24 грудня 2020 року м. Дніпросправа № 160/10943/19
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Бишевської Н.А. (доповідач),
суддів: Добродняк І.Ю., Семененка Я.В.,
за участю секретаря судового засідання Волкової К.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро
апеляційну скаргу Національного агентства з питань запобігання корупції
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2020 року
у справі №160/10943/19
за позовом ОСОБА_1
до Національного агентства з питань запобігання корупції
про визнання протиправним та скасування рішення,-
"05" листопада 2019 р. ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Національного агентства з питань запобігання корупції в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення Національного агентства з питань запобігання корупції від 13.09.2019 року №2967 "Про результати здійснення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2017 рік, поданої ОСОБА_1 , заступником міського голови з питань діяльності виконавчих органів, директором департаменту охорони здоров'я населення Дніпровської міської ради.
Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю спірного рішення, оскільки воно прийнято з численними процедурними порушеннями, а саме: порушення строків проведення перевірки декларації; порушення строк прийняття оскаржуваного рішення; відповідачем зроблено висновок на підставі самостійного оцінювання задекларованих активів, тощо. Також позивачем зазначено, що ним не подавались недостовірні відомості, всю інформацію про спільне майно подружжя ним надавалось на підставі інформації що надавалась йому дружиною.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2020 р. у справі № 160/10943/19 адміністративний позов ОСОБА_1 до Національного агентства з питань запобігання корупції про визнання протиправним та скасування рішення - задоволено.
Судом встановлено, що позивачем, який працює на посаді заступника міського голови, подано щорічну декларацію про доходи. За результатами перевірки декларації , відповідачем прийнято рішення, відповідно до якого встановлено факт подання позивачем недостовірних відомостей щодо задекларованого майна, а саме щодо площі нерухомого майна та вартості рухомого майна. Фактів незаконного збагачення відповідачем не встановлено, тому в рішенні постановлено питання про можливість подання нової декларації з достовірними відомостями. Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду. Судом досліджено встановлені по справі обставини та здійснено висновок про порушення відповідачем законодавчо встановленого строку перевірки декларації. Так, судом зазначено, що процесуальне порушення порядку проведення перевірки, зумовлює виникнення у позивача стану правової невизначеності та ставить під сумнів результати самої перевірки та є самостійною підставою для визнання протиправним рішення, прийнятого за результатами проведення такої перевірки. Щодо суті виявлених під час перевірки порушень, судом зазначено, що висновки відповідача щодо подачі ОСОБА_1 недостовірних відомостей не підтверджено під час розгляду справи.
Наведене обумовило прийняття рішення про задоволення позовних вимог.
Не погодившись з рішенням суду, Національним агентством з питань запобігання корупції подано апеляційну скаргу, згідно якої особа, яка подає апеляційну скаргу просить скасувати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2020 р. у справі № 160/10943/19, як таке що винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вважає, що суд без належних підстав не надав оцінки доказам наданим НАЗК та не обґрунтував підстав з яких подані докази було відхиллено. Скаржник наполягає на обґрунтованості та правомірності прийнятого рішення.
Під час апеляційного перегляду справи, представниками сторін надано пояснення щодо обставин по справі, підтримано позиції щодо доводів апеляційної скарги та заперечень до неї.
Представниками сторін до суду надавались клопотання про закриття апеляційного провадження, разом з тим, колегія суддів розглянувши подані заяви, вважає за необхідне відмовити в їх задоволенні з огляду на те, що підстави для закриття провадження, покладені в обґрунтування поданих заяв, виникли вже після прийняття рішення судом першої інстанції, а отже колегія суддів не вбачає підстав виходити за межі апеляційного перегляду справи.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного перегляду справи, ОСОБА_1 займає посаду заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів, директора департаменту охорони здоров'я населення Дніпровської міської ради.
20.03.2018 року позивачем, як уповноваженою особою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, шляхом заповнення на офіційному веб-сайті національного агентства з питань запобігання корупції, було подано щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2017 рік.
12.04.2019 року відповідачем прийнято рішення №1025 «Про проведення повної перевірки декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування».
07.06.2019 року рішенням НАЗК №1600 «Про продовження строку повної перевірки декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування».
