ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
30 грудня 2020 року м. Київ № 640/15185/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Амельохіна В.В. розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу
за позовомГоловного управління Пенсійного фонду України у Київській області
доВідділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київські області
провизнання протиправною та скасування постанови від 10.06.2020р.,
Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі по тексту - позивач) звернулось з позовом до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області (далі по тексту - відповідач) про скасування постанови державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області від 10.06.2020 року про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні №59431999 у розмірі 18 892,00грн.
Ухвалою суду від 10.08.2020р. прийнято справу до провадження в порядку визначеному статтями 268-271, 287 Кодексу адміністративного судочинства України.
Позовні вимоги мотивовані протиправністю постанови від 10.06.2020р. ВП №59431999, оскільки рішення суду виконане до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а тому відповідно до частини 9 статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини 1 статті 39 цього Закону.
Відповідачем відзиву у визначений судом строк не надано. Також не надано матеріалів виконавчого провадження.
13.08.2020 року, у зв'язку з тим, що у судове засідання позивач, відповідач не прибули належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, суд, відповідно до ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України, прийшов до висновку за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
10 червня 2020 року державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Центрального Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Сютко Ярославою Ігорівною прийнято постанову ВП №59431999 про стягнення виконавчого збору у розмірі 18 892,00грн.
Не погоджуючись з оскаржуваною постановою, позивач звернувся з адміністративним позовом до суду.
Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Спірні правовідносини врегулювано Конституцією України, Кодексом адміністративного судочинства України, Законом України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016р. № 1404-VІІІ (далі по тексту - Закон № 1404), Інструкцією з організації примусового виконання рішень затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012р. № 512/5 (далі по тексту - Інструкція № 512/5).
Преамбулою Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016р. № 1404-VІІІ (далі по тексту - Закон № 1404-VІІІ) передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 26 Закону № 1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Відповідно до частин 5, 6 статті 26 Закону № 1404-VIIІ виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).
Відповідно до п.8 Розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №512/5 від 02.04.2012р., стягнення виконавчого збору здійснюється у порядку, визначеному статтею 27 Закону.
Про стягнення з боржника виконавчого збору та його розмір державний виконавець зазначає у постанові про відкриття виконавчого провадження.
Виконавчий збір стягується з боржника на підставі постанови про стягнення виконавчого збору, у якій зазначаються розмір та порядок стягнення нарахованого виконавчого збору.
Постанову про стягнення виконавчого збору державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих документів про стягнення аліментів) та не пізніше наступного робочого дня після її винесення надсилає сторонам виконавчого провадження.
Згідно з частинами 1, 2 статті 27 Закону № 1404-VIII, виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.
Відповідно до частин 3, 4 статті 27 Закону №1404-VIII за примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.
Тобто, підставою для стягнення виконавчого збору у межах виконавчого провадження є здійснення державним виконавцем дій з фактичного виконання рішення органами державної виконавчої служби, а розмір виконавчого збору, в рамках спірних правовідносин, обраховується як в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.
Згідно положень п.8 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012р. року № 512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України 29.09.2016 № 2832/5), стягнення виконавчого збору здійснюється у порядку, визначеному статтею 27 Закону. Виконавчий збір стягується з боржника на підставі постанови про стягнення виконавчого збору, у якій зазначаються розмір та порядок стягнення нарахованого виконавчого збору. Постанову про стягнення виконавчого збору державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих документів про стягнення аліментів) та не пізніше наступного робочого дня після її винесення надсилає сторонам виконавчого провадження.
Згідно статті 27 Закону України "Про виконавче провадження" визначені ряд випадків, за наявності яких виконавчий збір не стягується: 1. за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів (крім виконавчих документів про стягнення аліментів, за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців), накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню; 2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини; 3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень"; 4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону; 5) у разі виконання рішення приватним виконавцем; 6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.
У разі наступних пред'явлень державному виконавцю до виконання виконавчого документа виконавчий збір стягується в частині, що не була стягнута під час попереднього виконання.
У разі закінчення виконавчого провадження у зв'язку із скасуванням рішення, що підлягало виконанню, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, виконавчий збір не стягується, а стягнутий виконавчий збір підлягає поверненню.
Виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини 1 статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.
Згідно з частиною четвертої статті 42 Закону України «Про виконавче провадження» - на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.
Згідно ч. 3 ст. 40 Закону України "Про виконавче провадження" - у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.
Відтак, ч. 3 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» застосовується як наслідок невиконання вимог ч. 5 ст. 26 та ч. 4 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження».
Як встановлено з матеріалів справи, 03.07.2019 року, державним виконавцем на виконання виконавчого листа Рокитнянського районного суду Київської області №375/999/17 від 09.04.2019р. про зобов'язання Білоцерківське об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області відновити ОСОБА_1 нарахування та виплату додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю, призначеної відповідно до ст.49,51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 20 січня 2017 року, з урахуванням проведених виплат.
