24 грудня 2020 р.Справа № 520/9455/2020
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Кононенко З.О.,
Суддів: Макаренко Я.М. , Калиновського В.А. ,
за участю секретаря судового засідання Цибуковської А.П.
представника позивача Фєдосєєва В.В.
представника відповідача Таранухи О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.09.2020 року, головуючий суддя І інстанції: Мороко А.С., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 21.09.20 року по справі № 520/9455/2020
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області , Управління Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України в Харківській області
про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення перерахунку пенсії,
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:
- визнати бездіяльність управління Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України в Харківській області та зобов'язати управління Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України в Харківській області надати ОСОБА_1 довідку про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії, станом на 1 квітня 2019 року, з урахуванням всіх видів грошового забезпечення (надбавки за службу в умовах режимних обмежень, надбавки за виконання особливо важливих завдань, надбавки за безперервний стаж шифрувальної роботи, грошової премії, надбавки за класну кваліфікацію), взявши за основу додаток 2 постанови КМУ від 13 лютого 2008 р. № 45 в редакції від 01.01.2016 та додаток 3 до Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року № 45;
- визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області протиправними та зобов'язати в індивідуальному порядку здійснити перерахунок пенсії військовому пенсіонеру ОСОБА_1 з урахуванням довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсій, наданої Управлінням Держспецзв'язку в Харківській області із обов'язковим урахуванням розміру щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, починаючи з 1 квітня 2019 року;
- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області всю суму перерахунку пенсії на користь ОСОБА_1 , починаючи з 1 квітня 2019 року до часу початку виплати перерахованої пенсії з урахуванням всіх складових грошового забезпечення, одним платежем;
- стягнути на користь ОСОБА_1 солідарно з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області та управління Держспецзв'язку в Харківській області судові витрати в сумі 7522,40 грн, в тому числі витрати на правничу допомогу у розмірі 5000 гривень.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що в спірних правовідносинах управління Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України в Харківській області допустило бездіяльність, яка полягає у не ненадані довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії, станом на 1 квітня 2019 року, з урахуванням всіх видів грошового забезпечення (надбавки за службу в умовах режимних обмежень, надбавки за виконання особливо важливих завдань, надбавки за безперервний стаж шифрувальної роботи, грошової премії, надбавки за класну кваліфікацію), взявши за основу додаток 2 постанови КМУ від 13 лютого 2008 р. № 45 в редакції від 01.01.2016 та додаток 3 до Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року № 45.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 21.09.2020 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, управління Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України в Харківській області про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення перерахунку пенсії - задоволено частково.
Визнати дії управління Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України в Харківській області щодо відмови ОСОБА_1 у підготовці і наданні оновленої довідки до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 05.03.2019, у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХП "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", із обов'язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення для здійснення обчислення та перерахунку з 01.04.2019 основного розміру його пенсії.
Зобов'язано управління Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України в Харківській області підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області нову довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 , станом на 05.03.2019, у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 № 2262-XII "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", статті 9 Закону України від 20.12.1991 №2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та з врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", із обов'язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, для проведення з 01.04.2019 перерахунку основного розміру його пенсії.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення в частині відмовлених позовних вимог та прийняти в цій частині, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.
Так, позивач в апеляційній скарзі зауважує, що підставою для відмови у новому перерахунку пенсії було саме відсутність, на думку ГУ ПФУ в Харківській області, підстав для перерахунку, а не форма довідки, що тягне за собою висновок про небажання ГУ ЦФУ в Харківській області поновлювати порушене право позивача ОСОБА_1 .
Позивач наголошує, що право на перерахунок ГУ ПФУ в Харківській області не визнає, тому позивач вважає що необхідно зобов'язати відповідача - ГУ ПФУ в Харківській області як суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії для перерахунку пенсії позивача відповідно до ч. 4 ст. 245 КАС України.
Позивач вважає, що для прийняття рішення виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, враховуючи, що судом констатовано право позивача на новий перерахунок пенсії.
На думку позивача, позиція ж суду першої інстанції в проголошеному 21.09.2020 року рішенні не націлена на дії, що вирішують проблеми нагально, а спрямована на їх відтягування на невизначений термін.
Крім того, позивач, зазначає, що оскільки в судовому рішенні від 21.09.2020 року задоволено лише одну вимогу, а судовий збір був сплачений за три, необхідно стягнути з ГУ ПФУ в Харківській області різницю в сумі 1681,60 грн. (2522,40 - 840,80) та судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 2522,40 грн., загалом 4204 грн, та також стягнути с ГУ ПФУ в Харківській області витрати на правничу допомогу в сумі 2000 грн.
