22 грудня 2020 року м. Дніпросправа № 280/4042/20
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Бишевської Н.А. (доповідач),
суддів: Добродняк І.Ю., Семененка Я.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження
апеляційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 10 серпня 2020 року
у справі № №280/4042/20
за позовом ОСОБА_1
до Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області в особі голови комісії з припинення Остапчука Василя Васильовича
треті особи: Головне управління Державної казначейської служби України в Донецькій області, Головне управління Національної поліції України в Донецькій області
про оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади,-
18.06.2020 року До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області в особі голови комісії з припинення Остапчука Василя Васильовича , в якій позивач просить суд:
1) визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області №301 о/с від 31 липня 2014 року в частині звільнення лейтенанта міліції ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ у запас (із постановкою на військовий облік) за п.п. "є" п. 64 (за порушення дисципліни);
2) зобов'язати відповідача поновити позивача на аналогічній посаді лейтенанта міліції в Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області з 01.08.2014 року та зарахувати відповідний період з 01.08.2014 року до дня винесення судового рішення у трудовий стаж роботи;
3) стягнути з Ліквідаційної комісії ГУ МВС України в Донецькій області на користь позивача грошове забезпечення за час вимушеного прогулу в сумі 217 784 гривень 64 копійки. Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.08.2019 року позовну заяву повернуто позивачу.
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 10 серпня 2020 року у справі № №280/4042/20 позовна заява повернута позивачеві.
Ухвалу суду мотивовано тим, що позивачем пропущено місячний строк звернення до суду. В оскаржуваній ухвалі, суд зазначив, що оскільки позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав у 2014 році, та з урахуванням того, що належних та допустимих і достатніх доказів на підтвердження існування обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для звернення до суду протягом майже 6 років, позивач суду не надав, суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними, і повернув позовну заяву ОСОБА_1 .
Не погодившись з ухвалою суду, позивачем подано апеляційну скаргу, згідно із якою особа, яка подає апеляційну скаргу просить скасувати ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 10 серпня 2020 року у справі № №280/4042/20, як таку що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначає про неправильний висновок суду першої інстанції про недоведеність наявності поважних причин пропуску строку звернення до суду. Позивач зауважує, що відлік процесуального строку повинен обраховуватися з 26.05.2020 року, тобто з моменту коли позивачу фактично стало відомо про існування наказу відповідача №301 о/с від 31 липня 2014 року.
Перевіривши ухвалу суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги, та матеріали справи, колегія суддів вважає за необхідне зазначити про таке.
Суд першої інстанції, повертаючи позовну заяву позивачу, виходив з того, що позивачем пропущено місячний строк звернення до адміністративного суду з цим позовом, а наведені у заяві про поновлення строку звернення до суду підстави визнані судом неповажними, що обумовлює повернення позову на підставі ч. 2 ст. 123, п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України.
З приводу зазначеного, колегія суддів зауважує, що у відповідності до положень статей 2, 5 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Отже, право звернення до суду є невід'ємним особистим правом, яке реалізовується особою в порядку, встановленому КАС України. Способом реалізації цього права є звернення зацікавленої особи з позовом до суду. У свою чергу, звернення до суду з позовом є підставою для виникнення процесуальних відносин, пов'язаних з вирішенням спору по суті.
Разом з тим, законодавець встановлює певні обмеження такого права, зокрема, шляхом встановлення строку звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав.
Так, відповідно до ст.122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Статтею 123 КАС України передбачено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому, протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Таким чином, наведеними вище правовими нормами встановлено, що суд першої інстанції зобов'язаний з'ясувати у кожному випадку чи адміністративний позов подано у строк, установлений законом, а якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач оскаржує наказ відповідача №301 о/с про власне звільнення. Так, згідно з матеріалів справи, позивач зазначає, що його звільнено 31.07.2014 року за порушення дисципліни. Отримати трудову книгу, та відповідно достеменно встановити підстави звільнення, як зазначає позивач, заважали обставини захоплення збройними формуваннями адміністративної будівлі відповідного відділу МВС України, що знаходилося у місті Донецьку.
