ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
місто Київ
30 грудня 2020 року справа №640/14179/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 )
доГоловного управління ДФС у м. Києві (далі по тексту - відповідач, ГУ ДФС)
про1) визнання протиправними дій щодо винесення вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 15 травня 2019 року №Ф-20949-17; 2) визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 15 травня 2019 року №Ф-20949-17
Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва, оскільки вважає протиправною вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 15 травня 2019 року №Ф-20949-17, у зв'язку із тим, що ОСОБА_1 своєчасно сплатив суму єдиного внеску у відповідності до поданого звіту про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2017 рік.
Ухвалою від 03 вересня 2019 року Окружний адміністративний суд міста Києва відкрив провадження в адміністративній справі №640/14179/19 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.
Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому вказав, що оскаржувана вимога про сплату боргу (недоїмки) сформована у зв'язку із наступним: ОСОБА_1 з 16 березня 2016 року по 27 червня 2019 року перебував на загальній системі оподаткування та 30 квітня 2018 року подав звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2017 рік з порушенням норм Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14 квітня 2015 року №43, які діяли до 31 серпня 2018 року (пункт 10 розділу IV), згідно якого в інтегрованій картці платника відбулось нарахування єдиного внеску, на підставі чого сформовано
Позивачем подано відповідь на відзив, в якому останнім додатково наголошено на обґрунтованість заявлених позовних вимог.
Дослідивши наявні у справі докази, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив такі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи.
Відповідно до вимоги ГУ ДФС про сплату боргу (недоїмки) від 15 травня 2019 року №Ф-20949-17 на підставі статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» станом на 30 квітня 2019 року від ОСОБА_1 вимагається сплатити суму недоїмки зі сплати єдиного внеску у розмірі 8 448,00 грн.
Зазначена вимога від 15 травня 2019 року №Ф-20949-17 сформована на підставі поданого позивачем звіту про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2017 рік.
Суд встановив, що відповідно до рішення Київської обласної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 27 жовтня 2010 року №206 ОСОБА_1 видано свідоцтво на право зайняття адвокатською діяльністю №4331/10.
06 грудня 2016 року Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» №1774 внесені зміни до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року №2464-VI, які набрали чинності з 01 січня 2017 року, зокрема щодо нарахування та сплати єдиного внеску фізичними особами - підприємцями, які обрали спрощену систему оподаткування, та особами, які провадять незалежну професійну діяльність. Так, з 01 січня 2017 року особи, які провадять незалежну професійну діяльність зобов'язані сплачувати соціальний внесок незалежно від отримання доходу.
03 жовтня 2018 року Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» №2148-VIII (набрав чинності 11 жовтня 2017 року) внесено зміни в пункт 2 частини першої статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», за якими фізичні особи - підприємці (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування); особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності; члени фермерського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню на інших підставах; на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.
У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Відповідач, посилаючись на вказані норми, зазначає, що ОСОБА_1 як фізична-особа підприємець на загальній системі оподаткування, яка здійснює незалежну професійну діяльність, нараховує єдиний внесок на суму доходу (прибутку) отриманої від такої діяльності і сума такого єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначені Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Пунктом 5 частини першої статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» визначено, що до платників єдиного внеску віднесено також осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
З викладеного вбачається обов'язок самозайнятої особи, зокрема, адвоката, нараховувати єдиний внесок на суму доходу (прибутку) отриманої від такої діяльності. При цьому, за відсутності бази для нарахування єдиного внеску у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов'язок особи самостійно визначити цю базу, але її розмір не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.
Матеріали справи підтверджують, що 30 квітня 2018 року позивачем подав звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2017 рік, в якому визначив суму нарахованого єдиного внеску у розмірі 8 448,00 грн.
Згідно із квитанцією від 01 березня 2018 року №0.0.977406142.1 позивач сплатив єдиний внесок за 2017 рік у розмірі 8 448,00 грн.
Як зазначив відповідач, оскаржувана вимога сформована з метою погашення позивачем заборгованості з єдиного внеску в сумі 8 448,00 грн., яка утворилась внаслідок подання 30 квітня 2018 року звіту про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2017 рік з порушенням норм Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, які діяли до 31 серпня 2018 року.
Процедуру, форму, строки подання звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування визначає Порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 14 квітня 2015 року №435 (далі по тексту - Порядок №435).
Пункт 4 розділу ІІІ Порядку №435 визначає, що особи, які провадять незалежну професійну діяльність, формують та подають самі за себе до органів доходів і зборів Звіт один раз на рік до 01 травня року, що настає за звітним періодом. Звітним періодом для них є календарний рік. Звіт подається за формою № Д5 із зазначенням типу форми «початкова».
Відповідно до пункту 2 розділу IV Порядку №435 звіт має містити основні дані про страхувальника та перелік таблиць Звіту. Звіт формується страхувальником або відповідальною особою страхувальника та включає таблиці, наведені у додатках 4-7 до цього Порядку.
Фізичні особи-підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, особи, які провадять незалежну професійну діяльність, члени фермерського господарства формують та подають самі за себе до органів доходів і зборів Звіт згідно з додатком 5 до цього Порядку (пункт 10 розділу IV Порядку №435).
З наданого відповідачем відзиву вбачається, що спірна звітність подана з порушенням Порядку №435, а тому для приведення інтегрованої картки платника у відповідність, ОСОБА_1 необхідно подати заяву до ГУ ДПС у м. Києві на зняття актуальності невірно поданої звітності за 2017 рік та після її анулювання перездати звіт дотримуючись норм Порядку №435.
Однак, суд звертає увагу, що відповідач не обґрунтував, у чому полягає порушення ОСОБА_1 вимог законодавства з питань адміністрування єдиного соціального внеску, чому звітність позивача за 2017 рік вважається поданою помилково та чому вона неактуальна, а також яким чином зазначене призвело до виникнення боргу.
Крім того, позивач виконав пропозиції ГУ ДФС та направив лист від 22 жовтня 2019 року, у якому просив ГУДФС визнати як історію подання звіту про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2017 рік від 30 квітня 2018 року №47564 та перездав звіт.
У свою чергу відповідач, не надав суду доказів, які б свідчили про вчинення дій, спрямованих упорядкування даних інтегрованої картки платника ОСОБА_1 у та актуалізацію відповідної інформації.
Таким чином, на думку суду, відповідав не надав належних та допустимих доказів, які б підтверджували наявність у ОСОБА_1 боргу (недоїмки) зі сплати єдиного соціального внеску.
Враховуючи викладене, дії ГУ ДФС щодо винесення вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 15 травня 2019 року №Ф-20949-17 є протиправними, а така вимога підлягає скасуванню.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, зокрема чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведено правомірність оскаржуваної вимоги з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, відповідно до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить висновку про наявність правових підстав для стягнення на користь позивача судового збору у розмірі 401, 40 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, тобто, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
2. Визнати протиправними дії Головного управління ДФС у м. Києві щодо винесення вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 14 травня 2019 року №Ф-212942-17.
3. Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у м. Києві про сплату боргу (недоїмки) від 14 травня 2019 року №Ф-212942-17.
4.Стягнути на користь ОСОБА_1 понесені ним витрати по сплаті судового збору розмірі 802,80 грн. (вісімсот дві гривні вісімдесят копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві.
Згідно з частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Частина перша статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 );
Головне управління ДФС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, ідентифікаційний код 39439980).
Суддя В.А. Кузьменко