБА_1 у строк до 20.02.2020 року офіційно працевлаштувати працівників ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 .
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до абзацу 3 частини 1 статті 1 Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.
Повноваження щодо нагляду і контролю за додержанням роботодавцями законодавства про працю встановлені Кодексом законів про працю України (далі КЗпП України) та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до статті 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
На реалізацію цієї правової норми постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 р. № 823 затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (далі - Порядок № 823), згідно із п. 2 якого державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.
Відповідно до пункту 1 Порядку №823 цей Порядок визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об'єкт відвідування), з урахуванням особливостей, визначених Конвенцією Міжнародної організації праці № 81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі, ратифікованої Законом України від 8 вересня 2004 р. № 1985-IV, Конвенцією Міжнародної організації праці № 129 1969 року про інспекцію праці в сільському господарстві, ратифікованої Законом України від 8 вересня 2004 р. № 1986-IV, та Законом України «Про основі засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».
Відповідно до п.16 Порядку № 823 за результатами інспекційного відвідування складаються акт інспекційного відвідування (далі - акт) і в разі виявлення порушень вимог законодавства про працю - припис щодо їх усунення та попередження про відповідальність за порушення законодавства про працю.
Відповідно до п.21 Порядку № 823 припис вноситься об'єкту відвідування не пізніше ніж протягом наступного робочого дня після підписання акта (відмови від підписання), а в разі наявності зауважень - наступного дня після їх розгляду.
Припис складається у двох примірниках, що підписуються інспектором праці, який проводив інспекційне відвідування, та об'єктом відвідування або уповноваженою ним особою.
Таким чином, припис складається та вноситься об'єкту відвідування, яким відповідно до матеріалів справи є ТОВ «Ваюр».
Отже, позивач як фізична особа є неналежною стороною по справі, так як безпосередньо його права, свободи та інтереси не порушено спірними по справі рішеннями.
Стосовно позовної вимоги про визнання протиправними дій головного управління Держпраці у Дніпропетровській області в частині складання акту інспекційного відвідування №ДН/231/1854/АВ від 30.01.2020 року та визнання незаконним та скасування акту інспекційного відвідування №ДН231/1854/АВ від 30.01.2020 року, колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції вірно зроблено висновок про те, що акт інспекційного відвідування та викладені в ньому факти та висновки не є рішеннями суб'єкта владних повноважень, акт є виключно носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом під час проведення інспекційного відвідування порушення суб'єктом господарювання вимог законодавства про працю, обов'язковим документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу. Таким чином, акт перевірки, в якому відображено узагальнений опис виявлених перевіркою порушень законодавства, не є правовим документом, який встановлює відповідальність суб'єкта господарювання та, відповідно, не є актом індивідуальної дії у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України.
З урахуванням викладеного колегія суддів дійшла висновку про те, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права в частині задоволених позовних вимог, що є підставою для скасування рішення суду в цій частині та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову в цій частині.
Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 242, 243, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області - задовольнити.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 червня 2020 року у справі №160/3166/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про визнання незаконними дій та скасування рішення скасувати в частині задоволених позовних вимог про визнання протиправним та скасування припису головного управління Держпраці у Дніпропетровській області від №ДН231/1954/АВ/П від 07.02.2020 року та в цій частині позовних вимог позивачу відмовити.
В іншій частині рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 червня 2020 року у справі №160/3166/20 залишити без змін.
Вступна та резолютивна частини постанови складені в нарадчій кімнаті та проголошені в судовому засіданні 19 листопада 2020 року, в повному обсязі постанова складена відповідно до ст.243 КАС України.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий - суддя С.В. Білак
суддя В.А. Шальєва
суддя Н.А. Олефіренко