30.09.2019 року Національним агентством з питань запобігання корупції (далі - НАЗК) супровідним листом №41-01/71023/19 направлено на адресу позивача рішення №2967 від 13.09.2019 року «Про результати здійснення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2017 рік (виправленої), поданої ОСОБА_1 , заступником міського голови з питань діяльності виконавчих органів, директором департаменту охорони здоров'я населення Дніпровської міської ради», в якому зазначено:
1. Суб'єкт декларування при складанні та поданні декларації особи, уповноваженої на виконання функцій особи, уповноваженої на виконання функцій особи або місцевого самоврядування, за 2017 рік (виправленої) зазначив недостовірні відомості про: об'єкт нерухомості, який перебуває у нього на іншому праві користування; вид, загальну площу, адресу, дату набуття права на житловий будинок, що належить на праві власності члену сім'ї (дружині); загальну площу житлового будинку, що належить на праві спільної часткової власності члену сім'ї (дружині); транспортний засіб, що належить йому на праві власності, та наявність у нього корпоративних прав, чим не дотримав вимоги пунктів 2,3,5 частини першої статті 46 Закону України «Про запобігання корупції». Суб'єкт декларування подав недостовірні відомості у декларації, що відрізняються від достовірних на суму від 100 до 250 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що є ознакою правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення;
2. Точність оцінки задекларованих активів відповідає даним, отриманим з наявних джерел;
3. Наявність конфлікту інтересів не встановлено;
4. Правові наслідки для встановлення ознак незаконного збагачення відсутні;
5. Доручити уповноваженій особі - провідному спеціалісту відділу проведення повних перевірок Департаменту перевірки декларацій та моніторингу способу життя Головіну С.В. повідомити суб'єкта декларування ОСОБА_1 про прийняте рішення та вжити заходів для створення в Єдиному державному реєстрі декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, можливості подання ним декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2017 рік з достовірними відомостями.
Не погоджуючись з вище зазначеним рішенням, позивач звернувся до суду.
Дослідивши обставини по справі, колегія суддів вважає за можливе погодитись з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення вимог адміністративного позову з огляду на наступне.
Правові та організаційні засади функціонування системи запобігання корупції в Україні, зміст та порядок застосування превентивних антикорупційних механізмів, правила щодо усунення наслідків корупційних правопорушень визначає Закон України «Про запобігання корупції» від 14.10.2014 № 1700-VII.
Згідно з ч.1 ст. 4 Закону № 1700-VII Національне агентство з питань запобігання корупції є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який забезпечує формування та реалізує державну антикорупційну політику.
За правилами ч.1 ст.8 цього основною формою роботи Національного агентства є засідання, що проводяться не рідше одного разу на тиждень. Порядок денний засідань затверджується Національним агентством.
Рішення Національного агентства приймаються більшістю голосів від його загального складу.
До повноважень Національного агентства належать здійснення в порядку, визначеному цим Законом, контролю та перевірки декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, зберігання та оприлюднення таких декларацій, проведення моніторингу способу життя осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (п. 8 ч.1 ст. 11 Закону № 1700-VII).
Відповідно до ст.48 цього Закону № 1700-VII Національне агентство проводить щодо декларацій, поданих суб'єктами декларування, такі види контролю: 1) щодо своєчасності подання; 2) щодо правильності та повноти заповнення; 3) логічний та арифметичний контроль.
Національне агентство проводить повну перевірку декларацій відповідно до цього Закону.
Порядок проведення передбачених цієї статтею видів контролю, а також повної перевірки декларації визначається Національним агентством.
Згідно приписів ст.50 Закону № 1700-VII повна перевірка декларації полягає у з'ясуванні достовірності задекларованих відомостей, точності оцінки задекларованих активів, перевірці на наявність конфлікту інтересів та ознак незаконного збагачення і може здійснюватися у період здійснення суб'єктом декларування діяльності, пов'язаної з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, а також протягом трьох років після припинення такої діяльності.
Обов'язковій повній перевірці підлягають декларації службових осіб, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище, суб'єктів декларування, які займають посади, пов'язані з високим рівнем корупційних ризиків, перелік яких затверджується Національним агентством.
Обов'язковій повній перевірці також підлягають декларації, подані іншими суб'єктами декларування, у разі виявлення у них невідповідностей за результатами логічного та арифметичного контролю.
Національне агентство проводить повну перевірку декларації, а також самостійно проводить повну перевірку інформації, яка підлягає відображенню в декларації, щодо членів сім'ї суб'єкта декларування у випадках, передбачених частиною сьомою статті 46 цього Закону.