Відповідач надав до Другого апеляційного адміністративного суду відзив на апеляційну скаргу позивача в якому зазначив, що на час виникнення спірних правовідносин чинним законодавством були по-різному визначені вимоги для 1 первинного обчислення пенсії особам, які мають право на її отримання відповідно до Закону № 2262-ХІЇ, та вимоги щодо перерахунку раніше призначених пенсій за цим Законом, а тому такі вимоги можуть вважатися виправданою, обґрунтованою та справедливою підставою різниці при вирішенні питання щодо первинного обчислення розміру пенсії та перерахунку раніше призначеної пенсії.
Відповідач вважає, що діяв відповідно до законодавства, чинного на час виникнення у позивача права на перерахунок пенсії, а саме: Закону № 2262- XII, Постанови № 103, Порядку № 45, до того ж такий підхід до застосування вказаних правових норм не є дискримінаційним та не порушує принцип рівності перед законом.
Також відповідач наголошує, що спосіб виконання дій, які має вчинити за рішенням суду суб'єкт владних повноважень, не визначений в спірних правовідносинах нормативно. У разі задоволення позову та набрання чинності рішенням суду про зобов'язання сплатити недоплачену частину пенсії перерахування недоплачених сум буде вважатися належним виконанням судового рішення, як у разі перерахування присудженої суми єдиним платежем, так і кількома платежами, а повним виконанням рішення суду буде сплата відповідачем всієї недоплаченої різниці.
Вимога щодо здійснення Виплати суми недоплаченої частини основного розміру пенсії єдиним платежем не підлягає задоволенню, оскільки з системного аналізу положень ч, 1 ст. 2 та ч. 3 ст. 2 КАС України в кореспонденції з приписами ст. 6 Конституції України, якою закріплений принцип розподілу державної влади, вбачається, що суд не може перебирати на себе функції суб'єкта владних повноважень в реалізації відповідних управлінських функцій і вирішенні Питань, віднесених до виключної компетенції такого суб' єкта.
Відповідач наголошує, що кількість платежів у межах однієї суми коштів не порушує прав особи на соціальний захист у формі ''пенсійного забезпечення, адже метою судового захисту є спонукання владного суб'єкта до належного і виконання адміністративних функцій у повному обсязі, що (у даному конкретному випадку) полягає у проведенні розрахунку за усією належною до одержання сумою пенсії.
Крім того, на думку відповідача, заявлений позивачем розмір витрат на оплату правових послуг не є співмірним зі складністю справи та можливим об'ємом виконаних фахівцем у галузі права робіт, часом, витраченим на виконання відповідних робіт та їх обсягом.
В судовому засіданні апеляційної інстанції представник позивача підтримав апеляційну скаргу, просив задовольнити її, посилаючись на доводи та обґрунтування, викладені в апеляційній скарзі.
Представник відповідача, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просив залишити без задоволення апеляційну скаргу, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 проходив службу за контрактом у Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України на посаді начальника управління. У квітні 2014 року наказом Голови Держспецзв'язку № 117-ос від 24.04.2014 р. позивача звільнено зі служби за підпунктом 1 пункту 92 (після закінчення строку контракту) у запас ЗС України відповідно до Положення про проходження служби в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2006 № 1828. З 26.04.2014 ОСОБА_1 призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" № 2262-ХІІ від 09.04.2009.
До 01.01.2018 позивачу пенсійні виплати здійснювалися з урахуванням щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премій в розмірах, установлених законодавством, а саме: надбавки за службу в умовах режимних обмежень; надбавки за виконання особливо важливих завдань; надбавки за безперервний стаж шифрувальної роботи; грошової премії; надбавки за класну кваліфікацію. У липні 2018 року Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повідомило ОСОБА_1 про здійснення йому з 1 січня 2018 року перерахунку пенсії на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року № 103 "Про перерахунок пенсії особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб", з урахуванням таких додаткових видів грошового забезпечення: посадового окладу; окладу за спеціальним званням; надбавки за вислугу років.
20.01.2020 представник позивача звернувся до управління Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України в Харківській області із адвокатським запитом, в якому просив надати ОСОБА_1 довідку про розмір грошового забезпечення, станом на 01.03.2018 у відповідності до постанови КМУ № 704 від 30.08.2017 з урахуванням раніше сплачуваних, до перерахунку пенсії щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії.