22.07.2019 року позивач звернувся до відповідача з повідомленням №35/108-03/5 про виконання рішення суду в добровільному порядку до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження. Зокрема в листі зазначено, що нарахована сума коштів у розмірі 927, 57 грн. буде виплачена ОСОБА_1 згідно постанови Кабінету міністрів України від 22.08.2018 року №649 «Про порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду» і була включена до реєстру рішень суду, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою.
Додатково, листом від 18 червня 2020 року №1000-0420-8/49182 повідомлено про виплату ОСОБА_1 в червні 2020 року 927,57 грн.
Судом в рамках розгляду адміністративної справи, ухвалою про відкриття провадження та ухвалою від 07 жовтня 2020 року витребувано від відповідача належним чином засвідчену копію матеріалів виконавчого провадження ВП №59431999. Однак матеріали виконавчого провадження до суду так і не надані.
Суд зауважує, що відповідно до статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України визначає принцип адміністративного судочинства, як змагальність сторін. Його зміст розкривається у статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Втім частина 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України містить очевидний виняток, який передбачає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Тобто законодавцем визначено, що в таких справах обов'язок доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача (суб'єкта владних повноважень).
Крім того, відповідно до комп'ютерної програми «Діловодство спеціалізованих судів» в Окружному адміністративному суді міста Києва, а саме в провадженні судді Амельохіна В.В. перебуває адміністративна справа №640/16217/20, в матеріалах якої наявна копія матеріалів виконавчого провадження в тому числі і матеріалів виконавчого провадження ВП №59431999.
Згідно з ідентифікатором доступу, судом з Автоматизованої системи виконавчого провадження отримано доступ до копій матеріалів виконавчого провадження ВП №59431999.
Автоматизована система виконавчого провадження це - комп'ютерна програма, що забезпечує збирання, зберігання, облік, пошук, узагальнення, надання відомостей про виконавче провадження, формування Єдиного реєстру боржників та захист від несанкціонованого доступу.
Як вбачається з постанови про відкриття виконавчого провадження від 03 липня 2019 року, одночасно з відкриттям виконавчого провадження державним виконавцем було встановлено до стягнення суму виконавчого збору в розмірі 16 692,00 грн.
Відповідно до пункту 11 частини першої статті 39 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження підлягає закінченню у разі: надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 63 цього Закону.
Як вбачається з постанови державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 17.07.2020 року виконавче провадження №59431999 було закінчено саме на підставі п. 11 ч. 1 ст. 39 Закону України про виконавче провадження.
Відповідно до ч. 3 ст. 63 Закону України "Про виконавче провадження", у разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.
У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Отже, державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) було закінчено виконавче провадження на підставі п. 11 ч. 1 ст. 39 Закону, при цьому, за приписами статті 40 Закону, у такому випадку виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня закінчення виконавчого провадження виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.
Проте, оскаржувану постанову було прийнято відповідачем 10.06.2020р., тобто, більше ніж за місяць до моменту закінчення виконавчого провадження 17.07.2020р., що не узгоджується з приписами Закону України "Про виконавче провадження" суду є передчасним та неправомірним.
До того ж, в оскаржуваній постанові, відповідачем зазначено суму виконавчого збору до стягнення в розмірі 18 892, 00 грн., хоча у постанові про відкриття було вже стягнуто суму виконавчого збору в розмірі 16 692, 00 грн.
Суд не бере до уваги посилання позивача, як на обставину для скасування оскаржуваного рішення, що якщо рішення суду виконане до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, то відповідно до частини 9 статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини 1 статті 39 цього Закону, оскільки виконавцем встановлено, що рішення суду позивачем у повному обсязі не виконано.
З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що постанова державного виконавця від 10.06.2020 року про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні №59431999 у розмірі 18 892 грн. є протиправною та такою, що прийнята не у межах повноважень та не у спосіб визначений Конституцією України та Законом України "Про виконавче провадження".
Таким чином, позовні вимоги Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує на користь позивача здійснені ним документально підтвердженні витрати о сплаті судового збору з Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (02002, вул. Євгена Сверстюка 15, місто Київ, код ЄДРПОУ 34481907) у розмірі 2 102,00 грн. (дві тисячі сто дві гривні, 00 коп.).
Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 77, 243 - 246, 255, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (04071, вул. Ярославська 40, місто Київ, код ЄДРПОУ 22933548) задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 10.06.2020 року про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні №59431999 у розмірі 18 892 грн.
Присудити на користь Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (04071, вул. Ярославська 40, місто Київ, код ЄДРПОУ 22933548) здійснені ним документально підтвердженні витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 102, 00 грн. (дві тисячі сто дві гривні, 00 коп.) з Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (02002, вул. Євгена Сверстюка 15, місто Київ, код ЄДРПОУ 34481907).
Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені положеннями ст. 255, ч. 1 ст. 272 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до ч. 6 ст.287 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення та оскаржені у порядку, передбаченому ст.ст. 292, 293, 296, 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням положень п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону № 2147-VIII).
Суддя В.В. Амельохін