Національне агентство проводить перевірку декларації на підставі інформації, отриманої від фізичних та юридичних осіб, із засобів масової інформації та інших джерел, про можливе відображення у декларації недостовірних відомостей.
У разі встановлення за результатами повної перевірки декларації відображення у декларації недостовірних відомостей Національне агентство письмово повідомляє про це керівника відповідного державного органу, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, їх апарату, юридичної особи публічного права, в якому працює відповідний суб'єкт декларування, та спеціально уповноважені суб'єкти у сфері протидії корупції.
Механізм проведення Національним агентством з питань запобігання корупції контролю та повної перевірки декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, відповідно до статей 48 та 50 Закону України «Про запобігання корупції» визначений Порядком проведення контролю та повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженим рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції від 10.02.2017 №56.
Порядок проведення повної перевірки декларацій регламентований розділом III Порядку №56.
Відповідно до п.1 розділу ІІІ Порядку № 56 складовими предмета повної перевірки декларації є: з'ясування достовірності задекларованих відомостей; з'ясування точності оцінки задекларованих активів; перевірка на наявність конфлікту інтересів; перевірка на наявність ознак незаконного збагачення.
Відповідно до п.2 розділу ІІІ цього Порядку повна перевірка декларацій (декларації) проводиться за рішенням Національного агентства, в якому надається доручення його члену провести повну перевірку декларацій (декларації) (далі Рішення про проведення перевірки) через працівників Підрозділів.
Рішення про проведення перевірки має містити інформацію, яка дає змогу ідентифікувати декларацію (декларації), щодо якої (яких) проводиться повна перевірка, суб'єкта (суб'єктів) декларування, який (які) подав (подали) таку (такі) декларацію (декларації), та визначену Законом підставу для повної перевірки, якщо інше не передбачено цим Порядком.
Початком здійснення повної перевірки декларації є наступний за днем прийняття рішення про проведення перевірки робочий день. Про початок проведення повної перевірки уповноважена особа Національного агентства не пізніше наступного робочого дня з дати прийняття рішення повідомляє суб'єкта декларування за допомогою програмних засобів Реєстру (п.3 розділу ІІІ Порядку №56).
Національне агентство під час проведення повної перевірки декларації проводить перевірку всіх відомостей, які підлягають декларуванню відповідно до статті 46 Закону (п.4 розділу IІІ Порядку № 56). Пунктом 5 розділу ІІІ Порядку № 56 в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що повна перевірка декларації передбачає такі дії:
- аналіз відомостей про об'єкти декларування (об'єкти нерухомості; об'єкти незавершеного будівництва (в тому числі інформація щодо власника або користувача земельної ділянки); цінне рухоме майно (крім транспортних засобів); цінне рухоме майно - транспортні засоби; цінні папери; інші корпоративні права; юридичні особи, кінцевим бенефіціарним власником (контролером) яких є суб'єкт декларування або члени його сім'ї; нематеріальні активи; доходи, у тому числі подарунки; грошові активи; фінансові зобов'язання; видатки та правочини суб'єкта декларування; посади чи роботи за сумісництвом суб'єкта декларування; членство суб'єкта декларування в об'єднаннях (організаціях) та входження до їх органів), зазначені в деклараціях суб'єкта декларування, та їх порівняння з відомостями з реєстрів, баз даних, інших інформаційно-телекомунікаційних систем державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, що можуть містити інформацію про об'єкти декларування, які мають відображатися в декларації;
- створення, збирання, одержання, використання інформації, яка є необхідною для повної перевірки декларації, з використанням джерел інформації, визначених пунктами 8-11 цього розділу;
- направлення Національним агентством відповідному суб'єкту декларування листа з пропозиціями надати письмові пояснення та/або копії підтвердних документів та розгляд і врахування наданих ним пояснень та/або копій підтвердних документів під час проведення повної перевірки декларації у порядку та на умовах, визначених пунктом 12 цього розділу.
Відповідно до п. 12 розділу ІІІ Порядку № 56 повна перевірка декларації за цим Порядком здійснюється упродовж 60 календарних днів з дня прийняття Рішення про проведення перевірки.
У разі необхідності строки проведення повної перевірки декларації можуть бути продовжені, але не більше ніж на сукупний строк у 30 календарних днів. Рішення про продовження повної перевірки декларації приймається Національним агентством у випадку неотримання відповідей та/або інформації по суті, необхідних для проведення повної перевірки декларації, у відповідь на запити (листи) Національного агентства до:
1) державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, суб'єктів господарювання незалежно від форми власності та їх посадових осіб, громадян та їх об'єднань;
2) суб'єкта декларування з проханням надати пояснення щодо відомостей, зазначених у декларації.