Листом № 46/04-43 від 23.01.2020 відповідач повідомив представника позивача про те, що управління не вправі надати довідку про грошове забезпечення для перерахунку пенсії ОСОБА_1 із зазначенням надбавки за службу в умовах режимних обмежень, надбавки за виконання особливо важливих завдань, надбавки за безперервний стаж шифрувальної роботи, грошової премії та надбавки за класну кваліфікацію.
16.03.2020 представник позивача звернувся до управління Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України в Харківській області із адвокатським запитом, в якому просив надати ОСОБА_1 довідку про розмір грошового забезпечення, станом на 01.04.2019 у відповідності до постанови КМУ № 704 від 30.08.2017 з урахуванням раніше сплачуваних, до перерахунку пенсії щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії.
У листі № 46/04-540 від 19.03.2020 управління Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України в Харківській області повідомило представника позивача про те, що управління не вправі надати довідку про грошове забезпечення для перерахунку пенсії ОСОБА_1 із зазначенням надбавки за службу в умовах режимних обмежень, надбавки за виконання особливо важливих завдань, надбавки за безперервний стаж шифрувальної роботи, грошової премії та надбавки за класну кваліфікацію.
23.03.2020 представник позивача звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області із адвокатським запитом, в якому просив запитати в управлінні Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України в Харківській області довідку про грошове забезпечення для перерахунку пенсії ОСОБА_1 , станом на 01.04.2019 за формою довідки, яка діяла до прийняття постанови КМУ № 103 від 21.02.2018 за посадою начальника управління Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України в Харківській області, яку він обіймав при звільненні у квітні 2014 року із зазначенням: посадового окладу, окладу за спеціальним званням, надбавки за вислугу років, надбавки за службу в умовах режимних обмежень, надбавки за виконання особливо важливих завдань, надбавки за безперервний стаж шифрувальної роботи, грошової премії та надбавки за класну кваліфікацію.
Листом № 2000-0203-8/9988 від 30.03.2020 відповідач повідомив представника позивача про те, що для перерахунку пенсії ОСОБА_1 з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення немає підстав.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що дії управління Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України в Харківській області щодо відмови ОСОБА_1 у підготовці і наданні оновленої довідки до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 05.03.2019 є протиправними, отже необхідно зобов'язати управління Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України в Харківській області підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області нову довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 , станом на 05.03.2019.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позову з наступних підстав.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 9 Закону "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" № 2011-XII визначено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Згідно із частиною другою статті 9 Закону "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" №2011-ХІІ від 20 грудня 1991 року до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (частина третя статті 9 Закону № 2011-ХІІ).
Статтею 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" № 2262-ХІІ передбачено, що пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Процитована норма статті 43 зазначеного Закону міститься в розділі V Обчислення пенсії, тобто в загальному розділі, та безпосередньо визначає складові грошового забезпечення для обчислення пенсій. При цьому під обчисленням слід розуміти процес отримання результату за допомогою дій над числами, кожне з яких є конкретним цифровим вираженням розміру складових грошового забезпечення.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 12.11.2019 у справі № 826/3858/18.
Питання перерахунку раніше призначених пенсій регламентовано статтею 63 Закону "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", згідно із якою перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв'язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.
Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону.
Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Отже, Кабінету Міністрів України надано право на встановлення умов та порядку перерахунку пенсій, а також розміри складових грошового забезпечення для такого перерахунку.
Кабінет Міністрів України постановою від 13.02.2008 № 45 "Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", та внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 затвердив Порядок № 45.
Пунктом 1 Порядку №45 передбачено, що пенсії, призначені відповідно до Закону "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію згідно із Законом, перераховуються на умовах та в розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.
Абзацом 1 пункту 5 Порядку № 45 в редакції постанови № 103 передбачено, що під час перерахунку пенсій використовуються такі види грошового забезпечення, як посадовий оклад, оклад за військовим (спеціальним) званням та відсоткова надбавка за вислугу років на момент виникнення права на перерахунок пенсії за відповідною або аналогічною посадою та військовим (спеціальним) званням. При цьому у Додатку 2 до Порядку № 45 міститься форма довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій, яку постановою № 103 було викладено в новій редакції, в якій відсутні такі складові грошового забезпечення, як щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення).
