30 грудня 2020 р. Справа № 520/9153/2020
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: П'янової Я.В.,
Суддів: Спаскіна О.А. , Присяжнюк О.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.09.2020 року, головуючий суддя І інстанції: Шляхова О.М., м. Харків, повний текст складено 03.09.20 року по справі № 520/9153/2020
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі за текстом також - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі за текстом також - відповідач, ГУ ПФУ в Харківській області), у якому просив:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області у застосуванні при перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 25.04.2019 положення п. 9-1 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 за № 1210;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області змінити раніше проведений розрахунок (механізм обчислення пенсії) при перерахунку пенсії ОСОБА_1 та, починаючи з 25.04.2019, провести перерахунок пенсії обчислення державної (основної) пенсії ОСОБА_1 з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня кожного відповідного року, виключно як норми прямої дії ч. 3 ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з урахуванням відсотку втрати працездатності, без застосування інших видів розрахунку, змінивши раніше проведений розрахунок, без застосування положень Постанови Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 за № 1210 (зокрема без застосування п. 9-1 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 за № 1210), а також проводити відповідні виплати без обмеження граничного (максимального) розміру пенсії, без застосування положень Постанови Кабінету Міністрів України № 649 від 22.08.2018, та без застосування будь-яких обмежень щодо виплати заборгованості, в тому числі поетапного чи часткового.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2020 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись із прийнятим рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що рішення ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначає, що суд першої інстанції поверхнево дослідив матеріали справи, у зв'язку з чим дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позову. Просить врахувати, що предметом позову у справі № 520/9153/2020 є зміна не лише механізму розрахунку, а й застосування норм законодавства, про застосування яких в рішенні Харківського окружного адміністративного суду від 02.07.2019 зазначено, що на час розгляду справи № 520/5253/19 питання визначення механізму розрахунку, в тому числі застосування чи не застосування норми прямої дії ч. 3 ст. 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796-ХІІ, чи пункту 9-1 Порядку № 1210 є передчасним.
За результатами апеляційного розгляду позивач просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він зазначає, що у рішенні суд першої інстанції зробив правильний висновок про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Відповідно до пункту третього частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також - КАС України), суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 02.07.2019 у справі № 520/5253/19 встановлено, що ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії па Чорнобильській АЕС та віднесений до 1 категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, про що свідчить посвідчення серія НОМЕР_1 , видане 02 липня 1996 року. Позивач також є інвалідом війни другої групи (посвідчення серія НОМЕР_2 ) та перебуває на обліку як інвалід ІІ групи з числа учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС в Зміївському ОУПФУ Харківської області.
Відповідно до довідки МСЕК серії ХАР-02 № 019332 від 09 квітня 2003 року позивачу підтверджено II групу інвалідності безстроково. Причина інвалідності: захворювання, пов'язане з виконанням військового обов'язку під час ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
Відповідно до експертного висновку Харківської міжвідомчої експертної Ради від 17 грудня 1990 року № 1086 встановлено, що захворювання, яке спричинило інвалідність, пов'язано із виконанням обов'язків військової служби при ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
Згідно з копіями військового квитка серії НОМЕР_3 та архівної довідки № 51/2286 від 09.09.1992 позивач з 23 травня по 17 червня 1986 року перебував на спеціальних військових зборах по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
06.05.2019 ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою, в якій просив провести перерахунок та обчислення державної (основної) пенсії виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, відповідно до ч. 3 ст. 59 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які “постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” № 796-ХІІ як норми прямої дії згідно з висновками Конституційного Суду України, викладеними у Рішенні від 25.04.2019 за № 1- р(ІІ)/2019 у справі № 3-14/2019 (402/19, 1737/19), зважаючи на неконституційність раніше діючого обмеження, визначеного словосполученням “дійсної строкової”, яке визнано неконституційним та втратило чинність з 25.04.2019, тобто виключено з редакції ч. 3 ст. 59 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, з подальшим перерахунком пенсії в разі збільшення розміру мінімальної заробітної плати з 1 січня кожного відповідного наступного року з урахуванням його бажання щодо обчислення державної (основної) пенсії з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.
Рішенням Зміївського ОУПФУ Харківської області від 14.05.2019 відмовлено у перерахунку пенсії, оскільки позивач був призваний на військові збори та виконував роботи по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС не в період проходження строкової служби, а отже, право на проведення перерахунку пенсії з 25.04.2019 відповідно до абзацу 3 статті 59 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 25.04.2019 від № 1-р(ІІ)/2019 у справі 3-14/2019 (402/19, 1737/19) з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати встановленої законом на 1 січня відповідного року - відсутнє.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 02 липня 2019 у справі № 520/5253/19 скасовано рішення від 14.05.2019 Зміївського відділу з питань призначення, перерахунку та виплати пенсій Зміївського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області про відмову ОСОБА_1 у перерахунку пенсії. Зобов'язано Зміївське об'єднане управління Пенсійного фонду України Харківської області провести ОСОБА_1 перерахунок та обчислення державної (основної) пенсії відповідно до ч. 3 ст. 59 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, згідно з висновками Конституційного Суду України, викладеними у рішенні від 25.04.2019 за № 1-р(ІІ)/2019 у справі № 3-14/2019 (402/19, 1737/19), починаючи з 25.04.2019.
Вказане судове рішення набрало законної сили.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02 липня 2019 у справі № 520/5253/19 здійснено перерахунок пенсії позивача.