Відповідно до п. 13 розділу ІІІ Порядку № 56 перебіг строку повної перевірки декларації зупиняється у таких випадках:
1) звернення до суду з метою отримання інформації стосовно наявності та стану рахунків, операцій за рахунками конкретної юридичної особи або фізичної особи, фізичної особи - підприємця;
2) направлення запиту на отримання від державних та інших органів влади іноземних держав інформації, що необхідна для проведення повної перевірки декларації.
У зазначених випадках перебіг строку повної перевірки декларації зупиняється з дня відкриття судом провадження у справі (направлення відповідного запиту) до дня набрання законної сили рішенням суду (отримання відповіді на зазначений запит).
Зупинення перебігу строку повної перевірки декларації можливе в межах строків, визначених абзацами першим та другим пункту 14 цього розділу.
За приписами розділу ІV Порядку № 56 (п.п.1, 2) за результатами проведення повної перевірки декларації Національним агентством приймається рішення про результати здійснення повної перевірки декларації (далі - Рішення про результати здійснення повної перевірки декларації).
Рішення про результати здійснення повної перевірки декларації складається з таких частин:
1) вступна частина із зазначенням дати, номера та місця складання, назви Рішення про результати здійснення повної перевірки декларації;
2) описова частина із зазначенням прізвища, імені, по батькові суб'єкта декларування, назви посади та органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування або юридичної особи публічного права, правових підстав проведення повної перевірки декларації, переліку інформації, яка використовувалася під час здійснення повної перевірки декларації, складових предмета перевірки;
3) мотивувальна частина із зазначенням встановлених Національним агентством обставин із посиланням на докази, а також мотивів неврахування окремих доказів; мотивів, якими Національне агентство керувалося при прийнятті Рішення про результати здійснення повної перевірки декларації, і положення закону, яким воно керувалося;
4) резолютивна частина із зазначенням висновку, якого Національне агентство дійшло за результатами здійснення повної перевірки декларації, можливості оскарження цього рішення в судовому порядку.
Рішення про проведення повної перевірки декларації може бути оскаржено суб'єктом декларування в судовому порядку.
Апеляційний суд вважає помилковими доводи відповідача, що цим Порядком №56 не встановлені граничні терміни для опрацювання отриманих в рамках здійснення повної перевірки матеріалів та складення і прийняття рішень; не встановлено строку для прийняття рішення про результати здійснення повної перевірки, тобто не передбачено, що таке рішення повинно бути прийнято НАЗК протягом 60 або 90 днів з моменту прийняття рішення про проведення перевірки суб'єкта.
Національне агентство створюється відповідно до Закону № 1700-VII і зобов'язано діяти лише на підставі в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, про що зазначено у ч. 2 ст. 19 Конституції України.
Згідно з Порядком № 56 Національне агентство у особі відповідних структурних підрозділів за своїми обов'язками, які передбачені Законом № 1700-VII та Порядком № 56, повинне здійснювати контроль та повну перевірку декларації особи згідно з чітко встановленою правовою процедурою, визначеною у ньому.
І за змістом наведеного вище п.5 розділу ІІІ Порядку № 56 саме в межах процедури повної перевірки декларації Національне агентство збирає, одержує, використовує інформацію, яка є необхідною для повної перевірки декларації.
В тому числі, відповідно до п.10 розділу ІІІ Порядку № 56 у разі виявлення Національним агентством протягом повної перевірки декларації ознак недостовірності задекларованих відомостей, неточності оцінки задекларованих активів, конфлікту інтересів, незаконного збагачення Національне агентство направляє відповідному суб'єкту декларування відповідний лист з пропозиціями надати письмові пояснення та/або копії підтвердних документів.
Суб'єкт декларування має право надати (надіслати) пояснення (копії документів) не пізніше ніж на десятий робочий день з дня отримання відповідного листа Національного агентства за допомогою програмних засобів Реєстру або засобами поштового зв'язку.
Надані суб'єктом декларування письмові пояснення та/або копії підтвердних документів є обов'язковими до розгляду та врахування Національним агентством під час проведення повної перевірки декларації та вирішення питання щодо дотримання суб'єктом декларування вимог Закону при складанні та поданні декларації.