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2019, в адміністративній справі № 826/3858/18, визнано протиправними та нечинними пункти 1, 2 постанови №103 та зміни до пункту 5 і додатку 2 Порядку №45.
Колегія суддів звертає увагу, що в компетенцію Уряду входить прийняття, зміна чи припинення дії Порядку № 45. Проте, зміни внесені постановою №103, зокрема до додатку 2 до Порядку №45, в якому визначено форму довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії, були визнані судом протиправними та нечинними, відтак з 05.03.2019 - дня набрання законної сили рішенням у справі № 826/3858/18 діє редакція додатку 2 до Порядку № 45, яка діяла до зазначених змін.
Такі висновки містяться в рішенні Верховного Суду від 17.12.2019 за результатами розгляду зразкової справи №160/8324/19.
Водночас, алгоритм дій, який повинні вчинити, зокрема Головне управління Пенсійного фонду України та відповідач у зв'язку із втратою чинності положеннями пунктів 1, 2 постанови № 103 та змін до пункту 5 і додатку 2 Порядку №45 не змінився.
Зокрема, на час звернення позивача до відповідача із заявою про видачу оновленої довідки про розміри його грошового забезпечення пункт 3 Порядку № 45 передбачав, що на підставі списків уповноважені органи готують довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій, для кожної особи, зазначеної в списку, за формою згідно з додатками 2 і 3 (далі - довідки) та у місячний строк подають їх головним управлінням Пенсійного фонду України. Довідки видаються державним органом, з якого особи були звільнені із служби, якщо інше не передбачено цим Порядком.
Згідно з абзацами другим, четвертим та п'ятим пункту 2.6 Інструкції з організації роботи із соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби у Збройних Силах України, та членів їх сімей у Міністерстві оборони України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 31.12.2014 №937, на обласні військові комісаріати покладаються: оформлення та подання до органів, що призначають пенсії, документів для призначення за Законом пенсій особам, звільненим з військової служби, та членам сімей померлих військовослужбовців і осіб, звільнених з військової служби; визначення розміру грошового забезпечення для обчислення і перерахунку пенсій органами, що призначають пенсії, відповідно до Закону "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" № 2262-ХІІ, постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їх сімей (зі змінами) та Порядку № 45 і Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (зі змінами), затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 №3-1 (далі - Порядок № 3-1). У разі якщо розмір грошового забезпечення на день призначення пенсій особам, звільненим з військової служби, та членам їх сімей змінився, обласний військовий комісаріат складає довідку про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсій згідно з нормами, що діють на день призначення пенсії за відповідною посадою.
Тобто, на відповідача покладено функції по складанню довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсій у разі прийняття Кабінетом Міністрів України рішення про зміну розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення для визначених осіб або про введення для них нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, установлених законодавством після надходження від територіального пенсійного органу списків осіб, пенсії яких підлягають перерахунку за формою згідно із додатком 1 до Порядку № 45.
При цьому, колегія суддів звертає увагу, що питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" № 2262-ХІІ, крім пенсій військовослужбовцям строкової служби та членам їх сімей, регулює Порядок №3-1.
Відповідно до пункту 23 Порядку №3-1 перерахунок раніше призначених пенсій проводиться органами, що призначають пенсії, в порядку, установленому статтею 63 Закону № 2262-ХІІ. Пенсіонери подають органам, що призначають пенсії, додаткові документи, які дають право на підвищення пенсії.
Згідно з пунктом 24 Порядку № 3-1 про виникнення підстав для проведення перерахунку пенсій згідно зі статтею 63 Закону "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" № 2262-ХІІ уповноважені структурні підрозділи зобов'язані у п'ятиденний строк після прийняття відповідного нормативно-правового акта, на підставі якого змінюється хоча б один з видів грошового забезпечення для відповідних категорій осіб, або у зв'язку з уведенням для зазначених категорій військовослужбовців нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, повідомити про це орган, що призначає пенсії. Органи, що призначають пенсії, протягом п'яти робочих днів після надходження такого повідомлення подають до відповідних уповноважених структурних підрозділів списки осіб, яким необхідно провести перерахунок пенсії (додаток 5).
Після одержання списків осіб уповноважені структурні підрозділи зазначають у них зміни розмірів грошового забезпечення для перерахунку раніше призначених пенсій і в п'ятиденний строк після надходження передають їх до відповідних органів, що призначають пенсії.