Разом з тим, позивач указує, що до моменту прийняття такого наказу він звертався до відповідача із рапортом про звільнення за власним бажанням та був впевнений, що його звільнили саме за наслідками поданого рапорту. Про самий же наказ №301 о/с від 31.07.2014 року йому стало відомо після численних звернень до відповідача а також різних державних установ щодо отримання інформації про підстави звільнення.
Отримавши відповідь на свої звернення лише 26.05.2020 року, а також копію спірного наказу, вже 18.06.2019 року позивач звернувся до суду із цим адміністративним позовом.
Переглядаючи в межах доводів апеляційної скарги ухвалу суду, колегія суддів з урахуванням зазначених обставин, вважає, що суд першої інстанції надав належну оцінку обставинам, викладеним позивачем як в позовній заяві так і в клопотанні про поновлення пропущеного строку і правомірно зазначив, що матеріалами справи підтверджується звернення позивача 05.08.2014 р. та 22.07.2015 року, до Донецького міського управління Головного управління МВС України із заявами в яких ОСОБА_1 просив надіслати на його адресу оригінал трудової книжки та наказ про звільнення , однак, як зазначає позивач, відповіді на ці звернення не отримав. При цьому суд першої інстанції, з огляду на зазначене, вказує, і з цим твердженням погоджується судова колегія, що неотримання відповіді на звернення в 2014 та в 2015 роках не позбавляло позивача права на звернення до суду з відповідними позовними вимогами за захистом порушеного права і таким правом своєчасного звернення до суду ОСОБА_1 не скористався. Більш того, позивач не вказує будь-яких інших дій, які він вчиняв протягом періоду часу з 2014 по 2020 рік, які б доказово підтверджували його ініціативу захистити порушене, на його думку право в суді.
В той же час, звернення представника позивача до відповідача в 2020 році завершилось отриманням запитуваних документів, що свідчить про відсутність будь -яких перешкод в отриманні запитуваних документів, та того, що протягом періоду з 2015 по 2020 рік, таких запитів позивач не вчиняв.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає вірним висновок суду першої інстанції щодо відсутності обґрунтованих підстав вважати поважними причини пропуску позивачем строку звернення до суду
Колегія суддів вважає безпідставними доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі та з цього приводу підтримує висновок суду першої інстанції, що наведені позивачем підстави пропуску строку звернення до суду є неповажними, ураховуючи, що неотримання відповіді на звернення ОСОБА_1 жодним чином не вплинуло на право позивача звернутись за судовим захистом протягом строків, встановлених процесуальним законом, а надані до заяви письмові докази не підтверджують відсутність реальної можливості для реалізації такого права.
Колегія суддів зауважує, що позивач протягом більше ніж п'яти років не висловлював будь-яке занепокоєння порушенням його прав у зв'язку з неотриманням трудової книжки та наказу про звільнення та не ініціював жодного процесу щодо його відновлення.
Тобто перешкод або труднощів, які б заважали отримати відповідні документи та інформацію від Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області не встановлено.
За викладених обставин, є вірним висновок суду першої інстанції, що позивач про порушення прав міг дізнатися не лише зі сплином майже шести років з моменту прийняття оскарженого наказу, а набагато раніше, у зв'язку з чим цілком обґрунтовано визнав наведені позивачем обставини неповажними у контексті пропуску строку звернення до суду, що свідчить про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.
Керуючись статтями 241-245, 250, 315, 320, 321, 322, 327, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 10 серпня 2020 року у справі № №280/4042/20 - залишити без задоволення.
Ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 10 серпня 2020 року у справі № №280/4042/20 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку в порядку та строки передбачені ст. ст. 328, 329 КАС України.
Головуючий - суддя Н.А. Бишевська
суддя І.Ю. Добродняк
суддя Я.В. Семененко