Згідно п.6 розділу ІІІ Порядку № 56 у разі неможливості одержання відомостей, необхідних для проведення повної перевірки декларації, протягом граничних строків проведення такої перевірки, в тому числі у разі надмірної тривалості розгляду судом чи компетентним органом іноземної держави питання про надання Національному агентству відповідної інформації, неможливості внесення Національним агентством плати за отримання відповідної інформації відповідно до законодавства, якщо така плата вимагається для доступу до інформації, тощо Національне агентство зобов'язане провести повну перевірку декларації за наявними у нього відомостями, про що зазначається у Рішенні про результати здійснення повної перевірки декларації.
Виходячи з наведених правових норм, приймаючи до уваги, що результати проведення повної перевірки відображаються в рішенні про результати здійснення повної перевірки декларації, апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції, що повна перевірка декларацій розпочинається рішенням про її проведення і закінчується рішенням про результати перевірки.
При цьому повна перевірка декларації здійснюється упродовж 60 календарних днів з дня прийняття рішення про проведення перевірки. У разі необхідності строки проведення повної перевірки декларації можуть бути продовжені, але не більше ніж на сукупний строк у 30 календарних днів.
Тобто повна перевірка декларацій повинна тривати не більше, ніж 60 календарних днів з дня прийняття рішення про проведення перевірки, а у виняткових випадках - не повинен перевищувати в сукупності 90 календарних днів з дня прийняття рішення про проведення перевірки.
Будь-яких підстав для винесення рішення про результати повної перевірки декларації поза межами визначеного Порядком №56 строку законодавством не передбачено.
Таким чином, враховуючи наведені вище висновки та п.3, п.12 розділу ІІІ Порядку №56 суд приходить до висновку, що оскільки рішення про проведення повної перевірки було прийнято 12.04.2019 року, з урахуванням рішення НАЗК №1600 від 07.06.2019р., яким було продовжено строк проведення перевірки (продовження строку перевірки не може перевищувати 30 календарних днів), сплинув - 15.07.2019р. (13.07.2019 року був вихідним днем).
Однак, рішення НАЗК №2967 від 13.09.2019 року було прийнято з порушенням строку, передбаченого п.12 розділу ІІІ Порядку №56, оскільки це рішення було прийнято поза межами строку здійснення перевірки.
Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, що тривале неприйняття передбаченого законом рішення за наслідками проведеної перевірки ставить суб'єктів декларування у стан правової невизначеності, чим порушує принцип верховенства права, закріплений у ст. 8 Конституції України.
Крім цього, в контексті спірних правовідносин апеляційний суд вважає доречним застосування судом першої інстанції положень ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка захищає право особи на справедливий суд.
Згідно зі ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Зокрема, у рішенні ЄСПЛ «Христов проти України» від 19 лютого 2009 року, заява № 24465/04, Суд дійшов висновку, що «право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав».
Аналіз практики Європейського Суду з прав людини дає підстави для висновку, що зазначена стаття, поміж іншого, закріплює принцип юридичної визначеності, який, в свою чергу, є одним із суттєвих елементів принципу верховенства права.
Крім цього, цей принцип є одним з визначальних принципів «доброго врядування» і «належної адміністрації» (встановлення процедури і її дотримання), частково співпадає з принципом законності (чіткість і передбачуваність закону, вимоги до «якості» закону).
У справі «Олександр Волков проти України» від 09 січня 2013 року, заява № 21722/11, порушення принципу юридичної визначеності було констатоване Європейським судом з прав людини з огляду на відсутність у законодавстві України положень щодо строків давності притягнення судді до відповідальності за порушення присяги, в контексті дотримання вимог «якості закону» при перевірці виправданості втручання у права, гарантовані статтею 8 Конвенції.
Аналізуючи дотримання вимог «якості закону», ЄСПЛ зазначив, зокрема, що відсутність будь-яких строків давності, що розглядалася вище за статтею 6 Конвенції, давала дисциплінарним органам повну свободу дій та порушила принцип юридичної визначеності.
Суд уже констатував, що процесуальні норми створюються для забезпечення належного відправлення правосуддя та дотримання принципу юридичної визначеності, сторони провадження повинні мати право очікувати застосування вищезазначених норм. Принцип юридичної визначеності застосовується не тільки щодо сторін провадження, а й до національних судів (див. рішення від 21 жовтня 2010 року у справі ««Дія-97» проти України», заява № 19164/04, п. 47, з подальшими посиланнями).