Аналізуючи наведені норми права, колегія суддів доходить висновку, що підставою для вчинення дій, спрямованих на перерахунок раніше призначених пенсій, може бути як відповідна заява пенсіонера та додані до неї документи, так і рішення, прийняте Кабінетом Міністрів України, про що державні органи, визначені Порядком № 45, повідомляють орган ПФУ.
Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд України у постнаові від 22.04.2014 у справі № 21-484а13 та у постанові Верховного Суду від 10.10.2019 у справі № 553/3619/16-а.
Як було зазначено вище, 30.08.2017 Кабінет Міністрів України прийняв постанову "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" №704, яка набрала чинності 01.03.2018 та якою затверджено тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, схеми тарифних розрядів, тарифних коефіцієнтів, додаткові види грошового забезпечення, розміри надбавки за вислугу років, пунктом 2 якої установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Зазначеною постановою №704, зокрема, встановлено такі додаткові види грошового забезпечення:
- надбавка за особливості проходження служби в розмірі до 100 відсотків посадового окладу з урахуванням окладу за військовим (спеціальним) званням та надбавки за вислугу років, порядок та умови виплати якої визначається керівниками державних органів залежно від якості, складності, обсягу та важливості виконуваних обов'язків за посадою (абзац четвертий підпункту 1 пункту 5 постанови № 704);
- надбавка за службу в умовах режимних обмежень військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу (пункт 6 постанови № 704).
При цьому, підпунктом 2 пункту 5 постанови № 704 надано право керівникам державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання здійснювати преміювання військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу відповідно до їх особистого внеску в загальний результат служби у межах фонду преміювання, утвореного в розмірі не менш як 10 відсотків посадових окладів та економії фонду грошового забезпечення.
Таким чином, з 05.03.2019 - з дня набрання чинності судовим рішенням у справі №826/3858/18 виникли підстави для перерахунку пенсій, призначених згідно із Законом №2262-ХІІ, з урахуванням розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням та відсоткової надбавки за вислугу років, а також додаткових видів грошового забезпечення, оскільки з цієї дати позивач має право на отримання пенсії, виходячи з розміру складових, розрахованих згідно з постановою КМУ "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 р. № 704 у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" №2262-ХІІ та статті 9 Закону "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
До того ж рішення судів першої та апеляційної інстанцій у справі № 826/3858/18 залишено без змін постановою Верховного Суду від 12.11.2019, в якій суд касаційної інстанції серед іншого вказав на те, що до повноважень Кабінету Міністрів України не входить зміна структури грошового забезпечення, а приводом для перерахунку пенсій є підвищення грошового забезпечення відповідних категорій, саме розмір якого, а не складові, можуть змінюватись Кабінетом Міністрів України.
Разом з цим, до моменту отримання належної довідки від відповідача у пенсійного органу не виникає обов'язку з перерахунку пенсії позивача. При цьому, відповідно до пункту 4 Порядку № 45 перерахунок пенсії здійснюється на момент виникнення такого права і проводиться у строки, передбачені частинами другою і третьою статті 51 Закону "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Згідно із частинами другою і третьою статті 51 Закону "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" перерахунок пенсій, призначених особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей, провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій у зв'язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.
Окрім цього, суд зазначає, що 04.09.2019 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України №804 від 14.08.2019 "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян", якою постановлено: "Установити, що виплата пенсій, призначених згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" до 1 березня 2018 року (крім пенсій, призначених згідно із зазначеним Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським) та перерахованих з 1 січня 2018 року з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, заклади вищої освіти), що визначені станом на 1 березня 2018 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", здійснюється у 2019 році в розмірі 75 відсотків суми підвищення пенсії, визначеної станом на 1 березня 2018 року, тобто визначено відповідний порядок виплати перерахованих сум підвищених пенсій, однак, суд зазначає, що зазначена постанова Уряду не впливає на функціональний обов'язок відповідача по складанню довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та не встановлює інших умов та порядку для такого перерахунку.
До того ж, суд звертає увагу на те, що Верховний Суд у постанові від 12.11.2019, ухваленій у справі № 826/3858/18 вказав на відсутність у Кабінету Міністрів України права здійснювати розстрочку виплати перерахованої пенсії, оскільки системний аналіз статей 51, 52, 55, 63 Закону "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" свідчить про те, що наявність у Кабінету Міністрів України права встановлювати порядок перерахунку пенсії не є тотожним та не визначає право встановлювати відстрочку або розстрочку виплати пенсії, тобто змінювати часові межі виплати.