Не погодившись із перерахунком пенсії, позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду в Харківській області щодо неналежного виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02 липня 2019 у справі № 520/5253/19, яке полягає у вчиненні відповідного перерахунку пенсії не за нормою прямої дії ч. 3 ст. 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а за підзаконним актом - Постановою КМ України від 26.06.2019 за № 543 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України".
На вказану заяву позивачем отримано лист від 28.12.2019 із зазначенням правомірності обчислення пенсії на підставі Постанови КМ України від 26.06.2019 за № 543 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України".
Не погодившись із перерахунком пенсії, проведеним пенсійним органом на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02 липня 2019 у справі № 520/5253/19, вважаючи, що відповідачем здійснено порушення його прав, яке полягає в отриманні пенсії у неналежному розмірі, так як поставлено в залежність від підзаконного нормативного акту, що, на його думку, йде в розріз приписам ч. 3 ст. 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та фактично свідчить на користь того, що рішення у справі № 520/5253/19 пенсійним органом не виконано, позивач звернувся до суду.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що обраний позивачем у цій справі спосіб захисту є одним із способів виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02 липня 2019 року у справі № 520/5253/19, а вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення, в окремому судовому провадженні не розглядаються.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам та доводам учасників справи, суд апеляційної інстанції виходить з такого.
Спірні правовідносини у цій справі виникли у зв'язку з тим, що позивач не погоджується із проведеним перерахунком пенсії на виконання рішення суду, вказуючи на те, що такий перерахунок поставлено в залежність від підзаконного нормативного акту, що, на його думку, йде в розріз приписам ч. 3 ст. 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та фактично свідчить на користь того, що рішення у справі № 520/5253/19 пенсійним органом не виконано.
Отже, спір між сторонами виник на стадії виконання судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Згідно з частиною першою статті 383 КАС України особа - позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Аналіз зазначених норм свідчить, що є наступні види судового контролю за виконанням судового рішення, такі як зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу (ст. 382 КАС України) та визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду (ст. 383 КАС України).
Верховний Суд у постанові від 20 лютого 2019 року у справі № 806/2143/15 (адміністративне провадження № К/9901/5159/18) звертав увагу, що зазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи - позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Крім того, Верховний Суд зазначив, що наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС (ст. 382 КАС України), який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень. З огляду на вищенаведене, якщо особа вважає, що рішення суду виконано не в повному обсязі, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження, за КАС України. Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.
Колегія суддів, проаналізувавши предмет позову у цій справі, дійшла висновку, що він фактично спрямований на виконання іншого судового рішення - рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02 липня 2019 року у справі № 520/5253/19.
Обраний позивачем у цій справі спосіб захисту - визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області у застосуванні при перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 25.04.2019 положення п. 9-1 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 за № 1210; зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області змінити раніше проведений розрахунок (механізм обчислення пенсії) при перерахунку пенсії ОСОБА_1 та, починаючи з 25.04.2019, провести перерахунок пенсії обчислення державної (основної) пенсії ОСОБА_1 з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня кожного відповідного року, виключно як норми прямої дії ч. 3 ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з урахуванням відсотку втрати працездатності, без застосування інших видів розрахунку, змінивши раніше проведений розрахунок, без застосування положень Постанови Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 за № 1210 (зокрема, без застосування п. 9-1 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 за № 1210), а також проводити відповідні виплати без обмеження граничного (максимального) розміру пенсії, без застосування положень Постанови Кабінету Міністрів України № 649 від 22.08.2018, та без застосування будь-яких обмежень щодо виплати заборгованості, в тому числі поетапного чи часткового - є одним із способів виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02 липня 2019 року у справі № 520/5253/19.
На думку колегії суддів, у даному випадку між сторонами не виникло нового спору. Спірні правовідносини могли розглядатися судом у справі № 520/7485/19 на стадії його виконання в порядку, визначеному статтею 382, статтею 383 Кодексу адміністративного судочинства України, а не в порядку позовного провадження.
У разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження, за Кодексом адміністративного судочинства України.
Якщо позивач уважав, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання вищевказаного судового рішення порушувалися його права, свободи чи інтереси, то він повинен був звертатися до суду в порядку статті 383 КАС України із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача (тобто в порядку судового контролю за виконанням рішення), а не пред'являти новий адміністративний позов.
Вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення, в окремому судовому провадженні не розглядаються.
Така правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 20.02.2019 у справі № 806/2143/15, від 03 квітня 2019 року у справі № 820/4261/18, від 17.04.2019 у справі № 355/1648/15-а, від 21.08.2019 у справі № 295/13613/16, від 22.08.2019 у справі № 522/10140/17 та від 21.11.2019 у справі № 802/1933/18-а, від 09 липня 2019 року у справі № 826/17587/18), від 31 липня 2019 року у справі № 803/688/18, від 23 липня 2020 року у справі № 661/89/17, від 24 липня 2020 року у справі № 501/2172/15-а, Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року у справі № 686/23317/13-а.
Позивач не скористався правом на подання у справі № 520/5253/19 заяв в порядку ст. 382 та ст. 383 КАС України.
Отже, висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову є правомірним.
Доводи позивача, наведені у апеляційній скарзі, висновків суду першої інстанції не спростовують та свідчать про незгоду із правовою оцінкою суду першої інстанції.
Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Згідно зі статтею 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.09.2020 по справі № 520/9153/2020 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя Я.В. П'янова
Судді О.А. Спаскін О.В. Присяжнюк