Отже, принцип правової визначеності має застосовуватись не лише на етапі нормотворчої діяльності, а й під час безпосереднього застосування існуючих норм права, що даватиме можливість особі в розумних межах передбачати наслідки своїх дій, а також послідовність дій держави щодо можливого втручання в охоронювані Конвенцією та Конституцією України права та свободи цієї особи.
Крім того, у постанові Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі №826/16495/17 зазначено, що потреба у визначеності не означає, що органові, який ухвалює рішення, не повинні надаватись дискреційні повноваження (де це необхідно) за умови наявності процедур, що унеможливлюють зловживання ними. У цьому контексті закон, яким надаються дискреційні повноваження певному державному органові, повинен вказати чітко і зрозуміло на обсяг такої дискреції. Не відповідатиме верховенству права, якщо надана законом виконавчій владі дискреція матиме характер необмеженої влади. Отже, закон повинен вказати на обсяг будь-якої такої дискреції та на спосіб її здійснення із достатньою чіткістю, аби особа мала змогу відповідним чином захистити себе від свавільних дій.
Тому доводи Національного агентства щодо необмеження будь-якими строками (або в межах поняття «розумного строку») компетенції на прийняття відповідного рішення щодо повної перевірки декларації, з урахуванням принципу верховенства права, не є прийнятними.
Як зазначено вище, правова процедура повної перевірки декларацій особи Національним агентством встановлює чітку послідовність дій проведення такої перевірки із зазначенням способів та методів її здійснення, підстав, порядку, форми та строків такої діяльності.
Усі передбачені Порядком № 56 заходи контролю та повної перевірки декларацій повинні відповідати вказаним у п.3 розділу І Порядку №56 принципам, пріоритетне місце серед яких займає принцип верховенства права.
Принцип легітимних очікувань виражає ідею, що органи публічної влади повинні не лише додержуватися вимог актів права, а й своїх обіцянок та пробуджених очікувань. Згідно з доктриною легітимних очікувань - ті хто чинить добросовісно на підставі права, яким воно є, не повинне відчувати краху надій щодо своїх легітимних очікувань (пункт 61 коментаря до документа Венеційської комісії «Мірило правовладдя» (2017 року), який ухвалено Венеційською комісією на 106 пленарному засіданні (Венеція, 11-12 березня 2016 року).
Отже, позивач, з урахуванням положень Закону № 1700-VII та Порядку № 56 проведення контролю та повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, правомірно очікував, що така перевірка буде проведена відповідно до встановленої правової процедури, яка визначає чітку послідовність дій проведення повної перевірки декларації особи із зазначенням способів та методів її здійснення, підстав, порядку, форми та строків такої діяльності.
Аналогічні висновки у подібних відносинах, висловлені у постановах Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 826/16495/17, від 25 липня 2019 року у справі № 826/13000/18, від 07.11.2019 року у справі №640/1221/19 та у справі №640/1007/19 від 13.02.2020 року.
Отже, враховуючи, що відповідачем прийнято рішення №2967 від 13.09.2019 року на 150 день з дня прийняття рішення про проведення перевірки, то суд вважає, що відповідачем були порушені строки проведення перевірки декларацій позивача, що передбачені пунктом 12 Порядку № 56.
Таке процесуальне порушення порядку проведення перевірки, в свою чергу, зумовлює виникнення у позивача стану правової невизначеності та ставить під сумнів результати самої перевірки та є самостійною підставою для визнання протиправним рішення, прийнятого за результатами проведення такої перевірки.
Оцінюючи решту доводів апеляційної скарги, суд виходить з того, що вони не впливають на правильність оцінки спірних правовідносин, що склалися в межах розгляду цієї справи щодо оскаржуваних рішень, та не спростовують висновків суду першої інстанції.
Суд першої інстанції під час розгляду даної справи повно дослідив обставини, які мають значення для справи, ухвалив законне та обґрунтоване рішення про задоволення позову.
Передбачені ст.317 КАС України підстави для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення відсутні.
Керуючись статтями 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Національного агентства з питань запобігання корупції на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2020 р. у справі № 160/10943/19 - залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2020 р. у справі № 160/10943/19 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку в порядку та строки передбачені ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий - суддя Н.А. Бишевська
суддя І.Ю. Добродняк
суддя Я.В. Семененко