Відповідно до частин першої та другої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно з положеннями статті 9 Конституції України та статтями 17, частиною п'ятою статті 19 Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.
Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини у справі "Кечко проти України" (рішення від 08.11.2005) в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними.
При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.
Дослідивши матеріали справи, враховуючи викладені норми права та те, що фактично відповідач відмовив позивачу у підготовці і наданні оновленої довідки, а отже в його діях відсутня бездіяльність, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що саме дії управління Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України в Харківській області у підготовці та наданні до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області оновленої довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 05.03.2019, у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХП "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", із обов'язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення для здійснення обчислення та перерахунку з 01.04.2019 основного розміру його пенсії є протиправними, а тому відповідача належить зобов'язати підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області нову довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 , станом на 05.03.2019, у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 № 2262-XII "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", статті 9 Закону України від 20.12.1991 №2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та з врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", із обов'язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, для проведення з 01.04.2019 перерахунку основного розміру його пенсії.
Таким чином, колегія суддів вважає, що позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо ненадання довідки не підлягають задоволенню, оскільки відповідачем вчинено дії, а саме відмовлено у підготовці і наданні оновленої довідки.
Стосовно доводів апеляційної скарги про розмір додаткових видів грошового забезпечення, які позивач просить вказати у довідці: надбавку за службу в умовах режимних обмежень, надбавку за виконання особливо важливих завдань, надбавку за безперервний стаж шифрувальної роботи, грошову премію, надбавку за класну кваліфікацію, колегія суддів зазначає, що оскільки, відповідачем не видано відповідну довідку з підстав відсутності передумов для її виготовлення та направлення до ГУ ПФУ у Харківській області, питання визначення додаткових видів грошового забезпечення та їх розмірів відповідачем не вирішувалося, отже, вимога зобов'язати відповідача включити вказані додаткові види грошового забезпечення, є такою, що заявлена на майбутнє, а визначення складових довідки та їх розміру становить собою дискреційні повноваження відповідача.
Стосовно доводів апеляційної скарги позивача в частині зобов'язання відповідача надати ОСОБА_1 довідку про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії, станом на 1 квітня 2019 року, з урахуванням всіх видів грошового забезпечення (надбавки за службу в умовах режимних обмежень, надбавки за виконання особливо важливих завдань, надбавки за безперервний стаж шифрувальної роботи, грошової премії, надбавки за класну кваліфікацію), взявши за основу додаток 2 постанови КМУ від 13 лютого 2008 р. № 45 в редакції від 01.01.2016 та додаток 3 до Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року № 45, колегія суддів зазначає, що вказана вимога є необґрунтованою та безпідставною, а тому, задоволенню не підлягає.
Стосовно доводів апеляційної скарги позивача про визнання дій Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області протиправними та зобов'язання в індивідуальному порядку здійснити перерахунок пенсії військовому пенсіонеру ОСОБА_1 з урахуванням довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсій, наданої Управлінням Держспецзв'язку в Харківській області із обов'язковим урахуванням розміру щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, починаючи з 1 квітня 2019 року; стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області всю суму перерахунку пенсії на користь ОСОБА_1 , починаючи з 1 квітня 2019 року до часу початку виплати перерахованої пенсії з урахуванням всіх складових грошового забезпечення, одним платежем, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.
Наведені положення не дозволяють скаржитися щодо законодавства або певних обставин абстрактно, лише тому, що заявник вважає начебто певні положення норм законодавства впливають на його правове становище.
Колегія суддів дослідивши матеріали справи, дійшла висновку, що погоджується з висновком суду першої інстанції, що заявлені позивачем вимоги є передчасними, а тому задоволенню не підлягають.
Стосовно доводів апеляційної скарги про стягнення всієї суми боргу до негайного виконання, колегія суддів вказує наступне.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 371 КАС України визначено, що негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.
Таким чином, враховуючи те, що колегія суддів прийшла до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області всю перерахованої пенсії, підстави для стягнення всієї суми боргу до негайного виконання відсутні.
Стосовно доводів апеляційної скарги позивача про стягнення на користь позивача з відповідача судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 2522,40 грн., та витрат на правничу допомогу в сумі 2000 грн., колегія суддів вказує наступне.
Відповідно до ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно з ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Статтями 132, 134 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що витрати на професійну правничу допомогу відносяться до судових витрат.
Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч. 1 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України).
Згідно із ч. 2 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Відповідно до ч. 3 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку і компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 4 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України).
Згідно із ч. ч. 6,7 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Як вбачається з аналізу наведених правових норм, документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень. При цьому, склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.
Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21 березня 2018 року у справі № 815/4300/17, від 11 квітня 2018 року у справі № 814/698/16.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
У справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).
У пункті 269 Рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).
Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об'єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).
Згідно із п.п. 1, 2, 6 ч. 1 та ч. 2 ст. 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" до видів адвокатської діяльності, серед іншого, відносяться: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.
Статтею 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення; представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Як вбачається з матеріалів справи, що адвокат Фєдосєєв В.В. представляв інтереси позивача на підставі договору про надання професійної правової допомоги № 10 від 26.12.2019, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії РН № 1712, виданого 30.08.2019, ордеру на надання правничої допомоги від 20.07.2020.
У позовній заяві зазначено, що витрати на правничу допомогу включають: усна консультація з вивченням документів та їх правовим аналізом - 1000,00 грн; складання адвокатських запитів - 2000,00 грн; складання позовної заяви - 2000,00 грн.
Відповідно до квитанції № ПН2780 позивачем сплачено на рахунок АБ "Фєдосєєв та Партнери" кошти в розмірі 5000,00 за надану правничу допомогу.
Разом з тим, стосовно розміру понесених позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів зазначає, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок іншої сторони має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати відповідача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий. Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
При цьому суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Вивчивши надані представником позивача, в обґрунтування адвокатських витрат документи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність належних доказів щодо надання усної консультації з вивченням документів та їх правовим аналізом.
Також, колегія суддів зазначає, що дійсно, адвокатом надсилались три адвокатські запити до відповідачів, один запит до Міністерства соціальної політики України та скарга до прем'єра Міністра України.
Окремо, колегія суддів зауважує, що дана справа є зразковою у розумінні положень КАС України, не є складною, а тому, не потребує багато часу для складання по ній позовної заяви та підготовки необхідних доказів.
Законодавство, яким регулюється спір у справі, документи та доводи, якими позивач обґрунтовував свою позицію, тобто, підготовка цієї справи не вимагала великого обсягу юридичної і технічної роботи.
Таким чином, колегія суддів вважає, що оскільки заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, за відсутності доказів витраченого часу адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), стягнення адвокатських витрат у зазначеній позивачем сумі (5000 грн) не відповідає критеріям розумності, співрозмірності та справедливості та становить надмірний тягар для відповідача.
Отже, виходячи із загальних засад законодавства щодо справедливості, добросовісності та розумності, принципу співмірності, враховуючи критерій обґрунтованості та доцільності понесених позивачами витрат, малозначемість даної справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для зменшення заявлених до відшкодування витрат на правову допомогу, які понесені позивачем під час розгляду справи в суді першої інстанції та, що на користь позивача підлягає стягненню сума судових витрат на правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн., які, на переконання колегії суддів, є цілком достатніми та співмірними із часом витраченим адвокатом та обсягом наданих ним послуг.
Крім того, колегія суддів погоджується з висновком суду першї інстанції, щодо стягнення на користь позивача з відповідача судового збору в розмірі 840,80 коп., оскільки з трьох позовних вимог немайнового характеру було задоволено одну.
Також, колегія суддів, звертає увагу на те, що ч.1 ст.10 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини кожному гарантовано право на свободу вираження поглядів та одержання інформації.
Зокрема, у рішенні Європейського Суду у справі "Леандер проти Швеції" від 26 березня 1987 року, серія А, № 116, § 74) зазначено, що свобода отримувати інформацію, про яку йдеться в пункті 2 статті 10 Конвенції, стосується передусім доступу до загальних джерел інформації і її основним призначенням є заборонити державі встановлювати будь-якій особі обмеження одержувати інформацію, яку інші особи бажають або можуть бажати повідомити цій особі.
Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі “Серявін та інші проти України” (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано частково задовольнив адміністративний позов.
Відповідно до ч.1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Колегія суддів вважає, що рішення Харківскього окружного адміністративного суду від 21.09.2020 року по справі № 520/9455/2020 відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для його скасування та задоволення апеляційних вимог позивача.
Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.09.2020 року по справі № 520/9455/2020 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя (підпис)З.О. Кононенко
Судді(підпис) (підпис) Я.М. Макаренко В.А. Калиновський
Повний текст постанови складено 30.12.2020 року